5 Грудня загін підійшов до Шостки і гарнізон петлюрівців у пані-

ці відступив. Населення Шостки з радістю зустрічало червоноар- мійців. Станцію Терещенську петлюрівці покинули без бою. І Кролевецький повіт був повністю визволений від петлюрівців.

Червона армія гнала німецьку армію. Після визволення нашого села, на початку січня 1919 року, у нас був організований сільський ревком в складі: Петренко Мина Гаврилович., Осовик Онисько Сергійович, Ященко Микита Омелькович. та Дудченко Олексій Якимович.

В січні був організований комітет незаможних селян (комнезам).

До нього увійшли: Осовик Онисько Сергійович, Кожушка Федот Макарович, Харин Василь Парфенович, Смашний Мартин Семенович і Мержа Андрій Петрович. Комнезам допомагав ревкому заготовляти харчі для Червоної армії, бо у радянської держави хліба ще не було. Його потрібно було взяти у куркулів.

В Радичеві був організований партійний осередок: Білий Яків Фокович, Осовик Онисько Сергійович. і Кузьминський Ларіон.

Була також організована і комсомольська організація у складі: Коляда Йосип Степанович, Біла Ганна Фоківна, Ященко Йосип Васильович, Карпенко Охрім Данилович, Карпенко Юхим Парфенович, Смашний Тимофій Мартинович, Ющик Мартин Семенович і Сапон Кирило Григорович. Секретарем була Біла Ганна Фоківна (сестра Якова Фоковича). Вона була делегатом на Всеукраїнському з’їзді комсомолу. Біла Ганна Фоківна була одночасно і організатором жіночого відділу. Вона була делегатом на першому жіночому з’їзді в Харкові. Ганна Фоківна була розстріляна під час німецької окупації в 1942 році.

– 71 –

В 1919 році в нашому селі для проведення культурно-масової роботи був організований культпросвіт, до якого увійшли:Терещук Кирило Леонтійович (Кирюха), Никипорець Андрій Єгорович (Гурса). Вороний Іван Григорович, Огієнко Пилип Тихонович (Однорогів), Коляда Павло Степанович, Клименко Кузьма Макарович. та Ященко Трохим Іванович (дід Галі Романихи).

За рахунок суботника було збудовано приміщення для клубу.

Для справедливого розподілу землі була створена земельна комісія, якою керував голова Коструб Юхим Терентійович. Членами комісії працювали: Сурай Андрій Опанасович, Ющик Никифор Єлисейович, Ювченко Никифор Єгорович і Тихоновський

Олександр Трохимович.

Навесні 1919 року після визволення Києва, там відбувся з’їзд повітових і волосних виконкомів, на якому був делегатом від Кролевецького повіту Білий Яків Фокович.

На початку осені 1919 року Денікінська армія окупувала Україну. У нас на Десні її затримала Червона армія. В Покошичах знаходи- вся дільничний штаб Червоної армії, який очолював Білий Яків Ф. Він видав радичевцям 70 гвинтівок і вони допомагали Червоній армії гнати ворога. Червоноармійці були погано вдягнені, мали погане харчування, і коли почались морози, серед бійців почалось захворювання на тиф. Заразилися і наші люди коло Десни. Але і в таких умовах Червона армія перемогла. Наступ був такий стрімкий, що денікінці покинули свої англійські танки і почали тікати.

Відступаючи, денікінці залишали своїх агентів і зброю для банд, які повинні були підривати радянську владу, а потім розгромити її. У нашій місцевості за Десною йшли суцільні ліси. У лісах було багато хуторів, де жили куркулі, які переховували бандитів. Із рештків денікінців, петлюрівців, гайдамаків, царських офіцерів і місцевих куркулів з’являлись банди Василя Шуби, Оселедця, Капирулі, Ващенка, Стегнія, Прохора та Шкарабури.

Банди швидко почали діяти. 26 грудня 1920 року банда Шуби вночі напала на Кролевець з метою розігнати повітову владу, але була відбита військовим загоном, що був при військоматі.

Через два дні бандити напали на Покошицьку волость під час проведення волосного з’їзду. Вони розігнали з’їзд, схопили керівників волості і посадили до арештанського приміщення. Бандити встановили свою владу і по селах розганяли сільради.

– 72 –

Бандити хотіли розстріляти Білого Якова, тому що в них був порядок – військових комісарів живими не відпускати і замкнули його в приміщенні з охороною. Про це дізнався покошицький учитель Сорокаліт Дмитро Іванович, який був революціонером з 1905 року. З директором училища вони взяли ключ, що підходив і, ризикуючи життям, відкрили кімнату, де сиділи арештовані.

В Кролевецькому повіті повідомили Білому, що його губвійськ- комат призначив командиром загону по ліквідації банд. Обіцяли допомогу солдатами, але зброї не було. Зброю треба було відбирати у бандитів і нею бити їх. Це був найтяжчий період боротьби.

Взяли спочатку 17 добровольців, які раніше воювали в Щорсівському полку, потім захворіли на тиф, а тепер з’явилися до військомату. Тепер потрібно було знайти зброю. А бандити сміливо розгулювали по селах зі зброєю і ходили по вулицях з піснями.

Спочатку взяли рушниці у мисливців. Добре підготували операцію по захопленню банди і вночі напали на банду, яка ту ніч була в Покошичах. Операція виявилась успішною. Захоплених гвинтівок у банди вистачило майже для всього загону. При здійсенні другої бойової операції на банду Шкарабури, вдалося захопити стільки гвинтівок, що їх вистачило озброїти решту загону і ще здали до Кролевецького військкомату до сотню гвинтівок.

З настанням літа стало важче боротися з бандами, бо вони ховалися в лісах. Але до осені 1920 року банди були ліквідовані. За

це Білому Якову Фоковичу були подяки від губвоєнкома і від війсь-

кового комісара України Подвойського.

З 1914 року по 1920 рік був дуже неспокійний період в історії нашого народу. Відшуміло багато подій воєнного часу і всі ці події не обминули нашого села. У першу світову війну багато жителів села брали участь у боях на російсько-німецькому фронті. Тільки загиблих з Радичева було більше чотирьох десятків чоловік. Було також чимало поранених. На російсько-німецькому фронті загинули: Коляда Андрій Мартинович, Сапошко Володимир Якович, Коляда Федір Іванович, Макаренко Андрій Павлович, Сапошко Павло Ілліч, Сурай Яким Панасович, Карпенко Максим Степанович, Сиса Матвій Харитонович, Кузьминський Іван Прохорович, Карпенко Степан Іванович, Никипорець Сергій Семено- вич, Коструб Михайло Олексійович, Мержа Павло Леонтійович, Терещук Тихон Леонтійович, Осовик Дмитро Харитонович, Огієнко Прокіп Григорович, Дудка Сергій Мусійович, Петренко Федір Андрійович, Старчик Семен Олексійович, Недобойко Кузьма Федорович, Недобойко Іван Федорович, Сапон Петро Свиридович, Онищенко Андрій Кононович, Ющик Антип Степанович, Ященко Карпо Михайлович, Никипорець Микола Якимович, Ященко Паввло

– 73 –

Микитович, Ященко Семен Микитович, Кендюх Іван Савкович, Вишняк Самійло Федорович та багато інших.

На фронтах громадянської війни воювали за радянську владу 53 наших добровольці, з яких загинуло 15. Це були: Сурай Дмитро

Степанович, Карпенко Матвй Микитович, Смашний Кирило Іванович, Ященео Микола Васильович, Сиса Степан Олексійович, Тихоновський Костя Олександрович, Мкржа Опанас Апатійович, Петренко Яким Андрійович, Мельник Пилип Петрович, Радченко Дем’ян Олексійович, Клименко Микола Логвинович, Ященко Антон Омель кович, Коляда Михайло Степанович, Осовик Сергій Кирилович, Швець Аврам Герасимович.