- •ПЕРЕДМОВА
- •§ 2. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
- •§ 3. ЦІЛІ ТА ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
- •§ 4. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
- •§ 5. ЕКОНОМІКА ПОЗИТИВНА І ЕКОНОМІКА НОРМАТИВНА
- •Глава 2. ЗАРОДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
- •§ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
- •§ 2. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ЯК НАУКИ
- •§ 1. ПОТРЕБИ ЯК РУШІЙНИЙ МОТИВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •§ 3. ФАКТОРИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
- •Глава 4. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
- •§ 1. ВИНИКНЕННЯ І ПРИРОДА ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
- •§ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
- •§ 3. НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
- •§ 1. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО І ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
- •§ 2. ТОВАР І ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ. ПРАЦЯ, ЯКА СТВОРЮЄ ТОВАР
- •§ 3. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
- •§ 5. ЗАКОН ВАРТОСТІ, ЙОГО ДІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
- •§ 6. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА ІНФЛЯЦІЯ
- •§ 2. ВИДИ РИНКУ
- •§ 3. МЕХАНІЗМ ДІЇ РИНКУ
- •§ 4. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ. ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ
- •§ 1. ДОМОГОСПОДАРСТВА ЯК СУБ’ЄКТИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
- •§ 2. ДОХОДИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ
- •§ 3. ВИТРАТИ НА СПОЖИВАННЯ. ЗАОЩАДЖЕННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ
- •§ 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА
- •§ 2. УМОВИ ТА ПРИНЦИПИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
- •§ 4. ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ
- •Глава 10. ВИТРАТИ ТА ДОХОДИ ФІРМ
- •§ 1. ВИТРАТИ ФІРМ ТА ЇХ ВИДИ
- •§ 2. ДОХОДИ І ПРИБУТКИ ФІРМИ
- •Глава 11. КАПІТАЛ СФЕРИ ОБІГУ
- •§ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ СФЕРИ ОБІГУ
- •§ 2. РЕНТНІ ВІДНОСИНИ
- •§ 3. АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ЇЇ ФОРМИ
- •Глава 13. ДЕРЖАВА В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
- •Глава 14. ФІНАНСИ І ФІНАНСОВА СИСТЕМА
- •§ 1. НЕОБХІДНІСТЬ, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
- •Глава 15. КРЕДИТНА СИСТЕМА
- •§ 1. СУТЬ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН
- •§ 2. ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ
- •§ 3. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА. ВИДИ БАНКІВ
- •Глава 16. ДОХОДИ, ЇХ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ
- •§ 1. ДОХОДИ СПОЖИВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •§ 2. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
- •§ 3. ФОРМИ РОЗПОДІЛУ ДОХОДІВ ЗА ТРУДОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
- •§ 4. СОЦІАЛЬНІ ФОНДИ ДЕРЖАВИ
- •§ 5. ДОХОДИ ВІД ВЛАСНОСТІ
- •§ 2. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ
- •§ 3. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ
- •§ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ ТА ЙОГО ВИДИ
- •§ 2. ДОВГІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ
- •§ 3. СЕРЕДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ
- •§ 5. ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ
- •§ 1. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ
- •§ 2. ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА РИНОК ПРАЦІ
- •§ 3. МОДЕЛЬ РИНКУ ПРАЦІ
- •§ 5. НЕПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ ТА БЕЗРОБІТТЯ
- •§ 6. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ЇХ ФІНАНСУВАННЯ
- •§ 7. ПОПИТ НА РОБОЧУ СИЛУ
- •Глава 20. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
- •§ 1. ОСНОВНІ РИСИ СВІТОВОГО ГОСПОДАР ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ
- •§2. ОСНОВНІ ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
- •§ 1. СУТЬ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •§ 2. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •КОРОТКИЙ СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ
Політична економія
прибутковість, диверсифікуючи при цьому портфель цінних паперів і зменшуючи ризики інвестування.
