- •Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій Відокремлений підрозділ у м. Кривий Ріг
- •Загальна характеристика, цілі та основні напрямки діяльності підприємства
- •Правові основи функціонування
- •10. Надання освітянських послуг.
- •11. Надання послуг радіо- та телезв'язку.
- •12. Туристична діяльність.
- •13. Професійна діяльність на ринку цінних паперів та інші види діяльності.
- •3. Класифікація підприємств за певними ознаками.
- •4. Добровільні об’єднання підприємств.
- •5. Необхідність, сутність та основні принципи управління підприємством
- •6. Функції управління
- •7. Система методів управління
- •8. Виробнича структура підприємства та чинники, що її визначають
- •9. Основні принципи класифікації виробничих структур
- •1. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють цехову безцехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.
- •2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.
- •3. Залежно від наявності основних і допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурами виробництва.
- •10. Загальна характеристика організаційної структури управління
- •11. Основні типи організаційних структур управління
- •Тема 2 регулювання, прогнозування і планування діяльності підприємства План
- •1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •2. Сутність, значення і основні принципи планування діяльності підприємства.
- •3. Види планування
- •Основні показники системи планів підприємства
- •4. Методи планування на підприємстві
- •5. Стратегічне планування, його сутність, цілі і основні етапи
- •6. Особливості та зміст тактичних планів.
- •Стратегічні альтернативи діяльності підприємства
- •Система оперативне планування на підприємстві
- •Бізнес-план підприємства, його значення і зміст
- •1.Техніко-економічного обґрунтування доцільності створення і функціонування підприємства;
- •2. Залучення зовнішніх інвесторів;
- •3. Для обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.
- •Тема 3 персонал і трудовий потенціал підприємства План
- •1. Поняття, класифікація та структура персоналу підприємства
- •2. Система оцінки трудового потенціалу підприємства
- •1. Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому (к пр):
- •2. Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню ():
- •3. Коефіцієнт плинності ():
- •3. Визначення чисельності окремих категорій працівників
- •1. Календарний – кількість днів протягом планового року;
- •2. Номінальний – календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів;
- •4. Кадрова політика та система управління персоналом сучасного підприємства
- •1.Умови праці: виконання умов психофізіології, ергономіки та технічної естетики праці; охорона праці і техніка безпеки; охорона довкілля.
- •1. Загальна характеристика виробничих фондів підприємства
- •2. Економічна сутність, класифікація і структура основних фондів
- •9) Робочі та продуктивні тварини (коні, воли тощо);
- •12) Інші основні виробничі фонди - бібліотечні фонди, капітальні витрати на орендовані основні засоби та інші, які не ввійшли до попередніх груп.
- •3. Запасні -- різне устаткування, яке знаходиться у резерві та призначене для заміни об'єктів основних фондів, що вибули або ремонтуються.
- •1. Власні, які повністю належать підприємству;
- •2. Орендовані, які є власністю інших підприємств і використовуються на даному підприємстві відповідно до договору оренди.
- •3. Види оцінки основних фондів
- •4. Спрацювання і амортизація основних фондів
- •5. Методи амортизації основних фондів та їх характеристика
- •, Грн. / натур. Од.,
- •6. Поняття, види і чинники формування виробничої потужності підприємства
- •7. Методичні основи розрахунку виробничої потужності
- •, Натур. Од. Або грн.,
- •1. Фондовіддача, що характеризує, яка частка обсягу випущеної продукції припадає на 1 грн. Середньорічної вартості основних фондів, і визначається за формулою
- •2. Фондомісткість, що характеризує, яка частина середньорічної вартості основних фондів припадає на 1 грн. Випущеної підприємством продукції, і визначається за формулою
- •3. Фондорентабельність, що характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. Середньорічної вартості основних фондів. Обчислюється за формулою
- •4. Фондоозброєність, що характеризує, яка частка вартості основних фондів припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу підприємства. Обчислюється за формулою
- •9. Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства
- •1. Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів);
- •2. Об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;
- •3. Інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.
- •1. Права виконавців;
- •2. Права виробників фонограм;
- •3.Права організацій мовлення.
- •10. Нематеріальні активи підприємства
- •11. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів
- •1. Інвестиції, їх види та характеристика
- •2. Поняття, склад і структура виробничих інвестицій
- •3. Загальні принципи та етапи планування виробничих інвестицій на підприємствах
- •4. Оцінка ефективності використання виробничих інвестицій
- •1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):
- •2. Строк окупності капіталовкладень Ток, який є оберненим показником до Ер:
- •5. Фінансові інвестиції і оцінювання їх ефективності
- •6. Сутність, склад та класифікація оборотних коштів підприємства
- •7. Нормування оборотних коштів підприємства
- •, Натур. Од.,
- •8. Показники та шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві
- •1. Коефіцієнт оборотності (Коб) характеризує кількість оборотів оборотних коштів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою , оборотів,
- •2. Науково-технічний прогрес, його значення, сутність і основні напрями
- •4.Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •1. За призначенням виробничі процеси поділяють на основні, допоміжні та обслуговуючі.
