Модуль з історії України

~ 19 ~

2. Щодо періодизації історії України (тобто поділу її на окремі періоди), то необхідно відзначити, що серед істориків немає єдиної точки зору. А тому в підручниках і посібниках з історії України більшість авторів ці проблеми, як правило, оминають. Хоч сам виклад матеріалу за розділами свідчить про дотримання ними тієї чи іншої періодизації.

Найчастіше зустрічаються три підходи до періодизації вітчизняної історії:

I - хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час;

II - за соціально-економічними і політичними ознаками: первісне суспільство, капіталістичне суспільство, соціалістичне (радянське) суспільство і суспільство з перехідною економікою в період незалежності України;

III - за періодами становлення і розвитку української державності: стародавня доба, княжа доба, литовсько-руська (польсько-литовська) доба, козаччина і Гетьманська держава, боротьба за українське національне відродження (XIX – поч. ХХ ст.), українська національно-демократична революція (1917-190 рр.), радянська Україна і незалежна Українська держава.

Переважна більшість учених поділяють історію України саме за третім принципом, якого дотримувався і Михайло Грушевський. Необхідно зауважити, що ще у XVII ст. викладач Києво-Братської Колегії, видатний церковний діяч, історик Феодосій Сафонович у своєму знаменитому творі „Крайніка“ розглядав політичну історію України як процес становлення та розвитку Української держави: Київська Русь - Галицько-Волинське князівство - українські удільні князівства у складі Великого князівства Литовського - Запорізька Січ.

1. Стародавня доба - це період від появи людини на території сучасної України і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства, піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню фундаменту, на якому у IX ст. зросла могутня будова Древньоруської держави.

2. Княжа доба: Київська Русь та її спадкоємниця Галицько-Волинська держава (IX–XIII ст.): утворення великої і сильної Древньоруської держави, головний осередок якої складали усі нинішні етнічні українські землі, сприяло суспільно-економічному, політичному і культурному розвитку східних слов’ян, висунуло її в число провідних країн середньовічного світу.

3. Литовсько-польська доба української історії (XIV–XVI ст.) - це період, коли в результаті феодальної роздробленості, князівських міжусобиць і спустошливих набігів кочівників (особливо монголо-татарських орд) землі древньоруських князівств стали здобиччю Литви і Польщі. Наприкінці XVI ст. у складі Польського князівства опинилися всі українські землі, за винятком Північної Буковини (Молдавія), Закарпаття (Угорщина) і Чернігово-Сіверщина (Московське царство). Українські селяни були позбавлені права володіти землею і закріпачені, а великі українські землевласники здебільшого покатоличилися і спольщилися.

4. Козаччина і гетьманська держава (кінець XVI – XVIII ст.). Цей період вітчизняної історії важливий не лише виникненням специфічного соціального стану українського суспільства, але й створенням у ході національної революції 1648-1676 рр. незалежної від Польщі української Козацької держави - Гетьманщини і її втрата в результаті внутрішньої боротьби за владу і зовнішнього тиску агресивних сусідів.

5. Період боротьби за українське національне відродження (XIX - поч. ХХ ст.) - від „Руської трійці“, культурно-просвітницької діяльності до створення політичних організацій, одним із головних завдань яких була реалізація самовизначення українського народу.

Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.), визначним досягненням якої було створення Української держави – Української народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та проголошення січня 1919 р. Акту злуки усіх українських земель.

Радянська державність (УСРР, згодом УРСР), яка була створена на переважній більшості українських земель після поразки української національно-демократичної революції і перебувала у складі СРСР (191-1991 рр.).

Незалежна Українська держава, яка проголошена в серпні 1991 р. в результаті розвалу СРСР.

