2.1.2. Структурний аспект сутності управління

Другим важливим аспектом аналізу сутності феномену управ­ління виступає структурний, оскільки залежно від цілей системи визначається її структура, відповідно до якої має формуватися і структура системи управління нею, обиратись характер, засоби та особливості управлінської діяльності. Адже відповідно до відомого принципу необхідного різноманіття У. Ешбі, для забезпечення ефек­тивності управління міра складності системи управління не повинна поступатись мірі складності самої керованої системи. Зі структурної точки зору в будь-якій соціальній системі виділяють керовану і керуючу підсистеми, або власне підприємство, фірму чи організацію, та систему управління ними, а також сукупність прямих і зворотних зв'язків між ними. Вибір і формування як організаційної структури підприємства чи іншої соціальної системи, аж до рівня держави включно, так і структури управління ними, при безсумнівній їх важливості та значимості, все ж є похідними від стратегічних цілей системи, якими вони і визначаються.

Тому структура має бути динамічною, тобто здатною гнучко змінюватись при появі нових цілей системи чи при їх корекції у разі відхилень від заданого режиму функціонування. Однак зміни струк­тури мають бути ретельно обґрунтованими і забезпечувати макси­мальну її відповідність новим цілям.

При формуванні раціональної структури управління слід вихо­дити з результатів теоретичних досліджень і практичного досвіду, з рекомендацій психології та соціології управління, згідно з якими од­на людина не здатна ефективно керувати більше, ніж 5-7 напрям­ками діяльності. Тому звичайно керівники великих і складних сис­тем, крім певної кількості заступників, кожен з яких керує обме­женим числом певних напрямів роботи, повинні мати одного чи навіть двох перших заступників. В такому разі з'являється можли­вість ефективно розподілити функції управління і контролю функ­ціонування всієї системи, як це показано на рис. 9. Тут жирні лінії позначають управлінські відносини безпосереднього керівництва, а тонкі - відносини адміністративного підпорядкування і контролю. Такий підхід істотно упорядковує діяльність керівника і дає йому змогу зосереджувати увагу на стратегічних проблемах організації.

Життєва практика напрацювала кілька варіантів раціональних структур управління залежно від цілей і структури самих соціальних систем. Мета застосування того чи іншого варіанту полягає у такому характері делегування повноважень і відповідальності, який забезпечує приблизно рівномірне інтелектуальне, емоційне та фізичне навантаження на кожному рівні управлінської ієрархії. Необхідно, щоб об­рана структура забезпечувала відповідність повноважень, функцій та міри відповідальності кожного конкретного керівника з його реаль­ними можливостями, здібностями, морально-вольовими якостями та іншими характеристи­ками його управлін­ської компетенції.

Рис. 9. Раціональна побудова структури управління складною соціальною системою

2.1.3. Соціально-психологічний аспект сутності управління

Проблеми структури управління істотно пов'язані з соціально-психологічним, аспектом, сутності феномену управління, оскільки до складу і керованої системи, і системи управління нею входять різні люди та різні групи людей, які мають різні особистісні харак­теристики, різне бачення і розуміння сутності цілей системи, свого місця і ролі у спільній діяльності після досягнення цих цілей. Тому їхні мотиви, інтереси і прагнення часто не тільки не збігаються, а й нерідко суперечать один одному і навіть можуть бути протилежни­ми. Це цілком природно і є одним з атрибутів міжособистісних від­носин у великих системах. Так, хазяїн завжди хоче менше платити людям за роботу, але щоб вони працювали більше, тоді як кожен виконавець хоче менше працювати і більше отримувати за свою роботу. Подібні відносини зумовлюють ситуацію, коли продавець прагне продати свій товар якомога дорожче, а покупцеві хотілось би його придбати за більш низьку ціну. Навіть в умовах однієї фірми у окремих працівників і підрозділів інтереси можуть істотно відріз­нятись. Серед множини управлінських функцій важливу роль у за­безпеченні ефективної діяльності організації відіграє функція моти­вації. Система моральних і матеріальних заохочень здатна належним чином згладжувати і розв'язувати подібні суперечливості.

Психологічний аспект сутності управління набуває сьогодні особ­ливого значення у зв'язку з істотним підвищенням ролі особистісного чинника у забезпеченні бажаної ефективності виробництва в умовах постіндустріального суспільства. Він пов'язаний і з необхідністю високої Управлінської культури керівника, навичок міжособистісного, зокрема, Управлінського спілкування, і з прищеплення належного уміння ефек­тивно працювати в умовах інформаційної невизначеності та ризику.

Важливою складовою соціально-психологічного аспекту сутнос­ті управління є також здатність керівника прогнозувати і передба­чати варіанти розвитку тієї чи іншої проблемної ситуації залежно від обраного характеру управлінського впливу. Ця здатність обов'язково повинна поєднуватись з необхідністю відчуття керівником своєї особистісної відповідальності за можливі результати і наслідки його управлінських дій і рішень.

Вказані обставини вимагають при проектуванні структури уп­равління передбачати необхідність механізмів урахування та узгод­ження інтересів різних учасників спільної діяльності, питання психо­логічної сумісності виконавців та загального психологічного клімату в організації.

Нарешті, ще однією характерною особливістю виступає необхід­ність максимально можливого урахування цілей та інтересів кожного працівника, його творчих здібностей і нахилів. Дійсно, чим комфорт­ніше почуває себе людина на роботі, чим більший інтерес для неї ста­новлять не тільки її результат, а й сам процес, тим більше задоволення вона відчуває від своєї діяльності і тим менше схильна до конфліктних проявів, у тому числі й до конфлікту інтересів, що безпосередньо позначається і на загальній ефективності спільної діяльності.