- •2. За перебігом у часі розрізняють дискретні та безперервні виробничі процеси.
- •3. За ступенем автоматизації виробничі процеси бувають ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні.
- •2. Основні принципи організації виробничого процесу
- •3. Основні типи організації виробництва та їх порівняльна характеристика
- •4. Організація виробничого процесу у часі
- •5. Методи організації виробництва та їх характеристика
- •, Натур. Од..,
- •6 Суспільні форми організації виробництва, їх сутність та соціально-економічне значення
- •8. Поняття, види та значення інфраструктури підприємства
- •8. Система технічного обслуговування виробництва
- •1. Ремонтне господарство (відділ головного механіка, ремонтно-механічний цех, ремонтно-будівельний цех, цехові ремонтні бригади).
- •3. Транспортне господарство – це комплекс підрозділів підприємства, що займаються вантажне-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів (транспортно-технологічний відділ, транспортний цех).
- •2. Поняття, значення та основні показники якості продукції
- •3. Методі оцінки якості продукції
- •4. Сутнісна характеристика та основні шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.
- •1. Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка для порівняння.
- •2. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.
- •3. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кількісному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами споживачів окремої групи параметрів.
- •4. Визначення інтегрального показника з усіх груп параметрів в цілому, який вказує на рівень конкурентоспроможності аналізованого виробу.
- •5. Стандартизація і сертифікація продукції
- •1. У визначений термін і в належному порядку проводити сертифікацію продукції;
- •2. Забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того стандарту, за яким її сертифіковано;
- •3. Реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;
- •4. Припинити реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного стандарту або закінчився термін дії сертифіката.
- •6. Роль маркетингу у формуванні плану виробництва і реалізації продукції
- •1. Орієнтація усіх сфер діяльності підприємств на задоволення потреб покупців з метою продажу продукції і одержання прибутку;
- •7. Значення та зміст виробничої програми підприємства
- •, Натур.Од.,
- •9. Матеріально-технічне забезпечення виробництва та його організація на підприємстві
- •10. Обчислення потреби підприємства в матеріальних ресурсах
- •, Натур. Од.,
- •, Натур. Од.,
- •2. Метод розрахунку на основі нормативних термінів зношення. Потреба в матеріалах цим методом визначається за формулою
- •2. Планування продуктивності праці
- •2.1.Підвищення технічного рівня виробництва
- •2.2. Структурні зрушення у виробництві
- •2.3. Вдосконалення управління, організації виробництва і праці
- •2.4. Зміна обсягу виробництва
- •5. Розраховується загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді відносно базового періоду (∆ Впл ) за формулою
- •3. Сутність, значення і методи мотивації
- •4. Сутність, значення та функції заробітної плати
- •5. Сучасна політика оплати праці
- •1. Встановлення мінімальної заробітної плати
- •6. Основи організації оплати праці
- •7. Форми і системи оплати праці
- •8. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
- •1. Матеріальні витрати
- •2. Витрати на оплату праці.
- •2 Визначають вихідну собівартість тп в плановому році (Свих.Пл)
- •3. Визначають економію затрат за техніко-економ1чними чинниками методом
- •4. Визначають планову собівартість продукції ( с тп пл):
- •3. Калькулювання собівартості продукції
- •4. Управління витратами виробництва
- •, Натур. Од.,
- •5. Значення, сутнісна характеристика та види цін на продукцію підприємства.
- •6. Структура ціни та види її структурної побудови
- •7. Методи ринкового ціноутворення
- •2. Фінансовий план підприємства, його зміст і структура
- •3. Доходи підприємства та методика їх обчислення
- •4. Економічна сутність, значення, порядок обчислення та основні напрями розподілу прибутку підприємства
- •1. Маргінальний прибуток (Пм). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:
- •5. Рівень рентабельності – важливий якісний показник ефективності діяльності підприємства
- •1. Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою
- •2. Рентабельність власного капіталу (р ) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів і розраховується за формулою
- •3. Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:
- •4. Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою
- •5. Рентабельність виробничих фондів або рентабельність виробництва (Рвф) обчислюється за формулою
- •6. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •1. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними обіговими коштами (Кзвк):
- •2. Коефіцієнт маневреності (Км):
- •3. Коефіцієнт автономії (Кавт):
- •4. Коефіцієнт співвідношення власних та залучених джерел коштів (Кв/з):
- •1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( Кабс.Л):
- •2. Коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності (Ккр.Л):
- •3. Коефіцієнт покриття або коефіцієнт поточної ліквідності (Кп л):
- •7. Сутність, характеристика та основні показники оцінки ефективності виробництва
- •1. Кінцевий результат процесу виробництва;
- •2. Кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної автономної ланки економіки.
