ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ программа

11

Заліковий модуль 2. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

Тема 4. Література Середніх віків

Загальна характеристика літератури Середніх віків. Символізм середньовіччя як головний метод доби. Вплив трьох факторів (фольклор, античність, християнство) на розвиток середньовічних літератур. Ідея періодизації. Література раннього, зрілого та пізнього середньовіччя.

Кельтський епос. Героїчні саги з головним героєм Кухуліном. Фантастичні саги з головними героями Фінном та Оссіаном. Вплив саг на розвиток лицарських романів про короля Артура та романів нещасливого кохання Трістана і Ізольди. «Пісні Оссіана» Джеймса Макферсона (ХVІІІ ст.) як талановита містифікація кельтських саг.

Героїчний епос германських народів. Загальна характе-

ристика. Цілісність героїв епічних сказань щодо змісту, тонічний алітераційний вірш з великою кількістю кеннінгів щодо форми. Важкість перекладу на мови з вільним наголосом.

Англосаксонський епос «Беовульф». Зміст поеми. Християнський мотив як головний в концептуальному осмисленні епосу.

Епос скандинавських народів. «Старша Едда» як збірка міфологічних та героїчних пісень. Загальність долі богів та людей. Гномічні пісні як катехізис скандинавського середньовіччя. Героїчні пісні про Сігурда та Гудрун. Родова свідомість героїв. Мотив помсти.

Самостійна робота: Міф про створення світу у літературах різних народів.

Німецький епос. «Пісня про Нібелунґів». Основа епосу – боротьба за казковий скарб. Християнський мотив золота як джерела нещастя людини. Загальність сюжету і героїв скандинавського та німецького епічних полотен. Різність їх змістовного трактування. Ідея соціальної свідомості героїв. Мотив помсти у німецькому сказанні.

Французький героїчний епос. «Пісня про Роланда». Істо-

рична основа. Роланд – герой, заданий народною уявою.

Іспанський героїчний епос. «Пісня про мого Сіда». Істо-

рико-легендарний образ Сіда. Мудра людяність в зображенні ворога. Відсутність релігійного фанатизму, ненависті до іновірців.

12

Тема сім’ї, її місце у епосі.

Героїчний епос Давньої Русі. Билини. Поетика. Умовно-

історичний світ. Епічний час. Поняття билинного речитативу. Величавість, монументальність, з одного боку, та простота і природність – з іншого. Билини про старших та молодших богатирів. Київський та Новгородський цикли.

Література Давньої Русі. Монументальність та велич цілого, анонімність, протиставлення тимчасового та вічного, світу великого та малого, додержання літературного етикету як головні риси. «Повесть временных лет», «Слово о полку Игореве», «Моление Даниила Заточника», «Повесть о Петре и Февронии Муромских», «Повесть о Дракуле», «Повесть о Шемяке», «Повесть о горе-злочастии» (рос.). Зміст. Основні художні ідеї.

Самостійна робота: Література Давньої Русі в літературних обробках ХІХ – ХХІ ст.

Лірика Середньовіччя. Поезія арабського світу та поезія мовою фарсі як створення особливої картини філософського Сходу. Рубаї Омара Хайяма. Рубаї та газелі Сааді. Суфійська лірика Ібн аль Арабі та Румі.

Західноєвропейська поезія. Французька лірика трубадурів. Німецький міннезанг. Поезія вагантів. Зб. «Karmina Burana».

Лицарський роман. Франція: Кретьєн де Труа «Івейн, або лицар з левом», «Персиваль, або сказання про Грааль». Германія: Вольфрам фон Ешенбах «Парцифаль». Ідея Святого Граалю як головний символ Середньовіччя. Міфологічна тотожність любові і смерті в лицарському романі «Тристан та Ізольда».

Самостійна робота: Ремінісценції лицарського роману в літературі ХІХ – ХХІ ст. та кіно.

Тема 5. Література Відродження Реалізм Відродження як основний метод літератури.

