Розділ 2 механізм управління доходами, витратами та прибутком комерційного банку

Найбільш ефективне управління комерційним банком-це ефективне управління його фінансовими, трудовими та матеріальними ресурсами. Причому управління трудовими ресурсами не менш важливе для банку, ніж управління фінансами. Також, непродумана кадрова політика може спонукати керівників банку уникати ризиків у своїй діяльності, з тим щоб уникнути загрози звільнення, хоча більшість банків сплачують високу винагороду менеджерам банку саме за прийняття ризиків та прийняття відповідальних стратегічних рішень. Для заохочення керівників у результатах своєї діяльності застосовують різні механізми. Так, менеджерам банку можуть бути запропоновані опціони акцій банку або тимчасове обмеження в придбанні таких акцій, виплата премій за результатами роботи або довгострокові пенсійні плани. Залежно від конкретної ситуації кожен із цих підходів може стати досить ефективним стимулом до роботи. Для керівників нижчого рівня, які не мають частки в акціонерному капіталі банку, кращим стимулом до роботи є преміальні виплати [23]. Отже, управління витратами комерційного банку  має  забезпечувати  оптимізацію  кожних  елементів  витрат,  які  супроводжують здійснення  різного  виду  банківських  операцій  і  послуг.  Головним завданням управлінської системи кожного банку має стати впровадження системи зниження витрат та вдосконалення процесів управління ними. Питання зниження витрат залежить передусім від самих комерційних банків, які намагаються формувати якісні управлінські цикли в умовах негативного впливу фінансової кризи. Також, варто зазначити,  що  теоретичні  дослідження  різних  підходів  вчених-економістів (Дж. С. Мілль, А. Сміт, П. Роуз, А. Маршал, Й. Шумпетер, М.Д. Алексеєнка, А. Вожжова, О.В. Васюренка, М.Білика, А.Мороза, ОБутенка, М.І.Савлука, ГоловачА.В., ЗахожайВ.Б. та інші. ) до  тлумачення  «витрати  банку»  надали  змогу  встановити,  що витрати  банку  представляють   собою  зменшення  економічної  вигоди  у  звітному  періоді  у  формі  відпливу  або  використання  активів,  які  призводять  до  зменшення власного  капіталу. Пакет Постанов Правління Національного банку України, які регламентують порядок формування витрат включено наступні: Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні; Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України; Постанова НБУ «Про правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» та Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Саме зазначена нормативно-правова база дає можливість здійснити аналіз витрат комерційних банків, так як за допомогою нормативних значень можливо провести порівняльний аналіз та визначити рівень витрат комерційного банку. Існує також багато методик аналізу витрат комерційного банку. Це пояснюється тим, що кожен з видів аналізу дає можливість виявити більш конкретні причини зміни витрат банку. Серед існуючих методик можна виокремити балансовий метод, графічний, метод порівнянь, факторний аналіз, метод групувань та порівнянь тощо  [1]. Саме, проведення різних видів аналізу витрат комерційного банку дозволяє з’ясувати причини зміни витрат, прослідкувати тенденцію цих змін. Це в свою чергу допоможе раціонально управляти витратами банківських установ. Управління витратами є досить об’ємним і складним процесом. Головною метою управління витратами є зменшення рівня витрат комерційного банку, що, в свою чергу призведе до підвищення рівня прибутку комерційного банку. Також можливо зробити прогноз та виявити чинники, які впливають на обсяг витрат комерційного банку. Отже, витрати комерційного банку можна класифікувати за формою і способом обліку. Тобто за формою розрізняються змінними витратами (процентні витрати), відносно постійними (безпроцентні) та інші витрати.

Змінні витрати складаються з відсотків, сплачених клієнтам по вкладах до запитання і термінових депозитів, депозитам інших банків, за кредитні ресурси, куплені в інших банків, випущеним цінним паперам. Відносно постійними витрати включають частину банківських операційних витрат і усі витрати на зміст апарата керування . Інші витрати зв'язані зі створенням резервів, які відносяться на собівартість банківських операцій, сплатою податків, збитками від спекулятивних операцій на ринку цінних паперів, валютному ринку , від продажу майна банку і т.д.

Виділяють три групи витрат за способом обліку:

1) операційні і різні витрати банку;

2) витрати на зміст апарата керування;

3) штрафи, пені і неустойки, сплачені банком.

До операційних і різних витрат банку відноситься частина податків, що сплачуються банком, що сплачуються відсотки за притягнуті ресурси, амортизація основних фондів, знос МБП і нематеріальних активів, витрати по оренді, на рекламу, оплату послуг обчислювальних центрів, поштові і телеграфні витрати, плата за навчання, за бланки, магнітні носії інформації, пакувальні матеріали і деякі інші витрати некапітального характеру. Як видно з цього переліку, операційні витрати поділяються на процентні, безпроцентні та інші. До операційних витрат банку відноситься тільки частина податків банку: податок на майно, податок на користувачів автомобільних доріг, податок із власників транспортних засобів, податок на придбання автотранспортних засобів, податок на землю, податок на додану вартість, спеціальний податок у фонди фінансової підтримки найважливіших галузей народного господарства. Усе це – податки, які відносяться на собівартість банківських операцій. Податок на прибуток на відміну від перерахованих операцій сплачується з балансового прибутку банку, тобто є одним з напрямків її розподілу.