В Україні інвестиційна компанія створює і управляє інвестиційними фондами. Взаємний фонд продає свої акції дрібним інвесторам і на залучені кошти формує портфель цінних паперів. Таке об’єднання коштів дає можливість вкладникам фонду, за рахунок зниження питомих витрат на придбання акцій та облігацій великими пакетами, а також за рахунок диверсифікації портфеля цінних паперів, отримати виграш.
Виконуючи на ринку різні функції та формуючи ресурси за рахунок різних джерел, договірні ощадні інститути та інвестиційні посередники мають спільну рису: вкладають кошти інвесторів у цінні папери і виступають на ринку інституційними інвесторами.
§ 2. ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ
Форми кредиту
Фінансові ресурси, які розподіляються на фінансових ринках, надаються на умовах співвласності, коли інвестор набуває прав власності на матеріальні чи нематеріальні активи, наприклад акції, або на умовах позики.
Відповідно до характеру кредитних відносин, складу учасників кредитної операції, об’єкта та сфери кредитування виділяють такі форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредити.
Комерційний кредит — це товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки оплати за продані товари, надані послуги. Об’єктом комерційного кредиту є капітал у його товарній формі, суб’єктами виступають агенти товарної угоди. Комерційний кредит прискорює реалізацію товарів та послуг, а також дозволяє отримати додатковий прибуток у вигляді позичкового процента. Основним інструментом забезпечення даної форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, що виникають між суб’єктами в процесі використання даного інструменту платежу, регулюються так званим вексельним правом.
Банківський кредит — форма кредитних відносин, за якої одним із суб’єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансово-
382
Глава 15. Кредитна система
кредитна установа — банк. Кредит надається у грошовій формі на певний строк під визначений відсоток, на умовах забезпеченості та повернення.
Споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і, як правило, погашається поступово. Суб’єктами споживчого кредитування у якості позичальника виступає населення, у якості кредитора — комерційні банки, кредитні спілки, фінансові компанії, підприємства-виробники та торговельні посередники. Ринок споживчого кредитування диференційовано за типом товарів: кредитування житла, послуг (туризм, освіта, охорона здоров’я), меблів, автомобілів, комп’ютерної та побутової техніки. Наприклад, кредитування автомобільної техніки є прерогативою банків. При цьому конкуренція є настільки високою, що один автосалон часто може запропонувати послуги відразу кількох банків.
Державний кредит відображає кредитні відносини з приводу мобілізації державою тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення для фінансування державних витрат.
Кредитором виступають юридичні та фізичні особи, позичальником –держава в особі її органів.
Залежно від позичальника державні позики поділяють на позики, що розміщують центральні та місцеві органи управління. За місцем розміщення державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Нерідко витрати держави неможливо профінансувати виключно за рахунок доходів бюджету, тому виникає потреба в державному кредиті.
Додаткові фінансові ресурси держава залучає шляхом продажу на фінансовому ринку облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів. Наприклад, в Україні держава в особі Міністерства фінансів здійснює емісію ОВДП-облігацій внутрішньої державної позики. Ця форма кредиту дозволяє позичальнику спрямовувати мобілізовані додаткові фінансові ресурси на покриття бюджетного дефіциту, а для кредиторів державний кредит виступає зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.
Державний кредит використовується також з метою стабілізації грошового обігу в країні. В умовах високої інфляції збільшення державних запозичень використовується для зменшення обсягу грошової маси і скорочення платоспроможного попиту населення.
383
Політична економія
Як правило, на загальнодержавному рівні державні позички не мають конкретного цільового спрямування, тоді як місцеві органи влади можуть використовувати мобілізовані кошти на благоустрій певних населених пунктів, на будівництво тощо.
Вся сума випущених, але непогашених державних позик з нарахованими відсотками на певну дату або за певний період включається у державний борг країни.
