28Прикладне програмне забезпечення

Прикладне програмне забезпечення призначене для розробки та виконання конкретних задач користувача. Воно працює під управлінням системного програмного забезпечення, зокрема операційних систем.

В склад прикладного програмного забезпечення входять:

- пакети прикладних програм різного призначення;

- робочі програми користувача;

- інформаційні системи.

Пакет прикладних програм (ППП) – це комплекс взаємозв'язаних і взаємообумовлених програм, призначений для розв'язання задач певного класу.

Пакети прикладних програм є потужним інструментом автоматизації розв'язання задач користувача, практично повністю звільняючи його від необхідності знати, як виконує комп'ютер ті чи інші функції та процедури з опрацювання інформації.

Розрізняють наступні типи ППП:

- загального призначення (універсальні);

- методо-орієнтовані;

- проблемно-орієнтовані;

- глобальних мереж;

Пакети прикладних програм загального призначення – це універсальні програмні продукти, призначені для автоматизації розробки та розв’язання функціональних задач користувача.

ППП, які об'єднують в собі функціонально різні програмні компоненти, називаються інтегрованими пакетами.

Сучасні інтегровані пакети можуть включати в себе:

- текстовий редактор;

- електронну таблицю;

- графічний редактор;

- СУБД;

- комунікаційний модуль.

В алгоритмічній основі методо-орієнтованих пакетів прикладних програм знаходиться який-небудь економічно-математичний метод розв'язання задачі. До таких пакетів відносяться пакети:

- математичного програмування (лінійного, динамічного, статистичного і т.д.);

- планування мережі та управління;

- теорії масового обслуговування;

- математичної статистики.

Найбільш широким класом є проблемно-орієнтовані пакети прикладних програм. Практично немає жодної предметної області, для якої не існувало б принаймні одного такого пакету.

Проблемно-орієнтованим пакетом прикладних програм називається програмний продукт, призначений для розв'язання якої-небудь задачі або класу задач у конкретній функціональній області.

Отже, системне та прикладне програмне забезпечення в цілому є інструментарієм для розв’язання задач користувачів та експлуатації інформаційних систем.

Крім того, на практиці зустрічаються оригінальні задачі, які не можна розв'язати наявними прикладними програмними продуктами або з використанням пакетів прикладних програм. В цьому випадку за допомогою систем програмування або алгоритмічних мов розробляються оригінальні програми, які враховують вимоги та умови розв'язання задач.

До цього класу універсальних ППП належать:

- текстові та графічні редактори;

- електронні таблиці;

- системи управління базами даних;

- інтегровані пакети;

- Case – технології;

- оболонки експертних систем та систем штучного інтелекту.

Редактором називається пакет прикладних програм, призначений для створення та змінювання текстів, документів, які можуть містити графічні дані та ілюстрації.

За своїми функціональними можливостями редактори можна поділити на текстові, графічні та видавничі.

Текстові редактори призначені для опрацювання текстової інформації і виконують, в основному, наступні функції:

- запис тексту у файл;

- вставляння, вилучення, заміну символів, рядків, фрагментів тексту;

- перевірку орфографії;

- оформлення тексту різними шрифтами;

- вирівнювання тексту;

- підготовку змісту, розбиття тексту на сторінки;

- пошук та заміну слів і виразів;

- включення в текст нескладних ілюстрацій;

- друкування тексту.

Найбільше розповсюдження одержали текстові редактори ЛЕКСИКОН, WORD та інші.

Графічні редактори призначені для опрацювання графічних документів, включаючи діаграми, ілюстрації, рисунки, таблиці. Допускається управління розміром фігур і шрифтів, переміщення фігур і літер, формування будь-яких зображень.

Видавничі системи об'єднують в собі можливості текстових та графічних редакторів, мають розвинені можливості з форматування смужок із графічними матеріалами і наступним друкуванням. Ці системи орієнтовані на використання у видавничій справі і називаються системами верстки.

Табличний процесор (редактор) дозволяє розв'язувати більшість фінансових і адміністративних задач, таких як розрахунок заробітної платні та інші облікові задачі: прогнозування продаж, зростання ринку, доходів; аналіз ставок відсотку і податків; підготовка фінансових декларацій і балансових таблиць; ведення бухгалтерських книг для обліку платежів; кошторисні калькуляції; облік грошових чеків; бюджетні та статистичні розрахунки.

Більшість електронних таблиць мають засоби створення графіків і діаграм, засоби їх редагування і розміщення в потрібному місце аркушу. Крім того, в них є велика кількість вбудованих функцій – математичних, статистичних, фінансових та інших. Це істотно полегшує процес обчислень і розширює діапазон застосування.

Всі табличні процесори дозволяють створювати бази даних і надають зручні засоби роботи з ними.

25.Операці́йна систе́ма — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система (ОС) є однією із складових системного програмного забезпечення (крім систем програмування та сервісних програм). Операційна система — це комплекс програм, що призначений для керування роботою машини і організації взаємодії користувача з персональним комп'ютером (ПК).     На сьогодні нараховуються десятки типів операційних систем для ПК. Найбільш розповсюдженими із них є

• ОС MC-DOS фірми Microcoft;

• ОС Windows (95/ 98/2000/ХР тощо) цієї ж фірми;

• ОС Unix, Linux;

• ОС MacOS Фірми Appl;     Таким чином, операційна система призначена для керування роботою комп’ютера і підтримання взаємодії користувача з апаратною частиною та прикладними програмами. Вона дозволяє людині не вникати в тонкощі роботи прикладних програм, апаратної частини і зовнішніх пристроїв комп’ютера.     Усі завдання, які виконує ОС, можна віднести до однієї з трьох функцій:

• керування ресурсами комп’ютера, до яких належать всі компоненти апаратного забезпечення, а також оперативна пам’ять;

• керування обчислювальними процесами, які задані програмами;

• організація взаємодії користувача з апаратурою, тобто налаштування інтерфейсу користувача.

    Інтерфейс користувача може бути:     а) командним, якщо команди вносяться з клавіатури у командний рядок (наприклад, у MC-DOS);     б) графічним, якщо команди подаються мишею з допомогою графічних зображень (наприклад, в ОС Windows).    Програми операційної системи розміщені у вигляді файлів на диску, який називається системним. Найважливіші із програм (так зване ядро операційної системи) автоматично заносяться (інший термін: завантажуються) в оперативну пам’ять комп’ютера під час його вмикання. Лише після цього користувач отримує доступ до інформації, яка є у файлах на дисках. Отже, найважливіші програми на комп’ютері — це програми операційної системи.     Операційні системи класифікують як:

• однозадачні (типу MS-DOS), що допускають тільки послідовне виконання завдань, коли у кожний момент часу виконується лише одне з них. При цьому ефективність використання комп’ютера є невеликою.

• багатозадачними (типу Windows чи Unix), коли можливе паралельне виконання завдань і розподіл ресурсів комп’ютер

27. Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм^[1][2].

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення^[3].

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відображення інформації на екран та прийом її з клавіатури.

Програмне забезпечення (software) та апаратне забезпечення (hardware) є дві комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.