Трансперсональна психологія
В останні десятиліття в західній психології виник новий напрямок, названий трансперсональною психологією, що спирається на останні відкриття фізики, теорії хаосу, кібернетики, психології та інших наук. Трансперсональна психологія характеризується зовсім новим підходом до психіки людини, показуючи її багатомірність. Традиційна психіатрична і психоаналітична модель психіки строго персоналістична й біографічна, а сучасні дослідження свідомості відкривають у ній нові рівні, сфери й виміри, показують, що людська психіка за своєю сутністю дорівнює всьому Всесвіту і всьому сущому.
Представники трансперсональної психології вважають, що людина одночасно є і матеріальний об'єкт, і велике поле свідомості. Тобто в розумінні психіки можна виокремити дві складові: глобальна категорія «свідомість», яка охоплює всю реальність Всесвіту, та системи конденсованого досвіду (СКД) - це динамічні смислові згустки, які несуть у собі різноманітну інформацію про життя організму, у тому числі й пам'ять про народження, вмирання, відродження і т.д..
Вивчаючи незвичайні стани свідомості в ході психоделічних сеансів, а також викликані немедикаментозними методами (методи експериментальної психотерапії, які використовують дихання, музику, танці чи роботу з тілом), представники трансперсональної психології (Станіслав Гроф, Кен Уїлбер, Джоан Келфакс, Хел Беннет) дійшли висновку, що сучасні наукові теорії свідомості і психіки не враховують важливість добіографічних (пренатальних, перинатальних) і трансперсональних рівнів. Вони запропонували нову розширену картографію психіки, виділивши в ній кілька рівнів, чи сфер, відповідного їм досвіду. С.Гроф умовно їх назвав так:
- сенсорний бар'єр;
- індивідуальне несвідоме;
- рівень народження і смерті;
- трансперсональна сфера.
Переживання на всіх чотирьох рівнях давно відомі людям з шаманських процедур, з первісних ритуалів переходу-ініціації та церемоній цілительства, трансових танців в екстатичних релігіях. Вони були описані істориками й антропологами.
Найбільш поверхові з цих переживань - це абстрактні чи естетичні переживання. Будь-яка психотехніка, що дає можливість емпіричним шляхом увійти у сферу несвідомого, використовує активізацію органів чуттів, для того щоб ввести пацієнта в потрібний стан.
Наступний рівень психіки - сфера індивідуального несвідомого. Саме на цьому рівні зосереджуються майже всі психотерапевтичні підходи. Досвід, що належить до цього рівня, пов'язаний з подіями й обставинами життя людини від народження і дотепер, з моментами, які несуть сильне емоційне навантаження. За допомогою психотерапевтичних методик витиснутий з пам'яті нерозв'язаний конфлікт, травмуюче переживання або незавершений психологічний гештальт можуть піднятися з несвідомого і стати змістом теперішнього досвіду. У цьому плані багато сучасних психологів вважають більш ефективними методи емпіричної психотерапії (до яких належить і трансперсональна). Порівняно з вербальними методами технічні прийоми емпіричної психотерапії безпосередньо активізують несвідоме і цим вибірково посилюють найбільш релевантний емоційний матеріал і полегшують його вихід на рівень свідомості. Більш того, при глибокій емпіричній психотерапії біографічний матеріал не пригадується і не реконструюється - його можна реально пережити заново, що полегшує усвідомлення витиснутої психологічної травми. Це не тільки позбавляє терапевта необхідності відокремлювати «потрібне» від «непотрібного», але й вберігає від прийняття тих рішень, які неминуче несуть на собі відбиток його власної концептуальної схеми.
Емпіричні методи дослідження по-іншому оцінюють значення тілесної травми для психічного досвіду індивіда. У традиційній психології, психіатрії та психотерапії увага фокусується винятково на психологічних травмах. Вважається, що тілесні травми не впливають безпосередньо на психічний розвиток людини. Емпіричні ж дослідження ясно показали, що травми, пов'язані з небезпекою для життя, залишають відбиток на психіці і значною мірою обумовлюють розвиток емоційних і психосоматичних розладів, депресій, тривожності, фобій або психосоматичних захворювань.
Третій рівень психіки С.Гроф назвав перинатальним. Численні спостереження за переживаннями людей під час психоделічних сеансів навели вченого на думку, що людське несвідоме містить сховища або матриці, активізація яких веде до повторного переживання біологічного народження. Переживання, що відбивають перинатальний рівень несвідомого, дуже різноманітні і складні. Виявляється такий досвід у чотирьох типових патернах чи констеляціях переживань, що цілком відповідають чотирьом клінічним стадіям біологічного народження. Виходячи з цього, Гроф постулював існування гіпотетичних динамічних матриць, що керують процесами, які належать до перинаталь-ного рівня несвідомого, і назвав їх базовими перинатальними матрицями.
Крім того, що ці матриці мають власний емоційний і психосоматичний зміст, вони діють і як принципи організації матеріалу на інших рівнях несвідомого. Так, переживання людини біографічного рівня, пов'язані з важкими фізичними травмами, хворобами, задухою, болем, тісно пов'язані зі специфічними аспектами базових перинатальних матриць і це поєднує їх з пологовою травмою. Сполучна ланка тут - однакова якість емоцій, тілесних відчуттів і схожі обставини.
Ще один рівень психіки - трансперсональний. Спільним знаменником різноманітних і незвичайних переживань цієї групи є відчуття індивіда, що його свідомість розширилася за межі Его і трансцендувала межі часу і простору. У звичайному стані свідомості ми усвідомлюємо себе в межах свого фізичного тіла, а наше сприйняття навколишнього світу обмежене чутливістю наших рецепторів і звичними часовими і просторовими рамками. Існування трансперсональних переживань відкидає найбільш фундаментальні положення і принципи механістичної науки. З цими переживаннями з'являються такі, абсурдні на перший погляд, поняття, як відносність і довільність усіх фізичних меж, нелокальні зв'язки у Всесвіті, комунікація за допомогою невідомих засобів і каналів, пам'ять без матеріального субстрату, нелінійність часу і свідомості, які асоціюються з усіма формами життя (включаючи одноклітинні організми і рослини) і навіть неорганічною матерією.
Трансперсональний досвід іноді включає події з мікро- і макрокосму, з областей, недосяжних безпосередньо людським органам чуттів, чи з періодів, що історично передували появі Сонячної системи, Землі, живих організмів. Ці переживання явно вказують на те, що якимось, не поясненим поки що чином, кожний із нас має інформацію про весь Всесвіт, про все наявне, кожен має потенційний емпіричний доступ до всіх її частин і, у певному розумінні, є одночасно всією космічною мережею і нескінченно малою її частиною, окремою і незначною біологічною сутністю.