гроші та кредит. екзамен

1)В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:1.раціоналістична;2.еволюційна. Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Прихильник:Арістотель. Еволюційна концепція підкреслює об”єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару.Прихильник :А.Сміт. Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:1) міра вартості;2) засіб обігу;3) засіб платежу;4) засіб нагромадження;5) світові гроші. Три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:1.гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;2.гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;3.гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

2) Гроші - це загальний еквівалент, тобто товар, що виражає вартість усіх інших товарів.

X товару А = У товару Б. У наведеному прикладі товар А відіграє активну роль, оскільки виражає свою вартість у товарі В. Товар, що виконує в кожному даному акті обміну активну роль, знаходиться у відносній формі вартості. Йому протистоїть товар - еквівалент, який виконує пасивну роль (через нього виражається вартість першого товару). Відповідно форма вартості товару В називається еквівалентною. У ній міститься зародкова форма грошей. Вартість жодного товару не може бути виражена безпосередньо робочим часом. Вона виражається опосередковано, через вартість іншого товару.

3) В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей:Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу. Представники: Арістотель, П. Самуельсон. Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу. Ця концепція наголошує на об'єктивному характері виникнення грошей. Представники: А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій і ролі грошей у цьому механізмі. Аргументами об'єктивності походження грошей є: 1. Саме ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися. 2. Ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна вибрати носія, здатного найповніше задовольнити ці вимоги. 3. Кількість грошей в обігу визначається об'єктивними закономірностями, які повинна зауважувати держава в її регулятивних діях.

4) Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство і еквівалентний товарний зв’язок між товаровиробниками. У функції засобу обігу гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші обов'язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші. Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати Покупці сплачують гроші за товари лише тоді, коли настає строк платежу. У функції засобу нагромадження гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках (в установах банків). Такі заощадження є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн світу відбувається на міжнародних грошових. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

5) За критерієм розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцінних. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима. Форми повноцінних грошей: Спочатку роль грошей виконували предмети першої необхідності,наприклад,зерно, сіль, хутро. Згодом такими товарами стали мушлі, черепашки, дорогоцінне каміння. Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Види неповноцінних(кредитних) грошей: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки. Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Електронні гроші — це різновид депозитних грошей, які існують у пам’яті комп’ютерів і здійснюють свій рух автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Квазігроші, або майже гроші, — це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

6)грошовий обіг ─ це безперервний рух грошей між суб»єктами економічних відносин під час реалізації товарів. Класифікація суб’єктів грошового обороту:1.фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;2.домашні господарства, забезпечуютьвиробництво національного продукту (робочасила) і його кінцеве споживання;3.державні структури, забезпечують розподілвартості створенного національного продукту;4.фінансові посередники, суб’єкти грошовогоринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів. Структура грошового обігу – відмінності х-ру економічних відносин між субЄктами грошових відносин. Три основні сектори:1.грошивий – еквівалентний, безповоротний.2.фінансовий – безповоротний, не аквівалентний.3.кредитний – аквівалентний,але поворотний.

7) Суб’єктами грошового обігу є всі фізичні та юридичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні національного продукту. 1.фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;2.домашні господарства, забезпечуютьвиробництво національного продукту (робочасила) і його кінцеве споживання;3.державні структури, забезпечують розподілвартості створенного національного продукту;4.фінансові посередники, суб’єкти грошовогоринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів.

8)Взаємозв'язок грошового обороту з системою ринкових відношенні при ринкової моделі економіки представлена система ринкових відносин розпадається на дві сфери: грошово-товарних і грошово-нетоварних відносин. Особливістю грошово-товарних відносин є те, що відбувається не тільки грошовий, але і товарний обороти, оскільки рух грошей тут завжди пов'язане із зустрічним рухом товарів. При грошово-нетоварних відносинах вартісного обороту не відбувається, міняються тільки власники грошей. Кожна частина грошового обороту обслуговує свою сферу ринкових відносин, причому гроші вільно переходять з однієї частини грошового обороту в іншу, що дозволяє оперативно перекидати їх з однієї сфери ринкових відносин в іншу у відповідності зі що складається в результаті дії закону попиту і пропозиції кон'юнктурою ринку. На відміну від інших ринків валютний ринок не обслуговується конкретно якоюсь частиною грошового обороту, він тільки збільшує або зменшує цей оборот.

9) Модель сукупного грошового обороту.Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупуємо всі його суб'єкти у чотири групи: фірми (підприємства та підприємці), сімейні господарства, уряд (державні структури), фінансові посередники.Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізують створений фірмами національний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок.