Італія. Данте Аліґ’єрі. «Божественна комедія». Композиція. Будова світу в уявленні автора. Кола Аду, Чистилища, Раю. Символізм поеми. Мудрість розуму та мудрість серця як головні ідеї поеми. Джованні Боккаччо. «Декамерон». Композиція. Світ, яким він є, та світ, яким він повинен бути. «Декамерон» Боккаччо та збірка новел «Кентерберійські оповідання» Чосера. «Декамерон» Боккаччо та «Пир во время чумы» Пушкіна. Франческо Петрарка. «Канцоньєро» – книга пісень про ідеальне кохання.

13

Германія. Себастьян Брант. «Корабель дурнів» як сатирикодидактичний твір. Афористичність тексту. Алегорії Бранта у романі-притчі американської письменниці ХХ ст. К. Е. Портер «Корабель дурнів».

Нідерланди. Еразм з Роттердаму. «Похвала глупості» як книга-парадокс.

Франція. Франсуа Рабле. «Гаргантюа і Пантагрюель» як іронічна енциклопедія світу. Утопічна ідея Телеми. Гуманістичні ідеали книги. Карнавальний сміх Рабле.

Іспанія. Мігель де Сервантес. «Дон Кіхот». Лицарський роман навиворіт. Дон Кіхот та Санчо Панса як учитель та учень в один час. Мудрість небесна та мудрість земна. Ідея сакрального безумства. Ідеї Сервантеса у Пушкіна («Рыцарь бедный») та Достоєвського («Ідіот»). Карнавальний сміх роману.

Самостійна робота: Карнавальна сміхова культура Боккаччо, Рабле та Сервантеса.

Англія. Вільям Шекспір. Хроніки. Трагедії. Комедії. П’єси. Сонети. Картини людських пристрастей, страждань та сподівань. Відкритість любій людській турботі. Сміх у Шекспіра. Реформаторство в жанрах трагедії та комедії. Можливість наповнити схеми, створені Шекспіром, різноманітним змістом. Шекспір в російських та українських перекладах.

Семінарське заняття: Творчість Шекспіра як вершина доби Відродження.

Тема 6. Література доби Просвітництва Бароко. Картина світу, що створена в рамках методу.

Італія. Торкватто Тассо. «Звільнений Єрусалим». Перемога релігійно-християнського начала над почуттєво-язичницьким. Всепоглинаюча сила любові.

Іспанія. Педро Кальдерон. «Життя є сон». Мотив сну та яви. Тема «весь світ – театр» в освоєнні добою бароко. Міф про печеру Платона як головна структура поеми. Шлях пізнання ілюзорності буття.

Англія. Джон Мільтон. «Загублений рай». Тема гріха та вигнання людини з Раю. Протистояння бога і сатани. Урочистість стилю.

Германія. Ганс Гриммельсгаузен. «Симплициссимус». Роман як історія помилок і пошуків людської особистості. Трид-

14

цятилітня війна як історичний фон. Ідея «постійності мінливості». Складність світу, неможливість його зрозуміння для простака з простаків.

Русь Московська. Росія. Сильвестр. «Домострой». Дидактика збірки. Симеон Полоцький. Віршовані зводи «Вертоград багато-барвний». «Глас народу». «Світ є книга». Багатоликість, мінливість, складність світу. Неможливість розуміння його простою людиною.

Класицизм. Картина світу, що створена в рамках методу.

Театр французького класицизму. Жанр трагедії. П’єр Кор-

нель. «Сід». Жан Расін. «Федра». Своєрідність змісту та форми. Жанр комедії. Мольєр. «Дон Жуан, або кам’яний гість». «Мізантроп». «Тартюф». «Міщанин у дворянстві». Зміст. Сміх Мольєра.

Російський класицизм. Ранній класицизм. Оди М. Ломоносова, епістоли О. Сумарокова, досліди В. Тредіаковського як спроба створити нову літературну мову. Зрілий класицизм. Д. Фонвізін. «Недоук». Сміх комедії. Г. Державін. Оди. «На смерть князя Мещерського». «Феліца». «Бог». «Водоспад». Реформа жанру. Пізній класицизм. Байки І. Крилова. Комедія Д. Грибоєдова «Горе від розуму». Жанр мандрів-проповіді у О. Радищева («Подорож з Петербурга до Москви»). Ода «Вільність».

