25. Облік авансів одержаних від іноземних покупців.

Найважливіша частина закінчення будь-якого продажу — вчас­но отримати плату за товари. Найбільше гарантій в цьому питанні для експортера надають авансові платежі від іноземних покуп­ців.Сума доходу від реалізації готової продукції (товарів, робіт, по­слуг), інших оборотних і необоротних активів, в оплату за які від покупців і замовників попередньо одержані кошти (аванс) в інозе­мній валюті, визначається перерахунком вартості фактично реалі­зованих (але не більше попередньо оплачених) в рахунок авансу готової продукції (товарів, робіт, послуг), інших оборотних і не­оборотних активів за валютним курсом на дату зарахування (отри­мання) попередньої оплати (авансу) в іноземній валюті.

Суми отриманих авансів в рахунок майбутнього відвантаження (надання) товарів (робіт, послуг) включатимуться до складу доходу звітного періоду, коли буде здійснене таке відвантаження (надан­ня), не за курсом на момент відвантаження (надання), а за курсом на момент отримання авансів.

Це означає, що доходи за виконані роботи, надані послуги ви­знаються на дату їх надання, а за готову продукцію — на дату від­вантаження, але визначаються за курсом на дату попередньої опла­ти (одержання авансу), перерахунок на дату визнання доходу не відбувається, тобто перерахунок кредиторської заборгованості в іноземній валюті на дату визнання доходу не здійснюється. Вар­тість реалізації, що перевищує суму попередньої оплати, визнача­ється із застосуванням валютного курсу на дату визнання доходу від реалізації.

Якщо ж реалізовано готової продукції, товарів та інших активів на суму меншу, ніж попередньо одержаний аванс, і подальша реа­лізація цьому покупцеві не передбачається, а залишок авансу під­лягає поверненню покупцю грошима, то зобов'язання в сумі зали­шку авансу підлягає перерахунку за валютним курсом на кожну дату балансу (поки не відбудеться сплата грошей) і на дату пога­шення зобов'язання (сплати грошей).

У зв'язку з цим в обліку необхідно чітко розділяти суми в іно­земній валюті, що надійшли від нерезидентів, як погашення існую­чої заборгованості, та суми авансів, що надходять. Для обліку останніх використовується субрахунок 681 «Розрахунки за аванса­ми одержаними».

Сума дебіторської заборгованості, відображена в обліку на суб­рахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними», забезпечуєть­ся запасами (матеріальними активами), а не сумами коштів, тому її варто розглядати як немонетарну статтю.

Для узагальнення інформації про розрахунки з іноземними по­купцями та іншими дебіторами використовується Журнал 3 та ві­домості аналітичного обліку по відповідних рахунках, що також ведуться паралельно в національній та іноземній валютах.

26. Митні платежі: види, порядок нарахування та відображення в обліку.

¹ Види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; тимчасове ввезення (вивезення); спеціальна митна зона та ін. (ст. 185 МКУ).

² З метою справляння мита всі товари систематизовано за видами, підвидами, формами, консистенцією тощо у розділи, групи та підгрупи і т.д. Таке зведення товарів називається Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД). Наприклад, розділ «Живі тварини; продукти тваринного походження» включає групи 01 «Живі тварини», 02 «М’ясо та харчові нутрощі (субпродукти)», які діляться на підгрупи і т.д. Для бухгалтера така класифікація вигідна тим, що можна домогтися особливостей у веденні їх кількісного і вартісного обліку (Закон № 2371).

При імпорті товару власник товару - декларант отримує п’ятий примірник ВМД. Якщо декларування товару проводив митний брокер, то 4-й примірник ВМД отримує брокер, а 5-й — власник товару. При експорті товару 5-й примірник ВМД отримує експортер-декларант. А якщо декларування товару проводив митний брокер, то для нього робиться копія з 4-го примірника. Це важливо, бо 5-й примірник ВМД є однією з підстав для бюджетного відшкодування ПДВ, а митні брокери інколи «забувають» робити для себе копію і забирають 5-й примірник.

Митне очищення зі сплатою всіх ввізних платежів товари проходять на внутрішній митниці, після чого їх можна використовувати за призначенням. Щоб окремі товари не загубилися по дорозі застосовується ряд спеціальних заходів із забезпечення їх доставки з митницы на кордоны до митниці призначення, серед яких, зокрема, грошова застава. В цьому разі грошова застава — це сума коштів, що попередньо вноситься на депозитний рахунок митниці призначення в розмірі встановлених податків і зборів, які підлягали б сплаті в разі ввезення таких товарів з метою вільного обігу на митній території України.

Оформляється ця операція складанням попередньої ВМД (далі —ПД) за всіма правилами оформлення ВМД у відповідному режимі. Але така ВМД не є підставою для оприбуткування товарів в обліку і тим більше відображення податкового кредиту з ПДВ. Після того, як товар доставлено в митницю призначення, робиться нова ВМД, а ПД анулюється. Перелік товарів, на які оформляється ПД, затверджується ДМСУ (наказ від 28.02.2003 р. № 129). Автор вважає, що в разі оформлення ПД відображати в обліку нарахування і сплату митних платежів не потрібно. Проте необхідно зробити проводку по дебету забалансового субрахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані» на всю суму платежів, нарахованих за ПД.

Для контролю за доставкою решти товарів застосовується попереднє повідомлення (ПП). Воно має таку саму форму, як і звичайна ВМД, але складається не на бланках ВМД і ввізні платежі не вносяться. Це лише інформація для митниці призначення про те, що на адресу одержувача має надійти імпортний товар.

Різновидами ВМД є також періодична, тимчасова і неповна ВМД. Вни оформляються на визначені види товарів і за певних умов з дозволу митного органу. Наприклад, якщо товари перемещуються трубопроводами, може оформлятися тимчасова ВМД, якщо не вистачає якогось документу – неповна.