5. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів.

Автотранспортні злочини перетворилися в усьому світі на широкомасштабне лихо. Це зумовлено науково-технічним про­гресом у галузі автомобільного транспорту. У світі налічується понад мільярд одиниць автотранспорту "на ходу" (у США — близько 120 млн. одиниць, в Україні — 6 млн. одиниць). Це при­звело до перевантаження шляхів навіть у розвинених дер­жавах. У світі від автотранспортних злочинів щорічно гинуть сотні тисяч людей і мільйони людей травмуються. В Україні матеріальні збитки від автотранспортних злочинів становлять мільйони гривень.

Як зазначалося, автотранспортні злочини становлять майже 80 % загальної кількості необережних злочинів. Левову частку роботи з їх профілактики виконує міліція, насамперед дорожня автоінспекція.

Поняття "необережний автотранспортний злочин" охоплює чотири склади злочину:

порушення правил безпеки дорожньо­го руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України);

випуск в екс­плуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК України);

порушення правил, норм і стандартів щодо убезпечення дорожнього руху (ст. 288 КК України);

порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК України).

Усі зазначені діяння без вказаних в статтях наслідків тяг­нуть за собою адміністративну відповідальність. Перелічені склади злочинів тісно взаємопов'язані, діяння, що вчиняються винними особами, призводять до фактично однакових наслід­ків (смерті, тілесних ушкоджень), що дають підставу зарахува­ти їх до автотранспортних злочинів.

Від необережного автотранспортного злочину слід відрізня­ти дорожньо-транспортну пригоду (ДТП). До останньої крім злочинів входять також факти, коли винний у пригоді гине сам або отримує тілесні ушкодження (водій, пішохід), а також коли пригода обмежується майновою шкодою (адміністратив­ний і цивільно-правовий делікт).

До найтиповіших порушень правил дорожнього руху стосов­но протиправної поведінки водія належать:

перевищення швидкості;

порушення правил обгону, маневрування і рядності;

виїзд на смугу зустрічного руху;

порушення правил переїзду перехре­стя вулиць;

недотримання дистанції;

осліплення світлом фар;

порушення правил руху на залізничних переїздах;

керування несправним транспортним засобом.

Найвища аварійність спостерігається у квітні. Високий сту­пінь аварійності характерний для мототранспорту.

Значною мірою ДТП пов'язані зі станом сп'яніння учасників дорожнього руху: водіїв і пішоходів. При цьому зауважимо, що кожний десятий водій зникає з місця скоєння ДТП незалежно від наявності його в.ини.

Винуватцями переважної більшості ДТП є водії: дві третини з них недостатньо кваліфіковані (особливо це виявляється остан­німи роками). Рецидив ДТП становить 5 %; 98 % правопоруш­ників — чоловіки, 2 % — жінки. Частка жінок-водіїв не пере­вищує 10 %, отже з вини жінок пропорційно кількості водіїв трапляється у п'ять-шість разів менше ДТП, ніж з вини чоло­віків. Жінки дисциплінованіші, дуже рідко сідають за кермо в нетверезому стані.

Для осіб, що скоюють ДТП, характерні байдужість до гро­мадських інтересів, здоров'я і життя людей, зневага до вимог закону, самовпевненість, невиправдане зухвальство, загальна недисциплінованість.

Характерним прикладом байдужості до себе й інших є по­ширена відмова водіїв користуватися пасами безпеки. У сис­темі "людина — транспортний засіб — дорога" головним чин­ником є людина.

До причин ДТП належать також вкрай незадовільний стан доріг (до 15 % ДТП), конструктивні недоліки транспортних за­собів, низький рівень ремонтних робіт, недостатній догляд за дорожнім рухом з боку дорожньої автоінспекції, часта безкар­ність порушень правил дорожнього руху.

До недоліків організаційно-технічного, організаційно-право­вого і організаційно-управлінського характеру можна зарахува­ти такі:

низька якість шляхового покриття, слабка пропускна здатність доріг, недостатнє освітлення, погана розмітка,неоптимальне розміщення дорожніх знаків;

низький технічний стан транспорту, відсутність запаснихчастин;

слабка пропаганда додержання правил дорожнього руху;

порушення робочого дня водіїв;

слабка організація медичної допомоги потерпілим на шляхах.

Коли йдеться про профілактику автотранспортних злочинів і ДТП, слід ураховувати, що це профілактика водночас і кри­мінальних, і адміністративних деліктів, і так званих казусів (невинного спричинення шкоди).

Розмаїття причин ДТП зумовлює різноплановість заходів щодо їх попередження. Вони можуть мати соціально-економіч­ний, соціально-правовий, організаційно-технічний, психологіч­ний характер.

Величезне профілактичне значення має прокладання нових сучасних автомагістралей і реконструкція наявних доріг, їх за­безпеченість інформаційно-вказівними знаками, відповідними огорожами тощо.

Важливим напрямом профілактики є необхідний рівень під­готовки водіїв-професіоналів і аматорів.

Необхідно постійно вносити зміни в конструкцію транспорт­них засобів, удосконалювати засоби пасивної безпеки (паси без­пеки, швидконадувні подушки, травмобезпечне укріплення до­рожніх знаків, підвищення ефективності післяаварійних дій тощо).

Ефективний контроль за додержанням правил безпеки зо­бов'язані здійснювати підрозділи ДАІ. До функцій ДАІ нале­жать регулювання руху транспорту і пішоходів, виявлення і запобігання порушенню правил дорожнього руху, контроль за утриманням дорожньої межі, нагляд за технічним станом транспорту, реєстрація і облік автотранспортних засобів, об­лік і аналіз ДТП, виявлення причин і умов, що сприяють ДТП, розробка профілактичних заходів, приймання іспитів на право керування відповідними видами транспорту і видача відповідних посвідчень водія, застосування до порушників встановлених законом заходів впливу, організація і здійснен­ня виховної та агітаційно-пропагандистської роботи серед на­селення тощо.

Підрозділи ДАІ тісно співробітничають з товариствами авто­мобілістів.

Як бачимо, функції ДАІ мають насамперед профілактичний характер. Основна їх мета полягає в забезпеченні безпеки руху.

Більшість співробітників ДАІ працюють у дорожньо-пат­рульній службі, основне завдання якої — підтримувати вста­новлений порядок дорожнього руху.

Окремо зазначимо також агітаційно-пропагандистські відді­лення (відділи) ДАІ, що здійснюють велику виховну і право-освітню роботу серед населення. Розшукові підрозділи ДАІ займаються розшуком викраде­ного транспорту, а також водіїв, що скоїли автотранспортний злочин і зникли. Це сприяє попередженню нових злочинів на транспорті. Дільничні інспектори зобов'язані брати участь у боротьбі з водіями., що керують транспортом у нетверезому стані

7