28. Необхідність і випадковість:

а)«Необхідність» та «випадковість» – філософські категорії для позначення двох протилежних форм зв'язку між явищами дійсності. Необхідність відображає внутрішню закономірність у зв'язках між явищами; необхідністю є те, що неодмінно має статися у даних умовах і певним чином; це сталий, істотний зв'язок явищ, процесів, об'єктів дійсності, зумовлений усім попереднім ходом їхнього розвитку. Необхідне випливає з сутності речей, відображує загальне, типове, внутрішнє, те, що переважно витікає з глибинних, суттєвих, повторюваних зв'язків і явищ дійсності.

Випадковість - це те, що може статись або не статись, відбутися так чи по-іншому. Категорія випадковості відображує поверхові, нестійкі зв'язки, виявляє, перш за все, одиничне.

Випадковість – тип звязку, обумовлений зовнішніми причинами.

б)Необхідність пробиває собі дорогу через масу випадковостей. Випадковість може прискорити процес здійснення необхідного, а може його і гальмувати. Діалектика взаємодії необхідності і випадковості проявляється і в тому, що у процесі розвитку випадковість може перетворюватись на необхідність. Так, випадковий вплив на організм викликає мутацію (випадкове відхилення), але коли нові спадкоємні ознаки, один раз виникнувши, закріплюються, посилюються, то це приводить до зміни виду - формуються необхідні якості живого організму.

Розрізняють динамічні і статистичні закономірності.

Динамічні закономірності - це така форма необхідного зв'язку, при якому взаємозв'язки між причиною і наслідком є однозначними. Тобто знаючи початковий стан тієї або іншої системи, ми можемо точно передбачити її наступний розвиток. На врахуванні динамічних закономірностей руху небесних тіл ми передбачуємо явища сонячного і місячного затемнень.

Статистична закономірність – діалектична єдність необхідних і випадкових ознак. Наприклад, якщо ви купили лотерейний білет, це не означає, що ви виграєте. Характерною особливістю статистичних законів є й те, що вони ґрунтуються на випадковості, що має сталість. Це означає, що вони стосуються тільки великих сукупностей явищ, кожне з яких має випадковий характер.

32. Закон кількісних та якісних змін:

а) категорії «кількість», «якість», «міра»;

Кількість – числова характтеристика речі та явища.

Якість – те, що відрізняє одну річ від іншої, або те, що робить річ самою собою.

Міра – рамки, в яких кількісні зміни не приводять до появи нової якості.

б) Цей закон характеризує механізм розвитку, тобто як, яким чином відбувається розвиток. Його сутність полягає у тому, що поступове накопичення кількісних змін у певний момент неминуче призводить до корінних якісних перетворень (стрибків), до набуття нової якості, яка в свою чергу здійснює зворотний вплив на характер і темпи якісних змін. Наприклад, перетворення перетворення води в лід чи пару залежить від зміни температури.

29. Одиничне, особливе, загальне:

а) Одиничне - це категорія, яка виражає відмежованість (окремість) об'єктів один від одного у часі та просторі, з притаманними їм властивостями, що складають їх неповторну кількісну та якісну визначеність. Одиничне - це окремий предмет, річ, явище, подія, факт.

Загальне - це те, що вказує на спільність, схожість явищ одного класу.

Проміжною категорією між одиничним і загальним є поняття "особливе", яке є загальним щодо одиничного і одиничним щодо загального. Особливе – це те, що відрізняє одне явище від іншого в межах одного класу. Наприклад, пшениця - одиничне, злакова рослина - особливе, рослина взагалі - загальне.

б) Одиничне та загальне існують у єдності. В кожному одиничному міститься загальне як його сутність. Наприклад, ми говоримо, Іван є людина. Вже тут є діалектика одиничного і загального. "Іван" - одиничне, "людина" - загальне. Іван має ті риси, котрі притаманні всім людям, отже він є носієм загального. Будь-яке загальне є частинкою, елементом, стороною окремого, оскільки воно відображає останнє не повністю, не цілком, а частково. Одиничне за своїм змістом, проявом багатше від загального, білш конкретне по відношенню до загального. Однак, загальне глибше розкриває сутність речей та явищ.

Одиничне, особливе та загальне - це співвідносні категорії, які виражають взаємний перехід процесів та явищ буття. Для розуміння діалектики розвитку буття слід мати на увазі, що будь-яке нове виступає спочатку у вигляді одиничного виключення із загального правила. Одиничне, будучи спочатку випадковим, поступово стає загальним, набуваючи силу закону. З іншою боку, і загальне переходить в одиничне. Скажімо, суспільна свідомість впливає на індивіда, особу, формує їх, таким чином, загальне переходить в індивідуальне, окреме.