1.3 Ефективність розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку в умовах початкової школи.
Ефективність розвитку творчих здібностей молодших школярів в процесі навчальної діяльності забезпечує сукупність певних загальнопедагогічних і дидактичних умов. Загальнопедагогічні умови розповсюджуються на весь навчально-виховний процес і можуть підвищити ефективність творчого розвитку учнів у будь-якій педагогічній системі. Дотримання дидактичних умов передбачено лише у навчальному процесі, оскільки вони є змістовою характеристикою компонентів, які утворюють локальну систему навчання, спрямовану на розвиток творчих здібностей у процесі навчальної діяльності.
З метою виявлення педагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання, повинні враховуватися індивідуально-типологічні, когнітивно-пізнавальні, емоційно-вольові, потребово-мотиваційні, екзистенційні і дієво-практичні компоненти творчих здібностей особистості; психологічні передумови розвитку творчих здібностей молодших школярів; теоретичні і методичні набутки сучасних педагогічних досліджень у сфері розвитку творчих здібностей дітей; творчо-розвивальний потенціал навчальної діяльності; можливості змісту усіх навчальних предметів для творчого розвитку учнів початкової школи.
У розвитку здібностей умовно можна виділити кілька етапів. Кожна людина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до тих чи інших впливів, до освоєння того чи іншого виду діяльності. Наприклад, у дитини у віці двох-трьох років інтенсивно розвивається усна мова, в п'ять-сім років він найбільш готовий до оволодіння читанням. У середньому і старшому дошкільному віці діти захоплено грають у рольові ігри та виявляють надзвичайну здатність до перевтілення та вживання в ролі. Важливо відзначити те, що ці періоди особливої готовності до оволодіння спеціальними видами діяльності рано чи пізно закінчуються, і якщо яка-небудь функція не отримала свого розвитку в сприятливий період, то згодом її розвиток виявляється надзвичайно ускладнене, а то і зовсім неможливо. Тому для розвитку здібностей дитини важливі всі етапи його становлення як особистості. Не можна думати, що в більш старшому віці дитина зможе надолужити згаяне.
Первинний етап у розвитку будь здатності пов'язаний з дозріванням необхідних для неї органічних структур або з формуванням на їх основі потрібних функціональних органів. Зазвичай це відбувається в період від народження до шести-семи років. На даному етапі відбувається вдосконалення роботи всіх аналізаторів, розвиток і функціональна діфференці-ація окремих ділянок кори головного мозку. Це створює сприятливі умови для початку формування і розвитку у дитини загальних здібностей, певний рівень яких виступає в якості передумови для наступного розвитку спеціальних здібностей.
В цей же час починається становлення і розвиток спеціальних здібностей. Потім розвиток спеціальних здібностей продовжується в школі, особливо в молодших і середніх класах. Спочатку розвитку спеціальних здібностей допомагають різного роду дитячі ігри, потім істотний вплив на них починає чинити навчальна і трудова діяльність.
Іншу групу умов розвитку здібностей визначають особливості макросередовища. Макросередовищем прийнято вважати особливості суспільства, в якому народився і росте людина. Найбільш позитивним фактором макросередовища є та ситуація, коли суспільство виявляє турботу про розвиток здібностей у своїх членів. Ця турбота суспільства може виражатися в постійному вдосконаленні системи освіти, а також у розвитку системи професійної орієнтації підростаючого покоління.
Розвиток креативності проходить як мінімум дві фази:
1. Розвиток «первинної» творчості як загальної творчої здібності, неспеціалізованої по відношенню до певної області чоловіча ¬ ської життєдіяльності. Сензитивний період цього етапу, за даними ряду авторів, настає в 3-5 років. У цей час наслідування значущому взрос ¬ лому як креативному зразку, можливо, є основним механіз-мом формування креативності. Можливо також, що на якийсь пери ¬ од креативність переходить у латентний стан (феномен «дитячої творчості»).
2. Підлітковий і юнацький вік (можливо, від 13 до 20 років). У цей період на основі «загальної» творчості формується «спеціалізований ¬ ва» креативність: здатність до творчості, пов'язана з певною сферою людської діяльності, як її «зворотна сторона», доповнення і альтернатива. На цьому етапі особливо значущу роль відіграє профе ¬ нальний зразок, підтримка сім'ї і однолітків. Але головне, юнак визнаділячи для себе «ідеальний зразок» творця, якому він прагне відображати (аж до ототожнення).