10)Грошові потоки та механізм їх балансування. Більш детально визначити особливості і закономірності грошового обороту можливо на його моделі. Модель відображає рух доходів і витрат чотирьох груп суб’єктів грошового обороту: фірм, сімейних господарств, державних структур /уряду/, фінансових посередників. Все розмаїття доходів і витрат кожної групи суб’єктів обороту згруповане в декілька економічно уособлених основних грошових потоків, які опосередковують відносини між цими групами суб’єктів. Грошові платежі здійснюють також між окремими суб’єктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між сімейними господарствами тощо. Вони становлять значну частину сукупного грошового обороту. Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено 4 види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купляють необхідні для забезпечення виробництва ресурси; грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки пов’язують між собою не тільки всі групи економічних суб’єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни. З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові моделі грошового обороту зроблено декілька умовних допущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України. Найбільш істотними допущеннями є:1. в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;2. з тієї ж причини самі фірми знаходяться у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у вигляді дивідендів як плата за ресурси;3. у зв’язку з допущенням 2. уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума /чисті податки/, тобто за винятком трансфертних виплат їм з державного бюджету;4. уряд має можливість всі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які позичає на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдається до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світовому ринку;

11)Грошова маса її структура та її вимірювання. Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх їх формах,які є в розпорядженні в усіх субЄктів грошовогу обігу на певний момент часу. Грошова маса-це не лише готівкові гроші, а й депозитні, поділяється на ту шо є в обігу і ту, яка накопичується і виконує функцію: збереження вартості. Сукупна грошова маса – це також банк.вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом. Чинники, що впливають на сукупн.грошову масу:1.зобовЯзання комерц.банків. 2.чисті зобовЯзання уряду. 3.чисті іноземні активи.4.нерезервні зобовЯз. банківських установ.5.грошова база. 6.грошовий мультиплікатор. Грошова маса - це сукупність грошей у всіх формах, що знаходяться в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року).Форми грошової маси:1. Готівкові знаки (банкноти та розмінні монети);2. Грошові кошти на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші);3. Деякі види цінних паперів (вексель, чек) та інші.4. Облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери.Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне ургупування ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси. Агрегат М1 = готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Грошовий агрегат М2 = М1 + строкові та заощаджувальні вклади в комерційних банках . Грошовий агрегат М3 = М2 + депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів. Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси. Ліквідність — це здатність якого-небудь активу швидко обертатися в готівку.

12)Показник грошової маси як всієї сукупності випущених в обіг паперових грошей і монет та депозитів потрібно відрізняти від показника «грошова база». Якщо грошова маса у своєму складі має всі елементи - від найвужчого показника - М0 до найширшого агрегату - М3, то грошова база охоплює лише сукупність готівки, емітованої національним банком, та залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у національному банку. Емітовані національним банком гроші називають базовими грошима, бо вони не приймають участі у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу. Водночас вони слугують базою для її зростання. Як показники запасу всієї готівки, що перебуває в обороті поза банківською системою і в касах банків, а також суми резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у національному банку, величину грошової бази (Гб) розраховують за формулою:Гб = Гвип + Грез. Де ГВИП - сума готівки, що випущена національним банком і не повернена до його фонду; Грез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у національному банку. Особливості побудови показників грошової маси в Україні. Починаючи з 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені наступні грошові агрегати: М0 = готівка (гроші поза банками). М1 = М0 + кошти на рахунках і поточних депозитах. М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (до інших відносяться кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження). М3 = М2 + кошти клієнтів за страховими операціями банків. У національній економіці відбувається безперервний кругооборот доходів і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей. Грошовий оборот - це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Рух готівки відбувається в процесі обігу товарів або виконання різних платежів. З розвитком товарного виробництва обмін товару на товар ( Т-Т ) став обслуговуватися грошима (Т-Г-Т), тому обіг товарів пов'язаний із грошовим оборотом і обслуговується ним. Гроші поступають в обіг, щоб обслуговувати реалізацію товарів, а їх кількість визначається кількістю товарів, рівнем цін на товари і швидкістю обігу грошей. Грошовий оборот відрізняється від товарного тим, що кожний товар тільки тимчасово перебуває в сфері обігу, тоді як гроші знаходяться в обігу постійно.

13) грошовий обіг ─ це безперервний рух грошей між суб»єктами економічних відносин під час реалізації товарів. Класифікація суб’єктів грошового обороту:1.фірми (підприємства та підприємці), забезпечують створення і реалізацію національного продукту;2.домашні господарства, забезпечуютьвиробництво національного продукту (робочасила) і його кінцеве споживання;3.державні структури, забезпечують розподілвартості створенного національного продукту;4.фінансові посередники, суб’єкти грошовогоринку, що здійснюють перерозподіл грошових коштів. Структура грошового обігу – відмінності х-ру економічних відносин між субЄктами грошових відносин. Три основні сектори:1.грошивий – еквівалентний, безповоротний.2.фінансовий – безповоротний, не аквівалентний.3.кредитний – аквівалентний,але поворотний. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V = PQ\M де V - швидкість обігу грошей; Р - середній рівень цін на товари та послуги; Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті. На швидкість обігу грошей діють різнопланові чинники: а) ті з них, що визначають платоспроможний попит. Якщо попит на гроші зменшується, то витрачання грошей інтенсифікується, а грошовий обіг прискорюється. І, навпаки, якщо попит на гроші зростає, то витрачання грошей буде менш інтенсивним і грошовий обіг уповільниться; б) глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу; в) на швидкість обігу грошей суттєво впливають величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, розвиток ринкових зв´язків, кредиту та збалансованість ринку та ін.; г) зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, чим прискорює повернення грошей в обіг; д) певний вплив на швидкість обігу грошей справляє розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи тощо.

14) Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Де M — об'єктивно необхідна маса грошей;ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період; ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит; ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав; ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів; V — швидкість обороту грошової одиниці за рік; При прискоренні швидкості обігу грошей в економіці їх стає потрібно менше, тобто спостерігається обернена залежність.

15)Сутність грошового ринку та його структура. Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються під впливом попиту та пропозиції. ГР являється частиною грошового обороту, його ключовим елементом. Структура ГР:1.ринок грошей(а.ринок короткострокових позик,б. ринок короткострокових фін.активів, в. валютний ринок)2. Ринок капіталів(а. ринок цінних паперів, б. ринок середн та довгострокових позик). Функції ГР:1.мобілізація та трансф. заощаджень субЄктів ринку в інвестиційний та позиковий капітал. 2. Забезпечення реалізації відносин власності. 3. Форм. фінанс. джерел екон. зрост. 4. Концентрація та розподіл трудових матер. ресурсів між галузями економіки.

16) Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти. Його основні інститути — банки, облікові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними позичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, населення. Інструменти грошового ринку самі можуть набувати здатності до обігу. Найбільшою мірою ця здатність властива цінним паперам і валютним цінностям. Об'єктом грошового ринку є гроші, які продаються і купуються на ньому. Таким об'єктом можуть стати тільки тимчасово чи постійно вільні кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержання додаткового доходу. Операція продажу грошей має специфічний характер і суттєво відрізняється від традиційного продажу на товарних ринках. Суб'єкти грошового ринку - це будь-які економічні структури -фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші фінансові посередники. Кожний з них може виступати або в ролі продавця грошей (кредитора), в ролі покупця (позичальника), або в тій чи іншій одночасно, як, наприклад, банки та інші фінансові посередники.

17)Попит на гроші та його складові частини. Попит на гроші – це величина реал.грошових залишків визн.їхньою купівельної спроможності. Теорія попиту на гроші базується на рівнянні обміну Фішера, яке відображає пряму взаємозалежність,між кільк.необхідних для обміну грошей(М) та швидкості обміну грошей(ШОГ), та середнім рівнем цін(Р) та обсягу виробн. з іншого боку(Q), класична теорія цієї форми має вигляд:М*ШОГ=Р*Q. Виходячи з цього визначення маємо,що пропозиція грошей має дорівнювати їх попиту.

18) Характеристика чинників що впливають на попит грошей. Трансакційний попит на гроші визначається обсягом як особистого, так і виробничого споживання. У цілому в суспільстві він являє собою сукупність готівки і грошей на поточних рахунках, які необхідні для оплати послуг та товарів. Таким чином, попит на гроші пов’язаний з їхньою функцією засобу обігу і тому обсяг попиту на гроші для трансакцій визначатиметься обсягом купівлі, яку здійснюють усі учасники суспільного виробництва.По суті, цей попит на гроші пов’язаний з обсягом номінального валового внутрішнього продукту (ВВП). Своє найбільш повне кількісне віддзеркалення сукупний попит на гроші знаходить в агрегаті M1.Але другу частину попиту на гроші формує бажання індивіда й суб’єкта господарювання використати гроші як актив, як капітал, здатний принести власнику додатковий продукт.

19) Попит на гроші та процент. Д. Рікардо і К. Маркс вважали норму процента змінною величиною, похідною від прибутку, яка залежить від співвідношення між пропозицією реального заощадження і попитом на нього. До такого висновку приходили і економісти наступного періоду, включаючи А. Маршалла. "Попит на гроші" визначається як кількість платіжних засобів, які економічні агенти утримують у ліквідній формі. Попит є функцією доходу, але на нього значний вплив здійснює зміна процентної ставки. Перетворення грошей у цінні папери залежить від процента, який вони приносять. Якщо процентна ставка низька, то нема необхідності міняти гроші на цінні папери. Тому процент впливає на "перевагу ліквідності", чи грошовий попит.

