А.В. Ващенко

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ.

1945 - 2014.

Чернігів

2014

Анотація

курсу “Новітня історія країн Європи та Америки. 1945-2014 рр.”

Навчальний курс “Новітня історія країн Європи та Америки” охоплює тривалий період історичного часу. За початкову його межу більшість дослідників визначає 1918 рік, пов‘язуючи це із завершенням І світової війни. Верхня межа новітньої історії є рухомою і визначається терміном “сучасний період”. Хронологічно курс Новітньої історії поділяється на два періоди: 1918-1945 рр. та 1945 – сьогодення. Територіально курс охоплює країни Європи (окрім слов’янських держав), а також Північної та Південної Америки.

При вивченні курсу застосовуються країнознавчий, регіональний та проблемний підходи. Зокрема країнознавчий принцип використовується для вивчення особливостей історичного розвитку розвинених країн Західної Європи та Америки (США, Канада, Велика Британія, Франція тощо). Регіональний підхід застосовується при аналізі особливостей суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку країн Північно-Західної, Центральної, Південної Європи та Латинської Америки. Проблемний підхід обумовлений необхідністю акцентування уваги на глобальних, якісно нових чи то своєрідних явищах суспільно-політичного, соціально-економічного розвитку або культурного життя. У рамках ІІ періоду курсу знайшли відображення такі проблеми загального характеру як «Світ у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.», «Інтеграційні процеси у Європі» тощо.

При вивченні історії окремих країн Західного світу головна увага приділяється особливостям та еволюції державно-правового устрою, політичній історії, моделям, головним принципам та рівню економічного розвитку, особливостям соціальної політики, зовнішньополітичній стратегії та її реалізації. При цьому значна увага приділяється ролі суб‘єктивного фактора у Новітній історії країн Європи та Америки.

Проблеми, пов‘язані із особливостями та розвитком духовної культури окремих країн та Західної цивілізації в цілому, особливості зовнішньої політики окремих країн, загальні тенденції розвитку країн Латинської Америки тощо виносяться на самостійну роботу студентів.

Курс Новітньої історії є інтегрованим, його проблеми переплітаються з іншими навчальними курсами, зокрема «Новітня історія країн Азії та Африки», а також із суспільствознавчими дисциплінами.

Навчальний курс “Новітня історія країн Європи та Америки” розрахований на студентів вищих навчальних закладів історичних спеціальностей з урахуванням базового рівня знань (середньої освіти), які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалавра. Курс викладається у VII – VIII семестрах і передбачає по 30 лекційних, 16 практичних та 35 годин самостійної роботи у кожному семестрі.

Пояснювальна записка

Пропонований методичний посібник розроблено для ІІ періоду новітньої історії (1945 - 2014 рр.) із урахуванням вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджено з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS). ІІ період курсу “Новітня історія країн Європи та Америки” розділено на 2 модулі. Перший модуль – це аудиторна робота студентів, котра включає і результат оцінки самостійної роботи, другий модуль – суто екзамен. Формою підсумкового контролю якості знань, навичок, вмінь студентів є екзамен у VІІІ-му семестрі.

Матеріал курсу розділено на три тематичних блоки. Зміст першого блоку складає матеріал, присвячений аналізу суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку і зовнішньої політики провідних країн Західної Європи: Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії.

Другий тематичний блок охоплює теми, присвячені особливостям історичного розвитку інших країн Європейського континенту, а також процесу економічної інтеграції та розвитку Європейського Союзу.

Третій блок включає теми, котрі розкривають особливості історичного розвитку країн Південної та Північної Америки. Також увага звертається на розвиток науки та культури у другій половині ХХ – початку ХХІ ст.

В процесі викладання матеріалу актуалізуються набуті знання, навички, вміння, життєвий досвід студентів, вивчається творча спадщина багатьох вітчизняних і зарубіжних істориків.

Формою контролю якості знань, вмінь та навичок, здобутих у ході опрацювання модулів, може бути система завдань, яка будуватиметься на основі поступового підвищення їх складності та вимагатиме оперування основними прийомами розумової діяльності, передбачатиме збільшення ступеня активності і самостійності студента в навчальній діяльності.