1. Предмет психології .

Якщо сформулювати узагальнено предмет психології, то можна сказати, що ПСИХОЛОГІЯ - це наука, яка вивчає факти, закономірності і механізми виникнення, протікання і прояви психічних явищ. Таким чином, психологія вивчає психіку або психічні явища.

Психічні стани - рівень працездатності і якості функціонування психіки людини в конкретний момент часу.

Психічні освіти - психічні явища, що виникають в ході життєвого досвіду людини і що виражаються у рівні знань, умінь, навичок, в сукупності звичок.

Психічні властивості - стійкі особливості особистості, що забезпечують типова поведінка, що виявляється в діяльності і спілкуванні з іншими людьми.

Психічні процеси - динамічні психічні явища, які обумовлюють відображення і усвідомлення людиною впливів навколишнього світу.

Психічні пізнавальні процеси - сукупність явищ, які дозволяють людині вивчати навколишній світ, інших людей, самого себе.

Можна говорити про специфічні завдання психології в конкретних сферах (сім'ї, професійної діяльності, політиці, освіті і т.д.). Також необхідно відзначити, що завдання психології визначаються тими загальними проблемами, які дозволяє суспільство в конкретній державі в той чи інший історичний період.

Коротко завдання психології можна сформулювати так:

• Навчитися розуміти сутність психологічних явищ та їх взаємозв'язок;

• Навчитися керувати ними;

• Використовувати отримані знання на практиці;

Бути теоретичною основою практики психологічної служби.

5.Принципи психології

Методологічними принципами психології є загально-філософські твердження, що, конкретизуючись, визначають предмет, стратегію і методи психологічних досліджень, а також вихідну позицію для інтерпретації одержаних результатів. Водночас свої методологічні засади має кожен напрям у психології. Від них залежать способи вирішення психологічних проблем.

Принципи, на яких ґрунтується методологія сучасної вітчизняної психології, поступово викристалізувалися в дослідженнях Л. Виготського, Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, Г. Костюка, О. Леонтьева та ін. До основних із них — детермінізму, єдності психіки і діяльності, розвитку психіки в діяльності — український психолог О. Ткаченко (нар. 1941) додав ще два — відображення і системності.

Принцип детермінізму, будучи найважливішим у матеріалістичній психології, стверджує, що психіка залежить від способу життя. Він розкриває основні причини виникнення психіки у філогенезі (історичному розвитку всього органічного світу) і онтогенезі (індивідуальному розвитку організму від народження до смерті), закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

Принцип єдності психіки і діяльності дає змогу розкривати механізми появи і функціонування психіки. Виникнувши в діяльності, психіка утворює її внутрішній, ідеальний план. У свідомості формуються динамічні моделі дійсності, за допомогою яких людина орієнтується в навколишньому середовищі. Цей принцип заклав засади об'єктивного дослідження психіки. Міміка, жести, виразні рухи, мовні висловлювання об'єктивно виражають психічні стани людини. їх аналіз і вивчення допомагають розкрити внутрішні секрети психіки індивіда.

Принцип розвитку психіки в діяльності дає змогу розглядати психіку як динамічне утворення, що постійно змінюється на різних етапах становлення особистості. Відповідно до цього принципу психіку можна правильно зрозуміти і пояснити, якщо оцінювати її як продукт розвитку і результат діяльності.

Принцип відображення означає, що всі психічні функції генетично спрямовані на відображення дійсності. Випереджуючи фізичний контакт людини з об'єктом, психічне відображення сигналізує про значущі для неї об'єкти — воно має сигнальний характер. Образ світу, що є продуктом відображення, орієнтує людину в середовищі, створює основу для її активності, виконуючи регулятивну функцію. Без неї психічне відображення втратило б своє значення.

Принцип системності вимагає розглядати психіку як складну систему взаємопов'язаних психічних явищ. На цій підставі О. Ткаченко вважає його узагальнюючим. Згідно з принципом системності у процесі наукового пізнання всі принципи психології треба використовувати у взаємозв'язку.

Методологічні принципи психології створюють надійну основу для вивчення психіки за умови використання науково обґрунтованих і перевірених методів пізнання.

2. Практичне значення психологічних знань для вчителя ф/к.

Приступаючи до педагогічної роботи з дітьми, насамперед потрібно розібратися в тому, що дитині дано від природи і що здобувається під впливом середовища, що в психології і поведінці людини є вродженим, органічно обумовленим і що - придбаним, соціально обумовленим. Таке знання передбачає проведення психодіагностики, виконання психолого-педагогічного експерименту з формування відповідних якостей і властивостей людини. Якщо в ході експерименту буде доведено, що цікавлять дослідника якості в навчанні та вихованні сформувати не можна, а також буде встановлено, що вони з'являються і розвиваються у міру біологічного дозрівання організму, то ці якості можна вважати біологічно зумовленими - задатками.

Розвиток людських задатків, перетворення їх у здібності - одне із завдань навчання і виховання, вирішити яку без знання психології не можна. В структуру задатків і здібностей входять багато процесів, властивості і стани людини. У міру їх розвитку удосконалюються і самі здібності, набуваючи потрібні якості. Знання психологічної структури розвинених здібностей, законів їх формування необхідно для правильного вибору методів навчання і виховання.

Досить рано, ще в дошкільному віці, виявляються істотні індивідуальні відмінності між дітьми. З їх урахуванням повинна будуватися практика педагогічного впливу. Достовірну інформацію про ці відмінності дозволяє отримати диференціальна психодіагностика. І тут знову потрібна участь професійного психолога.

Навчання та виховання цінні тоді, коли ведуть до підвищення рівня психологічного розвитку дітей. Треба вміти визначати цей рівень і зіставляти його з деякою нормою для того, щоб судити про те, правильно чи неправильно йде розвиток. Така науково обгрунтована норма встановлюється психологами, вони ж розробляють і перевіряють, пропонуючи школі, методи психологічного тестування рівня розвитку дітей. Систематичне застосування тестів дозволяє судити про те, як розвивається дитина, і своєчасно вживати необхідні педагогічні заходи, спрямовані на виправлення наявних недоліків.

Одна з приватних завдань педагогічної практики, яка ставиться і вирішується в ході такої роботи, - виявлення нормально розвиваються дітей (що знаходяться в межах вікової норми), дітей із затримками розвитку (відстаючих) і прискорено розвиваються (обдарованих). Дві останні категорії дітей потребують особливої ​​уваги до себе: відстаючі - тому, що погано засвоюють шкільний матеріал, а обдаровані - з причини неповного використання своїх можливостей для розвитку.

Психолого-педагогічна проблема особливої ​​складності, яка не може бути правильно вирішена без участі психолога, - це визначення причин відставання дитини від своїх однолітків у навчанні та розвитку. Інша проблема, - мабуть, не менш важлива і не менш відповідальна, особливо в наші дні, - створення сприятливих умов для розвитку обдарованих дітей. І тут вчителю потрібна кваліфікована психологічна допомога.

У педагогіці давно і багато говориться про необхідність індивідуалізації навчання, тобто побудові його з урахуванням рівня психологічного розвитку, досягнутого дитиною, і його індивідуальних особливостей. Точно визначити рівень розвитку і можливості дитини без участі психолога також практично неможливо. Тільки за допомогою науково перевірених прийомів психодіагностики встановлюється індивідуальність дитини в тих її проявах, які приховані від зовнішнього спостереження, від вчителів, батьків та самої дитини. Такі індивідуальні відмінності можуть стосуватися будь-яких психічних процесів, властивостей і станів.

Практика навчання і виховання найчастіше має справу не з окремими дітьми, а з групами дітей. Між членами таких груп зазвичай складаються досить складні людські взаємини, і педагогічні впливи, в кінцевому рахунку адресовані окремим дітям, переломлюються (опосередковуються) цими відносинами. Отже, для того щоб розумно організувати виховний процес, педагог повинен знати, які взаємини склалися між дітьми в групі. Тут потрібні соціально-психологічні теоретичні та методичні пізнання.

В даний час у нашій країні створена і розвивається психологічна служба в системі освіти. Працюючі в ній фахівці покликані займатися цими проблемами професійно, у тісній співпраці з педагогами. Але для того щоб така співпраця була продуктивною, сам педагог повинен володіти елементарними основами психологічних знань.