20) теоретичні моделі кошту на гроші.

21) пропозиція грошей на фінансовому ринку. Монетарна теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту. Попит і пропозиція грошей розглядається як дві неподільні і водночас протилежні одна одній грані єдиного економічного механізму, через взаємодію яких формуються функціональні структури грошового ринку. Отже монетарну теорію цікавить найперше специфіка співвідношення між попитом і пропозицією грошей, характер субординації між ними. Ця специфіка містить два протирічливих положення: - попит на гроші має пристосовуватися до заздалегідь заданої їх пропозиції; - пропозиція грошей пристосовується до їх попиту. Зрештою, суть зводиться до того, щоб з'ясувати, яка структурна ланкагрошового ринку - попит і чи пропозиція е провідною. Дана проблема має інший аспект. В економічній теорії вже довго точиться дискусія з приводу визначення основних чинників, під впливом яких формується пропозиція грошей. Оскільки грошова емісія здійснюється на інституційних засадах (емітенти - відповідні банківські інституції), то монетаристи вважають, що на відміну від попиту, який визначається внутрішньоекономічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним чинником економічного розвитку. На положенні про екзогенність грошової емісії базується одна з ключових ідей монетаризму з приводу того, що першим поштовхом для зміни кон'юнктури ринку, циклічності його розвитку є спричинені ззовні економічні зміни у пропозиції грошової маси. На цій же підставі дається суто монетаристське визначення інфляційного процесу: вважається, що ціни завжди пасивно йдуть слідом за змінами пропозиції грошей. Отже, пропозиція грошей розглядається монетаристами як суто автономний процес, екзогенний чинник, що не залежить від реальних змін у сферах виробництва та обігу товарів і послуг.Основною відмінністю погляду кейнсіанської теорії на пропозицію грошей є визнання кредитної природи грошової емісії й відповідно - формування пропозиції грошей.З точки зору виробничого процесу базою грошової емісії є зобов'язання підприємств щодо погашення заборгованості з оборотного капіталу - виплат заробітної платні, витрат на сировину, матеріали тощо. Ця заборгованість виникає через наявну розбіжність у часі між поточними витратами виробництва і отриманням доходів від реалізації виробленої продукції. Ці зобов'язання є невід'ємною складовою відтворювального процесу. Вони безпосередньо входять у технологію цього процесу і складають фундамент утворення і пропозицій різноманітних форм кредитних грошей. Отже безпосереднім суб'єктом пропозиції грошей, їхнім фактичним імітентом виступають перш за все виробничі структури. Функції банків у цьому процесі дещо інші. Вони виступають у ролі посередників, які лише надають цим процесам відповідної грошові форми.Внутрішні боргові зобов'язання держави формуються на іншій кредитній основі. Але й тут можна говорити про об'єктивну базу формування пропозиції грошей. У даному разі не йдеться про економічну оцінку того, наскільки виправданими є ті чи ті боргові зобов'язання держави. Цс вже інший аспект проблеми, що розглядається. Тут важливим є інше. Йдеться про констатацію об'єктивної зумовленості емісійного процесу вказаним чинником.Подібну функцію в механізмі формування пропозиції грошей виконують і непогашені зовнішні зобов'язання держави. Мається на увазі дефіцит платіжного балансу, що також можна розглядати як відповідну основу грошової емісії.Нововведення у виробничому процесі можуть здійснюватися самофінансуванням - за рахунок прибутку або використання частки амортизаційних фондів, а також через кредити, отримані на відкритому фінансовому ринку. У даному разі йдеться лише про перерозподіл дійсної вартості. Однак у реальному господарському житті досить поширена й інша практика. Коли відбувається не перерозподіл, а утворення банками нової купівельної сили грошей, тобто їх утворення з повітря. Коли видаються кредити, які з часом погашаються за рахунок реалізації виробленої продукції. Така практика є досить поширеною і ефективною. Якщо подивитись на історію, то легко пересвідчитись, що в багатьох випадках становлення сучасного індустріального потенціалу більшості розвинених країн заходу здійснювалося саме на подібних кредитних засадах. В даному випадку саме кредит, що не забезпечений ні грішми у вузькому розумінні цього поняття ні заставою, ініціює виробництвоЕмісія грошей здійснюється на двох рівнях: на рівні центрального банку та на рівні комерційних банків і прирівняних до них фінасово-кредитних установ.Центральні банки мають вийняткове право здійснення банкнотної емісії. Основною функцією центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання діяльності грошово-кредитної сфери. Центральні банки є юридично автономними, хоча іноді до їх структури входять координаційні органи, що не наділяються директивними функціями щодо центрального банку.