28
МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ
28.1. ПАРТНЕРИ, ПРИЯТЕЛІ, СУСІДИ
У процесі спілкування між людьми складається ціла гама різноманітних стосунків. Вони можуть бути короткотривалими й випадковими або регулярними й сталими, практичними або духовними, формальними або неформальними, міжгруповими або міжособистісними. Останні відіграють надзвичайно важливу роль у людському житті.
Міжособистісними називаються такі стосунки, що складаються між окремими людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування й виявляють себе в їх взаємосприй-нятті та взаємооцінюванні. Важливими характеристиками міжособистісних стосунків є їх чуттєво-емоційна забарвленість і відповідність певним моральним нормам. У залежності від вираженості цих характеристик та їх
355
співвідношення міжособистісні стосунки поділяють на ділові, або функціональні, та експресивні.
Ділові стосунки—це, як правило, взаємовідносини між малознайомими людьми, які займаються спільною діяльністю або розв'язують якусь спільну проблему, мають спільну справу. Характер ділових стосунків визначається насамперед змістом і метою спільної діяльності, а також певними рольовими позиціями (вчитель — учень, покупець — продавець, начальник — підлеглий тощо) партнерів. Тому ділові стосунки бувають переважно стриманими й навіть офіційними. Люди, які ввіходять у такі стосунки, не вибирають своїх партнерів (принаймні можливість такого вибору досить обмежена), тому вони можуть вимагати або очікувати від них лише виконання своїх функціональних обов'язків, які визначаються певними правилами, інструкціями, розпорядками, статутами тощо.
Оскільки ділові стосунки мають формалізований характер, то інколи вважають, що вони зовсім не повинні залежати від індивідуальних властивостей партнерів і що прояви будь-яких почуттів у них, наприклад, симпатії чи антипатії, зайві й навіть шкідливі. Але чи це справді так?
Звичайно, коли покупець у крамниці, незважаючи на велику чергу, що витягнулась за ним, починає «розсипатися» перед продавцем у компліментах або ж, навпаки, багатослівно висловлювати своє незадоволення, то такі прояви почуттів у цьому випадку, безперечно, зайві. Але коли, наприклад, якийсь службовець відмовляється хоч на кілька хвилин прийняти стареньку бабусю, що зранку чекала своєї черги або приїхала з віддаленого села, тільки тому, що вже почався обід, то таку людину, хоча вона формально й має рацію, ми назвемо не інакше, як бюрократ.
Як засвідчують фахівці, ділові стосунки, хоч би де вони існували — чи на виробництві, чи у сфері обслуговування, чи у навчальному закладі, чи в армії — тільки виграють від того, якщо вони не є лише механічним здійсненням безликої інструкції, а хоч трішечки олюднюються. Йу цьому разі йдеться не просто про те, що кожна людина, яка вступає у ділові стосунки зі своїми партнерами (незалежно від того, яку посаду вона займає або яку вона грає «роль»), повинна бути скромною,
35В
доброзичливою, ввічливою, порядною, уважною до інших. Бо все це — загальнолюдські моральні вимоги (свого роду моральний мінімум), яким повинна відповідати кожна людина, хоч би то чим вона займалася або хоч би то де вона перебувала. Під олюдненням ділових стосунків мається на увазі здатність партнерів сприймати один одного не тільки як безликих виконавців певних функцій («ролей»), але й як неповторних особистостей, цінувати не тільки ділові, але й суто людські їх якості, ставитися один до одного з повагою, бути чуйним й уміти співпереживати один одному тощо. Зараз у багатьох країнах світу, зокрема у СІЛА та Японії, налагодженням таких «людських стосунків» на великих підприємствах та у фірмах займаються висококваліфіковані фахівці (соціологи, соціальні працівники, практичні психологи).
