Культура україни кінця хvііі – початку хх століття План

1. Роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української куль­тури.

2. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії.

3. Література.

4. Образотворче мистецтво, музика, театр.

5. Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX - початку XX ст.

6. Гуманізм українського неоромантизму.

7. Взаємовідносини особистості і світу в українському експре­сіонізмі.

8. Український авангард 1900 - 1910 рр.

Література

1. Греченко В., Чорний І., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К., 2005.

2. Історія української культури / За ред. І.Крип'якевича. - К., 1994.

3. Історія української літератури: У 2 т. - К., 1987. - Т.1.

4. Історія української музики: У 6 т. - Т.2. - К., 1990; Т.3. - К., 1990.

5. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. // За ред. М.М.Заковича. – К., 2006.

6. Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини XIX ст. - поч. XX ст. - К., 1989.

7. Сарбей В.Г. Етапи формування української національної самосвідомості (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) // УІЖ. – 1993. - № 7-8. – С.3-

1. Роль творчості т.Г.Шевченка у становленні української культури

Творчість Т.Г.Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української культури. Нею був стверджений критичний реалізм в українській літературі, започаткований її революційно-демократич­ний напрям.

Ім'я Шевченка вперше стало відомим, коли півтора століття тому в Петербурзі вийшла невелика книжечка "Кобзар".

Природа дуже щедро обдарувала юнака - в нього було два покли­кання: художника і поета. Почав він творчий шлях як художник, здобув визнання вже в молоді роки, а в кінці життя йому було надано звання академіка.

Порівняно недавно стала відома одна з перших поетичних спроб Шевченка - вірш "Нудно мені, що маю робити?". Від цих перших рядків і до останнього передсмертного вірша "Чи не покинуть нам, небого..." поет висловлював думи, почуття й прагнення свого народу. Слідом за "Кобзарем" з'являється альманах "Ластівка", де також надруковано ранні твори Шевченка, які не ввійшли до збірки, зокре­ма балада "Причинна". (Тепер цією поезією відкривається "Кобзар".)

Коли 1838 р. помер автор безсмер­тної "Енеїди", під враженням одержаної звістки Шевченко пише еле­гію "На вічну пам'ять Котляревському", в якій навіки визначив ва­гомість його внеску в культуру українського народу і всього людства. Так само високо оцінював молодий поет і першого прозаїка нової української літератури Г.Квітку-Основ'яненка. Він пише письмен­никові листа; прочитавши його нарис про А.Головатого, звертається до автора з віршовим посланням "До Основ'яненка". В.Жуковському присвячено ранню найкращу поему "Катерина", а Є.Гребінці "Перебендю".

Уже в ранніх творах поета виявились провідні риси всієї його творчості. Автор "Кобзаря" - передусім поет сучасності, який живе інтересами народу, поділяє його горе й радощі, протестує проти потворних явищ життя, закликає до волі ("Катерина", "Причинна", "Тополя", "Утоплена", "Перебендя", ліричні поезії).

Невдоволення поета-патріота гнітючою дійсністю спонукало його звертатися думкою в минуле, до історичних тем. Найвиразніше революційний характер романтизму поета виявився у поемі "Гайдамаки", що з'явилась через рік після виходу "Кобзаря".

Дедалі більше Шевченко стає відомим як поет і художник. Його твори друкуються в журналі "Маяк" та альманасі "Молодик", вихо­дять окремими виданнями: "Гамалія", "Тризна", "Чигиринський Коб­зар", "Живописная Украина".

Засланням у солдати в далекі оренбурзькі степи, забороною писа­ти й малювати царат намагався вбити в Шевченкові поета й худож­ника. Незважаючи на суворий присуд можновладців, Кобзар пише вірші і в казематі III відділу, і в Орській фортеці, адресуючи свої "за­халявні" книжечки грядущим поколінням.

Незважаючи на весь тягар заслання, принизливість миколаївської солдатчини, революційний дух Шевченка не був зламаний: "Караюсь, мучуся... але не каюсь". І він пише нові визначні твори, в яких далі викриває несправедливий кріпосницький лад, але в більш типізованих образах ("Княжна", "П. С."). Новою була поява образів народних месників ("Варнак", "Якби тобі довелося"). Ще з більшою пристрастю поет бореться проти царату, закликаючи до відплати усім вінце­носцям ("Царі").

Поруч з цими поезіями, сповненими революційного пафосу, Коб­зарем були створені найніжніші перлини лірики - "Г. 3." ("Немає гірше, як в неволі"), "За сонцем хмаронька пливе", "Зацвіла в долині", "У нашім раї на землі", "На Великдень на соломі", численні пісні, що стали потім народними. У каторжних умовах не скам'яніло чисте, щире серце поета.

Тарас Шевченко стає відомим поза межами Російської імперії, передусім серед своїх краян за кордоном. Уже в сорокових роках твори поета потрапили в Галичину, тут знали про арешт членів Кирило-Мефодіївського товариства. Через польську пресу Шевченко стає відомим у Франції. Важливим і знаменним фактом є вихід у Лейп­цигу 1895 р. книжечки, в якій надруковано революційні поезії: "Кавказ", "Заповіт", "Розрита могила", "Холодний яр" та ін.

Творчість останнього періоду життя стала найвищим етапом в розвитку поета. Як і раніше, жагуча революційна пристрасть поєднуєть­ся в ньому з особливою, надзвичайною ніжністю, ліричною емоційні­стю ("Посажу коло хати", "Над Дніпровою сагою", "Тече вода з-під явора"). Як і раніше, безцензурні твори поета поширюються в числен­них списках, потрапляють за кордон і друкуються там. Безсмертя твор­чості Шевченка полягає в тому, що найпередовіші для того часу рево­люційні ідеї було втілено в геніально просту поетичну форму.

В останні роки свого життя Шевченко не міг не відчувати, що вагомі зерна, посіяні ним, уже давали паростки ("Орю свій переліг - убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива колись-то будуть!"). Він бачив, як росте коло його соратників і однодумців.

Сама смерть Кобзаря і поховання його на Чернечій горі біля Канева стали фактором революційного руху. Він був основоположни­ком нової української літератури, нової української культури в ціло­му. Але значення Шевченка далеко переросло межі літератури й культури. Спадщина поета, яка друкувалася посмертно у вітчизня­них видавництвах і за кордоном, ставала чинником революційно-визвольної боротьби в усій Російській імперії, у країнах слов'янського світу.