- •1. Узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності);
- •1. Формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);
- •1. Витрати на здійснення заходу;
- •2. Розмір відверненої шкоди;
- •3. Розмір заподіяної шкоди;
- •4. Ефективність здійсненого заходу (як різниця відверненої та заподіяної шкоди, поділеної на витрати на здійснення заходу).
- •1. Виявлення перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), що виготовляється підприємством;
- •1. Політичний;
- •2. Законодавчо-правовий.
- •3. Необхідність, сутність та види реструктуризації підприємств
- •4. Етапи, способи здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •5. Санація підприємств, її форми і види
- •1. До моменту порушення кредиторами питання про банкрутство, якщо підприємство звернеться за зовнішньою допомогою у спробі вийти з кризи.
- •2. Якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою щодо порушення справи про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації.
- •3. Якщо рішення про санацію виносить господарський суд на підставі одержаних пропозицій щодо задоволення вимог кредиторів до боржника і виконання його зобов’язань перед бюджетом.
- •1.Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим.
- •6. Основні етапи класичної моделі санації
- •7. Банкрутство підприємств як економічне явище
- •8. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання
- •9. Етапи та процедура порушення справи про банкрутство
- •10. Ліквідація збанкрутілих підприємств
- •1. Вартість майна боржника продовжує знецінюватися і бракує будь-якої можливості для її відновлення;
- •2. Жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника;
- •3. Жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами;
- •4. Запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.
- •1. Суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи боржника;
- •2. Оприлюднює цю ухвалу;
- •3. Звільняє ліквідаторів від виконання своїх обов'язків.
10. Ліквідація збанкрутілих підприємств
Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів і форм власності визначаються положеннями Господарського кодексу України. Таке припинення діяльності може відбутись:
- із власної ініціативи підприємця;
- на підставі рішення суду або господарського суду у випадках, передбачених законодавством;
- у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;
- на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій можуть бути різними, головними є такі:
1. Вартість майна боржника продовжує знецінюватися і бракує будь-якої можливості для її відновлення;
2. Жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника;
3. Жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами;
4. Запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.
Ліквідація підприємства за юридичними підставами може бути двох видів:
- добровільною;
- примусовою.
Юридичними підставами добровільного припинення діяльності підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини.
Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення суду про визначення його банкрутом.
Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак господарський суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу (засновнику визнаної банкрутом юридичної особи; власнику майна банкрута або вповноваженому ним органу; банку, клієнтом якого є банкрут; органу, що зареєстрував банкрута як суб'єкта підприємницької діяльності; усім кредиторам; усім учасникам угод, що в них боржник бере участь; усім учасникам арбітражного процесу; державній службі зайнятості; відповідним профспілковим органам). Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію.
Призначені господарським судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, якій надаються широкі повноваження. До ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; визначає ліквідаційну масу і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкрутілого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційною масою є майнові активи банкрута, на які, з метою погашення боргу, може бути звернене стягнення на вимогу кредиторів. Мається на увазі все майно боржника, що належить йому з права власності або повного господарського відання. Якщо суб'єкт банкрутства є засновником або учасником господарського товариства та відповідно власником частки в статутному фонді товариства, зазначена частка підлягає викупу або вилученню зі статутного фонду способом його зменшення; одержані кошти включаються до складу ліквідаційної маси. Орендоване майно виключається з ліквідаційної маси.
Оцінка ліквідаційної вартості збанкрутілого підприємства має певні особливості, зумовлені характером незвичайної ситуації. Головна особливість полягає в тім, що це активний вид оцінки, на підставі якої приймаються певні управлінські рішення, здійснюються певні практичні дії. Крім того, оцінка ліквідаційної вартості підприємства безпосередньо впливає на інтереси третьої сторони (крім замовників і оцінювачів), а саме: кредиторів, інвесторів, судових органів.
На думку провідного американського оцінювача Ш. Пратта, ліквідаційна вартість — це чиста грошова сума, яку власники (власник) підприємства можуть одержати за ліквідації підприємства і окремого розпродажу його активів.