На відміну від ділових, експресивні стосунки характеризуються насамперед яскраво вираженою емоційністю, почуттями симпатії та антипатії, дружби та ворожнечі, любові та ненависті. Ці стосунки визначаються насамперед індивідуальними властивостями людей (їх зовнішністю, характером, моральними якостями, інтелектом тощо). Разом з тим до цих стосунків можна віднести також і міжгрупові, зокрема міжетнічні стосунки, які складаються між людьми як представниками певних груп або спільнот (професійних, статевих, соціальних, національних, етнічних тощо). Характер між-групових стосунків (дружній, нейтральний або конфліктний) залежить від співвідношення різних груп і спільнот (або від уявлення про таке співвідношення) в минулому і в сучасності, від розуміння їхніх потреб, інтересів, культури тощо, а також від певного розуміння реальних або уявних властивостей індивідуальних представників цих груп. Наприклад, в армії під час другої світової війни складалися різні міжособистісні стосунки між представниками різних родів військ, у залежності від розуміння та оцінки ролі кожного з них (авіація — це «еліта», яка під час польотів ризикує життям, натомість на землі може дозволити собі все що завгодно; морська піхота, моряки — безстрашні, відчайдушні хлопці, яким і сам чорт не страшний ні в морі, ні на землі; артилерія —
357
«бог війни»; гахота-«матінка», яка перебирає на себе найбільший тягар і дбає про всіх інших).
Переважно чуттєво-емоційний характер мають ті стосунки, в які люди входять випадково — залежно від обставин, або час від часу зустрічаючися зі своїми сусідами, приятелями, знайомими. /
Є безліч життєвих ситуацій, коли відбуваються короткочасні контакти, в них люди вступають випадково: у транспорті, кінотеатрі, кафе, крамницях, лікарні. Й хоча ці контакти є короткочасними, вони займають значну частину нашого життя, впливають на настрій. «Усмішка, яка триває одну мить,— відзначав Д. Карнегі,— нічого не варта, але збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи тих, хто її дає».
Іноді між людьми встановлюються контакти у формі короткочасних об'єднань. Пасажири в купе потяга, сусі-ди-глядачі в театрі, покупці в черзі. Побіжне спілкування, кілька слів, часом тільки обмін поглядами, але одразу виникають симпатія або антипатія, схвалення або засудження. Навіть подібне короткочасне спілкування об'єднує або роз'єднує людей.
Що можна зробити, щоб спілкування між нами приносило менше прикростей, страждань, нерозуміння, злоби? Для цього можна скористатися порадами Дейла Карнегі. Наприклад, для того, щоб привернути людей до себе, Карнегі пропонує шість правил:
виявляйте щирий інтерес до інших;
усміхайтеся;
пам'ятайте, що для людини звук її імені — найсо-лодший і найважливіший звук у людській мові;
будьте уважним слухачем, заохочуйте інших до розповіді про себе;
проводьте розмову в колі інтересів вашого співбесідника;
давайте людям можливість відчути їхню значущість і робіть це щиро.
Стосунки з сусідами, із знайомими, приятелями вимагають взаємоповаги, якщо й не любові, то симпатії. Тому якщо ми хочемо щасливого життя, встановлення між людьми добрих стосунків, ми повинні вчитися їх налагоджувати й підтримувати.
351
28.2. ТОВАРИСЬКІСТЬ І ДРУЖБА
Мабуть, немає такої людини, котра б не замислювалася про сутність товариськості, дружби. У ранній юності ці питання хвилюють особливо, від них залежить розв'язання життєвих проблем.
Потреба в дружбі існувала в усі часи і в усіх народів, існує ця потреба і у сучасних людей. І не дивно, що сьогодні багато дітей вважають справжню дружбу рідкістю й відносять її до минулого. Позаяк у поняття «дружба» кожен вкладає свій сенс. Спробуємо разом з ученими розібратися, чим відрізняється товариськість і дружба, яке значення вкладають у ці поняття сьогодні й яке вкладали раніше.
Товариськість і дружба — це сталі експресивні між-особистісні стосунки. Товариськість — це стосунки на ґрунті приналежності до того самого колективу. Дружба — це стосунки на ґрунті індивідуального вибору та особистої симпатії. Дуже часто товариські стосунки переростають у дружні. Спільна діяльність у колективі згуртовує, допомагає зробити вибір. Прислів'я говорять: «Розумний товариш — половина дороги», «Не пізнавай товариша за три дні, а пізнавай за три роки», «Справжні друзі пізнаються в біді».