До другої групи - витрати на зміст апарата керування - відносилася зарплата, премія й інші виплати стимулюючого і характеру, що компенсує, перерахування у фонди соціального призначення, витрати по змісту будинків, устаткування і легкових автомобілів, на охорону, представницькі, командировочні і канцелярські витрати та ін. По характеру ця группа витрат відноситься до безпроцентних витрат [16, с.39- 42]. Деякі витрати можуть відноситися на видаткові рахунки банку, тобто на собівартість його операцій, у межах законодавчих норм. Це – витрати на відрядження, компенсації за службові поїздки на особистих автомобілях, представницькі витрати, витрати на рекламу, процентні витрати на оплату міжбанківського кредиту. Виділяється також група витрат, що відноситься безпосередньо на рахунок "Прибутки та збитки звітного року": збитки від розкрадань, прорахунки і нестачі по касових операціях, збитки від прийняття неплатоспроможних і фальшивих грошових знаків і монети. Усі ці витрати по змісту представляють прямі збитки банку.

Відносно постійними витратами комерційного банку є:

• заробітна плата;

• придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів;

• утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації

• амортизаційні відрахування та інші.

Змінними витратами банку є:

• виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту;

• плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіонального розрахунково-касового центру;

• витрати на рекламу;

• витрати на відрядження;

• поштово-телеграфні витрати та інші

Основне завдання управління витратами – створення механізму, що забезпечує оптимізацію та мінімізацію витрат банку шляхом приведення їх у відповідність з обраною прибутковістю [8]. Слід відмітити, що основними напрямками поточного управління витратами є:

1) орієнтація на оптимізацію поточних витрат – передбачає здійснення будь-яких витрат, які визнані доцільними з точки зору їх окупності або інших критеріїв;

2) орієнтація на мінімізацію витрат – диференціація витрат на декілька категорій : об’єктивно необхідні витрати; витрати, що підлягають раціональній мінімізації; витрати, що здійснюються за залишковим принципом.

Отже, управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти.Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат [30, с. 30 – 34]. Тобто,головною метою управління витратами банку є мінімізація його непродуктивних витрат, тобто тих витрат, що не призводять до збільшення прибутку скорочуючи непродуктивні витрати, банк може оперативно сформувати резерв коштів, що можуть бути спрямовані на його розвиток [23]. А основою системи управління доходами банку є їх планування з подальшим контролем за реалізацією розроблених планів. Планування доходів і витрат у банку базується на використані трьох основних систем:

1) стратегічне планування доходів та витрат банку (розробка політики формування доходів та використання витрат банку); 2) поточне планування доходів та витрат банку розробка поточних фінансових планів за основними аспектами формування доходів та здійснення витрат); 3) оперативне планування доходів та витрат банку (розробка і доведення до виконавців бюджетів за основними питаннями формування доходів та здійснення витрат) [8]. Планування доходів банку має чотири етапи управління прибутком банку та забезпечується комплексом дій з проведення розрахунків доходів у майбутньому періоді. I етап - це аналіз доходів банку в передплановому періоді спрямований на пошук можливостей збільшення доходів, забезпечення планових розрахунків їх необхідними інформативними показниками. Результати аналізу дозволять виявити основні тенденції розвитку банку та врахувати їх в процесі здійснення планових розрахунків.

II етапом планування є оцінка та прогнозування кон'юнктури ринку банківських продуктів. Стан ринку банківських продуктів, на різних сегментах якого банк формує свій дохід шляхом реалізації різних видів банківських продуктів, характеризують такі його складові, як попит, пропозиція, ціна та конкуренція. Кожному банку важливо знати, на який ступінь активності ринку банківських послуг, його видів та складових слід орієнтуватися при планування доходів в процесі реалізації банківських продуктів.

На III етапі відбувається розрахунок планової суми різних видів доходів. Ці розрахунки здійснюються на основі використання розробленої програми надання послуг і здійснення банківських операцій у майбутньому періоді з врахуванням цінової політики банку.

IV етап передбачає розробку системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів. Система цих заходів розробляється за такими напрямками:

• ефективна реалізація розробленої цінової політики;

• використання сприятливої кон'юнктури ринку;

• Покращення рівня обслуговування клієнтів;

• інтенсифікація рекламної та інформаційної діяльності;

• Розвиток мережі філій і відділень та інші заходи [13].

А фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і звязок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати як відображено у Таблиці 1.2 [23].

Таблиця 1.2

Структура звіту про прибутки та збитки комерційного банку

Д о х о д и	В и т р а т и
Відсоткові доходи	Відсоткові витрати
Комісійні доходи	Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій
Інші банківські операційні доходи	Інші банківські операційні витрати
Інші небанківські операційні доходи	Інші небанківські операційні витрати
Зменшення резервів за заборгованістю	Відрахування в резерви
Непередбачені доходи	Непередбачені витрати
	Прибуток (збиток) до сплати податку
	Податок на прибуток
	Чистий прибуток (збиток)

У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати так : різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок на прибуток і отримують чистий прибуток банку.

