Основні положення

Економічна оцінка оптимального визначення собівартості деталі складається з проекту собівартості заготівки та технологічної собівартості обробки деталей.

На основі технологічного процесу механічної обробки заготівки визначаються операції, які змінюються при зміні заготівки . За цими операціями розраховується заробітна плата та поточні витрати на експлуатацію машин.

Для виконання економічної частини даного комплексного курсового проекту студенти повинні користуватися наступними даними.

1Вид деталі (відливка, поковка).

2 Вид матеріалу деталі.

3 Спосіб лиття (відцентрований та ін.).

4 Маса заготівки.

5 Чиста маса деталі визначено в розділі „Технологія виготовлення деталі” .

6 Основний машинний час на обробку деталі.

7 Група складності заготівки.

8 Розряд робочих, які обробляють заготівку і система оплати праці (відрядна, погодинна).

9 Вид і маса верстата, на якому обробляють деталі.

10 Вид різця.

11 Потужність електродвигуна верстата (див. довідник або розрахувати самостійно).

12 Вартість додаткових пристроїв до верстата (за паспортом верстата або розрахувати самостійно, якщо у них є необхідність).

13 Скільки ремонтів верстата і якої ступені складності виконується за рік.

Теоретична частина

Необхідно на початку розрахунків надати визначення собівартості, її види та способи формування, а також можливі шляхи і причини скорочення собівартості продукції.

Визначення собівартості виготовлення деталі

Мета економічної частини проекту - визначення собівартості деталі (Cд). Вона складається з собівартості заготівки Сз і технологічної собівартості механічної обробки деталі Ст.

С_д=С_з + С_т. (1)

1. Собівартість заготівки з урахуванням транспортно-заготівельних витрат (Сз) за відрахуванням зворотних відходів можна визначити за формулою:

С_з = М_зЦ_о( 1+ТЗР/100) - (М_з-М_д)Ц_в, (2)

де С_з - собівартість заготівки , грн;

М_з - маса заготівки, кг ;

Ц_о - оптова ціна 1 кг заготівки, грн;

ТЗР – відсоток на транспортно-заготівельні витрат;

М_д - чиста маса деталі, кг;

Ц_в- ціна 1 кг відходів , грн (табл.4).

Із припустимою точністю оптові ціни 1 кг ( Ц_о) заготівки можна підрахувати за формулою :

Ц_о= ЦІ/ 1000К_мз К_с К_о , грн/кг, (3)

де ЦІ - вихідна для розрахунку оптова ціна тони заготівки, грн/т (табл. 1, 2, 3)

К_мз - коефіцієнт , що враховує масу заготівки ( 1,04- при масі до 1,6 кг; 0,84 - при масі більше 16 кг; 1,0 при масі 1,6 - 16 кг);

К_с - коефіцієнт , що враховує групу складності заготівки (табл. 5,6);

К_о - коефіцієнт, що враховує обсяг виробництва заготівок (групу серійності), для одиничного виробництва - 1 (табл. 7, 8);

2. Технологічна собівартість складається з наступних витрат :

С_т= ЗП_осн,д + В_соц +В_н.уст + В_то,пр + А_від + Е_в + В_інстр + В_прист, (4)

де ЗП_осн,д - основна й додаткова зарплата верстатника, грн;

В_соц - відрахування на соціальні заходи , грн;

В_н.об - витрати на налагодження устаткування, грн ( для одиничного виробництва не враховуються );

В_то,тр - витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування устаткування, грн;

А_від. - амортизаційні відрахування й витрати на утримання обладнання виробничих приміщень, грн;

Е_с- вартість силової електроенергії, грн;

В_інстр - витрати на експлуатацію ріжучого інструменту, гри;

В_прист - витрати на експлуатацію пристосувань , грн.

1 Основна і додаткова заробітна плата (ЗП_осн,д)

(5)

де Т-норма часу на оброблення деталі, хв.;

Т=1,5Т_осн, (6)

Т_осн – основний машинний час на оброблення деталі, хв.;

ЧТС – годинна тарифна ставка, грн (табл. 9);

Кп – коефіцієнт, що враховує преміальні доплати, додаткову заробітну плату ( 1 - 1,6);

2 Відрахування на соціальні заходи у вигляді єдиного соціального внеску складають ≈38 % від основної та додаткової заробітної плати.

3 Витрати на налагодження устаткування (В_н.уст)_. Для одиничного виробництва не враховуються.

4 Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування визначаються як:

, (7)

де - річні витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт відповідно, грн;

Т – норма часу на оброблення деталі, хв.;

F – річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

- коефіцієнт корисної дії (0,65).

Річні витрати на технічне обслуговування визначаються виходячи з графіку ремонтів (розроблено у попередньому розділі), їх складності і даних табл.12:

, (8)

де З_ТО – витрати на одне технічне обслуговування, грн;

n_то – кількість технічних обслуговувань обладнання протягом року.

Річні витрати на поточний ремонт визначаються як:

, (9)

де - витрати на 1 поточний ремонт і-го виробу, грн (визначаються з урахуванням складності ремонтів по табл. 10);

- кількість ремонтів і-го виробу протягом року (визначається виходячи з графіку ремонтів);

k – кількість видів поточних ремонтів.

5 Амортизаційні відрахування визначаються як:

, (10)

де А_об – амортизаційні відрахування по обладнанню, грн;

А_ВП – амортизаційні відрахування по виробничим приміщенням, грн.

- амортизаційні відрахування по обладнанню:

, (11)

де ОВФ_об – залишкова вартість обладнання (верстату) (у разі відсутності даних розраховується множенням маси верстату на вартість ціни 1 кг верстату – близько 10$);

Н_а – норма амортизації по обладнанню;

Т – норма часу на оброблення деталі, хв.;

F – річний ефективний фонд часу роботи обладнання, год.;

- коефіцієнт корисної дії (0,65).

Норма амортизації по обладнанню розраховується, виходячи з мінімально допустимого строку корисного використання обладнання (5 років) та річної суми амортизаційних відрахувань (Аріч):

- амортизаційні відрахування по виробничим приміщенням , (12)

де ОПФ_ВП – залишкова вартість виробничих приміщень (можна розрахувати виходячи з необхідної площі та ринкової вартості 1 м.кв площі виробничого приміщення), грн;

Н_а – норма амортизації виробничих приміщень .

Норма амортизації по виробничим приміщенням розраховується за аналогічними формулами, які наведені вище), виходячи з мінімально допустимого строку корисного використання будівель (20 років) та річної суми амортизаційних відрахувань (Аріч).

6 Вартість силової електроенергії розраховується як:

, (13)

де N_Е – установлена потужність електродвигуна, кВт (приймається по паспорту верстату);

Т_осн – основний машинний час, хв.;

Т_д – допоміжний (підготовчо-заключний) час (табл. 11);

К_пе – коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі (1,05);

- коефіцієнт корисної дії (0,65);

Ц_ел – вартість 1 електроенергії, коп. (приймається реальна на момент розрахунку).

7 Витрати на експлуатацію ріжучого інструменту:

, (14)

де З_1ч – витрати на 1 годину роботи інструменту, коп. (табл. 13 – середні витрати).

8 Витрати на експлуатацію пристосувань визначаються, якщо для виробництва даної деталі потрібні пристосування, яких немає у комплекті верстата:

, (15)

де Ц_присп – ціна пристосувань, грн.

Результати розрахунків звести в табл. 1

Таблиця 1 – Розрахунок собівартості деталі, грн

Показник	Умовне позначення	Розрахунок	Результат
1	2	3	4
1 Собівартість заготівки	Сз
2.1 Основна і додаткова заробітна плата верстатника	ЗПосн.д
2.2 Відрахування на соціальні заходи	Всоц
2.3 Витрати на налагодження устаткування	Вн.уст	Для одиничного виробництва не враховуються	0
2.4 Витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування устаткування	Вто,пр
2.5 Амортизаційні відрахування	Авід
2.6 Вартість силової електроенергії	Ес
2.7 Витрати на експлуатацію ріжучого інструменту	Вінстр
2.8 Витрати на експлуатацію пристосувань	Зприст
2 Технологічна собівартість	Ст
Всього: собівартість деталі	Сд