Словник

Автолітографія (від авто… і літографія) – вид літографії, при якому зображення на літографську форму наносить художник-автор.

Акварель (італ. аcguerello; першоджерело: лат. agua – вода ) – прозора фарба (звичайно на рослинному клеї), яка розводиться водою; живопис цією фарбою.

Акватинта (італ. аcguatinta, від acguforte – офорт і tinto – пофарбований, тонований) – 1) Ручний спосіб виготовлення заглибленої гравюри на металі. 2) Вид гравюри, основний на травленні кислотою вкритої тонким шаром асфальту або каніфолі металевої платівки, на яку голкою нанесено зображення.

Акватипія (від аква… і …типія) – поліграфічний спосіб відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами.

Гравюра (франц. gravure, від graver – вирізати, висікати) – 1) Вид графіки. 2) Спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, пластмаси, лінолеуму тощо. 3) Пластина, на якій награвіровано зображення. 4) Відбиток з гравірованої пластини.

Графіка (від грец. графо – пишу, малюю) – 1) Вид образотворчого мистецтва, основними зображальними засобами якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем, або друковані художні зображення, відтиснуті на папері формою (див. Гравюра); назва окремого художнього твору. 2) Сукупність усіх рукописних і друкованих знаків певної писемності (наприклад, російська графіка, українська графіка).

Графіті (італ. graffiti -- видряпані ) – написи й малюнки, видряпані на стінах давніх будівель, на посудинах та інших предметах.

Графо… (від грец. пишу, малюю) – частина складних слів, що відповідає поняттям “письмо”, “почерк”, “креслення”, “малювання”, наприклад, графологія.

Гуаш (франц. gouache, від італ. guazzo – водяна фарба)—1) Фарби, розтерті на воді з клеєм і домішкою білила. 2) Живопис цими фарбами.

Естамп (франц. estampe -- твір друкованої графіки (гравюра, офорт, літографія тощо), який являє собою відбиток на папері, рідше на шовку та інших матеріалах.

Ілюстрація (лат. illustratio – живий опис, наочне зображення) – 1) Зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який друкований текст (наприклад, малюнок, фотографія, репродукція, карта, схема). 2) Наочне пояснення чого-небудь; наведення прикладів у статті, промові.

Каніфоль – природна смола, що її добувають з живиці хвойних дерев; жовта або темно-червона тверда склоподібна речовина. Застосовують у виробництві лаків, мила, у паперовій промисловості тощо. Від назви давньогрецького міста Колофона в Малій Азії.

Ксило… (від грец. зрубане дерево) – частина складних слів, що відповідає поняттям “дерево” (як матеріал) або “деревина”.

Ксилографія (від ксило… і …графія) – 1) Гравіювання на дереві. 2) Гравюра на дереві. 3) Відбиток з гравюри на дереві.

Ліногравюра (від лат. linum – льон, полотно і гравюра) – гравюра на лінолеумі і відбиток зображення з неї.

Лінолеум (від лат linum – льон, полотно і oleum -- олія) – рулонний будівельний матеріал (безосновний або з основою – зміцнюючою чи теплоізоляційною) – полімерів і наповнювачів. Застосовується для покриття підлог.

Літографія (від літо… і …графія) – спосіб плоского друкарського друку із застосуванням друкарської форми, виготовленої з літографського каменю (вапняку), листів цинку або алюмінію; відбиток з такої форми; твір, виконаний у такий спосіб.

Монотипія (від моно… і …типія) – спосіб друкування, за яким малюнок від руки наносять різноколірними фарбами на металеву пластину для одержання тільки одного відбитка; застосовується й у поєднанні з офортом.

Офорт (франц. tau-forte) – 1) Вид гравюри на металі, в якому заглиблені елементи зображення роблять способом травлення металу кислотами; відбиток з дошки, гравірованої таким способом. 2) Ручний спосіб виготовлення форм глибокого друку із застосуванням хімічного травлення; відбиток друкарської форми, виготовленої таким способом.

Офсет (англ. offset) – спосіб переважно плоского друку, за яким фарба з друкарської форми передається на проміжну гумотканинну пластину, а з неї – на папір (або інший матеріал).

Пастель (франц. paetel, з італ. pastello, від pasta -- тісто) – м’які кольорові олівці, що їх виготовляють з пресованих стертих у порошок фарб; техніка живопису, основана на застосуванні таких олівців; відповідний вид живопису, а також картина або малюнок, виконані в цьому виді.

По-сухому

Сангіна (франц. sanguine, від лат. sanguineus – криваво-червоний) – м’який червоний або червоно-брунатний (переважно мінеральний) олівець без оправи, який використовують у живописі малюнок, виконаний таким олівцем.

Сепія (грець – каракатиця) – 1) Рід морських головоногих молюсків (цефалопод). 2) Фарба для малювання сіро-брунатного кольору, що її одержують із секрету чорнильної залози сепії або малюнок, виконаний цією фарбою; фотографія коричневого тону.

Силует (франц. silhouette) – 1) Окреслення предмета. 2) У мистецтві – вид графічної техніки, площинне однотонне зображення фігур і предметів. Від прізвища французького державного діяча 18 ст. Е. Де Сілуета, на якого було зроблено карикатуру у вигляді тіньового профілю.

Туш (нім. Tusche) – рідка або суха, звичайно чорного, дуже стійкого кольору фарба для креслення та малювання пером або пензлем.

Цинкорафія (від цинк і …графія) – спосіб виготовлення кліше, за яким негатив відтворюваного зображення копіюють фотомеханічним способом на вкриту світлочутливим шаром цинкову пластину, що її травлять кислотою для одержання рельєфних друкуючих елементів. Інша назва – фотоцинкографія.

Шрифт (нім. Schrift) – 1) Накреслення, написання літер. 2) Комплект літер, необхідних для виготовлення певного алфавіту, цифр і знаків.