3. За даними археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу майже 1 млн років тому [3-6, 10 - 15], в період раннього палеоліту. Ця міграція тривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей (Рис.5). на території України знайдені біля Королеве (Закарпаття) [15], Амвросіївка (Донбас), Лука-Врублівецька (Хмельниччина) [3?7], Молодова (Чернівеччина) [8]. Всього відомо на території України понад 30 стоянок доби раннього палеоліту Основним знаряддям праці архантропів стало ручне рубило, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної заготівки з двох боків. На Тисі біля Королево (Закарпатська обл. ) В. Н. Гладиліним [15] був виявлений багатошаровий ранньопалеолітичний пам'ятник - Королево, що містить мустьерські й ашельські шари. Три нижніх шари дослідник датує ашелем. Стоянка Королево, по В. Н. Гладиліну, присвячена до V (120 - метрової) нижньоплейстоценової тераси Тиси. У двох нижніх шарах зустрінуті клектонські відщепи, рубило-подібні, чоперо-подібні, скребловидні і виємчасті знаряддя. В третьому шарі відзначена леваллуазька техніка розколювання. У басейні Дністра знайдено досить багато місцезнаходжень залишків артифактів періоду домустьєрських поселень. По Дністру і Пруту є не менш 20 стоянок і місцезнаходжень середньо-ашельської епохи [6]. Мабуть, саме давнє - місцезнаходження Лука-Врублевецька, відкрите в 1946 р. С. Н. Бібіковим і П. И. Борисковським [3, 4] у 20 км на південь від Кам'янець - Подільського. Територія кам'яних виробів ашельської епохи займає терасу довжиною 2 км і шириною 0,5 км. Ашельські крем'яні ручні рубила були знайдені археологами Борисковським П.І. в 1953 р. та Чернишем О.П. - в 1965 р.[3, 5]. Область поширення ручних рубил широка: Африка, Передня і Мала Азія, південь Європи. Частково вони знайдені на виявлених стоянках по одному з маршрутів руху шелльских людей з Африки на північ у Європу через Причорномор'я: на Чорноморському узбережжі Кавказу та й на березі Дністра в районі Луки-Врублевецької [5, 8, 13, 15]. Мустьєрські місцезнаходження поширені на багато сотень кілометрів північніше ашельських. Найбільша кількість мустьєрських місцезнаходжень відомо в басейнах Дністра, Пруту і Дніпра, а також у Приазов'ї. Долина Дністра - один з найважливіших районів зі стоянками палеоліту [6, 15] де особливо цікаві багатошарові пам'ятники Молодова I і V [8]. Основний внесок у вивчення археології дністровського мустьє зроблений А. П. Чернишом [5]. Людська історія України починається з селища Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Саме там виявлено найдавніший комплекс знахідок доби палеоліту. Сліди діяльності пітекантропів виявлено неподалік с. Рокосове в Закарпатті, с. Лука- Врублівецька на Дністрі та Амвросіїіка в Донбасі, у передгір’ї Криму тощо. Археологічні знахідки, що їх відносять до часу 150-40 тис. років тому, засвідчують великі зміни в житті людей. Наступники пітекантропів, неандертальці, залишили по собі чимало стоянок на території нашої держави(близько 200). Їх багато досліджено в печерах Криму, відомими стоянками також є поселення на Закарпатті, в Подністров’ї, на Житомирщині та ін. На території України існування неандертальців засвідчене відкриттям не лише жител чи стоянок, а й решток самої людини! У печері Киїк-Коба (Крим) було розкопано неандертальське поховання, в якому археологи знайшли кістяк жінки віком 35 років.

4. Бронзовий вік (28-10 ст. до н.е.) розпочався на території України, коли на ній проживали племена ямної, кемі-обинської, пізньотрипільської культур, а також культури кулястих амфор на Волині і Поділлі. Пізньотрипільські племена, що відносяться до ранньобронзового віку, проживали на Волині, де їхня матеріальна культура представлена пам’ятками, розкопаними в селі Городське (Житомирщина), у Причорномор’ї – на території сучасної Одеси (досліджені пам’ятки усатівського типу), у Подністров’ї і Київському Подніпров’ї. У Софіївці на Дніпрі (південніше Києва) розкопано великий могильник, де в глиняних урнах або в неглибоких ямках, викопаних у піску, було знайдено обпалені кістки, що свідчить про існування обряду трупоспалення. Могильники, подібні до Софіївського, розкопані на Червоному хуторі (нині територія Києва) та біля с.Чернин на Дніпрі (північніше Києва).  Усатівський і Софіївський осередок Пізньотрипільської культури знамениті своїм металовиробництвом. Деякі вироби з міді зроблені там із застосуванням зварювання при температурі 350-400 °С. Взагалі трипільці добре розумілися на обробці металу. Мідь могли і кувати, і плавити. Знали витяжку, рубання і пробивання отворів у металевих виробах. Але прийшов час бронзи, і бронза поступово витіснила мідь. Знаряддя з бронзи були твердішими, а для плавлення бронзи необхідна значно нижча температура – 800-900°С, тоді, як для плавлення міді – понад 1000°С.  Бронза є першим штучним металом: вона являє собою сплав міді й олова (інколи олово замінювали сурмою або миш’яком). Її плавили в печах – горнах, у невеликих гостродонних товстостінних глиняних тиглях. Розливали по формах глиняними ложками — ллячками. Форми-матриці виготовляли, здебільшого, з м'якого каменю. Кожна матриця складалася з двох половинок, на яких вирізалася форма речі. Існував ще спосіб лиття по восковій моделі у глиняних формах.  ПРО ЗАКАРПАТТЯ ЗНАЙТИ…