Також, з метою формування фінансової звітності є доцільним розмежовувати доходи і витрати отримані в результаті операційної,інвестиційної та фінансової діяльності банку,класифікація яких подана нище [21]. Доходи і витрати банку групуються за відповідними статтями у «Звіті про фінансові результати».

Схема аналізу

Доходи і витрати,що виникають у результаті операційної діяльності банку

Процентні доходи і витрати Комісійні доходи та витрати Прибутки та збитки від торговельних операцій Дохід у вигляді девідентів Витрати на формування спеціальних резервів банку Податок на прибуток Непередбачені доходи і витрати

Доходи (витрати),що визначаються за результатами інвестиційної діяльності банку

Доходи (витрати),що визначаються за результатами фінансової діяльності банку

Доходи (витрати) за операціями з реалізації (придбання)інвестиційних цінних паперів; Доходи (витрати) за операціями із збільшення(зменшення) інвестицій в асоційовані компанії; Доходи (витрати) від реалізації (придбання)основних засобів та нематеріальних активів,тощо.

Доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу; Доходи(витрати) за субординованим боргом; Дивіденди,що сплачені протягом звітного періоду; Доходи,які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу,тощо.

Досягнення головної мети банку - отримання прибутку - планування доходів для визначення планового розміру фінансового результату на майбутній період недостатньо. Тому необхідно здійснювати планування витрат, розробляти заходи щодо управління з метою ефективної діяльності установи. Для зрозумілості можна сформувати своїми словами, що прибуток-це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування. Також, потрібно зазначити, що передусім прибуток - це частина грошових накопичень, що створюється банком. Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації послуг за кошти.

Деякі вчені-економісти вважають, що приорітет прибутку як цілі функціонування є "найвищою ціллю" комерційної діяльності, а інші вчені , що тим приорітетом є забезпечення зростання добробуту банку і прибуток є лише важливою умовою розв’язання цього завдання. Так,забезпечення добробуту банку може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Отже, чим вища сума отримуваного прибутку,тим вищими будуть темпи зростання добробуту банку. Значна роль прибутку в розвитку банку,забезпеченні інтересів його засновників та персоналу визначає необхідність ефективного та безперервного управління ним. Управління прибутком являє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами формування, розподілу та використання у банку. Забезпечення ефективного управління прибутком банку обумовлюється рядом вимог:

1. інтегрованість із загальною системою управління банком.Управлінське рішення , яке приймається у всіх сферах діяльності банку прямо або опосередковано впливає на прибуток;

2. комплексний характер формування управлінських рішень.Всі управлінські рішення у сфері формування і використання прибутку взаємозалежні та здійснюють прямий або не прямий вплив на кінцеві результати управління прибутком;

3. високий динамізм управління. Тобто, система управління прибутком повинна характеризуватися високим динамізмом, що враховує зміни фактора зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, фінансового стану та інших параметрів функціонування банк;

4. багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Ця вимога передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення у сфері формування, розподілу та використання прибутку повинна враховувати альтернативні варіанти дій.

5. орієнтованість на стратегічні цілі банків.

З урахуванням змісту процесу управління прибутком та вимог, що висуваються до нього, формуються його цілі та завдання. Головною метою управлінням прибутком є забезпечення максимізації добробуту засновників та учасників банку [13]. Виходячи з цієї мети, система управління прибутком повинна вирішувати такі основні завдання:

1. Забезпечення максимізації розміру прибутку, що формується, відповідно до ресурсного потенціалу банку і ринкової кон’юктури . Це завдання реалізується шляхом оптимізації ресурсів банку і забезпечення їх ефективного використання. Основними обмеженнями розміру прибутку є максимально можливий рівень використання ресурсного потенціалу ;

2. Забезпечення оптимальної пропорції між рівнем прибутку і допустимим рівнем ризику. Виходячи заданого рівня ризику, в процесі управління повинен бути максимізований і відповідний рівень прибутку;

3. Забезпечення високої якості прибутку,що формується. В процесі формування прибутку банку впершу чергу повинні бути реалізовані резерви його зростання за рахунок операційної діяльності;

4. Забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам банку;

5. Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку банку в майбутньому періоді. Прибуток є одним із основних внутрішніх джерел фінансових ресурсів банку;

6. Забезпечення постійного зростання ринкової вартості банку. Це завдання покликане забезпечувати максимізацію добробуту засновників та учасників банку на перспективу;

7. Забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутку. Програми участі персоналу в прибутку покликані гармонізувати інтереси власників банку і найманих працівників, повинні, з одного боку, ефективно стимулювати трудовий внесок цих працівників у формування прибутку, а з іншого-забезпечувати достатній рівень їхнього соціального захисту, який держава в сучасних умовах повністю забезпечувати не в змозі.

Всі вище розглянуті завдання управління прибутком тісно пов’язані між собою, хоча окремі з них і мають різноспрямований характер. Тому в процесі управління прибутком окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою.