Семінарське заняття 2

Тема 2. Інститут складу злочину в кримінальному праві. Проблема встановлення об’єкта злочину

Питання для усного опитування та дискусії

1.Місце інституту складу злочину в кримінальному праві України.

2.Сутність поняття складу злочину та його елементів.

3.Особливості інституту складу злочину в зарубіжній кримінально-правовій науці.

4.Доктринальні підходи до визначення інституту складу злочину в науці кримінального права та характеристика його складових елементів.

5.Правова природа об’єкта злочину. Критерії класифікації об’єктів злочину в кримінальному праві України та науці кримінального права.

6.Значення об’єкта злочину для класифікації та кваліфікації злочинів.

7.Особливості визначення об’єкта злочину у радянській кримінально-правовій науці.

8. Доктринальні підходи до проблеми визначення об’єкта злочину в сучасній науці кримінального права.

Задачі до семінарського заняття

Задача №1. Макарчук, працюючи на автонавантажувачі, на порушення інструкції з техніки безпеки навантажив і почав перевозити територією меблевого комбінату негабаритний вантаж, частина якого впала на одного з учнів професійно-технічного училища, які були на комбінаті на екскурсії, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження.

Судом Макарчука було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК. Чи правильно суд визначив об’єкт вчиненого Макарчуком злочину?

Задача №2. Ричков, працюючи водієм міського маршрутного автобуса підприємства «Київміськавтотранс», часто самовільно залишав маршрут і перевозив громадян від ринку до приміських сіл, а одержані від громадян гроші як плату за проїзд привласнював.

Чи є в діях Ричкова ознаки злочину проти власності?

Задача №3. Костін, знаходячись на варті, проник до сховища з військовим майном, яке він охороняв, звідки викрав військового майна на суму 18 тис. грн., п’ять автоматів та 500 набоїв до них, а також особисті речі прапорщика Васіна вартістю 6 тис. грн., які той зберігав у сховищі, та його гладкоствольну мисливську руш­ницю вартістю 2 тис. грн.

Ознайомтеся із статтями 185, 262, 410, 418 КК.

Чи є в діях Костіна ознаки злочинів, передбачених зазначеними статтями?

Предметами яких злочинів є викрадені Костіним речі?

Задача №4. Калабзоров викрав із садового будинку Мамедова мисливську гладкоствольну рушницю, два пістолети та набої до них, які Мамедов незаконно зберігав.

Ознайомтесь із статтями 185 та 262 КК. Як кваліфікувати дії Калабзорова?

Методичні вказівки

Ключовими термінами та поняттями, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є склад злочину, об’єкт злочину об’єктивна сторона злочину, суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона злочину, суспільна небезпечність злочину, простий склад злочину, складний склад злочину.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Об’єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об’єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Обов’язковими (необхідними) ознаками об'єктивної сторони як елемента складу злочину є: діяння (дію чи бездіяльність), суспільне небезпечні наслідки і причинний зв’язок. Тому у злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільне небезпечним наслідком, що настав.

Суб'єкт злочину - це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст.18 «суб’єктом злочину є фізично осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до ст.19 КК суб’єктом може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час вчинення передбаченого кодексом діяння, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Тому особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (ч.2 ст.19), не підлягає кримінальній відповідальності.

У ч.1 ст.22 КК встановлюється, що кримінальна відповідальність за загальним правилом настає з шістнадцяти років, а за окремі злочини, вичерпний перелік яких передбачений у ч.2 ст.22 (наприклад, вбивство, розбій, зґвалтування), відповідальність встановлюється з чотирнадцяти років.

Суб’єктивна сторона - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину. Ознаками суб’єктивної сторони, як елементу складу, є вина, мотив і мета злочину. Обов’язковою (необхідною) основною ознакою суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи. Відповідно до ст.23 КК виною є «психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності». При відсутності вини особи немає і складу злочину, навіть якщо в результаті її дії (бездіяльності) настали передбачені законом суспільне небезпечні наслідки. У цьому положенні відображається найважливіший принцип - принцип суб'єктивного ставлення, закріплений у ст.62 Конституції України.