5. Кіммерійці. Значну роль у житті кіммерійців відігравала війна. Озброєні залізними мечами, луками, бойовими сокирами вони не мали собі рівних у битвах, наводячи жах на своїх супротивників. Походи в країни Передньої й Малої Азії (Урарту, Ассирію, Фригію, Лідію) відкривали перед ними широкі можливості для здобуття нових продуктів землеробства й ремесла. Постійного тиску з боку північно-причорноморських кочовиків зазнавало й осіле населення українського лісостепу.

Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не мали довготривалих поселень і жили в тимчасових таборах і зимівниках. їхнє суспільство складалося з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Панівне становище тут посідали кінні воїни.

Скіфи. Царські скіфи — панівна верхівка державного об'єднання та Скіфи-кочівники випасали незліченні стада худоби в степах Наддніпрянщини, розводили коней, корів, овець тощо. Жили кочові скіфи в чотири- або шестиколісних критих возах, пересуваючись із чередами худоби степом.

Такий розподіл був вигідний та прогресивним для Скіфів. Царські скіфи більше управляли, а скіфи-кочівники завдяки їхньому способу життя, вони воювали, відвойовували свої землі інших та відстоювали свої землі.

Сармати. Наприкіи. II ст. до Н. X. — на межі нашої ери вони повністю освоїли степи між Доном і Дніпром. Нова держава, становлячи воєнізоване суспільство у здійснювала постійні походи на своїх сусідів. Основою господарства сарматських племен було кочове тваринництво, а з часом і землеробство та ремесло. Особливістю їхнього суспільного життя була велика роль жінки. Кожне місто-держава становило окрему рабовласницьку демократичну республіку. Верховна влада належала народним зборам, виконавча — колегіям і магістратам, обраним відкритим голосуванням. Закінчився античний період в історії України, коли центри давньогрецької цивілізації на Чорноморському узбережжі справляли значний вплив на розвиток місцевого населення. Саме греки принесли сюди найрозвинутішу на той час культуру, під впливом якої поширювалися грамотність, розвивалися освіта, мистецтво.

6. перший етап складання слов'янства, так званий передслов'янський, сягає другої половини II - I тис. до н.е. Саме тоді починається формування декількох археологічних культур, які пізніше стали характерними для слов'ян. Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою "венеди". Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, на середину I тис. н.е. з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення - анти і склавіни. Перші заселили територію від Дунаю до витоків Дону і Азовського моря і склали згодом східну гілку слов'янства.

Основою господарства антів лишалися землеробство і скотарство. Значного розвитку набули і ремесла - ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське. Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець IV - початок VII ст. ) і у 602 році загинула під натиском аварів. Після цього у письмових джерелах анти вже не згадуються. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов'яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром формується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі. Перелік цих об'єднань міститься у "Повісті временних літ": поляни, древляни, дреговичі, дуліби, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, в'ятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени. Поступово складаються й великі спільноти. Існують згадки про три центри - Куявію (Київська земля з Києвом), Славію (Новгородська земля), Артанію (за визнанням більшості вчених - Ростово-Суздальська земля). Ранні слов'яни селилися здебільшого по берегах річок і озер. Житла були дерев'яними, обмазані глиною. Серед досліджених поселень ранніх слов'ян слід виділити - Корчувате, Лютіж, Суботів, Канів.

Жили ранні слов'яни за традиціями родоплемінного ладу. Майном, передусім землею, володіли великі роди - патріархальні об'єднання за кревною спорідненістю. Але поступово відбувається перехід до сусідської общини, за якої визначальним було не походження, а місце проживання.

7. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «РУСЬ»

1. Норманська (варязька) теорія. Назва «Русь» була занесена на слов’янські землі варягами. Нестор літописець описав цю теорію в «Повісті минулих літ»

2. Автохтонна (місцева) теорія. Назва «Русь» походить від географічних назв середнього Подніпров’я (Рось, Росава, Роставиця.). Ця теорія найпоширеніша серед сучасних дослідників.

3. Кельтська теорія – «русь» в перекладі з кельтської мови означає вода, ріка. А територію давньоруської держави називали країною річок, тобто Русь.

4. Іранська теорія – у перекладе з іранської мови «рос» означає «світлий», а русичі мали світле, русяве волосся.

5. Сарматська теорія. У Північному Причорномор’ї мешкали сарматські племена роксоланів, від яких, можливо, також походить назва «русь».

839 р. – перша згадка про русичів у франкській хроніці «Бертинські анали».

852 р. – Перша згадка про Руську землю в «Повісті минулих літ».

8. Виникнення Київської Русі. Перед утворенням держави на території майбутньої Київської Русі проживали:

а) східнослов'янські племена- предки українців - древляни, поляни, сіверяни, волиняни (дуліби), тиверці, білі хорвати;

б) східнослов'янські племена - предки білорусів - дреговичі, полочани;

в) східнослов'янські племена - предки росіян - кривичі, радимичі, словени, в'ятичі.

Основні передумови утворення східнослов'янської державності:

- на початок VIII ст. в цілому завершився процес розселення слов'ян і утворення територіально визначених великих і малих союзів племен;

- наявність у східнослов'янських союзів племен певних локальних відмінностей у культурі й побуті;

- поступове переростання союзів племен у племінні князівства - додержавні об'єднання більш високого рівня, що передували появі східнослов'янської держави;

- формування на зламі VІІІ-ІХ ст. навколо Києва першої східнослов'янської держави, яку фахівці умовно називають Київським князівством Аскольда.

Можно виділити такі головні етапи процесу об'єднання східних слов'ян в одну державу:

а) створення князівства (держави) із столицею в Києві; до складу цієї держави ввійшли поляни, руси, сіверяни, дреговичі, полочани;

б) захоплення влади в Києві новгородським князем Олегом (882 р.), під владою якого до цього перебувала частина слов'янських племен;

в) об'єднання майже всіх східнослов'янських племен в одну державу Київську Русь.

Перші слов'янські князі:

- князь Кий (напівлегендарний) - вождь союзу племен полян, засновник м. Києва (за легендою, разом з братами Щеком, Хоривом та сестрою Либідь у V-VІ ст.);

- князь Рюрик - літописна згадка про нього в «Повісті минулих літ», йдеться про призвання у 862 р. новгородцями «варягів» Рюрика з дружиною;

- князі Аскольд і Дір завоювали Київ у другій половині IX ст., за літописними даними Аскольд і Дір були боярами князя Рюрика;

- після смерті новгородського князя Рюрика (879 р.) до повноліття його сина Ігоря фактичним правителем новгородської землі став Олег;

- у 882 р. Олег захопив Київ, за його наказом було вбито київських братів Аскольда і Діра; початок правління у Києві династії Рюриковичів; князя Олега багато дослідників вважають безпосереднім засновником Київської Русі

Династія Рюриковичі.Правління Олега(8820912)

*Об*Єжнаві Північнук і Південну Русь

.2)Правлінна Ігоря(912-945)

*дав відчсич печенігам.

*жорстко укріплював центральну раду.

3)Правління Ольги(945-964)

*встановила устави і погости.

Уклала договір з Візантією

сприяла ств. Єдиної держави.

;)Правління Святослава(964-972)

*розгромив Волзьку Булгарію і Хазарський каганат

9. Піднесення та розквіт Київської Росі.Володими р Великий та Ярослав Мудрий.

Правління Володимира Великого(980-1015)

*завершив формування території К.Р.

провів релігійну рефору (980)..у 988р прийняв хрещення.*розбудував Київ

*перший почав карбувати монети.

Правління Ярослава мудрого(1019-1054)

*склав перше рукописне зведення законів-Руську правду.

*побудував Софіївський собор,печерський монастир,»Золоті ворота»

*сприяв обранню першого митрополита Іларіона.

відкрив школи,заснуав бібліотеку.

*розширив територію К.Р за рахунок Червоної Русі.

*сприяв укладенню династичних шлюбів.

*сприяв посиленню Централізації К.р

10. запровадження християнства.(Володимиро великим)

-Значення.

