- •1. Визначення поняття ”право”
- •2. Право і норми громадс. Організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.
- •3. Структура норми права.
- •4. Ознаки д-ви.
- •3. Публічна влада:
- •4. Населення
- •5.Отримання податків
- •6.Наявність норм права, держ. Символи, мова (додаткові)
- •5. Форми правління. Республ. І монархічні форми правління.
- •6. Поняття колізії правових норм і шляхи вирішення протиріч.
- •7.Предмет і м-д пр.. Регулювання.
- •8.Причини виникнення д-ви: психологічна теорія
- •9. Зміст правовідносин.
- •10. Типологія д-в за теорією цивілізації а. Тойнбі.
- •11. Правосвідомість: поняття, структура, роль.
- •12. Імперативні і диспозитивні норми права.
- •13. Предмет науки тдп.
- •14. Підзаконні нпа і їх види.
- •15. Психологічна школа права.
- •16. Основні права людини і громадянина.
- •17. Юридична в-сть. Вчення про ретроспективну і позитивну в-сть.
- •18. Ксу в системі судової влади.
- •19. Декларація про держ. Суверенітет України.
- •20. Поняття природного і позитивного права.
- •21. Ефективність правового регулювання суспільних відносин.
- •22. Правова д-ва та її основні ознаки.
- •23. Прогалини в праві.
- •24. Реалістична школа права. ???
- •25. Демократія і автократія як два типи державності.
- •26. Федерація територіальна і федерація національна.
- •27. Поняття правового статусу ос. (громадянина)
- •37. Теорії походження права.
- •40. Юридичні ос. Як суб. Пв.
- •41. Право і закон.
- •42. Класифікація норм права.
- •43. Поняття і основні функції д-ви.
- •44. Англо-америк. Пр.. С-ма, її ознаки.
- •45. Правовий нігілізм і шляхи його подолання.
- •46. Право і демократія.
- •48. Романо-германська пр.. С-ма.
- •49. Парламентська республіка: основні ознаки.
- •50. Співвідношення д-ви і ос.: правове забезпечення поєднання і-сів.
- •51. Підстави, умови настання та види юрид. В-сті.
- •52. Поняття правової д-ви.
- •53. Президентська республіка, основні ознаки.
50. Співвідношення д-ви і ос.: правове забезпечення поєднання і-сів.
За нинішньої розбудови України особистість стає рівноправним суб'єктом суспільних відносин із державою, її органами та посадовими особами. Розглядаючи державу і право, теорія держави і права як наука і навчальна дисципліна вивчає окрему людину, індивіда, особистість, громадянина, розглядає взаємини людини і держави. Індивід - це конкретна людина. Сукупність індивідів, об'єднаних природними зв'язками, утворює людське суспільство. Людина - це розумна істота, яка має волю, дар мислення, здатна виробляти знаряддя праці та може свідомо користуватися ними. У людини як індивіда розрізняють біологічні та соціальні якості. Біологічне в людині, яка е частиною матеріального світу, складається з її природної основи, що характеризується наявністю тіла, органів чуття, природної фізичної сили та інших біологічних якостей. Соціальне в ній характеризується концентрованим виразом тих суспільних відносин, які відображають взаємозв'язок людини і зовнішнього світу. Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її соціальні якості. Проте само лише біологічне в людині не визначає її як особистість. Особу характеризує поєднання біологічного змісту і соціальних якостей. Найхарактернішим зв'язком особи (людини) з державою є її громадянство, як постійний політико-правовий зв'язок індивіда (особистості) з державою, що відображається в їхніх взаємних правах та обов'язках. Підстави й порядок набуття чи втрати громадянства України передбачені Законом України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 р. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, користуються правами і виконують обов'язки, передбачені законом України, який не повинен суперечити загальновизнаним принципам міжнародного права і Конституції України. Особа виступає і як суб'єкт права. У правовій системі суспільства її місце і роль характеризуються через правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне становище людини у громадянському суспільстві. Відомі різні визначення правового статусу особи. В найширшому значенні під правовим статусом особи розуміють її юридичне закріплене становище в суспільстві. Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус. Загальний правовий статус має такі структурні елементи: а) відповідні правові норми; б) правосуб'єктність; в) загальні для всіх суб'єктивні права, свободи та обов'язки: г) законні інтереси; д) громадянство; е) юридичну відповідальність; е) правові принципи; ж) правовідносини (загального) статусного характеру. Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб'єктивні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи. Конституція України закріплює основні права і свободи людини та громадянина, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. До них відносять громадянські й політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні й культурні права, особисті права-гарантії, що забезпечують їх здійснення, а також основні обов'язки особи. Отже, держава та особа тісно взаємозв'язані. Держава визнає людину, її життя, недоторканність, честь і гідність найвищою соціальною цінністю. Головний обов'язок держави - забезпечення людині відповідних умов для здійснення прав і свобод, виконання обов'язків. Держава відповідальна перед людиною й суспільством за свою діяльність. За допомогою права (передусім конституційного) держава закріплює відповідний правовий статус людини і громадянина, забезпечує кожній особі рівні можливості в користуванні суб'єктивними правами і виконанні обов'язків.