Друзями можуть бути й сусіди, й ті, хто живе в інших місцях, якщо їх об'єднують духовні інтереси. У спілкуванні друзів важливі спільні заняття й захоплення, дозвілля, обмін думками. Найчастіше в юнацькому віці друзів шукають серед ровесників, керуючися рівністю у стосунках та взаєморозумінням. У дорослих дружба інша, вона багато в чому відрізняється від юнацької. Й це зрозуміло: різні проблеми, турботи — дорослим не вистачає часу на такі бажані спілкування через сімейні обов'язки, службові справи, а юним куди той час подіти, немає де його провести, немає де докласти силу; у дорослих — проблема, де дістати, де взяти; у юних — проблема, як знайти взаєморозуміння, споріднену душу, як утвердити себе. Хто може краще зрозуміти тебе?
359
Звичайно, такий, як і ти. Але чому не кожний, а тільки деякі з ровесників?
На всі ці питання намагаються відповісти вчені. Саме намагаються, позаяк сьогодні в людині занадто багато загадок. «Раніше мені здавалося: веселий любить веселого, маленький—маленького, слабкий—слабкого, що, мовляв, сам порядний і шукає порядних друзів. Справді, й так буває, тільки не завжди. Раніше я навіть радив, кому з ким дружити; тепер я не люблю втручатися, не знаю»,— такою є думка письменника й лікаря Януша Корчака. Але є й інші думки. Фундатор психоаналітичної теорії 3. Фрейд дружбу, як і будь-який інший людський потяг і прихильність, вважав формою статевого потягу.
У книзі «Дружба» професор І. С. Кон висловлює свою думку стосовно причин, які впливають на вибір друзів. Це і спільність статі, віку, збіг чи подібність поглядів, інтересів, рис характеру. «Проте друг — не просто друг, а саме інше Я; друзі покликані не дублювати, а взаємозбагачувати один одного».
Дружбу, на відміну від інших міжособистісних стосунків, характеризують близькі, довірливі стосунки, спільні інтереси, прихильності. В словнику з етики є таке визначення дружби: «Дружба — форма міжособистісних стосунків, яка базується на спільності інтересів і взаємному вподобанні».
Психологами було проведено опитування, в результаті якого визначили головні неписані правила дружби. Ось деякі з них: ділитися новинами про свої успіхи, добровільно допомагати у разі потреби й намагатися, щоб другу було приємно в твоєму товаристві; впевненість у другові й довіра до нього; захищати друга за його відсутності; бути толерантним до його друзів; не критикувати друга публічно, зберігати довірені таємниці.
Пошук друга в юнацькому віці пов'язаний з потребою в інтимному спілкуванні. Ти відкриваєш свій внутрішній світ, по-новому відчуваєш себе, тобі хочеться бути водночас і таким, як усі, і зовсім не подібним до інших. Змінюються мова спілкування, стиль одягу, манери поведінки, вони стають перепусткою в особливий світ, який інколи не зможуть зрозуміти навіть найкращі батьки. Зрозуміти зможуть такі, як ти сам, твої ровесники. Почуття самотності, внутрішня порожнеча поси-
360
люють потребу знайти споріднену душу, здатну зрозуміти тебе. Пошук друга, який вміє бути відданим, береже таємниці, з яким можна обговорити всі проблеми, інколи буває дуже тривалим — це залежить від типу особистості, від її вимогливості, уподобань.
Справжня дружба вимагає терпіння, уваги, часу, вміння допомогти, зрозуміти, підтримати. Ви, мабуть, пам'ятаєте розмову на цю тему, яка відбувалася між героями мудрої казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»:
«— Будь ласка... приручи мене! —сказав Лис.
Я б радий,— відповів Маленький принц.—Але у мене так мало часу. Мені ще треба знайти друзів і взнати різні речі.
Пізнати можна тільки ті речі, які приручиш,— сказав Лис.— У людей вже не вистачає часу щось пізнавати. Вони купують речі готовими у крамницях. Але ж немає таких крамниць, де б торгували друзями, й тому люди не мають друзів. Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене!
А що для цього треба робити? — спитав Маленький принц.
Треба запастися терпінням,— відповів Лис».
