Задача № 2

П'яний водій Угрюмов, керуючи машиною ГАЗ-53, в якій були пасажири і вантаж, перевищив дозволену швидкість руху, внаслідок чого машина перекинулась. Під кузовом опинився Кочетков. Однак Угрюмов та інші пасажири - Колигін і Сигов, які при аварії не постраждали, заходів щодо врятування Кочеткова не вжили і одразу пішли в поряд розташоване селище. В селищі ніхто з них не заявив, що під кузовом перевернутої машини знаходиться Кочетков. Лише через тривалий час на місце події прибули робітники з трактором, які, піднявши машину, стали розбирати вантаж, під яким знайшли мертвого Кочеткова.

Угрюмова притягли до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки руху, що спричинило смерть потерпілого.

1. Наведіть законодавче визначення поняття злочину та виділіть ознаки.

2. Чи правильно вирішено справу?

3. Ознайомтесь зі ст. ст. 135 та 286 КК України визначить, чи є в даному прикладі ознаки злочину?

4. Чи зміниться вирішення задачі, якщо шофер Угрюмов не знав про те, що він перевозить у кузові своєї машини Кочеткова?

5. Чи зміниться кваліфікація дій Угрюмова, якби Кочетков залишився живий?

6. Чи вплине на вирішення задачі та обставина, що в Угрюмова і пасажирів Колигіна і Сигова не було фізичної можливості надати допомогу Кочеткову ?

Відповідь

1. Злочином вважається передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).

Поняття злочину виводиться за допомогою певних ознак, притаманних цьому явищу. Визначаючи поняття злочину, закон вказує на наступні ознаки:

- протиправність;

- суспільна небезпечність;

- винність;

- караність.

Суспільна небезпечність виступає матеріальним (соціальним) критерієм злочину. Він полягає в об’єктивній властивості злочину спричиняти шкоду об’єктам кримінально-правової охорони. Саме суспільна небезпечність допомагає відповісти на запитання чому ті або інші діяння визнаються злочинами. Суспільна небезпечність це та міра, яка допомагає законодавцю прийняти рішення про криміналізацію діяння.

Друга ознака визначення поняття злочину полягає у протиправності. Не будь-які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинними, а тільки ті, що передбачені законом про кримінальну відповідальність.

В залежності від способу опису поняття в законі (використанні певних ознак) визначення поняття злочину поділяють на певні види:

1. Якщо при визначенні поняття злочину міститься вказівка тільки на юридичний (формальний) критерій – передбаченість діяння кримінальним законом - таке визначення вважається формальним. Саме передбаченість злочину законом є тією ознакою, яка, на думку багатьох фахівців, забезпечує дотримання прав та свобод людини.

Матеріальне визначення поняття злочину полягає у визнанні злочином тільки такого діяння, яке спричинює суспільну шкоду правоохоронюваним об’єктам (суспільна небезпечність діяння). При цьому особа притягається до кримінальної відповідальності в незалежності від того, чи передбачене дане діяння як злочинне кримінальним законодавством. Основне завдання правоохоронних органів у такому випадку полягає в тому, щоб довести суспільну небезпечність діяння у випадку притягнення особи до кримінальної відповідальності. Так, КК УРСР 1922 р. визнавав злочином суспільно небезпечну дію або бездіяльність небезпечну робітничо-селянського правопорядку.

Формально-матеріальне визначення злочину означає посилання на матеріальну та формальну ознаки злочину при його описі, тобто злочинним може бути визнане тільки суспільно небезпечне протиправне діяння. Саме сукупність двох ознак злочину дає підстави визнавати певне діяння злочином. Кримінальний кодекс України 2001 р. містить формально-матеріальне визначення злочину.

Ознаки злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України злочином вважається передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Законодавче визначення поняття злочину закріплює його обов’язкові ознаки:

- злочин це діяння (дія або бездіяльність). Особа підлягає кримінальній відповідальності за конкретні дії (активна форма поведінки) або бездіяльність (пасивна форма поведінки). Тільки конкретна поведінка, а не думки, переконання, у т.ч. виражені усно, письмово або жестами можуть визнаватися злочином;

- злочином є суспільно небезпечне діяння. Це означає властивість злочину спричинювати суспільно небезпечну шкоду або створювати загрозу спричинення такої шкоди право охоронюваним об’єктам;

- протиправність (передбаченість у якості злочину Кримінальним кодексом України) означає можливість визнання того чи іншого діяння злочином тільки у випадку передбачуваності його Кримінальним кодексом України у якості злочину.

Особлива частина Кримінального кодексу містить вичерпний перелік діянь, які визнаються злочинними в державі.

Стаття Особливої частини КК України складається з двох частин: диспозиції та санкції. В диспозиції статті описується злочинне діяння. Так, диспозиція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Санкція цієї ж частини передбачає покарання за крадіжку у виді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років. Таким чином, протиправність передбачає не тільки вказівку на злочинне діяння, але й передбачає покарання за такі діяння.

- караність - це передбаченість кримінального покарання за вчинення злочинного діяння;

- злочином вважається тільки винне діяння, тобто таке, яке вчинюється особою умисно або з необережності.

Новелою при визначені поняття злочину у ст. 11 КК України являється посилання на суб’єкта злочину при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Таке посилання не є ознакою злочину, тим не менш, воно, характеризуючи особу, яка вчинює суспільно-небезпечне діяння, підтверджує наявність злочину тільки в діях фізичної, осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності. В іншому випадку, такі суспільно небезпечні дії ні в якому разі не можуть бути визнані злочином.

Відмінність злочину від інших правопорушень та від правомірної поведінки

Злочин відрізняється від інших правопорушень ступінню суспільної небезпеки вчиненого діяння. Кримінальний закон встановлює відповідальність за найбільш небезпечні посягання на суспільні відносини, шкода яким або взагалі не може бути усунена, або потребує суттєвих заходів для їх відновлення. Саме ступінь суспільної небезпеки скоєного дозволяє відмежувати злочинне діяння від адміністративного проступку, цивільно-правового делікту, дисциплінарного правопорушення.

У певних випадках, ступінь суспільної небезпеки, яка відмежовує злочинне діяння від інших правопорушень, має конкретні одиниці виміру – грошовий вимір, міру втрати працездатності тощо. Так, ст. 51 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, яке не повинно перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У такому разі на практиці не виникає проблем відмежування злочинного діяння від адміністративного правопорушення.

В інших випадках, законодавець визначає ступінь суспільної небезпеки через оціночні ознаки, правильність встановлення яких покладається на органи, які застосовуватимуть норми законодавства. Так, порушення вимог законодавства про працю передбачає адміністративну відповідальність відповідно до ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення. У випадку грубого порушення трудових прав людини відповідальність настає за ст. 172 КК України.

Якщо злочинне діяння відрізняється від інших правопорушень ступенем суспільної небезпеки, то правомірна поведінка відрізняється від злочинного діяння саме відсутністю суспільної небезпеки. Кримінальний закон встановлює відповідальність за суспільно небезпечні діяння, прямо вказуючи у законі, які з таких діянь є злочинами. Вказане стосується також інших порушень у нашій державі, які закріплюються в законодавчих та підзаконних актах. На відміну від правопорушень правомірна поведінка не завжди зазначається у писаних нормах права однак є прямою протилежністю правопорушенню.

Правомірною поведінкою являється поведінка, яка відповідає нормам права (встановленим у суспільстві нормам поведінки), є соціально корисною та схвалюваною суспільством, а тому такою, в якій відсутня суспільна небезпечність. Так, допомога людині, що знаходиться в небезпечному для життя стану, є правомірною та корисною.

2. Справу вирішено частково правильно, тому що до звинувачень по ст. 286 КК України треба додати звинувачення по ч. 3 ст. 135 КК України, а саме Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, - якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки. Караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. У ст. 135 та 286 КК України є всі ознаки злочину, а саме це діяння (дія або бездіяльність), це суспільно небезпечне діяння, протиправне діяння.

4. Якщо шофер Угрюмов не знав про те, що він перевозить у кузові своєї машини Кочеткова, то звинувачення по ч. 3 ст. 135 не можливо буде призначити.

5. Кваліфікація дій Угрюмова, якби Кочетков залишився живий зміниться на ч.1 ст. 135 КК України, а саме завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, і карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

6. Якщо в Угрюмова і пасажирів Колигіна і Сигова не було фізичної можливості надати допомогу Кочеткову, то обвинувачення по ст. 135 КК України не буде висунуто.