*запроваджено слов*янську писемність

*почалось літописання,поширилися книги.

*сприяло розвитку городництва

**укріпилась князівська влада

*створення єдиного народу

11. Розпад Київської русі Період розпаду та занепаду державності (друга третина ХІІ ст. - перша половина ХІІІ ст.) характеризується загостренням міжусобної боротьби, посиленням нападів кочовиків, економічним застоєм. Сильні доцентрові тенденції спостерігаються під час княжіння Ярополка Володимировича (1132-39), Всеволода Ольговича (1139-46), Ізяслава Мстиславича (1146-54) та Ростислава Мстиславича (1158-67). Занепад Києва почався з розгрому міста в 1169 р. військами володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. Остаточне зруйнування Києва монголо-татарами у 1240 р. ознаменувало собою завершення київського періоду в історії України. Давньоруська держава розпалася на 15 окремих земель, які не визнавали влади Києва.

Серед причин занепаду Київської Русі можна назвати такі:

• надто великі для середньовіччя розміри держави за відсутності захищених природних кордонів, надзвичайна родючість земель, що притягувала завойовників;

• розвиток вотчинного землеволодіння, княжі чвари та міжусобиці;

• слабкість державного устрою, невпорядкованість права успадкування великокнязівського престолу за наявності величезної кількості нащадків;

• перманентна зовнішня агресія кочових народів (із 1061 по 1210 половці вчинили 46 набігів на руські землі), татаро-монгольська навала;

• неспроможність замирення з Володимиро-Суздальським князівством, Польщею, Угорщиною, Литвою.

12. .Культура Київської русі.

*запроваджено писемність-азбуки глаголиця і кирилиця

*школи при церквах і монастирях

*ств бібліотеку при Соф.соборі

*відомі перші лікарі-Агапіт ,Даміан

*розв.Худ .літ»Ізборник»,»Слово о полку Ігоревім»

*розвиток літописання,»Повість временних літ»

*містобудування,(Десятинна церква,Соф.Собор)

*розквіт ремесел-ковальство,зброярство.

13. Закарпаття)

*на початку 11 ст. потрапило під владу Уорщини

*упродовж 13-14 ст..позбавлення укр.. поліичних прав і свобод.

14. Утв. Та піднесення Галицько-Волинської держави.

утворена в 1199 р. Романом Мстиславовичем.

Розпалася по смерті князя.

15. Г-В держава в останній третині 13 ст. 1 половині 14.

16)Культура Г-В князівства.

*літописання(Г-В літопис)

*монументальний живопис.

*високий рівень ювелірного мистецтва

*церковна архітектура(Успенськийц собор у Володимирі)

16. жня культура Галицько-Волинської держави сформувалася на місцевому ґрунті під впливом художньої культури Києва, Візантії та центральноєвропейських країн (Польща, Угорщина, Чехія).

Важливим центром художньої культури був Галич. Цікавою пам'яткою галицького живопису XIII ст. є ікона "Покрова Богоматері", що тепер зберігається у Державному музеї українського образотворчого мистецтва. В Галичі широко застосовували різьблення по каменю. Підлоги в галицьких будинках і храмах були вкриті керамічними плитками з кольоровою поливою.

Про багатство галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Івана в місті Холмі, вміщений у літописі: склепіння спиралися на капітелі у вигляді людських голів, у вікна були вставлені різнокольорові скляні вітражі, купол церкви було прикрашено "зірками золотими на лазурі". Скульптурні прикраси були пофарбовані усіма кольорами і золотом. Зовнішні фрески були надзвичайно добрі. Ікони в церкві — "диву подібні".

На території Галицько-Волинської держави виявлено багато речових скарбів. До скарбів входять такі предмети: сережки, колти, рясна, привіски, підвіски, браслети-наручі. Ці речі свідчать про те, що галицько-волинські ювеліри добре знали різні технічні прийоми: лиття, кування, чеканку, позолоту, інкрустацію та ін.

17. Литовсько-руська держава.формування.устрій суспільно-політичні відносини

18. Польська експансія на укр.. землі в 2 половині 14-середина 17 ст.Люблінська унія.

Причини об*єднання Лит.князівтва і Польщі

-ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських війн

-прагнення Польщі отримати укр.. землі

-прагнення укр. ,білоруськи,литовських шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками.

28 червня 1569 р у м Любліні було підписано угоду про ств. Речі Посполитої.

