Системний підхід до планування уроку в початковій школі

Організація роботи над науково-методичною проблемою – найефективніший шлях трансформації педагогічної ідеї в практику. А так як світ ідей змінюється швидше, ніж покоління, то дана тема є актуальною і перспективною. Адже завдання, визначені державними освітянськими документами щодо удосконалення управління навчальними закладами, неможливо реалізувати без трансформації ідей науки та упровадження інноваційних технологій навчання та виховання. У зв’язку з цим першочергового значення набуває проблема створення таких педагогічних колективів, де сприятливий психологічний мікроклімат, де панує атмосфера творчості та відповідальності, де здатні адаптуватися до змін ,де завжди вчаться новому.

Однак, як зазначав великий режисер зі світовим іменем К. Станіславський: "Колектив із декількох десятків чоловік не може об’єднатися, держатися і міцніти лише на основі особистої взаємної симпатії всіх членів. Для цього люди дуже різні, а почуття симпатії нестійке і зрадливе. Щоб об’єднати людей, потрібна більш ясна і міцна основа – це ідея”.

Такою об’єднавчою силою у педагогічних колективах, яка допомогла б переорієнтуватися на новий підхід в організації навчально-виховного процесу, (суть якого зводиться до створення умов для розвитку, саморозвитку та самореалізації особистості із відповідними компетентностями) – є організація роботи над єдиною педагогічною проблемою.

Це вимагає нових підходів до організації навчально-виховного процесу, основною одиницею якого є урок. Адже змінюється функція уроку, мета уроку, а, відповідно, і форма проведення. І тут без впровадження ідей науки, ППД просто не обійтися, бо це важлива умова розвитку освіти.

Отже, життя поставило нові вимоги, а вчитель раптово змінитися не може. Це ми маємо добре розуміти. У нього (вчителя) вже роками відпрацьована своя методика, своє бачення вирішення освітянських питань.

У навіть молоді вчителі, які нещодавно закінчили вузи і прийшли в школу, не ознайомлені з новими підходами до організації навчально-виховного процесу. Вони обізнані з традиційними підходами, а секрети нових мають засвоїти в педагогічному колективі.

Варто усвідомити, що сьогодні йде мова не про окремих учителів, які, виявляючи творчість, самотужки впроваджують нові ідеї науки, ППД. Як кажуть, один в полі не воїн, особливо в нашій системі. Іде мова про створення колективного досвіду на базі науково-методичної ідеї, тобто має спрацювати ота формула "Від творчо працюючого вчителя – до творчо працюючого колективу – і до творчо працюючого учня.”

Як бачимо, крім актуальності, перспективності організація роботи над науково-методичною проблемою має спрацьовувати на конкретний кінцевий результат.

В області немає жодної школи, яка б не визначила науково-методичної проблеми для реалізації.

Є окремі позитивні приклади такої роботи.

Однак, в ході вивчення даного питання на місцях виявлено, що є цілий ряд недоліків, прорахунків в організації роботи педколективів над науково-методичною проблемою, а саме:

– відсутній управлінський документ про організацію роботи над проблемною темою;

– при визначенні науково-методичної проблеми часто відсутній глибокий порівняльний аналіз росту педагогічної майстерності, стану навчально-виховного процесу;

– береться декілька проблем для вирішення (з навчальної і виховної роботи), а в результаті немає цілеспрямованої роботи з жодної.(така робота не планується, а відповідно – не проводиться);

– формулювання проблеми надзвичайно об’ємне за змістом, багатослівне, і тему, задекларовану вже 3-и роки, вчителі назвати на можуть;

– не визначається мета роботи над проблемною темою, завдання, зміст роботи;

– не скрізь розробляються конкретні методичні рекомендації(Що? Кому? Як? Коли? впроваджувати);

– часто з вибраної проблеми проводиться кілька методичних заходів, в результаті чого "проходження” нових ідей обривається на якомусь рівні і не доходить до практики;

– не всі вчителі можуть без відповідної підготовки і допомоги реалізувати дану ідею в своїй практиці (за анкетами 19% із 157 респондентів);

– не вивчаються проміжні та кінцеві результати щодо росту педагогічної майстерності та рівня навчальних досягнень школярів, їх вихованості, розвитку у порівнянні з попередніми даними (відсутні будь-які узагальнюючі матеріали з даного питання).

Тобто, відсутній системний підхід до роботи над науково-методичною проблемою, що серйозно гальмує трансформацію досягнень педагогічної науки в практику роботи школи, вчителя.

Тому маю велику надію, що дані рекомендації сприятимуть забезпеченню системного підходу до роботи над науково-методичною проблемою.

Отже, спочатку закцентуємо увагу на понятті "системний підхід”.

Що таке система? За тлумачним словником – це відповідний порядок в діях, у розміщенні і зв’язку частин. Це форма організації чогось.

"Системний підхід, – за визначенням Ю.А. Конаржевського, – це методологічна орієнтація в науковому пізнанні об’єктивної дійсності і практика управління складними системами”.

Школа – це складна система, в яку входить багато структурних елементів і підсистем: учень – клас – учнівський колектив; учитель – педагогічний колектив...

Таким чином, управління школою треба здійснювати на основі системного підходу. А так як робота над проблемною темою стосується всієї школи, то має тут також забезпечуватися системний підхід, тобто даний процес має управлятися.

Бо якщо система – то вона обов’язково управляється, а її відсутність – втрата управління, яка веде до розпаду, хаосу, розрухи.

Ознаки системи (за В. Масловим)

1. Наявність аналізу.

2. Наявність мети (спрогнозованого результату).

3. Внутрішня змістовна будова процесу.

4. Взаємозв’язок і взаємовплив всіх структурних одиниць.

5. Наявність підсумку, корекція.

6. Управління процесом роботи над проблемною темою:

1. Збір інформації.

2. Педагогічний аналіз інформації.

3. Прогнозування результатів.

4. Планування.

5. Організація.

6. Регулювання.

7. Контроль.

8. Корекція.

9. Стимулювання.

10. Аналіз на основі зворотного зв’язку.

Таким чином, організацію роботи над науково-методичною проблемою необхідно розглядати під кутом саме системного підходу. Тоді буде відповідний позитивний результат.

Які можна запропонувати етапи роботи над проблемною темою:

1. Аналітичний етап.

2. Визначення проблеми.

3. Визначення шляхів реалізації (Творча група).

4. Теоретичне осмислення педагогічної ідеї та ознайомлення із наявним передовим педагогічним досвідом з даної проблеми.

5. Розробка практичних рекомендацій (Творча група).

6. Створення членами творчої групи передового досвіду на основі педагогічної ідеї.

7. Пропаганда нової педагогічної ідеї, вироблення у практичних працівників психологічної установки на її використання.

8. Вивчення і узагальнення створеного ППД, уточнення на цій основі практичних рекомендацій.

9. Впровадження в масову практику ідей проблемної теми з урахуванням розроблених і уточнених рекомендацій.

(Впровадження – це спеціально організована система втілення в практику результатів фундаментальних і прикладних досліджень).

10. Аналіз проміжних та кінцевих результатів. Підведення підсумків роботи над проблемою.

Кожний з цих етапів роботи над проблемною темою має свій зміст та завершену групу заходів, спрямованих на вирішення визначених завдань.

Особливу увагу я хочу звернути на перший етап – аналітичний, бо саме від цього етапу залежить реальність, об’єктивність, обґрунтованість у визначенні проблемної теми для вивчення та впровадження. Найбільше прорахунків, найбільш недосконалий є даний етап, який породжує, поглиблює наступні прорахунки, недоліки в роботі над проблемною темою.Часто керівники шкіл не надають серйозного значення глибокому і всесторонньому аналізу роботи за минулий період (рік, роки). Не випадково багато таких аналізів являють собою скоріше звіти про пророблену роботу, яка не має критичної оцінки результатів і методів діяльності шкільного колективу.

В аналізах, як правило, відсутній порівняльний аспект, недостатньо представлена статистика, що не дає можливості порівняти результати, встановлювати динаміку, темп і тенденції розвитку; ускладнює виявлення резервів для просування вперед; знижує можливості вибору (визначення) конкретної, обґрунтованої проблеми для опрацювання.

Що ж таке педагогічний аналіз?

Педагогічний аналіз (В.И. Зверева) – це ціленаправлена аналітична діяльність дирекції (учителя і т.д.), спрямована на виділення основного, суттєвого в складній і багатогранній роботі шкільного колективу за рік (попередні роки); встановлення причинно-наслідкових зв’язків в ній шляхом розподілу її на окремі напрямки; оцінка кожного з них; визначення його місця і ролі в цілісній системі шкільного життя, і, наприкінець, виявлення зв’язків між самими напрямками, між ними і всією роботою в школі.

Суть педагогічного аналізу можна подати такою формулою: Результат (чого досягли?) –> Причини (чому це виявилося можливим? (неможливим?)) –> Фактори (що цьому сприяло? (не сприяло?)).