361
28.3. СТОСУНКИ МІЖ
ЮНАКОМ І ДІВЧИНОЮ
Міжособистісні стосунки між юнаком і дівчиною визначаються нерівномірністю фізичного дозрівання, особливостями психіки. У дівчат період статевого дозрівання починається на два роки раніше, закінчується до 16—17 років, у юнаків він перебігає бурхливіше, відзначається підвищеною статевою збудливістю. Хоча дівчата дозрівають раніше, проте у них переважає потреба в психологічній близькості й лише потім—у чуттєво-еротичній. Емоційне спілкування, духовна єдність є для них ціннішими, ніж близькість. Тільки з віком приходить сексуальна активність. Такою є думка сексологів.
У юнаків раніше пробуджується потреба в чуттєво-еротичній близькості, а потім — у духовному, емоційному коханні. Ці відмінності ведуть до поляризації чоловічих та жіночих ролей, що й визначає стосунки між юнаком та дівчиною.
Проведені психологічні дослідження про можливість дружби (без закоханості) між юнаком і дівчиною показали, що понад три чверті опитаних учнів 8—11 класів вважають її можливою, натомість понад половину юна-ків-студентів таку дружбу заперечують. Причому другом дівчини в шкільному віці стає не одноліток, а юнак на півтора—два роки старший. У 15—17 років міжособистісні стосунки юнаків і дівчат напружені, більш впевнено почувають себе дівчата. Не випадково у старшокласників подругами стають школярки, натомість у старшокласниць друзями стають випускники шкіл, студенти, військовослужбовці. Ставлення до дружби, любові визначається юнаками й дівчатами залежно від темпів фізичного та особистісного дозрівання.
Протилежність статей помітна з перших років у дитячому віці, коли дитя починає освоювати світ. У малюнках дівчаток — будиночки, квіти, принцеси, стрічки, у хлопчиків—танки, машини, космічні ракети. Несхожість інтересів: у дівчаток у центрі уваги—людина, навколишнє предметне середовище, у хлопчиків — засоби пересування, мандрівки, пригоди.
362
Статеві відмінності виявляються в ігровій, навчальній, трудовій діяльності. Любов до гри у ляльки — у дівчаток, любов до машин, конструкторів, солдатиків —у хлопчиків.
Що стосується інтелектуальних здібностей, то експериментально доведено, що жодна стать не перевершує іншу. А ось у психологічному розвитку існують відмінності. Психіка дівчаток більш вразлива й чутлива, вони глибше переймаються подіями, що відбуваються, частіше замислюються над тим, як до них ставляться, хто що сказав, хто з ким дружить, хто як одягнений. У книжках вони звертають увагу на переживання героїв, опис життя, взаємовідносини. Дівчата гостріше переживають самотність, більше, ніж хлопці, піддаються хворобі зростання— непояснюваній тузі й нудьзі. Вони більше потребують підтримки, стикаючися з труднощами, частіше звертаються по допомогу до старших. Прагнення до спілкування дівчата реалізують у громадській роботі, акуратно й сумлінно виконуючи будь-яку доручену справу, натомість юнаки керуються перш за все доцільністю того, що відбувається.
Більшу активність у навчанні виявляють дівчата, у технічній діяльності, в спорті — юнаки. По-різному реагують вони на зауваження: дівчата сприймають болісно, прагнуть «добрих стосунків», юнаки—спокійніше. У дівчат більш розвинені інтуїція, емоційність, їхнім почуттям властиві крайнощі.
Раніше, ніж у юнаків, у дівчат виникає потреба подобатися, болісніше переживаються недоліки зовнішності, неувага з боку хлопців. Приблизно на два роки раніше приходить перше почуття закоханості, інтерес до протилежної статі. В психології жінки природою закладено піклування, турботливість, терплячість, інтуїтивне розуміння емоційного стану іншої людини. Все це пов'язане з майбутнім материнством.
Чоловік і жінка виконують різні функції у житті: жінці відведена функція збереження нагромаджених, відібраних часом кращих властивостей та якостей. Чоловікові ж відведена функція експерименту, розвідки: те, що доведеться зробити вперше, роблять вони, там, де складніше, важче, природою визначено бути їм.
