4. Функції грошей

Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях. Мається на увазі конкретне призначення грошей в економіці.

Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного виробництва.

Вітчизняна економічна література виділяє 5 функцій:

• міра вартості

Гроші слугують еквівалентом вартості всіх товарів;

• засіб обігу

Гроші слугують посередником в обміні товарів;

• засіб нагромадження

Виступають як резерв багатства, регулюють грошовий обіг;

• засіб платежу

Забезпечують погашення боргових зобовязань;

• світові гроші

Виступають як міжнародний засіб платежу.

В іноземній літературі визначено 3 функції грошей:

• міра вартості

• засіб обігу

• засіб нагромадження.

Особливих розбіжностей тут нема: засіб обігу і засіб платежу як одна функція, а світові гроші не виділяють в окрему функцію, оскільки національні валюти західних країн вільно конвертовані і однаково функціонують як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

І. Міра вартості

Ця функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Грошовим виразом вартості товару є ціна, яка залежить від вартості товару та вартості самої грошової одиниці.

Виміряти величину вартості товарів у грошах, дати їй кількісну характеристику можна за допомогою масштабу цін.

В епоху золотого стандарту всі товари прирівнювалися до золотого еквівалента і одержували ціну як певну вагову кількість цього металу.

Масштаб цін визначався державою як вагова кількість монетарного товару (золота чи срібла), що законодавчо визнавалася за грошову одиницю.

Тобто грошова одиниця – це визначена вагова кількість золота (срібла)

1900 р. 1 $ - 1,5 г золота.

В сучасних умовах, коли паперові гроші нерозмінні на золото, золотий вміст грошової одиниці втратив своє значення і держави перестали його законодавчо встановлювати.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін – встановлюється певна грошова одиниця розрахунків – національна валюта.

Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відбиття цін усіх товарів.

В кожній країні своя міра вартості – своя грошова одиниця.

Отже, гроші виступають у ролі масштабу вартості та розрахункової одиниці, що дає можливість здійснювати економічний облік національного продукту.

Отже, вартість грошей уже не грунтується на чітко визначеній кіл кількості дорогоцінного металу, а визначається кількістю товарів і послуг, які можна придбати на ринку за гроші.

Йде мова, про визнання купівельної спроможності грошової одиниці.

Сучасні гроші є грішми для “рахунку”. За їхньою допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам та явищам на мікро і макрорівнях без чого неможлива їх організація і управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни.

ІІ. Засіб обігу

Це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Функція грошей як “засобу обігу” органічно повязана з функцією грошей як “міра вартості”. Саме ці дві функції зумовлюють сутність грошей. Адже мінова вартість товару набуває загального визначення тільки в результаті обміну товарів на гроші. Передумовою товарного обміну є ціна.

Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою:

Т₁ – Г – Т₂

Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші на інший товар. Гроші постійно приводять в рух товари зумовлюють їх обіг.

Гроші – ідеальний засіб товарного обміну.

Особливість споживної вартості грошей – це їхня здатність обмінюватися на будь-який товар.

Бажання мати гроші виникає тільки тому, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певні товари або послуги.

Для того, щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися загальним визнанням субєктів ринку. Якщо цього немає, то виробники вдаються до бартерного обміну.

Гроші тільки тоді виконують функцію обігу, доки їх купівельна спроможність залишається відносно стабільною. Як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну (економія ресурсів і часу), розірвати вузькі межі бартерного обміну (використання грошей за іншим призначення), відкриває можливість нагромадження грошей, створення капіталу.

У нашій країні інфляційні процеси, в період переходу до ринкової системи господарювання, звузили функцію грошей як засобу обігу: стихійно поширилися бартерні угоди, у сферу обігу проникла інфляція валюти. Але з розвитком і стабілізацією грошово-кредитної системи попит на гроші як засіб обігу зростав.

ІІІ. Засіб платежу

Це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових забовязань між субєктами економічних відносин.

Гроші виконують функцію платежу коли має місце купівля –продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобовязання покупця (вексе6ль, чек).

Продавець є кредитором, а покупець боржником. Цей процес можна відобразити таким чином Т – 3 … 3 – Г.

Отже, гроші тільки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів.

Незважаючи на особливості функції грошей “засіб платежу” вона нероздільно повязана з іншими функціями. Тому, що в цій функції гроші можуть бути використані тільки при умові їх функціонування як міри вартості і засобу обігу. В свою чергу ця функція грошей вимагає наявності іншої функції – “засобу нагромадження” (для виконання платежів потрібен резервний фонд).

Як засіб платежу гроші використовуються при виплаті заробітної плати, трансфертних платежів (стипендії, пенсії), сплата податків і т.п.

Трансфертні платежі – виплати, які здійснює держава і які не являють собою яку-небудь компенсацію за послуги на користь держави.