- •1.Поняття «Історіографія історії України»
- •2. Історичні праці о. М. Бодянського.
- •3.Мета курсу «Історіографія історії України».
- •4. Одеське товариство історії і древностей. А. О. Скальковський.
- •5.Предмет курсу «Історіографія історії України»
- •6.Гурток харківських романтиків. Ізмаїл Срезневський як історик України.
- •7. Завдання курсу «Історіографія історії України»
- •8. Археографічні видання. Київська комісія для розбору давніх актів.
- •9.Методологія курсу «Історіографія історії України»
- •12.Питання історії козацтва, Визвольної війни середини хvіі століттяу творах м. О. Максимовича.
- •14. М. Максимович – історик Коліївщини.
- •16. М. Костомаров – представник народницького напряму в українській історіографії.
- •17. Соціально-економічна і культурна основа історичних знань в Русі хі – хіі ст.
- •19. Південно-руські літописи хі-хіі ст., та їх місце в історіографії історії України.
- •20. Суспільно-політична, громадська діяльність та історичні погляди в. Б. Антоновича.
- •21. «Повість минулих літ» та її редакції.
- •23. Галицько-Волинський літопис як пам’ятка історіографії
- •24. Історичні погляди о. М. Лазаревського
- •26. Історична спадщина о. Єфименко
- •27. Західноруські літописи
- •28. Історична спадщина м. Драгоманова
- •29. Густинський літопис як пам’ятка історіографії
- •31. Українські літописи кінця XVI - початку XVII ст., та їх місце в історіографії історії України.
- •33. Мемуари XVI - першої половини XVII століть.
- •35. Козацько-старшинські літописи хvіі століття. Літопис Самовидця як історіографічна пам’ятка
- •36. Історія козацтва в дослідженнях д. І. Яворницького.
- •37. Монастирські літописи хvіі століття
- •39. «Хроніка з літописців стародавніх» Феодосія Сафоновича
- •40. «Державницька школа» в новітній українській історіографії. В. Липинський. С. Томашівський
- •41. Історіографічна характеристика «Синопсиса»
- •42. Історіографія 30-40-х рр. Хх ст.. Заходи держави щодо українських істориків.
- •43. Суспільно-політична основа і загальні риси української історіографії XVIII ст.
- •45. Літопис Григорія Граб’янки.
- •47. Літопис Самійла Величка
- •49. Українська історіографія другої половини XVIII ст.
- •51. Історичні дослідження о. Рігельмана
- •53. Історична спадщина п. Симоновського
- •55. Мемуарна література XVIII ст..
- •57. Суспільно-політичні умови розвитку історичних знань в Україні наприкінці хvііі – 1 пол. Хіх ст.
- •59.Місце «Історії Русів» в українській історіографії.
- •61.Історичні дослідження Якова і Олександра Марковичів.
- •63.«Історія Малой Росії» д. М. Бантиш-Каменського
- •65. «Історія Малой Росії» м. А. Маркевича.
29. Густинський літопис як пам’ятка історіографії
Одною з цінних пам'яток української історіографії початку XVII ст. є Густинський літопис, знайдений у Густинському монастиреві біля Прилук на Полтавщині.
Авторство та час написання Густинського літопису достовірно ще невідомі. Один з дослідників висловив більш-менш переконливу думку про те, що цю цікаву літописну пам'ятку української історіографії написав між 1623 - 1627 рр. відомий тогочасний письменник, автор «Палінодії» Захарій Копистенський. Густинський літопис, що дійшов до нас, являє собою пізніший список, зроблений в 1670 р. з якогось примірника ієромонахом Густинського монастиря Михайлом Лосицьким. Як видно з передмови до літопису, Лосицький був не творцем літопису, а лише переписувачем його.
Літопис називається «Кройнікою» і являє собою компіляцію з багатьох давніх руських та польських джерел. Він містить у собі цілий скорочений вигляд історії від Київської Русі до Брестської унії включно. Літопис починається оповіданням, запозиченим з староруських літописів, найбільше з Київського і Галицько-Волинського. Автора найбільше цікавили зовнішньополітичні відносини, в яких перебувала Україна з її сусідами - Литвою, Польщею, Кримським ханством, Туреччиною. Слідом за викладом загального історичного матеріалу, автор вміщує окремі невеликі розділи «Про початок козацтва», «Про застосування нового календаря» і закінчує літопис розділом «Про унію, як вона почалася в Руській землі». Цей розділ найцікавіший і найцінніший з точки зору вірогідності історичного матеріалу. Густинський літопис є не звичайною компіляцією, а твором з певними власними тлумаченнями фактів, запозичених автором із різних джерел, з оригінальними поглядами його складача на історію як предмет.
У передмові до літопису складач або переписувач його, на зразок літописця Галицько-Волинського літопису, який вписав у свій текст народну легенду про євшан-зілля, підкреслює значення для людини історичних традицій його народу. Думка зводиться ось до чого - у всякої людини існує природжена любов до своєї вітчизни, яка кожного неначе намагнічене залізо притягає до себе.
Слід думати, що передмова належить не первісному авторові літопису, а його переписувачеві останньої третини XVII ст. Михайлові Лосицькому. Своїм змістом і риторичністю мови вона нагадує нам звернення до читачів авторів козацьких літописів початку XVIII ст. Особливо вона подібна до «Передмови до чительника», вміщеної у літопису С.Величка.
Густинський літопис як пам'ятка своєї доби є одним з найбільш цінних в українській історіографії. В останній частині він більш достовірний і менш тенденційний, ніж будь-яка з тогочасних хронік, що виходили з під пера представників цивільної феодальної аристократії. Мова Густинського літопису зовсім близька до народної української. Отже, і з точки зору лінгвістики ця історична пам'ятка заслуговує на увагу.
Певний інтерес становить Густинський монастирський літопис, або «Летописец о первом зачатии и создании обители монастиря Густынского», що охоплює 1600 - 1640 рр. У ньому висвітлюються, головним чином, справи церковні і переважно ті, що зв'язані з історією Густинського монастиря, як одного з осередків ідейної боротьби проти католицизму і унії на Лівобережжі. Разом з тим церковна історія подана тут у зв'язку з рядом політичних подій, зокрема про діяльність Сагайдачного і його політику на розрив унії і відновлення православної ієрархії в 1620 р.
Автор Густинського літопису був очевидцем і учасником багатьох подій, про які він розповідав. У силу цього коротка за своїм текстом літописна пам'ятка має велике значення з точки зору достовірності подій, описаних у ній. Твір пройнятий яскравою антикатолицькою та антиуніатською тенденцією і симпатією до козацтва як опори в боротьбі проти національно-релігійного гніту.