Юнаки швидше відділяють головне від другорядного,
363
краще узагальнюють, дівчата часто захоплюються деталями. Будь-яку подію дівчата сприймають більш емоційно, розповідаючи про неї, дають перш за все особистісну оцінку, натомість юнаки намагаються викладати суть. Під час гостросюжетних кінострічок дівчата переживають, хвилюються, втомлюються від емоцій, а юнаки більше стежать за розвитком сюжету.
З різних причин у юнаків і дівчат з'являються сміх і плач, по-різному ставляться вони до думки оточуючих, у різні періоди формуються самосвідомість, еталони «справжнього чоловіка» та «справжньої жінки».
Еталон чоловіка формується рано, хлопчики всіляко доводять, що вони — «не дівчиська», намагаються виявляти мужність. Під цим мається на увазі й статура, і зріст, і фізична сила, і витривалість. Іноді підлітки помилково вважають істинно чоловічими рисами брутальність, різкість. У тлумачному словнику наведено таке визначення мужності: стійкий, енергійний, хоробрий. У словнику з етики мужність визначається як «моральна якість, що характеризує поведінку й моральне обличчя людини, якій притаманні сміливість, стійкість, витримка, самовладання, самовідданість, почуття власної гідності. Виражається в здатності людини діяти рішуче й найбільш доцільно в небезпечній і складній обстановці, в умінні мобілізувати всі свої сили на досягнення мети й готовності у разі необхідності йти на самопожертву». Головні риси, які цінувалися в усі часи у чоловіків, сьогодні мало змінилися. Проте, якщо за часів середньовіччя вважалося: «Сила є — розуму не треба», то сьогодні однаково цінуються і розум, і сила.
Головна якість, яку повинна мати жінка,— це жіночність. Сучасних дівчат роздирає протиріччя: бути чи не бути жіночною? У юнаків усе значно простіше — кожен прагне бути мужнім, іноді навіть занадто вульгаризуючи (спотворюючи надмірним спрощенням) мужність, зводячи її до грубощів, агресивності, різкості, нечуйності до оточуючих, нестриманості.
У жінці традиційно цінують покірність, терпіння, вміння поступатися, прощати, погоджуватися. Сучасні дівчата, які виросли за умов емансипації, справедливо вважають себе рівними у стосунках з чоловіками: адже часи домострою минули. Проте багато хто впадає в іншу
3G4
крайність: жаргонна, вульгарна мова, демонстративна незалежність, різкість і брутальність, чоловіча хода й манери. Єдино жіночою, крім статі, залишається косметика. Зухвала поведінка може швидше привернути увагу представника протилеежної статі, ніж сором'язлива й несмілива. Але психологічне опитування свідчить, що в дружини беруть жіночних дівчат.
Що ж розуміють під поняттям «жіночність»? Спробуймо розібратися за допомогою чоловіків. Пластичність рухів, легкість ходи, добрі, ласкаві очі хотіли б вони бачити у своїх майбутніх дружин. Головні якості, які повинна мати дружина,— це доброта, ніжність. Найрозумніша й найвродливіша, але позбавлена доброти,— позбавлена й найголовнішої ознаки статі. У словнику ми знаходимо таке визначення поняття жіночності: «Жіночність — сукупність морально-психологічних якостей особистості, які виявляються в характерних для жінок чуйності й м'якості спілкування, у глибині переживань, у здатності співпереживати, специфічно жіноча чарівність, що вносить теплоту й людяність у стосунки між людьми».
Емансипація (звільнення від будь-якої залежності, що приводить до урівнювання в правах) жінки створила сприятливі умови для реалізації її можливостей у цари-нах науки, спорту, виробничої діяльності, мистецтва. Жінка має право розраховувати на повагу, як і чоловік. Вона стала економічно незалежною, вільною у своєму виборі не лише занять, професії, але й майбутнього супутника життя. І чоловіча, і жіноча гідність — це людська гідність, що ґрунтується на рівності всіх людей у моральній площині.