Самостійна робота: Концепція світу і людини, створена літературою бароко і класицизму.

З історії літератури Сходу XVII ст. Басьо. Жанр хоку.

Принцип карумії (легкості). Пошук поетичної правди.

Реалізм Просвітництва. Опанування світу в рамках методу. Англія. Д. Дефо. «Пригоди Робінзона Крузо». Д. Свіфт.

«Мандри Гулівера». Г. Філдінг. «Історія Тома Джонса, знайди». Франція. Вольтер. «Кандид». Д. Дідро. «Монахиня». «Пле-

мінник Рамо». «Сон д’Аламбера». «Лист до сліпих в повчання видючим».

Германія. Ґете. «Фауст». Просвітницька концепція особистості та світу. Художній зміст прологів поеми. Тема учителя та учня.

Семінарське заняття: Ідеї Просвітництва у філософській прозі Вольтера, Дідро та в поемі Ґете «Фауст».

Сентименталізм. «Сентиментальні мандри» Лоренса Стер-

15

на (Англія). «Страждання юного Вертера» Ґете (Германія), «Бідна Ліза» М. Карамзіна (Росія). Світ і людина в концепції методу. Культ чулості і вразливості.

Заліковий модуль 3. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

Тема 7. Література XIX ст. Романтизм, реалізм і модернізм як художньо-творчі методи доби

Романтизм.

Англійський романтизм. Дж. Ґ. Байрон. «Манфред». «Мазепа». «Каїн». Концепція «героя у гарольдовому плащі» – «байронічного героя». «Мазепа» в контексті з поемами Рилєєва «Войнаровський» і Пушкіна «Полтава».

Німецький романтизм. Е. Т. А. Гофман. «Золотий гор-

щик». «Еліксири диявола». «Нічні оповідання». «Крихітка Цахес». Фантазери і філістери. Мотив двійника, нічного боку душі людини у створеній гофманіаді.

Російський романтизм. О. Пушкін. «Бахчисарайський фон-

тан». «Цигани». Парадигма різних культур. Бунт проти обмежень свобод людини. «Цигани» Пушкіна і «Кармен» П. Меріме. М. Лермонтов. «Мцирі». «Демон». Ідея байронічного героя, героя однієї пристрасті. Мотив самітності, марності пошуків людини, тотожності життя та смерті. Демонічна природа бентежного відношення до світу та моральна неможливість згоди з його неповноцінністю.

Самостійна робота: Демонічна тема у світовій літературі, театрі та кіно.

Французький романтизм. В. Гюго – провідник і теоретик романтизму. «Собор Паризької богоматері», «Знедолені» як твори, сповнені ідеями французької революції та вільної фантазії художника. Категорія красоти в опануванні Гюго.

Американський романтизм. Е. А. По. «Вбивство на вулиці Морґ», «Тайна Марі Роже», «Викрадений лист». Трилогія про сищика Дюпена як розповідь про розгадування таємниці злочину. «Ліґея», «Морелла», «Падіння дому Ашерів», «Маска червоної смерті», «Серце-викривач». Романтично-дивні герої. Категорія красоти в поетиці По. Символічна лірика. «Ворон».

Самостійна робота: Геніальний сищик та його другоповідач в художніх структурах Е. По, А. Конан-Дойля, А. Крісті.

16

Семінарське заняття: Романтичний герой Байрона, Гофмана, Пушкіна, Лермонтова, Гюго, По.

Реалізм. Перша половина ХІХ ст. Опанування методом світу і людини.