Друга фаза закінчується запереченням власної наслідувальної продукції і негативним ставленням до колишнього ідеалу.
Індивід або затримується на фазі наслідування назавжди, або переходить до оригінальної творчості.
Вік 3-5 років є найбільш сензитивним для розвитку творчих здібностей. Дитяче літературне та художня творчість найяскравіше проявляється саме в цей час, а в 6 років спостерігається спад. . Спад творчих проявів до 6 років (при активізації інтелектуальної активності!) Вважається наслідком зменшення ролі несвідомого в регуляції поведінки і зростанням критичності і рассудочності у свідомості дитини. Можна припустити, що дитина не просто критикує самого себе за відхилення від нормативу (інтеріоризація соціальної норми дорослого: «Не можна»!), А перестає бачити можливість відхилення від стереотипного, приписаного соціальним середовищем поведінки.
Для того щоб дитина розвивалася як творча особистість, недостатньо прибрати «бар'єри» і зняти контроль свідомості, потрібно, щоб структура свідомості стала іншою: необхідний позитивний зразок творчої поведінки, як не парадоксально це звучить.
Поняття «зразок», «стереотип», «еталон» суперечать буденній уявленням творчості як нерегламентованої активності, що породжує новий продукт, який заперечує старі. Роль зовнішнього соціального зразка складається, ймовірно, в тому, щоб протистояти іншому соціальному зразком: «правильно» ведучому себе дорослому.
Вік 3-5 років сприятливий для формування творчості ще й тому, що дитина до цього віку, з одного боку, готовий до соціалізації (сформованість мови), а з іншого боку, - ще не социализирован. Дитина з легкістю використовує ложку в якості столового приладу, в якості палиці, музичного інструменту, весла і т. д. Адже стандартне застосування предмета вимагає певної соціалізованості та стереотипізації навику, і, крім того, розвитку довільної уваги, яке у дитини до 3-4 рокам ще не розвинене. Для дитини світ ще загадковий, проблемний. Пізніше проблемність світу визнається тільки креативу.
Для формування креативності необхідно:
1) відсутність регламентації предметної активності, точніше - відсутність зразка регламентованого поведінки;
2) наявність позитивного зразка творчої поведінки;
3) створення умов для наслідування творчої поведінки і блокування проявів агресивної і деструктивної поведінки;
4) соціальне підкріплення творчої поведінки.
Творчість є властивістю, яка актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Його можна розглядати як властивість, що формується за принципом «якщо ... то ... ». У повсякденному житті, як показують численні дослідження, відбувається придушення креативних властивостей індивідуума. Це може бути пояснено тим, що креативність припускає незалежна поведінка, створення одиничного, в той час як соціум зацікавлений у внутрішній стабільності і безперервному відтворенні існуючих форм відносин, продуктів і т. д. Тому формування креативності можливо лише в спеціально організованому середовищі.
Щоб творчість сформувалась як глибинне (особистісне), а не тільки поведінкове (ситуативне) властивість, формування має відбуватися під впливом умов середовища. Різноманітні методики розвитку творчості, що передбачають локальне вплив (наприклад, різні збірники нестандартних - творчих - завдань), звичайно стимулюють засвоєння суб'єктом деякої нової технології вирішення. Вони несуть у собі недосконалість, через якого випробовувані звичним для них способом адаптуються до вимог експериментатора і демонструють необхідний спосіб дії (і тоді їх поведінка знову є скоріше відтворюючим, ніж творчим). У цьому випадку творчість є чисто ситуативною характеристикою - реакцією на зовнішні по відношенню до суб'єкта вимоги і привнесені ззовні проблеми. Таке креативне поведінка має недостатню мотиваційну базу.
Середа, в якій творчість могла б актуалізуватися, має високий ступінь невизначеності і потенційну багатоваріантністю (багатством можливостей). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів, а не прийняття готових; багатоваріантність забезпечує можливість їх знаходження. Крім того, така середу повинна містити зразки креативного поведінки і його результати.
Для формування творчості необхідний певний (оптимальний) рівень соціалізованості, що припускає оволодіння елементарними навичками комунікації, але при цьому - мінімальну представленість поведінкових стереотипів.
Формування творчості як особистісної характеристики в онтогенезі проявляється спочатку на мотиваційно-особистісному, потім - на продуктивному (поведінковому) рівні.
Проведене дослідження формування творчості дозволило виявити наступне:
Підвищення творчості, обумовлене відповідним впливом мікросередовища, не є односпрямованим. Загальна тенденція зміни креативності така: слідом за значним підвищенням креативності спостерігається її деяке зниження.
Підвищення творчості супроводжується деякою невротизації дітей, в основі якої лежать ті ж механізми, що і в основі процесу формування креативності: установка на проблемність сприйняття навколишнього, пошук багатоманітних можливостей дії ускладнює процеси вибору, прийняття рішень; при цьому ускладнюється дію систем психологічного захисту.
Підвищення творчості зв'язно зі змінами системного характеру і в більшій чи меншій мірі порушує рівновагу у системі життєдіяльності особистості.
Загальна динаміка творчості в ході експерименту пояснюється тим, що психіка прагне відновити рівновагу, порушену формуванням креативних властивостей і установок.
Існують два основних типи індивідуального реагування на порушення рівноваги, пов'язаного з підвищенням творчості: відновлення колишньої системи шляхом пониження креативності чи набуття системою нової стійкості без пониження творчості.
Не для всіх людей підвищення творчості є доцільним: для досліджуваних з першим типом реагування воно пов'язано з вираженим емоційним дискомфортом, в той час як випробовувані другого типу відчувають більш позитивні емоції. Висока креативність і виражена здатність до її розвитку не завжди притаманні одній людині.
Творчо продуктивна особистість має креативністю, широтою інтересів і захоплень, мрійливістю, чутливістю, вразливістю, багатим внутрішнім світом, естетичної сприйнятливістю, нонкомформізмом, сміливістю, природністю, безпосередністю, емоційністю.
Серед загальнопедагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання можна виокремити наступні:
Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей на основі особистісно зорієнтованого характеру взаємодії учителя з учнями. Необхідність реалізації цієї умови продиктована сучасними суспільними пріоритетами. Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підкріплені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів (Г. Балл, Г. Костюк, С. Максименко, В. Рибалка, В. Семиченко та ін) і педагогів (І. Бех, І. Зязюн, В. Кремень, О. Пєхота, С. Сисоєва та ін). Особистісно зорієнтована взаємодія учителя та учня передбачає вибір характеристик навчання і виховання як спілкування, в якому не існує різкої полярності позицій учня й учителя, перетворення навчально-виховного процесу на взаємодію. Це сприяє стимулюванню активності, самостійності, ініціативи дітей, поєднанню творчої свободи і спрямування діяльності учнів, емоційності та виразності спілкування з проявами поваги і доброзичливості учасників педагогічного процесу;
застосування психолого-педагогічних технологій, що забезпечують самостійну активність учнів у процесі творчої діяльності. Виконання цієї умови має гарантувати позитивну мотивацію творчої діяльності молодших школярів і надавати дієвий арсенал психолого-педагогічних стимулів, які спрямовуватимуть активність учнів у необхідному напрямі. Такі психолого-педагогічні технології повинні враховувати особливості молодшого шкільного віку, забезпечувати оптимальні умови для самовираження учнів, спиратися на особистісно-значущий для учнів матеріал, залучати їхні емоції до процесу творчості, спонукати учнів у процесі творчої діяльності відображати свій чуттєвий досвід у повному обсязі, надавати можливість самостійно творити;
системність навчальної роботи з учнями в умовах творчо-розвивального середовища. У повсякденному житті знання, які використовуються, тісно переплітаються одне з одним, утворюючи єдину систему. Тому учень повинен бачити предмет чи явище системно: в єдності зі зв’язками, в які він вступає. Максимально позитивні, сприятливі умови для розвитку дитячої творчості, в тому числі й навчальної, для виховання творчої особистості створює розвивальне середовище (Л. Артемова, Л. Божович, О. Дяченко, О. Кононко, В. Кудрявцев, С. Кулачківська, А. Петровський та ін.).
РОЗДІЛ ІІ ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