- •Поняття та види доказів.
- •Поняття, предмет та етапи доказування.
- •Факти, які не потребують доказування.
- •Оцінка судових доказів.
- •Засоби доказування.
- •Забезпечення доказів.
- •Поняття та значення позовного провадження. Поняття, види та елементи позову.
- •Способи захисту відповідача від заявленого позову.
- •Забезпечення позову.
- •Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу. Передумови права на пред’явлення позову.
- •Процесуальний порядок відкриття провадження у справі. Відмова у відкритті провадження у справі. Наслідки пред’явлення позову до суду.
- •Повернення позовної заяви. Залишення заяви без руху.
- •Підготовка справи до судового розгляду як стадія цивільного процесу. Процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду.
- •Судові виклики та повідомлення.
- •Судовий розгляд як стадія цивільного процесу. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи.
- •Розгляд справи по суті як частина судового засідання. Допит свідків. Дослідження письмових та речових доказів. Дослідження висновку експерта.
- •Судові дебати і ухвалення та оголошення рішення суду як частини судового засідання. Окрема думка судді.
- •Перерва в судовому засіданні. Відкладення розгляду справи. Зупинення провадження в справі.
- •Закриття провадження в цивільній справі. Залишення заяви без розгляду.
- •Поняття, суть та види судових рішень (постанов).
- •Вимоги до рішень суду.Законна сила рішення суду.
- •Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.Ухвали суду першої інстанції.
- •Поняття та особливості заочного розгляду цивільної справи.
- •Поняття та особливості наказного провадження.
- •Розгляд справи у порядку наказного провадження.
- •Судовий наказякособлива форма судового рішення (постанови).
- •Поняття та значення окремого провадження. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження.
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
- •Суть та значення апеляційного провадження. Право апеляційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом.Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •Суть та значення касаційного провадження. Право касаційногооскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •Поняття та особливості провадження у зв'язку з винятковими обставинами.
- •Поняття та особливості провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу.
- •Судовий контроль за виконанням судових рішень.
- •Відновлення втраченого судового провадження: порядок, підсудність та зміст заяви, особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження, розгляд справи.
- •Поворот виконання.
- •Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів: форма і зміст заяви, підстави для скасування рішення третейського суду.
- •Провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів: форма і зміст заяви, підстави для відмови у видачі виконавчого листа.
- •Поняття та джерела міжнародного цивільного процесуального права. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи.
- •Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.
- •Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
- •Провадження у справах за участю іноземних осіб.
-
Поняття та види доказів.
Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За характером змісту доказів з фактами, які підлягають встановленню, докази поділяються на прямі та непрямі. Прямі докази дозволяють зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню. Непрямі докази на відміну від прямих не мають безпосереднього зв’язку із шуканим фактом, тому дозволяє лише припустити про його наявність чи відсутність, а не дати однозначної відповіді. Сутність цієї класифікації полягає у тому, що відповідно до ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, однак не означає, що суд не повинен приймати непрямих доказів.
За процесом формування даних про факти докази класифікуються на первинні та вторинні. Первинні (першоджерела, безпосередні) формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від безпосереднього носія інформації. Похідні (опосередковані, копії) лише відтворюють (копіюють) дані, одержані від інших джерел, тобто формуються під впливом опосередкованих джерел. Значення такої класифікації в тому, що вона розкриває процес формування доказів і цим самим сприяє правильному веденню їх дослідження і оцінці в процесі судового розгляду цивільної справи.
У науці обґрунтовується також третя підстава для класифікації доказів - за джерелами, за допомогою якого суд їх одержує, особисті і речові. До особистих доказів відносять пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, висновки експертів. До речових доказів відносяться ті докази, зміст яких, міститься у певних об’єктах матеріального світу, котрі подаються до суду, тобто, носієм доказової інформації є не особа.
-
Поняття, предмет та етапи доказування.
Поняття доказування. Вирішення цивільної справи та відповідно прийняття обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов’язки сторін. Всі ці моменти можуть бути з’ясовані лише внаслідок доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК всебічне і повне з’ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов’язків учасників спірних правовідносин. Доказування в цивільному процесі включає в себе дві невід’ємних складових. З однієї сторони це є діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншої – пізнавальна (розумова), що відповідає законам логіки. Тому доказуванням є діяльністю, яка врегульована цивільним процесуальним законодавством і спрямована на з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, встановлення певних обставин шляхом зазначення про докази, їх збором, подання, дослідження та оцінки. Суб’єкти доказування. Сторони, подаючи докази, реалізовують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов’язок по доказуванню, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок по доказуванню покладається також на третіх осіб, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК). Тобто, процесуальним законом визнається право участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК) та розподіл обов’язків по доказуванню (ст. 60 ЦПК).
Етапи доказування. Доказова діяльність здійснюється у певній послідовності. В теорії цивільного процесуального права не має спільності з приводу кількісного складу стадії (етапів) такої діяльності. Виділяють такі етапи: - формування предмету доказування, в тому числі посилання на фактичні обставини справи; - збір та подання доказів; - дослідження доказів; - оцінка доказів.
Предмет доказування визначений ст. 179 ЦПК і ним є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Коло обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень або на які вказують інші особи, можу бути різноманітним, а предмет доказування по конкретній справі досить визначений. На його склад вказує норма матеріального права, яку слід застосувати в даному конкретному випадку.
Отже, предметом доказування виступають: - обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); - обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення); - інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.