Російський реалізм. О. Пушкін. «Євгеній Онєгін». «Ма-

ленькі трагедії». «Повісті Бєлкіна». Від романтизму до реалізму. «Євгеній Онєгін» як широка панорама російського життя. Енциклопедичне охоплення дійсності. Унікальність композиції. Принцип оповідної симетрії. Паралелізм «природа – людина». «Онєгінська» строфа. Характер російської молодої людини, волелюбно настроєної і в той же час нудьгуючої і зневіреної. Тетяна як «милий ідеал». М. Лермонтов. «Герой нашого часу». Спроба зрозуміти своє покоління. Психологічні мотивування, поетика точок зору та подолання одномірності системи персонажів. Концептуальна паралель Печорін – Онєгін. Ідея «зайвої людини». Печорін як «тип страждальця російського свідомого життя» (за Достоєвським). М. Гоголь. Повісті «Ніс», «Шинель». Зб. пов. «Миргород» та «Арабески». Комедія «Ревізор». Поема «Мертві душі». Поетика магічного реалізму Гоголя. Іван Іванович та Іван Никифорович, колежський асесор Ковальов та Акакій Акакієвич Башмачкін, Пульхерія Іванівна та Афанасій Іванович Товстогуби, Іван Федорович Шпонька, Хлестаков та Чичиков як галерея людських типів. Єдність комічного і трагічного в поетиці письменника. Епічний зміст мандрів усією Росією – Україною. Мертві та живі душі Гоголя. «Тарас Бульба» як живий літопис істориконаціонального колориту.

Французький реалізм. О. де Бальзак. «Людська комедія» – 97-томний цикл романів. Архітектоніка та всеосяжний характер. Єдність створеного світу. Автор як історик і секретар сучасного йому суспільства. Матеріальна деталь (вигляд, жест, костюм, вчинок) як семіотична ідея. «Гобсек». «Євгенія Гранде». «Батько Горіо». Історія молодих людей в пошуках свого місця. Філософія золотої монети. Стендаль. «Червоне і чорне». Майстерний аналіз людських пристрастей на широкому суспільно-побутовому тлі. Поразка і перемога Жюльєна Сореля. Світ вигаданих і дійсних цінностей. Ґ. Флобер. «Пані Боварі». Роман як історія почуттів. «Боваризм» як індивідуальна і соціальна хвороба. Аптекар Оме як уособлення вульгарності (рос. – пошлости) життя.

17

Англійський реалізм. В. Теккерей – сатирик вікторіанської доби. «Ярмарок марнославства» як «роман без героя».

Реалізм. Друга половина ХІХ ст. Опанування методом світу і людини.

Англійський реалізм. Ч. Діккенс. «Посмертні записки Піквікського клубу». «Пригоди Олівера Твіста». «Девід Копперфільд». «Великі сподівання». «Важкі часи». Поєднання суспільної критики з ліризмом, сентименталізмом і гумором. Реалістична проза Діккенса як пряме протиборство добра і зла. Органічна щирість, дар співчуття та чуйності – аксіологічні структури світу, створеного письменником.

Російський реалізм. І. Гончаров. «Обломов» як роман про різні види кохання. І. Тургенєв. Реалістичні соціально-побутові романи «Перше кохання», «Дворянське гніздо», «Рудін», «Батьки і діти», «Дим», «Напередодні». Притаманний письменнику особливий тип героя – дворянина-інтелігента. Право на особистість та усвідомлення обов’язку перед суспільством. Ліризм прози. «Ася» як історія одного кохання. «Розумова і моральна фізіологія» (за автором) доби. Ф. Достоєвський як майстер реалістичної психологічної прози, насиченої філософською проблематикою. Романи «Злочин і кара», «Ідіот», «Біси», «Брати Карамазови». Між богом і теорією. Мотив страждання та провини в поетиці художника. Ідея відновлення загиблої людини. Пошуки естетичного ідеалу. М. Лєсков. «Леді Макбет Мценського повіту». «Тупійний художник». Наявність існування в російському житті справжніх трагедій, драматичних конфліктів. «Відчуження автора», «тиха уїдливість» як основні риси реалістичного стилю письменника. «Зачарований мандрівник». «Затаврований ангел». «Однодум». «Несмертельний голован». «Лівша». Ідея морально чистої людини. Соковита народна мова творів. О. Островський – творець національного російського театру. «Темне царство» «Грози». «Страсті по Катерині» як історія виклику страху і стражданню. Л. Толстой. Письменник та філософ. Майстер реалістичної психологічної прози. Роман-епопея «Війна і мир», психологічний – «Анна Кареніна», соціально-філософський – «Воскресіння». Пізній Толстой. «Крейцерова соната». «Отець Сергій». «Смерть Івана Ілліча». «Глибина задуму і красота виконання» (за Чеховим). Душевна боротьба героя як напружений спір, внутрішнє питання

18

та внутрішня відповідь. Екзистенціальність. Ідея просвітлення як головна структура поетики.