Нормами взаємовідносин між людьми, в тому числі між юнаками й дівчатами, вважають ввічливість, доброзичливість, тактовність (такт — це почуття міри, яке підказує, що можна сказати чи зробити, а чого не можна, вміння розуміти настрій, внутріїннш стан інших), гідність. Іноді недоречний жарт, необережне слово можуть поранити боляче й глибоко. Добрий настрій зникає безслідно, коли хтось дозволяє собі підвищувати голос, перебивати інших, давати поради, про які не просять, повчати. За словами А. П. Чехова, «виховані люди поважають людську особистість, а тому поблажливі, ввічливі,
3G5
поступливі. Вони намагаються якомога приборкати й ушляхетнити статевий інстинкт. їм потрібні від жінки свіжість, витонченість, людяність, здатність бути матір'ю. Вони не жлуктять без міри горілку, бо вони знають, що вони не свині. Такими є виховані».
28.4. УМІННЯ ПОДОБАТИСЯ
Бажання подобатися — природна потреба людини. Й уміння приваблювати людей до себе, завойовувати симпатію, знаходити друзів—до снаги кожному. Одні мають вроджені здібності принадливості, інші їх здобувають, якщо є таке бажання.
Змінити свій стиль спілкування на більш вигідний для себе може кожний, переконує Дейл Карнегі. Найправильніший шлях до серця іншого — це «витончено дати зрозуміти, що ви визнаєте його значущість в його маленькому світі й визнаєте це щиро». Розмовляючи з людиною, ви знайдете шлях до її серця лише тоді, коли поведете мову про те, що їй найближче, що цікавить її понад усе, чим вона захоплюється.
Якщо ви хочете, щоб люди раділи зустрічі з вами, зустрічайте їх приязно, з усмішкою. Вчинки «говорять» голосніше, ніж слова, а усмішка ніби «промовляє»: «Ви мені подобаєтеся. Ви робите мене щасливою. Я рада вас бачити».
Кожна людина створює сама себе. Уявіть собі образ, якому ви хотіли б відповідати й психологічно настройте себе: «Я життєрадісний, добрий, мудрий», й ви створите себе на власний смак. Бути гарним співрозмовником просто, потрібно знати всього одне правило: вступаючи у розмову, починайте з тих питань, з яких із співбесідником у вас спільні погляди.
Чимало цікавих порад і в книзі Я на Камичекі «Ввічливість на кожний день». Він висловлює думку, що «успіх у товаристві залежить від багатьох причин, серед яких наша зовнішність (тобто те, чим наділила нас природа) посідає одне з останніх місць». На першому плані — внутрішня привабливість. Кожна людина має привабливі якості, потрібно їх лише розвивати. Менше
зве
скаржитися, менше розповідати про свої незгоди, розвивати почуття гумору, прагнути бути життєлюбом — і успіх вам буде зебезпечений. Це важливо пам'ятати, оскільки саме з почуттів прихильності та симпатії народжується й їх найвищий прояв — любов.
28.5. Закоханість і любов
У тлумачному словнику закоханість визначається як стан закоханого, закоханої, а слово «любов» має кілька значень:
почуття прихильності, що базується на спільності інтересш, на готовності віддати свої сили справедливш справі (любов до близьких, любов до Батьківщини);
почуття, що базується на інстинкті (материнська любов);
почуття, засадовими стосовно якого є статевий потяг, стосунки двох осіб, взаємно пов'язаних душевною близькістю (кохання);
схильність, потяг до чого-небудь (любов до роботи, мистецтва тощо).
Якщо запитати у людей, що таке любов, кожен дасть власну відповідь: один з відтінком смутку, інший з відтінком радості, третій —з болем...
Проте, незважаючи на різницю в судженнях^ усі визнають любов найвищим людським почуттям. Його моральний зміст залежить не лише від рівня розвитку суспільства, культури, але й від рівня розвитку особистості. Згадаймо хоча б рядки з «Марусі Чурай» Ліни Костенко:
Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.
Минуло багато років з того часу, як сліпий Гомер створив поему «Одіссея», а образ прекрасної Пенелопи й сьогодні захоплює нас. Пригоди надовго затримали Одіссея в дорозі, й на батьківщині його вважали загиблим. Щойно похоронний покрив батькові Одіссея Лаерту буде витканий, Пенелопа повинна вибрати нового чоловіка. Проте любов до Одіссея й відданість йому примушують її хитрувати: вдень вона невтомно тче килим, а вночі —
367
розпускає. Так триває довгих три роки. Пенелопа дочекалася милого, й вони жили довго і в достатку.