У світовій практиці розрізняють поняття упорядкованої та примусової ліквідації, а також відповідно терміни «упорядкована ліквідаційна вартість» і «вимушена ліквідаційна вартість». За упорядкованої ліквідації продаж активів здійснюється протягом визначеного (розумного) строку з тим, щоб одержати за них найвищу можливу ціну. Для найбільш неліквідних активів цей період може становити до двох років. Вимушена ліквідація передбачає негайний розпродаж активів, як правило, усіх одночасно (на одному аукціоні). Спеціалісти розрізняють також ліквідаційну вартість припинення функціонування активів підприємства. У цьому разі активи списуються.
Величина ліквідаційної вартості від продажу активів, очищена від супутніх витрат, дисконтується на дату оцінки за ставкою дисконту, яка враховує ризик, пов'язаний із цим продажем. Ліпше, уважає Ш. Пратт, продавати окремо активи, ніж ціле підприємство. Тоді сума виручки є, як правило, вищою.
Для визначення ліквідаційної вартості активів використовуються дані балансу підприємства, розраховується ринкова вартість земельних ділянок, вартість інших активів за різними методами оцінки (акумуляції активів, порівняльним або ринковим, дохідним).
Визначення ліквідаційної маси здійснюється з метою реалізації активів банкрута і за необхідності майна інших осіб, які відповідають за його зобов'язаннями, для розподілу виручених коштів між кредиторами.
Визнання в установленому порядку боржника банкрутом має певні юридичні наслідки:
-- припиняється підприємницька діяльність такого боржника (підприємства, організації);
-- до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки;
-- вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;
-- припиняється нарахування пені й відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута (організації).
Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка визначає порядок продажу названого майна (склад, умови і строки придбання майна).
Реалізація майнових активів банкрута провадиться через викуп у разі надходження лише однієї пропозиції; якщо пропозицій надходить дві або більше, то призначається проведення конкурсу чи аукціону.
У світовій практиці загальновживаними способами реалізації є такі: продаж одному чи кільком покупцям; продаж на аукціоні або з допомогою тендера; надання в оренду одному чи кільком орендарям усіх або частини майнових активів банкрута з дальшим розподілом коштів, виручених від оренди, між кредиторами; передання заставленого майна заставодержателю; залишення боржникові збиткового майна або такого, що має незначну цінність і не впливає на збільшення майнових активів. Можна використовувати й будь-які інші способи реалізації, затверджені в судовому порядку.
У разі, коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне підприємство або господарське товариство, у статутному фонді якого переважна частка майна належить державі, проведення аукціону (конкурсу) здійснюється органом приватизації. У разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована на недержавній формі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо проводити аукціон, або доручити його проведення спеціалізованому ліцензованому підприємству (установі).
Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.
Ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів визначає послідовність реалізації об'єктів ліквідаційної маси та критерії їхнього відбору для продажу, оскільки допускається продаж як цілісних майнових комплексів, так і окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва або законсервованих об'єктів.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів.
Вимоги, не задоволені за браком майна, уважаються погашеними. Не розглядаються і вважаються погашеними також вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для пред'явлення претензій.
Майно (крім коштів державних підприємств-банкрутів), що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові або відповідному органу приватизації для реалізації, якщо арбітражний суд прийняв ухвалу про ліквідацію юридичної особи-боржника. Кошти, що залишилися після задоволення державним підприємством-банкрутом вимог кредиторів і членів трудового колективу, зараховуються до відповідного позабюджетного фонду приватизації.
Після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси і є необхідними для повного задоволення всіх вимог кредиторів, та розподілу виручених сум між кредиторами ліквідаційна комісія складає й подає в господарський суд ліквідаційний баланс.
У ліквідаційному балансі мають бути відображені показники обсягу майнових активів (ліквідаційної маси), дані їхньої інвентаризації, відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, а також суми розподілу виручених коштів поміж кредиторами.
Результати розгляду господарським судом ліквідаційного балансу становлять кінцевий етап ліквідаційної процедури. Господарський суд виносить ухвалу про затвердження ліквідаційного балансу в разі, коли ліквідаційна комісія належним чином здійснила заходи для виявлення та реалізації всіх майнових активів, що підлягали включенню до ліквідаційної маси, і в установленому порядку розподілила одержані суми між кредиторами.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна і не надійшло будь-яких заперечень, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію цієї юридичної особи. У разі, коли господарський суд доходить висновку, що ліквідаційна комісія не виявила або не реалізувала всіх наявних майнових активів, необхідних для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нових ліквідаторів.
Нова ліквідаційна комісія знову здійснює всі етапи ліквідації підприємства.
Комітет кредиторів (за браком такого -- збори кредиторів) або будь-який окремий кредитор можуть опротестувати ліквідаційний баланс. Після розгляду заперечень господарський суд ухвалює рішення, щодо затвердження (не затвердження) балансу.
Після затвердження ліквідаційного балансу: