Тема 12. Міжнародні стандарти поводження із засудженими і виконання кримінальних покарань у закордонних країнах.

Питання для обговорення.

1. Історія міжнародного співробітництва у сфері поводження із засудженими.

2. Система діючих міжнародних актів про поводження із засудженими.

3. Виконання кримінальних покарань у закордонних країнах.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про історію міжнародного співробітництва у сфері поводження із засудженими, систему діючих міжнародних актів про положення із засудженими і виконання кримінальних покарань у закордонних країнах.

Загальні положення:

1. Історія міжнародного співробітництва у сфері поводження із засудженими охоплює доволі довгий період. Ще у ХVIIIсторіччі стали виникати перші, важливі для суспільства ідеї про необхідність обміну інформацією з питань пенітенціарної політики і практики в міждержавних масштабах. Цьому сприяло широке розповсюдження у світі ідей англійських основоположників пенітенціарної науки Д. Говарда та І. Бентама, прогрес пенітенціарної системи США. У ХIХ сторіччі необхідність у міжнародному співробітництві привела до проведення 3-х тюремних конгресів, на яких обговорювались ряд пенітенціарних проблем та шляхи їх вирішення. Під егідою міжурядової пенітенціарної комісії була проведена друга серія із 20-ти тюремних конгресів, які прийняли цілий ряд міжнародних актів щодо удосконалення пенітенціарної справи.

З середини ХХ сторіччя у руслі тюремних конгресів і з значно розширеною проблематикою, яка виходить за рамки пенітенціарних питань, функції Міжнародної кримінальної та пенітенціарної комісії прийняла на себе ООН.

Під егідою ООН проблеми застосування кримінальних покарань розглядаються, головним чином Конгресами ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками, які проводяться один раз у п’ять років, починаючи з 1955 року.

2.Система діючих міжнародних актів щодо поводження з засудженими є частиною системи міжнародних актів контролю над злочинністю, в яких містяться стандарти поводження у цій сфері, що являють собою прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів та установ, що їх виконують. Ці стандарти були узгоджені міжнародною спільнотою і в їх підґрунті насамперед лежить Загальна декларація прав людини.

Стандарти, що містяться в міжнародних актах щодо поводження з засудженими, необхідно класифікувати, як мінімум по трьом підставам:

1) масштабам дії;

2) спеціалізації дії;

3) обов’язковості для держав, які застосовують стандарти.

Перелік основних міжнародно-правових документів стосовно осіб, які відбувають покарання за вироком суду, нараховує понад тридцять найменувань. Серед них можна виділити стандарти:

а) що стосуються поводження з особами, позбавленими волі, серед яких чільне місце займають Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими і Європейські тюремні правила;

б) правила застосування заходів, не пов’язаних з позбавленням волі – Мінімальні стандартні правила ООН, стосовно заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) і Європейські правила щодо громадських санкцій та заходів.

Вагомого значення для захисту прав засуджених через обов’язковість для країн, що їх ратифікували, набули Міжнародний пакт про громадські політичні права, Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання та Європейська конвенція з попередження катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання.

Ратифікація Україною ряду міжнародних документів надала можливість імплементувати міжнародні стандарти поводження із засудженими у національне кримінально-виконавче законодавство.

3.Для того, щоб мати уявлення про підхід до організації виконання покарань в різних регіонах світу необхідно розглянути яким чином вирішуються ці питання на прикладі окремих держав Америки (США), Європи (Великобританія, Франція, ФРН) і Азії (Японія).

США внесли істотний вклад у світовий розвиток пенітенціарних систем у ХVIII– ХХ сторіччях. В ряді країн були впроваджені у практику виконання покарань пенсільванська і оборонська системи, молодіжні реформаторії.

У ХХ сторіччі в США розроблялись різні варіанти виконання покарання у виді позбавлення волі, засновані на соціологічному, психолого-педагогічному та змішаному критеріях.

Виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі регламентуються в США, в основному, приписами кримінального і кримінально-процесуального характеру, а пов’язаних з позбавленням волі пенітенціарними нормами.

Діючі положення, що відносяться до федеральної частини правового регулювання виконання кримінальних покарань містяться у розділі ХVIII„Кодифіковане кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство” (частина І „Злочини”, частина ІІ „Кримінальни1 процес”, частина ІІІ „Тюрми та ув’язнені”) Зводу законів США.

Найбільш часто у США застосовуються такі види покарань як апробація, штраф та тюремне ув’язнення. При цьому штраф є найбільш розповсюдженим видом покарання не тільки у США, а й в інших вищезгаданих країнах.