МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П ДРАГОМАНОВА

Інститут корекційної педагогіки та психології

Кафедра сурдопедагогіки ім.М.Д Ярмаченка

КУРСОВА РОБОТА з теми:

Проблеми компенсації глухоти в сурдопсихології

Виконала: студентка ІІІ курсу

Групи 3-С

Ільченко Катерина Олександрівна

Київ 2015

ЗМІСТ

Вступ 2 3

Розділ 1. Наукове обґрунтування проблеми компенсації недоліків слухового аналізатору 6

Розділ 2. Розвиток поглядів на проблему компенсації вад слуху в історії 15

Розділ 3. Роль спеціально організованого навчання і виховання в компенсації вад слуху 21

Висновки 26

Список використаних джерел

ВСТУП

Педагогічний впливу на дітей з особливими освітніми потребами широко вивчається в спеціальній педагогіці. Успіхи, які б могли бути досягнуті в навчанні та вихованні, визначаються складною сукупністю умов. Однією з цих умов є закономірність психічного розвитку дитини в різні вікові періоди.

Розвиток особистості повністю залежить від пізнання дитиною навколишнього світу, об’єкти якого володіють великою кількістю різних якостей. Їх відображення людиною можливе тому, що вона має цілу систему органів чуття – аналізаторів. Завдяки цьому зовнішнє середовище впливає на аналізатори людини, і остання у своїй свідомості відображає та сприймає перше. Треба сказати про всі негативні наслідки неповного обсягу впливу навколишнього світу, тобто відсутність діяльності хоча б одного аналізатору.

Порушення слухової функції, яке виникає на ранніх етапах формування особистості, негативно позначаються на її розвитку. На основі первинного недоліку (глухоти або туговухості) поступово виникають різні вторинні особливості, відхилення в розвитку основних психічних функцій, у формах та засобах спілкування тощо. Маючи повноцінний інтелект та практично необмежені можливості розвитку пізнавальної діяльності, глухі та слабочуючі поза спеціально організованого навчання та виховання не можуть самостійно компенсувати ваду слуху.[20, 3]

Для повноцінного розвитку дитини з втраченим аналізатором характерна інтенсифікація впливів або подразників зовнішнього світу в кількісному та якісному відношенні. Це один із законів компенсації глухоти (у нашому випадку) за Іваном Михайловичем Соловйовом: збільшення кількості та складності зовнішніх впливів на дитину з метою її розвитку .

Через втрату слуху чітко окреслюються необхідність шляхів компенсаторного розвитку. Потрібно підкреслити, що відсутність діяльності хоча б одного – ураженого – органу чуття відображається на функціонуванні всієї системи органів відчуттів. Виникає необхідність знати, як саме вони функціонують і чим відрізняється відчуття від дітей з нормою слухом.

Обсяг зовнішніх впливів на глуху дитину звужується, взаємодія з довкіллям збіднюється, а спілкування ускладнюється, таким чином психічна діяльність дітей з вадами слуху спрощується, тому їх психіка розвивається в інших пропорціях ніж у чуючи однолітків.

Урівноваження недоліку слуху, яке досягається великими зусиллями починаючи з дошкільного віку, необхідна умова повноцінного розвитку дитини. Мета цієї роботи розкрити проблему компенсації вад слуху з науково-теоретичної точки зору, розкриваючи основні умови цього процесу. Треба з жалем підкреслити ту обставину, що явище та факти компенсації збираються та вивчаються в дефектології недостатньо наполегливо та детально. Практичні завдання дефектології вимагають рухати вперед саму теорію компенсації. При цьому розробка найбільш широкої законів компенсації повинна супроводжуватися виявленням спеціальних законів, які діють в розвитку дітей з ураженими аналізаторами [разв сол, 21].

Існує теорія, за якою компенсаторні можливості людського мозку набагато ширші ніж можливо уявити. Наприклад є думка, згідно якої випадіння з системи органів відчуття будь-якого аналізатору створює вигідні умови для інших. Перші автори, розглядаючи мозок як резервуар енергії, який живить увагу людини, стверджують, що з ушкодженням аналізатору відбувається перерозподіл «енергетичного фонду» та збережені аналізатори починають діти з підвищеною енергією. Якщо ушкоджені два аналізатора, ті що залишилися отримують ще більшу вигоду [12, 18].

З точки зору інших авторів, при поразки одного та особливо двох аналізаторів відбувається звуження свідомості, що в свою чергу забезпечує підвищену продуктивність діяльності збережених органів чуття. Подібні теорії мають своїх прихильників навіть до нашого часу. Передбачається, що компенсація сама собою, «стихійно», та не потребує планомірного та обмисленого розвитку збережених аналізаторів дитини, що в педагогічному втручанні немає ніякої необхідності питання розглядається тільки в біологічному аспекті.

В цій теорії правильне тільки те, що збережене бере на себе компенсацію втраченого. В цілому ця теорія не відповідає сильно зростаючим знанням про взаємодію аналізаторів та спрощується психологічними дослідженнями. Викладений погляд передбачає доволі прості відношення між аналізаторами. Але з кожним роком доводиться, що аналізатори утворюють складну взаємопов’язану систему, в якій одні сприяють іншим.[раз сол, 23]

З третьої точки зору, приток енергії до аналізаторам здійснюється не внаслідок відтоку від ушкодженого аналізатора, а в результаті нагнітання, викликаного почуттям власної малоцінності. Це почуття здатне мобілізувати енергію нервової системи та спрямувати її потужним потоком туди, де можна зменшити негативні наслідки ушкодження. Результатом є компенсація та надкомпенсація вади [12, 19]. Цю теорію пізніше спростували радянські сурдопедагоги.

Дослідження показали, що не дивлячись на те, що компенсаторні можливості дитини з вадою слуху майже необмежені, без певного педагогічного та колекційного втручання результати цих можливостей зводяться до нуля. Глуха дитина як і чуюча не може розвиватися без стороннього впливу на неї з боку більш розвинутої особи, яка б спрямовувала дитину. Для сучасної школи проблема співвідношення навчання, корекції (в нашому випадку) та розвитку має першочергове значення та зумовлене деякими чинниками. Педагоги прагнуть до всебічного розвитку особистості й не задовольняються лише формуванням людей, які володіють лише знаннями та уміннями. Темпи розвитку науки, швидке збагачення знань, за якими школа не встигає. Тому потрібне місце для саморозвитку.

Діти з порушенням слуху володіють здатністю до компенсації, яка заснована на пластичності нервової системи. Л.С. Виготський неодноразово вказував, що навчання глухих потребує спеціальної техніки, особливих методів та прийомів для досягнення компенсації вади.

Сприятливі умови спеціальної школи доволі швидко та в значному ступені допомагають компенсації порушення слуху. Прямо кажучи, без спеціального педагогічного впливу професіоналів компенсація неможлива, це нам підтверджує історія. Взагалі роль спеціально організованого навчання та виховання дитини з вадою слуху як вирішальний фактор для здійснення компенсаторного повороту в її розвитку неможливо переоцінити.

РОЗДІЛ 1.