Французький реалізм. Від реалізму до натуралізму. Ґі де Мопассан. «Життя». «Милий друг». Соціально-критичний пафос романів. Ясність і чіткість стилю. Проза Мопассана як виклик Танатосу. Е. Золя. Серія романів «Руґон-Маккари» – епічний образ епохи, художня ілюстрація фізіологічних та соціальних законів. Від «Кар’єри Руґонів» до «Доктора Паскаля». Символи «доби безумності і ганьби» (за автором).

Семінарське заняття: Реалізм ХІХ ст. Герой і героїня в пошуках себе і свого місця.

Самостійна робота: Реалістична проза та поезія ХІХ ст. в театрі та кіно ХХ–ХХІ ст.

Європейська поезія ХІХст. Ф. Шіллєр. Д. Байрон. В. Блейк.

С. Кольрідж. Д. Кітс. В. Вордсворт. П. Шеллі. Р. Сауті. Й. Ґете. Г. Гейне. А. Міцкевич. Е. По. Ш. Петефі, Ш. Бодлєр.

Російська поезія ХІХ ст. В. Жуковський. П. Вяземський. А. Дельвіг. Д. Вєнєвітінов. К. Батюшков. О. Пушкін. К. Рилєєв. Є. Баратинський. М. Лермонтов. Ф. Тютчев. М. Некрасов. О. Толстой. А. Майков. О. Апухтін. Я. Полонський. А. Фет.

Самостійна робота: Поезія ХІХ ст. Ліричне опанування світу.

Тема 8. Література XX ст. Модернізм і постмодернізм як художньо-творчі методи доби

Література кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Модернізм. Опанування методом світу і людини. Вплив філософії А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, О. Шпенглера, А. Берґсона, психоаналізу З. Фрейда на розвиток світової літератури.

Французька поезія. Імпресіоністські пошуки С. Малларме. Символістська ідея «поезії таїни» П. Верлена, «поезії пророцтва» А. Рембо. Поетичний авангард Ґ. Аполлінера. Інтелектуальність лірики П. Валері. Сюрреалістичні поезії Л. Арагона.

Австрійська поезія. Г. Гофмансталь. Поезія асоціацій. Космос Р. М. Рільке. Відгук філософії зодчества Рільке в поезії Б. Пастернака, М. Цвєтаєвої, О. Мандельштама.

Іспанська поезія. Оновлення традиційних форм Г. Лоркою. Бельгійська поезія. Символізм Е. Верхарна.

Англійська поезія. Філософські медитації Т. С. Еліота. Російська поезія. Модерністський пошук нових змістів і

19

форм С. Надсоном, Д. Мережковським, В. Брюсовим, А. Бєлим, О. Блоком, В. Івановим, М. Волошиним, М. Кузьміним, І. Аннінським, Ф. Сологубом, З. Гіпіус, С. Чорним, Д. Хармсом, М. Гумільовим, М. Клюєвим, В. Хлєбніковим, В. Ходасєвічем, В. Маяковським, С. Єсеніним, Б. Пастернаком, М. Цвєтаєвою, О. Мандельштамом, А. Ахматовою.

Самостійна робота: Поезія кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ліричне опанування світу.

Модерністська драма.

Норвегія. Символістична драма Г. Ібсена «Ляльковий дім». Аналітизм п’єси. Внутрішня динаміка. Мотив звільнення людини.

Германія. Ґ. Гауптман. Символістична драма «Перед сходом сонця». Час від сходу та заходу світила як довгий шлях країни. Темрява майбутнього.

Росія. А. Чехов. «Чайка». «Три сестри». «Вишневий сад». Символіка. «Нова мова» драматургії. Поліфонічна організація всієї структури драматичної дії.

Англія. Б. Шоу. «Дім, де розбиваються серця» як «фантазія в російському стилі на англійські теми» (за автором). Драмапарадокс. Драма-дискусія. Символіка п’єси.

Бельгія. Театр М. Метерлінка. «Сліпці». Символіка. Жага любові і страх смерті як провідні структури п’єси.

Швеція. А. Стріндберг. «Панна Жулі», «Танець смерті». Любов та ненависть у нещасливому шлюбі.

Італія. Л. Піранделло. «Шість персонажів шукають автора», «Сьогодні ми імпровізуємо». «Піранделлізм» як своєрідне зображення людської особистості.

Самостійна робота: Європейська драма кінця ХІХ – початку ХХ ст.

На межі двох епох. Нові тенденції художньої прози. Від реалізму до модернізму.

Росія. А. Чехов як представник психологічного реалізму. «Філософія життя» в оповіданнях «У різдвяну ніч», «Хористка», «Володя великий, Володя маленький», «Студент», «Чорний монах», «Палата номер шість», «В ярузі», «Людина у футлярі». Г. Успенський. Нарис «Випрямила». Публіцистичність стилю, категорія красоти в естетиці письменника. Л. Андрєєв. «Життя Василія Фивєйського». «Іуда Іскаріот». «Безодня». Тяжіння до

20

притчі. Алегоричність прози. О. Купрін. «Поєдинок». «Безумство». «Олеся». «Гамбринус». «Лістригони». «Гранатовий браслет». «Брегет». Аксіологічні структури в естетиці письменника. В. Короленко як майстер малої літературної форми. Оповідання «Сон Макара», «Ліс шумить», «Ріка грає», «Соколинець», «Парадокс». Імпресіонізм прози. І. Бунін. Оповідання «Легке дихання», «Брати», «Пан з Сан-Франциско», «Мітіне кохання». Філософія любові і смерті. М. Горький. Романтична естетика ранніх творів. Вплив ніцшеанства. Оповідання «Челкаш», «Старуха Ізергіль», збірка «Весінні мелодії».

Франція. Р. Ролан. Романи «Жан Крістоф», «Кола Брюньйон», «Зачарована душа». Ромен Ролан як Лев Толстой Франції (за М. Горьким).

Германія. Т. Манн. Новели «Тоніо Крегер», «Тристан», «Смерть у Венеції». Трансформація ідей Ніцше і Шопенгауера.

Англія. О. Уайльд. Афористичні казки «Рибак і його душа», «Соловей і роза». Красота в естетиці письменника. Д. Ґолсуорсі. «Сага про Форсайтів». Епічний образ життя англійського міщанства та аристократії. Вірність принципам реалізму. «Сага про Форсайтів» поруч з сімейними хроніками того ж часу: Т. Манн «Буденброки» (Германія), М. дю Ґар «Родина Тібо» (Франція), М. Горький «Життя Кліма Самгіна» (Росія). Г. К. Честертон. «Людина, яка була четвергом». Метафоричність роману. Ідея звільнення від інерції буденного мислення. Категорія красоти в естетиці письменника. Д. Лоренс. Психологічно-побутовий роман «Коханець леді Чаттерлей».

США. Д. Лондон. Збірки оповідань «Син вовка», «Діти морозу», «Любов до життя». Повість «Поклик предків». Роман «Мартін Іден». Боротьба людини-одинака із суспільним ладом, долею, силами природи. Роман як передвістя великих американських романів ХХ ст. – «Американської трагедії» Т. Драйзера та «Великого Гетсбі» Ф.С. Фіцджеральда.

Самостійна робота: Концепція світу і людини літератури зламу століть в театрі та кіно.

Модерністська проза.

Англія. О. Уайльд як прихильного крайнього естетизму, майстер парадоксу. Символічний роман «Портрет Доріана Грея». В. Вулф. Символіко-психологічні романи «Місіс Делловей», «До