А) Особливості рецепції римського права.

Франціївдалося уникнути тотальної рецепції римського права, оскільки на більшості її території довгий час діяли достатньо розвинуті місцеві звичаї (кутюми), які періодично переглядалися та записувалися за ініціативою королівської влади. Важливу роль в розвитку місцевого права відігравав Паризький суд, який в своїй діяльності використовував кутюми різних міст, що сприяло поступовій їх уніфікації. Римське право використовувалося як субсидіарне джерело в тих випадках, коли в кутюмах не знаходили відповіді на певні питання. Крім того, у Франції достатньо рано сформувався впливовий стан суддів, які підтримували владу короля і були зацікавлені в розвитку місцевого права. Це дозволило пом’якшити вплив римського права та зберегти значну частину національного права.

На відміну від Франції, у Німеччиніпоняття та інститути римського права були запозичені “у чистому вигляді”, в цілому, без врахування особливостей національної правової культури, якої майже не існувало. Місцеве право германських народів було настільки нерозвинене, а імперська влада настільки слаба, що про єдині правові норми в межах всієї території мова не йшла. До того ж професійні юристи з’явилися в Німеччині тоді, коли вже було втрачено час для створення єдиного германського права. Всеосяжній рецепції римського права в Німеччині сприяв і той факт, що Священна Римська імперія германської нації розглядалася як наступниця Римської імперії, а германський імператор почував себе спадкоємцем римських цезарів.

Б) Особливості правової ідеології.

Філософські та правові ідеї французьких просвітителів (Монтеск’є, Вольтер, Руссо та ін.) були пронизані ідеями гуманізму, захисту прав людини від свавілля держави. Недаремно саме у Франції наприкінці ХІХ ст. відбувається процес становлення адміністративних судів, в яких можна було оскаржити незаконні дії та рішення органів державної влади.

Німецька Просвіта була більш поміркованою та державницькою за своїм характером, вона була схильна до компромісу з владою. Пуфендорф, Томазій, Вольф активно відстоювали необхідність підкорення владі незалежно від того, чи відповідають дії останньої закону, Фіхте та Гегель бачили в державі гарант безпеки і порядку в суспільстві. Не дивно, що саме в Німеччині виникає поліцейське право, з якого пізніше відокремлюється право адміністративне.

В) Особливості юридичної мови.

Характерними рисами французької юридичної мови є ясність та красномовність, спеціальна термінологія має досить обмежену сферу застосування. Французькі юристи викладають свої думки просто і елегантно. Недарма Cтендаль вважав за необхідне читати Кодекс Наполеона для покращення свого стилю. Революція 1789 року породила ідеал юриста, який повинен боротися за права кожної особистості у будь-якому місці – в суді, в парламенті, на площі. Ось чому найбільшим авторитетом у Франції користуються адвокати.

У Німеччині, навпаки, юридична мова розвинута настільки, що пересічним громадянам необхідно докладати значних зусиль для розуміння законодавства. Німецькі юристи більш за все цінують термінологічну точність, систематичність, вони тяжіють до побудови різного роду юридичних конструкцій. Ідеалом юриста у Німеччині є правознавець-теоретик, доктор права.