Це нагадує казку із щасливим кінцем. Мудрість таких казок—у величезній моральній силі й красі героїв. Та у житті все значно складніше. Дружинам декабристів треба було розв'язати нерозв'язне моральне завдання: залишитися з дітьми чи прямувати за чоловіками. Царський указ дозволяв їхати лише дружинам, дітям та родичам заборонялося їхати до Сибіру. Комітет міністрів ухвалив, що дружина, яка поїхала за чоловіком до Сибіру, залишається там до самої смерті чоловіка (одні були засуджені на максимальний термін—20 років каторги, інші—на 4 роки), а діти, прижиті в Сибіру, стають державними селянами.
їх було одинадцять —дев'ять дружин і дві наречені. Найстаршій —40 років, наймолодшій —22 роки. Вони вибрали Сибір, терпіли незручності та все ж були щасливими поруч з коханими.
Е. Фальконе. Ніімаліон і Галатея
Зовсім по-іншому склалося життя тих, хто хотів, але не міг з'єднатися з коханими. Іван Дмитрович Якушин не дозволив своїй дружині залишити малолітніх синів, переконаний, що лише мати, незважаючи на молодість (їй було двадцять років, шлюб вона уклала, пристрасно кохаючи, у шістнадцять), зможе дати дітям необхідне виховання. Анастасія Василівна благала чоловіка дозволити їй приїхати: «У мене до тебе всі почуття: любові, дружби, поваги, ентузіазму. І я віддала б усе на світі, щоб бути досконалою для того, щоб у тебе могло бути до мене таке саме виняткове почуття, яке я відчуваю до тебе. Ти можеш бути щасливим без мене, знаючи, що я знаходжуся з нашими дітьми, а я, навіть знаходячись з ними, не можу бути щасливою». Через чотири роки чоловік дав дозвіл, та було пізно—дозволу не дав цар. До кінця життя вони так і не побачили-
368
ся. Вона була молодша від чоловіка на чотирнадцять років, а померла раніше від нього на одинадцять років у сорокарічному віці, добре виховавши синів. Та сенс її життя, щастя полягали для неї у поєднанні з чоловіком.
В ім'я любові людина здатна на багато чого. Любов звеличує її, допомагає вистояти, робить добрішою, хоча може й не приносити особистого щастя. Але без моральності, як правило, любов не сприяє щастю, вона спустошує людину, робить її слабкою й жалюгідною. Декабрист Фаленберг, наприклад, був одружений на далекій родичці генерала Раєвського. Весілля відбулося всього за кілька місяців до повстання. Хвороба дружини, тривога за її стан, бажання швидше повернутися до неї примушують його дати неправдиві свідчення проти своїх колишніх товаришів. Та це не рятує його від каторги, а дружина, одужавши, укладає шлюб з іншим.
369
Психологи вважають: глибина й сила почуттів у людей різні. Поверхові натури не здатні на глибокі почуття, вони можуть захоплюватися, але не спроможні по-справжньому кохати. їх почуття не пов'язані з наступними життєвими планами, вони швидко змінюються. Глибокі й сильні почуття властиві людині з багатим й змістовним внутрішнім світом, вони відрізняються стій-
кістю, визначеністю, саме вони роблять життя повноцінним і щасливим.
Відрізнити закоханість від кохання буває непросто. Про це писав і Януш Корчак. «Що таке кохання? Чи любиш завжди, чи за щось, і чи завжди ти любиш тих, кого ти повинен любити, й так, як повинен? Однаково чи то більше, то менше? Й що таке вдячність і повага? Яка різниця між "любити" та "дуже подобатися"? Як дізнатися, кого більше любиш?»
У наш час більшість людей має можливість укладати шлюб за коханням. Головна проблема полягає в тому, як розпізнати любов, відрізнити від простого статевого потягу, не змішувати з закоханістю.
Головна відмінність кохання від інших проявів статевого потягу — спрямованість на конкретну людину. Статевий потяг сам по собі є безпредметним і може бути спрямований на будь-яку особу протилежної статі, натомість у коханні важлива насамперед сама людина, здатна відповісти на вашу духовну близькість, зрозуміти ваш світ, ваші погляди.