10. Культура України 2 половини 17 століття

Освіта. На Правобережній Україні чисельність православної шляхти меншає, а міщанство втрачає своє значення. У зв'язку з цим православні братські школи, які виникли при церквах у XI—XII ст., на цих землях поволі занепадають і зникають. На їх місці з'являються уніатські школи, за характером зовсім інші порівняно з братськими школами. Найголовніше місце серед них належало Києво-Могилянській школі. Проведена Катериною II в 1786 р., була сильним ударом для українських шкіл. Централістська політика Катерини II знищила й народну нижчу школу на Лівобережжі. Населення Лівобережжя з власної ініціативи й на власні кошти заснувало і утримувало школи для навчання дітей. У тих місцевостях, де населення жило по хуторах, дітей вчили «мандрівні дяки».

Друкарська справа. У ті часи культурно-освітніми установами були друкарні, що разом із школою стояли на варті національного руху. Школа й друкарня доповнювали одна одну. Очолювали друкарні високоосвічені люди. Перші українські друкарні видавали книжки переважно слов'янською мовою, але було чимало книжок польською і латинською мовами. На Лівобережжі друкарство було запроваджено архієпископом Лазарем Барановичем із заснуванням ним близько 1675 р. у Новго-род-Сіверську друкарні, яку в 1679 р. було переведено до Чернігова. Друкарство на Поділлі не мало особливого громадського значення, бо всі друкарні існували там недовго й не були українськими.

Література. Вона цілком вливається в рамки тодішніх європейської культури. Поряд з літературою українською або церковною мовою існувало багато видань латинською, а також польською мовами.Найбагатшою за змістом є українська віршована поезія. Насамперед це духовні вірші, призначені для співу. Кінець XVII — був останнім періодом розквіту народних дум та пісень про «козацьку славу».

Образотворче мистецтво. Особливими пам'ятками монументального живопису були Іконостаси. У малярстві спостерігалась особлива українська типізація Ісуса Христа, Богородиці та святих. Українські ікони, свідчать про кілька іконописних шкіл.

Театр. Помітних успіхів в Україні досягла шкільна драматургія. До середини XVIII ст. в Україні з'явилось близько ЗО драматичних творів — шкільних драм, діалогів, їхніми авторами були викладачі Києво-Могилянської академії. Найбільшої популярності набули п'єси різдв'яних і великодних циклів, у яких помітні звичаї народного побуту.

Зберіг український театр, не дав йому загинути, розвинув у напрямі світської сатиричної комедії вертеп. Перші вертепні вистави з'явилися на Україні в першій половині XVII ст. Вертеп — це вид лялькового театру, що складався з двох поверхів. У верхньому поверсі відбувається дія Різдва Христового, а після її закінчення у нижньому — світські сцени з народного життя, звичайно з тими самими героями, що й в інтермедіях. За задньою стіною вертепу сидів виконавець, що водив ляльками й говорив за них різними голосами. До нас дійшли деякі тексти вертепної драми.

Явищем, перенесеним з Росії до України, був кріпосний театр, типовий витвір кріпосницьких умов. Виконавців змушували розучувати й виконувати складні партії переважно в творах іноземних авторів.