Бездоглядність підлітків та її наслідки. Що робить підлітка важким.
Мета. На конкретних прикладах проаналізувати випадки виховання, які викликають найбільше проблем у батьків, дійти спільної думки. Залучати батьків до читання педагогічної літератури. Ознайомити з правами дитини, виховувати повагу до дитини, як до рівноправного члена сім'ї.
Форма. Батьківські збори з елементами ділової гри.
Обладнання. Тест для батьків. Виставка педагогічної літератури. Пам'ятка для батьків.
Плакати з крилатими висловами:
«Вихователь сам має бути тим, ким хоче зробити вихованця».
В. Даль
«У вихованні вся справа в тому, хто вихователь».
Д. Писарєв
«Вихователю треба глибоко знати життя, щоб до нього готувати».
Л. Толстой
«Батьки — приклад для дитини».
«Виховувати - ховати від зла».
Учитель. Доброго дня, шановні гості. Ми раді вітати вас на сьогоднішній діловій грі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.
Учитель. Всебічний, гармонійний розвиток — наш ідеал. Ідеал і сімейного, і суспільного виховання. Але скільки треба наполегливої і кваліфікованої праці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібрали все багатство інтелектуальної, моральної культурної спадщини, виробленої людством.
Учитель. Виховувати - це значить творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі складні випадки, з якими зуcтрічаютьcя батьки у вихованні дітей. Та спочатку давайте познайомимося з нашими учасниками. (Називає імена учасників, які погодилися взяти участь.)
Учитель. Ви всі працюєте в різних сферах, спілкуєтеся з різними людьми, але всіх вас об'єднує те, що у вас є діти.
Учитель. А розпочнемо ми з вами зустріч із простого тестування, яке дасть вам можливість перевірити ще раз ваші педагогічні здібності. Можливо, саме це тестування не дасть вам у майбутньому припуститися помилок у вихованні вашої дитини. Результати цього тесту знатимете тільки ви, якщо ви відверто дасте відповіді на питання тесту, дізнаєтесь, який ви вихователь. (Усім батькам пропонується тест і простий олівець)
Тест для батьків «Чи можете ви?»
У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною.
Порадитися з дитиною, не зважаючи на її вік.
Зізнатися дитині в помилці, якої ви припустилися в ставленні до неї.
Вибачитися перед дитиною, якщо ви не праві.
Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував вас.
Поставити себе на місце дитини.
Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея.
Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який невигідно свідчить про вас.
Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.
Завжди утримуватися від слів, які боляче вразять дитину.
Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в`що не втручалися.
Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто
незаслужено образила іншу дитину.
Встояли проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це - примха, забаганка.
Відповіді:
А - можу і завжди так роблю - 3 бали.
Б - можу, але не завжди так роблю - 2 бали.
В - не можу -І бал.
Підрахуйте бали
Якщо ви набрали 30-39 балів, це означає, що дитина - найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно, й можете сподіватися на добрі результати.
Сума 16—30 балів: піклування про дитину для вас питання першорядне. Ви схильні до компромісів, які послаблять виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.
Менше ніж 16 балів — перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.
Учитель. А тепер переходимо до нашої гри. На сьогоднішнє засідання винесено декілька запитань, які стосуються кожного з нас, адже рано чи пізно кожен намагається дати на них відповіді.
Вам здалося, що контакт з дитиною втрачено?
Ще вчора все було добре й весело. Ви встигали перекинутися слівцем, могли один одного заспокоїти. І ось щось зникає, віддаляється. Дитина відчужена, дивиться «з холодком». Розмова не зав'язується. Невже все розвалюється?
Не бійтеся! Якщо контакт був, він, як правило, не зникає. Однак для цього потрібно докласти зусиль і вам, і дитині. Людина по суті своїй консервативна, звичок дотримується, тим більш таких, з якими їй комфортно і затишно.
Є такі вікові моменти, коли щось змінюється в дитині. Чи у вас відбувається якась нова стадія, і не зрозуміло, як тепер любити, як розуміти.
Не метушіться, крилами не тріпочіть. Форсаж ситуації навантажить дитину, зовсім стривожить вас і не принесе плодів. Влаштуйте день спокою і мовчання. Або й три.
У наших невеликих життєвих просторах довго не намовчишся. Слово, друге — і зав'язалася розмова. Ось і контакт потихеньку налагоджується. І через якийсь час вже дивуєшся: «Що ж це було?»
Якщо ж розлад не виправляється, необхідно «копати глибше». А чи був контакт взагалі? Чи існував він лише в уяві батьків? Адже те, що дитина слухняно розповідає про шкільні події,— це ще не довіра, а якщо на когось поскаржитися — це ще не таємниця душі.
А може, це ви переключилися на деякий час на свою роботу-турботу, і дитина відчула себе загубленою, нікому не потрібною?
Ні в якому разі не можна припиняти працювати над собою, над проблемою виховання дитини, вашим спільним життям. Якщо уважно і лагідно подивитися в дитячі очі, ви обов'язково помітите погляд у відповідь.
Ось підслухана розмова між батьками і дитиною: «Ти наша дитина, й батькам видніше, як тебе виховувати».
«А я по телевізору чув, як говорили, що за дітей відповідають усі».
(Обговорення питання. Виступи батьків).
Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. І все ж таке трапляється, навіть у гарних родинах. Отже, батьки врешті-решт не розуміють звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байдужість. Виростити дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.
Чому таке трапляється? Ваша думка.
Негативізм є природною формою боротьби дитини з обмеженнями. Так званий пасивний негативізм — це відмова від виконання розпоряджень, що порушують симетричність відносин з дорослими. Активний негативізм — здійснення дій, що прямо протилежні тим, яких вимагає дорослий. Він є ще більш вираженою формою ствердження своєї рівності з дорослим. В активно-негативній поведінці відтворюється найважливіша функція дорослого: ухвалення рішення, вироблення наміру. Воно будується найпростішим з можливих способів: шляхом створення точного негатива стосовно рішення дорослого. В узагальненій формі такий спосіб дії може бути представлений як «завжди чинити всупереч розпорядженням що віддаються».
Фактичним автором наміру залишається дорослий, а дитина лише «перекладає» його, заміняючи всі плюси на мінуси, а мінуси на плюси.
У підлітковому віці сприйняття дитини дорослими дуже сильно відрізняється від її самосприйняття. Дорослі недооцінюють рівень її психологічної зрілості, сама вона його переоцінює. Тому не дивно, що вона жагуче бореться за свої «дорослі» права. Положення підлітків ускладнюється тим, що в сучасному суспільстві відсутній який-небудь соціальний інститут, що дозволив би їм реалізувати свою спрямованість на повноцінне входження в дорослий мир наприклад, як це було в часи натурального господарювання. В 12-14 років у підлітка було багато можливостей показати себе «як дорослого». Школа не надає такої можливості. Вона адекватна молодшому шкільному віку, у якому провідною діяльністю є навчальна. Підліткові ж необхідна «арена» для розгортання його соціальної активності.
Рекомендації для батьків підлітків відповідають тому ж загальному напряму, що й для батьків трирічних дітей. Необхідно усвідомити, що їхня дитина стала вже майже дорослою. А це значить, що вона повинна зайняти в сім'ї нове положення, значно більш рівноправне, ніж раніше. У неї повинні з'явитися іі нові права, й нові обов'язки.
Головне право — це право розпоряджатися собою, воно вимагає високої відповідальності, а відповідальність і зароджується, і проявляється в сумлінному виконанні своїх обов'язків.
Дотримуючись звичної схеми, батьки часто намагаються нав'язати дитині обов'язки, «замкнуті» на ній самій: прибирання нею своєї кімнати, сумлінне навчання й ін. Однак подібні вимоги звичайно викликають у підлітків роздратування, тому що вони прагнуть до самостійної організації власного життя й саме в цьому найменш схильні.
Батько. Ви говорите про міру суворості, а можна виховувати дитину без усякої суворості. Якщо робити все розумно і ласкаво, так і життя можна прожити й ніколи не бути суворим із дитиною.
А. Макаренко: «Під суворістю я не розумію який-небудь гнів або істеричний крик. Ні в якому разі. Суворість доречна тільки тоді, коли не має кілких ознак істерії... ваша впевненість, ваше рішення, якщо ви його висловите ласкаво, воно зробить ще більше враження».
Учитель. Ось і добігає кінця наша зустріч. Ми вдячні за те, що ви відгукнулися на наше прохання, прийшли на ділову гру, щоб поділитися своїми думками, поглядами, переживаннями. Згадкою про нашу зустріч нехай будуть пам'ятки для батьків. (Роздати пам'ятки).
Пам'ятка для батьків
Шановні батьки, пам'ятайте!
У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність.
Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття.
Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким у результаті «виховання».
Пам'ятайте, батьки! Фізичне покарання - це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.
Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.
Говоріть із дитиною так, щоб не залишилося ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.
Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.
Не забувайте поділитися із своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.
Пам'ятайте, батьки! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.
Враховуйте основні методи виховання й переконання, вправи, стимулювання.
Поради педагогам і батькам
Якщо:
дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
дитину висміюють вона стає замкнутою;
дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Заохочення та покарання дитини в сім'ї
Батьківські збори
Мета: обговорити з батьками проблему заохочення та покарання дитини в сім'ї; розказати про види покарань і заохочень у сімейному вихованні, про значення покарання й заохочення дітей у сім'ї; сприяти розумінню батьками розумного ставлення до методів і прийомів виховання дітей в сім'ї; формувати у батьків культуру заохочення й покарання дитини в сім'ї.
ХІД ЗБОРІВ
Бесіда.
- Шановні батьки! Розмова про заохочення і покарання дитини в сім'ї не випадкова. На адресу дітей дуже часто можна почути: «Я тобі що сказав?», «Роби, що тобі говорять» тощо. Це не просто слова. Це метод виховання. Батьки вважають, що їх справа наказувати, а дитина має підкорятися.
Та вони забувають або зовсім не думають про те, що вільна особистість не може сформуватися в сімейному рабстві.
Виявляючи свою батьківську владу, вони не думають про те, що в їх силі їх слабкість: переконати свою дитину, бути авторитетом набагато важче, ніж нав'язати їй свою волю і примусити підкорятися батькам.
Насильство і примус у вихованні лише шкодять. Зовні підкоряючись наказу, дитина залишається при своїй думці, а до вказівок батьків ставиться ще більш вороже.
Так у стосунки дітей і батьків приходить відчуження.
Насильство й примус у вихованні позначаються і на характері дитини. Вона стає нещирою, брехливою, звикає кривити душею. Це призводить до того, що вона перестає бути жвавою і життєрадісною, ховає від усіх таємницю свого існування в рідному домі, стає похмурою і скритною,оминає спілкування з однолітками, сторониться спілкування з учителем, боячись сказати що-небудь не так.
Головний метод виховання - це переконання. А для цього говоріть зі своєю дитиною, спілкуйтеся з нею, шукайте приклади позитивного підтвердження ваших думок, будьте тактовні, переконуючи її. Тоді ваші думки стануть її прагненнями.
У тих сім'ях, де батьки уміло користуються у вихованні покаранням і заохоченням, рівень тривожності дитини набагато нижче, а результати навчальної діяльності набагато вищі.
Коментар: класний керівник готує анкети для учнів та батьків, пам'ятки для батьків.
Анкета для учнів
1. Як часто тебе карають?
2. Хто найчастіше тебе карає?
3. Що може послужити приводом для покарання?
4. Чи боїшся ти покарань?
5. Що ти робиш, щоб уникнути покарань?
6. Як часто тебе заохочують?
7. Як тебе заохочують?
8. Що може послужити приводом для заохочення?
9. Хто з батьків тебе заохочує найчастіше?
10. Чи чекаєш ти заохочень?
Анкета для батьків
1. Чи вважаєте ви проблему покарання і заохочення дітей у сім’ї важливою й актуальною.
А) Так. Б) Ні. В) Не думав над цією проблемою.
2. Як ви ставитеся до заохочень дитини в сім'ї?
А) Як до необхідного і значущого атрибуту сімейного виховання. Б) Як до батьківського обов'язку. В) Не
замислювався над цим.
3. Як ви ставитеся до покарань дитини в сім’ї?
А) Як до обов'язкового атрибуту сімейного виховання. Б) Як до одного з важливих елементів сімейної культури.
В) Як до необхідного атрибуту сімейного виховання.
4. Чи карали вас у вашій сім’ї?
А) Так, регулярно. Б) інколи, якщо цього заслуговував. В) Майже ніколи.
5. Як ви заохочуєте свою дитину?
А) Матеріально. Б) Морально. В) Чергую різні види заохочення.
6. Які форми заохочення з поданих нижче ви вважаєте найбільш значущими?
А) Покупка речей. Б) Покупка іграшок. В) Покупка речей і предметів, пов'язаних з інтересами та захопленнями
дитини.
Г) Поцілунок, обійми, подяка.
7. Які форми покарання дитини ви вважаєте найбільш припустимими?
А) Фізичне покарання. Б) Не спілкуватися з дитиною. В) Позбавлення дитини чогось.
8. Як ви вважаєте, чи може загрожувати батькам часте використання фізичного покарання стосовно дитини?
А) Втратою контакту з дитиною. Б) Втечею з дому. В) Агресією і жорстокістю у ставленні до рідних і чужих
людей.
Г) Зміною етичної сфери особистості дитини.
Ваша дитина і ви
Пам'ятка для батьків
1. Намагайтеся зберегти в своїй сім'ї атмосферу відвертості та довір'я.
2. Не давайте своїй дитині нездійсненних обіцянок, не вселяйте в и душу нездійсненних надій.
3. Не ставте своїй дитині будь-яких умов.
4. Будьте тактовні в вияві заходів впливу на дитину.
5. Не карайте свою дитину за те, що дозволяєте робити собі.
6. Не зраджуйте своїм вимогам щодо дитини на догоду чому-небудь.
7. Не шантажуйте дитину своїми відносинам з нею.
8. Не бійтеся поділитися зі своєю дитиною своїми почуттями і слабкостями.
9. Не ставте свої відносини з власною дитиною у залежність від її навчальних успіхів.
Пам'ятка для батьків
1. Якомога частіше схвально усміхайтесь своїй дитині і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли грає.
2. Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затишно, якщо мама торкнеться її голови під час приготування уроків, а тато схвально обійме й потисне руку.
3. Словесно висловлюйте схвалення що найменшим успіхам своєї дитини, її поведінки.
4. Використовуйте частіше вираз: «ти прав», «ми згодні з твоєю думкою» - це формує в дитині самоповагу, розвиває здатність до самоаналізу і критичність мислення.
5. Даруйте своїй дитині подарунки та при цьому учіть її їх приймати.
6. Формуйте в своїй сім’ї традиції і ритуали заохочення дитини: день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, успішний виступ, сюрпризи, поздоровлення і т. д.
7. Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки у ваги, виявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.
8. Даруйте подарунки своїй дитині не лише з урахуванням її бажань, але й з урахуванням можливостей своєї сім'ї.
9. Для заохочення своєї дитини використовуйте не лише подарунки матеріального плану, але й моральні заохочення, вигадані вами, які згодом стануть реліквією в архіві сім'ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо).
10. Якщо хочете використовувати як заохочення гроші, використовуйте цю можливість для того, щоб дитина вчилася ними розпоряджатися розумно.
11. Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася й обговорити це із нею.
12. Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, та не залишайте їх витрачання без аналізу самою дитиною з вами.
Тема. Допомога може бути різною (батьківські збори-лекція)
1. Створення сприятливих умов для навчання.
2. Черговість виконання домашніх завдань.
3. Формування у молодших школярів навичок самоконтролю.
4. Роль батьків в організації навчальної діяльності дітей вдома.
Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань є визначений сталий час для цієї роботи: дитина швидше входить в роботу, легше засвоює навчальний матеріал. Тому доцільно починати виконувати їх в один і той самий час. Виникає питання: коли? Фізіологи стверджують, що в другій половині дня, приблизно з 16.00, знову підвищується працездатність дитини.
Тому учні, котрі навчаються в першу зміну, можуть починати виконання домашніх завдань саме в цей час, але за умови, що між уроками в школі і навчальною роботою вдома була не менш як 2, 5-3- годинна перерва, тобто діти достатньо відпочивали.
Відомий педагог В. О. Сухомлинський з цього приводу писав, що зовсім недопустимо, щоб зразу після шкільних уроків учень на кілька годин сідав за книжки й зошити. Це непосильна праця, яка, зрештою підриває фізичні та розумові сили, породжує байдужість до знань.
Перед початком роботи важливо провітрити приміщення, в якому працюватиме школяр. Ми вже говорили про те, що учень повинен мати постійне, добре освітлене робоче місце, найкраще окремий столик і поличку для книжок.
Обладнуючи куточок для занять, варто потурбуватися, щоб він був зручним. Для цього, насамперед, слід підібрати меблі, які відповідали б росту дитини. Світло на стіл повинно падати зліва. До початку роботи учень має відібрати всі необхідні для навчання прилади, книжки та зошити, правильно розташувати їх на столі: забрати іграшки, вироби з пластиліну тощо, вимкнути радіо і телевізор.
Привчіть дитину вчасно, без нагадувань сідати до роботи, щоб зробити все правильно, швидко, не затягувати час, який відводиться на виконання домашніх завдань. Навчіть її користуватися будильником. Покажіть, як за годинником робити перерви у підготовці до занять і знову сідати за роботу. Так поступово дитина звикне виконувати домашні завдання за певний час.
Виникає питання: з якого предмету слід починати підготовку? Відповісти на нього нелегко насамперед тому, що немає і не може бути єдиного порятунку приготування уроків, раціонального для всіх учнів. Одні педагоги рекомендують починати з важких предметів, коли ще свіжі сили; інші — з легких: коли починати з важких, на які йде багато часу й енергії, то на інші не вистачить часу; ще інші рекомендують чергувати важкі предмети з легкими — це рівномірно розподілить сили учня протягом всього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.
В початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до усних. В практиці зустрічаються випадки, коли учень, звикнувши робити спочатку письмові уроки, а потім усні, поступає таким чином:спочатку виконує письмові вправи, а потім — усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити правило, а потім виконувати вправу.
Відомий педагог Ушинський твердив, що в дитини, яка тривалий час зайнята приготуванням уроків, послаблюється пам’ять, увага, знижується працездатність, що в кінцевому рахунку негативно впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність в цілому. Щоб молодші школярі менше стомлювалися, безперервна тривалість розумової праці має становити 30-35 хв., після чого обов’язкова 10-хвилинна перерва, а, за науково обґрунтованими нормами, максимально допустима тривалість виконання домашніх завдань становить для учнів 2 класу — І-І,5 год., 3-4 — І,5-2 год.
Якість самостійної роботи в значній мірі залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого підходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам’ятайте, що функція батьків у даному процесі — контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв’язувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги полягає в тому, щоб навчити школяра вчитися. Слід організувати учня, допомогти спланувати роботу. Подбайте, щоб він вчасно сів за уроки, прийняв зручну позу. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність. Більшість з вас не має можливості бути присутніми тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання з дня в день, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.
Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: “Ти допустив п’ять помилок. Знайди їх і виправи .” “Помилка у третьому рядку ”. “В роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!”
Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: “По сто разів переписує, а все неграмотно ”. Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Краще задовольнятися виправленням помилок та висловити сподівання, що наступного разу вона буде уважнішою.
Коли домашні завдання виконано, скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається лише правильно скласти все в ранець. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, в ньому немає бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом занять, а потім вже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.
І останнє. В сім’ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, дорослі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними запитаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим проханням, тобто відірвати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, в таких сім’ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її працювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно.