- •Історія України
- •З м і с т
- •Тема 1. Україна давня. Київська Русь у іх – хіі ст.
- •Доба первісного суспільства. Трипільська культура
- •Давні кочові народи та античні міста-держави
- •Походження і розселення слов’ян
- •4. Київська Русь у IX – xiі ст. Поява етноніма "Україна"
- •Тема 2. Галицько-Волинське князівство у хіі – хvі ст. Формування козацтва та Запорозької Січі
- •1. Галицько-Волинське князівство
- •2. Під владою Литви і Польщі. Люблінська унія та її наслідки
- •Формування козацтва та Запорозької Січі
- •Тема 3. Національно-визвольна боротьба у хvі - хvіі ст. Держава Богдана Хмельницького
- •Козацькі війни наприкінці XVI ст. Брестська (1596 р.) церковна унія та її наслідки
- •Гетьман Петро Сагайдачний. Козацько-селянські повстання у 1620 – 1630-х рр.
- •Національно-визвольна війна під проводом б.Хмельницького (1648 – 1657 рр.). Утворення козацько-гетьманської держави
- •Тема 4. Козацько-гетьманська держава
- •Україна після Богдана Хмельницького. Руїна.
- •Ліквідація козацько-гетьманської державності. Знищення Запорозької Січі
- •Правобережна Україна у складі Речі Посполитої. Коліївщина
- •Тема 5. Україна під владою Російської та Австрійської імперій.
- •Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
- •2. Суспільно-політичне життя і національний рух
- •3. Перша світова війна і Україна
- •Тема 6. Національна революція і боротьба
- •2. Українська держава п.Скоропадського
- •3. Директорія унр. Західноукраїнська Народна республіка (1918–1919 рр.)
- •Боротьба за владу в Україні у 1919–1921 рр. Причини поразки та значення української революції
- •Тема 7. Україна у 1920–1930-х роках. Іі Світова війна
- •Західноукраїнські землі у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини
- •Україна у Другій світовій війні (1939–1945 рр.)
- •Тема 8. Україна у 1940-х – 1980-х рр. Проголошення державного суверенітету.
- •1. Україна у післявоєнний період
- •2. Лібералізація тоталітарної системи у 1950-х – 1960-х рр.
- •3. Особливості соціально-економічного розвитку урср у 1970-х – 1980-х рр. Наростання застійних явищ
- •4. “Перебудова” та проголошення державного суверенітету
- •Тема 9. Україна – суверенна держава
- •1. Утвердження незалежності
- •2. Соціально-економічний і політичний розвиток
- •3. Зовнішньополітична діяльність
- •Термінологічний словник
- •Рекомендована література
Правобережна Україна у складі Речі Посполитої. Коліївщина
Український народ, що його поляки презирливо називали “хлопами” і “бидлом”, завжди усвідомлював несправедливість захоплення своїх земель іноземними поневолювачами. З кінця XVII – початку XVIII ст. прапор національно-визвольної боротьби піднесли козацькі полковники С.Палій, С.Самусь, З.Іскра, А.Абазин та ін. Під їхнім керівництвом на Правобережжі відродилися козацькі вольності, але у 1699 р. поляки вирішили остаточно скасувати козаччину.
Восени 1700 р. польські загони розпочали наступ на Поділля й Київщину, захопили Немирів, Бар, Вінницю, Брацлав, однак не змогли здобути Фастова. Пізніше саме у Фастові було прийнято рішення про всенародне повстання проти польської влади. Повстання 1702–1704 рр. охопило Київщину, значну частину Брацлавщини й Поділля, розпочалися виступи на Волині й Галичині. Протягом 1703–1704 рр. повстання було придушене. У ході каральних акцій поляки стратили бл. 10 тис. чоловік. Зокрема у Луцьку у 1702 р. був закатований Данило Братковський, громадський діяч і поет, що сатирично висміяв суспільній лад і порядки тогочасної Польщі у збірці віршів “Світ, переглянутий частинами” (1697 р.).
Гайдамацький і опришківський рух. Коліївщина. Гайдамаками (від тур. “гайда” – гнати, переслідувати) називалися повстанці на Правобережній Україні, а опришками – на Прикарпатті, Буковині і частково у Закарпатті.
Протягом 1730–1750-х рр. на Київщині, Волині й Поділлі діяли гайдамацькі загони Верлана, Гриви, Голого, Жили, Медведя та інших ватажків. Повстанці неодноразово займали Умань, Вінницю, Чигирин, Фастів, Корсунь та інші міста й містечка.
На Прикарпатті та у Північній Буковині опришків очолював Олекса Довбуш (1738–745 рр.), пізніше В.Баюрак та І.Бойчук.
Найбільшого розмаху гайдамацький рух набув на Правобережній Україні у 1768 році. У лютому того року польський король С.Понятовський під тиском Росії підписав документ про формальне зрівняння у правах православних і протестантів з католиками. У відповідь значна частина польської шляхти об’єдналася у т.зв. Барську конфедерацію, спрямовану проти короля й Росії. Під гаслом захисту католицької віри і шляхетських вольностей, конфедерати почали здійснювати жорстокі каральні експедиції. Для боротьби з ними Росія направила на Правобережну Україну значні військові сили. Одночасно серед православних почали поширюватися заклики до знищення шляхти, підтримані, за чутками, нібито самою імператрицею Катериною II.
Весною 1768 р. в урочищі Холодний Яр під Чигирином гайдамацькі ножі освятив, за переказом, ігумен Мотронинського православного монастиря Мелхиседек Значко-Яворський. Керівником повстання став запорозький козак Максим Залізняк. Повстанці захопили Жаботин, Смілу, Черкаси, Богуслав, Канів, Лисянку, а також найбільше укріплене місто Умань, переповнене шляхтою, католиками і євреями. Уманський сотник Іван Гонта перейшов на бік повстанців. 10 червня у місті відбувся страшний погром, загинуло близько 2 тис. людей.
Захоплення Умані було кульмінаційним пунктом Коліївщини і гайдамацького руху взагалі. Охопивши Київщину й Брацлавщину, повстання стало поширюватися на Поділля, Волинь, Східну Галичину, загрожувало перекинутися на власне польські землі, Лівобережжя й Запорожжя. Повстанські загони (їх було близько 30) очолювали С.Неживий, П.Таран, М.Москаль та ін. Залізняка було обрано гетьманом, а Гонту – уманським полковником.
26 червня 1768 р. повстанців оточили російські війська генерала Кречетнікова. Вони отримали наказ придушити Коліївщину після того, як було приборкано польську шляхту. Керівників повстання було підступно заарештовано, а їх загони роззброєні або розбиті у боях. Тисячі підданих Речі Посполитої у жорстоких муках були страчені поляками у містечку Кодні на Житомирщині. Тут, зокрема, у страшних тортурах загинув І.Гонта, який тримався надзвичайно мужньо.
Суд над російськими підданими відбувся у Києві. М.Залізняка і багатьох інших повстанців після катувань відправили у Сибір на каторгу. В цілому різних форм покарання зазнали близько 70 тис. чоловік. Остаточно повстання було придушене тільки у квітні–травні 1769 р.
Після трьох поділів Речі Посполитої у 1772, 1793, 1795 рр. українські правобережні землі відійшли до складу Австрії та Росії.