Міжнародний кредит — це кредитні відносини, суб’єктами яких виступають різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національному ринках. Конкретними організаціями, що є учасниками таких кредитних відносин, можуть бути уряди різних країн, міжнародні валютно-кредитні організації, банки, фірми тощо.
Методи кредитування
У світовій банківській практиці найбільш поширеними є такі методи кредитування: одноразовий кредит, овердрафт, кредитна лінія, терміновий кредит.
Одноразовий кредит є одним з найдавніших методів надання позики. Згідно з цим методом кредитні кошти перебувають на спеціальному позичковому рахунку, а потім списуються на поточний рахунок позичальника або на рахунок постачальника, підрядчика тощо. Погашення кредиту відбувається з поточного рахунка позичальника (якщо позичальник — юридична особа) або в касу банку (якщо позичальник — фізична особа) шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок. Погашення відбувається одноразово або періодично, залежно від умов кредитного договору.
Овердрафт — форма кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника. Надається позичальникам, які мають стабільні регулярні надходження на рахунок. Принципова відмінність від традиційного кредитування полягає в тому, що кредитні ресурси не спрямовуються на рахунок клієнта, а надається можливість «мінусового» залишку на рахунку. Режим овердрафта припускає можливість в межах встановленого операційного часу здійснювати платежі, оскільки усі надходження на розрахунковий рахунок автоматично ідуть на погашення заборгованості по овердрафту. У договорі овердрафту фіксується термін неперервного мінусового сальдо по рахунку (як правило, 30 днів),
384
Глава 15. Кредитна система
Таблиця 15.1
Види банківських кредитів
№ |
Критерії |
Види кредитів |
|
п/п |
(ознаки) |
||
|
|||
|
|
– строкові кредити: |
|
|
|
короткостроковий (до 1 року) |
|
1 |
За терміном |
середньостроковий (до 3 років) |
|
користування |
довгостроковий (понад 3 роки) |
||
|
|||
|
|
– безстрокові (до запитання, онкольні) |
|
|
|
– пролонговані |
|
|
За призначен- |
– на виробничі цілі (юридичним особам для за- |
|
2 |
купівлі основних засобів та обігових коштів); |
||
ням |
|||
|
– споживчий кредит (фізичним особам) |
||
|
|
||
|
|
– стандартний |
|
|
За ступенем |
– під контролем |
|
3 |
– субстандартний |
||
ризику |
|||
|
– сумнівний |
||
|
|
||
|
|
– безнадійний |
|
|
|
– бланковий (незабезпечений) |
|
|
За забезпечен- |
– забезпечений, у тому числі: |
|
4 |
– заставою |
||
ням |
|||
|
– гарантійними зобов’язаннями, порукою і стра- |
||
|
|
||
|
|
хуванням |
|
|
|
– в одноразовому порядку |
|
5 |
За методами |
– відповідно до відкритої кредитної лінії |
|
надання |
– гарантійний (із заздалегідь обумовленою |
||
|
|||
|
|
датою надання) |
|
|
|
– одноразовим внеском |
|
|
|
– у розстрочку |
|
|
|
– достроковий (за вимогою кредитора або за за- |
|
6 |
За методами |
явою позичальника) |
|
погашення |
– з регресією платежів |
||
|
|||
|
|
– ануїтетний |
|
|
|
– після закінчення обумовленого терміну (міся- |
|
|
|
ця, кварталу) |
|
7 |
За кількістю |
– достроковий |
|
кредиторів |
– консорціумний (синдикований) |
||
|
|||
|
|
– з фіксованою процентною ставкою |
|
|
За характером |
– з плаваючою процентною ставкою |
|
8 |
та способом |
– зі сплатою процентів у міру використання |
|
сплати відсо- |
наданих коштів (звичайний кредит) |
||
|
|||
|
тків |
– зі сплатою процентів одночасно з отриманням |
|
|
|
кредиту (дисконтний кредит) |
385