-дружаву очолив король польський і великий князь литовський

-єдина монета

-укр.землі переходили під владу польщі і ділилися на 6 воєводств.

Наслідки.

-майже всі укр..землі оьб*єдналися в одній державі

об*єднання сприяло інтенсивному розвитку еконоіки,з іншого осилення експлуатації селянства

-укр. Землі перетв. На магнатсько-шляхетські резиденції,центри розвитку ремесел та торгівлі

-поширюється католицизм

(укр.. народ зазнав закріпачення й тяжкого феодального гноблення,насаджувався католицизм,розгорнулась нац.-визвольна боротьба,виграла лише місцева шляхта.)

19. Національно –культ.рух в Україні середини 14-першої пол..17 ст

20. Берестейська унія,її причини і наслідки

Ініціаторами укладення унії з боку укр.. були Гедеон Балабан та Іпатій Потій.

Причини

-прагення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати православних папі римському

-Річ Посполита важаа єдину віру чинником,що укріплює державу,ірозцінювала унію як перехідний етап чистого католизму

-православні духовенство,знать намагалися позбавитися нерівноправності з католиками,посилти свої позиції,досягти зближення з знадно-європ.культурою

Зміст унії

православна +католицька=греко-католицька(уніатська)

-зберігала православні обряди,церковно-слов*янську мову,право на одруження нижчого духовенства

-визнавала зверхність папи римського,учення католицької церкви

шляхта і міщани,що прийняли унію,зрівнялись в правах із католиками

Наслідки

-утв. Укр. Греко-католицька церква.що обстоювала нац.. ідентичність укр.. і чинила супротив окатоличенню

-почалася боротьба православних із греко-католиками

-не відбулось обіцяне зрівняння в правах

-перехід в унію більшості єпископів

21. Закарпаття у складі угорського князівства.((14-16 ст)Битва під Могачем та її наслідки для закарпаття

22. Зародження укр.. козацтва.Запорозька Січ.

Козацтвао-суспільний стан вільних людей від кріпосного права

Причини виникнення.

-економічні*захоплення укр.. земель посльськими та литовськими феодалами,нестача власної землі у селян і яік наслідок-переселення селян на «Дике поле» у Запоріжжя та Нижгє Придняпров*я

-соціальні*посилення феодального гніту,оформлення кріпосної залежності

-політичні*намагання Польщі становити контроль над утікачами в Подніпров*ї

-національно-релігійні:*політика спольщення,гоніння на православну церкву

-військов*необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства

Основні заняття*землеробство,скотарство,полювання.

Столиця козаків-Запорозька Січ.(на Дніпровських островах).

Перша січ-Хортиця(155301557) свт.Дмитром Вишневецьким.Вищим органом влади виступала Січова Рада.

повноваження

-оголощення війни і підписання миру;організація військових походів;покарання злочинців.На радах ообирали козацьку старшину:

-гетьмана або кошового отамана;воєнного суддю;осавула;обозного(займася комплектацією війська).

Символами влади були клейноди-хоругви,булава,печатка,бунчук,литаври і пірнач.

Реєстрове козацтво-козаки,зараховані на військ.службу Речі Посполитої.Втілив цю ідею Сигізмунд 2 Август.У 1572 р. 300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєстрові.

Права і привілеї:

*право землеволодіння,заняття промислами і торгівлею.;отримували плату за службу;звільнялись від уплати податків;мали власну судову і адміністративну юрисдикцію;в містечку Трахтемирів мали власний монастир-як шпиталь і арсенал

23. Козацтво в сусп.. політ процесах 2 половини 16 ст.

24. Народні виступи проти Речі Посполитої під проводом Криштофа Косинського. Та Северина Наливайка.

Пичини повстань.

-закріпачення селянства і нереєстрових козаків,збільшення панщини.;захоплення польськими феодалами південноукр. Земель;ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру.

Основні вимоги*

-збільшення плати за військ. службу; розширення козацького реєстру ; вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії; привілеї для православної церкви.

Повстання Кришто Косинського(1591-1593)

Територія:Поділля,Київщина,Волинь.(учасники козаки,,селяни-втікачі,міщани)

23 січня 1593 р(під містечком П*яткою)

.Після тижня кривавих боїв було підписано угоду:

1)К.Косинський позбавляється гетьманства

2)з реєстру виписують тих,хто приєднався до повстання

3Козаки втратили права самостійно підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами.