1.2. Види переказу на уроках читання в початкових класах. Творча робота на основі тексту

Уміння переказувати прочитане – одна з важливих характеристик читацьких умінь молодшого школяра. Ця поширена форма навчання сприяє розвитку мовлення учнів, вмінню стежити за послідовністю та логікою викладу, добирати слова, фрази, будувати речення, є засобом збагачення пам’яті, розвитку мислення учнів. Успішний переказ свідчить про засвоєння усіх термінів і понять у тексті, осмислення прочитаного, розвиток умінь висловлювати своє ставлення до нього.

Ефективною підготовкою до переказу прочитаного є ознайомлення з текстом твору, поділ його на частини й визначення головної думки кожної з них, складання плану.

На уроці читання використовують різноманітні види переказу: дослівний, близький до тексту, стислий (або короткий), творчий. Найповнішому проникненню в зміст художнього твору сприяє вибірковий переказ. Він за деталізацією змісту може бути дослідним або коротким, за наближенням до мови автора – дослівним, близьким до тексту, вільним (своїми словами), за наявністю змін і доповнень – творчим (розповідь від особи персонажа, словесне малювання тощо), за особливостями структури й типу тексту, що будується, – розповіддю (окрема сцена, епізод, лінія дії), описом (картини природи, місце дії, зовнішність персонажа ), міркуванням (характеристика дійової особи).

Використання різних видів переказу як прийомів аналізу літературного твору дозволяє виявити характерні особливості ідейно-образного змісту тексту через сюжет, композицію, художній образ, мову і стиль письменника.

На підготовчому етапі (аналітичний тип читання в темпі 20-40 слів за хвилину з усвідомленням фактичного змісту тексту) створюється основа для початку роботи над переказом за допомогою логіко-стилістичних вправ на рівні окремих слів і речень.

Дібрані ігри, класифікаційні вправи, завдання логічного плану формують в учнів уміння вибирати предмети за класифікаційними ознаками й узагальнювати їх в одну видову групу, знаходити потрібний уривок або додавати частину, якої не вистачає в тексті, визначати тему фрагменту із зазначеним початком, складати переказ уривка з опорою на деформований текст тощо.

На початковому етапі (синтетичний тип читання в темпі 60-80 слів за хвилину із сприйняттям змісту тексту) діти оволодівають вибірковим переказом однієї частини з подальшим її зачитуванням. При цьому школярі звільняються від поки ще складної для них операції – поєднання декількох частин у зв’язну розповідь – і поступово привчаються орієнтуватися в книжковому тексті. Визначення теми уривка відбувається за конкретними запитаннями учителя, за вказівкою на потрібну частину тексту або абзац, за готовим заголовком, заздалегідь даним або складеним колективно планом, за ілюстрацією, за змістом прислів’я. Під час відтворення тексту діти вчаться планувати зміст, усвідомлено абстрагуватися від непотрібної додаткової інформації, використовувати авторські мовні засоби.

На основному етапі (автоматичний тип читання в темпі 90-120 слів за хвилину з поглибленим сприйманням змісту) молодші школярі переходять від навчальних колективних переказів до вільного переказу відібраного літературного твору на уроках класного й позакласного читання, а також безпосередньо у спілкуванні з батьками, друзями, однокласниками. Усвідомлюють роль та вчаться використовувати три види вибіркового переказу: розповідь (щоб розповісти про якийсь епізод, дію); опис (допомагає “побачити” героя твору, картину природи, місце, де відбуваються події); міркування (дає змогу зрозуміти характер героя, його поведінку, стосунки з іншими дійовими особами) [8, c.47].

Учні з’ясовують, що переказувати зміст літературного твору можна не тільки повно й докладно, а й створювати різні варіанти тексту на базі даного.

Уміння вибірково переказувати тексти різних типів використовується учителем як прийом роботи для активного проникнення у фактичний та ідейно-образний зміст художніх творів, як засіб всебічного аналізу прочитаного.

Вибірковий переказ аналізується за такими критеріями: обсяг вторинного тексту, змістовність висловлювання, композиційна цілісність, синтаксична будова й засоби зв’язку.

Види творчого переказу різноманітні: розповідь від першої особи, продовження розповіді, складання розповіді на тему сюжету твору.

Інші види творчих робіт та прийоми активізації навчальної діяльності на уроці читання можуть бути такими: лінгвістичні та літературознавчі ігри; складання казок, віршів, інсценізацій, радіоп’єс; добір та створення ілюстрацій до творів; читання в особах; розв’язування творчих літературних завдань: введення в твір нових подій, персонажів; придумування різних варіантів закінчень твору; уявлення того, що можна побачити в творі, а що почути тощо.

Відгук на прочитану книгу (як вид твору) надзвичайно важливий для виховання юних читачів. У відгуку діти дають оцінку прочитаному (переглянутому). Мета відгуку полягає в тому, щоб сприяти глибокому усвідомленню ідейного змісту, художніх деталей творів [11, c.54].

Відгуки в письмовій формі рекомендується робити в 4 класі у такий спосіб. Учитель простежує, щоб на час написання відгуку на книгу текст був прочитаний усіма учнями.

Учням заздалегідь повідомляємо про те, що вони складатимуть письмовий відгук (твір) на прочитану книгу. Проводиться детальна бесіда за книгою: стисло передається сюжет, описуються головні дійові особи, перечитуються окремі невеликі уривки, аналізується ідейний зміст твору. Учні розповідають, що їм особливо подобалося в книзі, обґрунтовують свою думку. До уроку, як правило, готується невеличка виставка: портрет автора, ілюстрації до тексту.

Дітей варто познайомити з кількома зразками відгуків на прочитані книги, проаналізувати їх. На наступному уроці складається колективний відгук, який обговорюється, записується на дошці, редагується і потім переписується в зошит із можливими доповненнями й змінами.

Відгук на прочитану книгу – це вільний твір. Дитячі відгуки різноманітні. Однак можна виділити кілька типів, які зустрічаються в практиці навчання. Найпростішим є стислий переказ змісту книги. Дитина не може ще дати оцінку прочитаному.

Часто діти передають у своїх відгуках не весь сюжет, а окремий епізод, який їм сподобався. Складніші відгуки вміщують найпростішу оцінку прочитаного, елементарну характеристику одного або кількох героїв прочитаної книги, розповідь про те, які вчинки, подвиги героїв схвилювали читача [16, c.66].

Учні 3-4 класів пишуть відгуки, в яких є порівняння, зіставлення прочитаного з фактами, відомими їм з інших книг або з життя, з узагальненнями. Твори-відгуки, ускладнюючись, поступово стають творами на літературні теми.

Усі види переказів (детальний, стислий, вибірковий) можуть включати виконання додаткового творчого завдання. Найпоширенішими видами є перекази зі зміною особи оповідача, від особи одного з персонажів, з творчими доповненнями, змінами тощо.

Важливо, щоб у практиці відповідне місце посіли перекази з додатковим завданням, в яких вихідний текст дещо змінюється, переопрацьовується або доповнюється. В результаті зміст переказу не збігається зі змістом вихідного тексту. До таких переказів можна рекомендувати такі завдання:

1. Пропонується дати відповідь на запитання, висловити свою думку з приводу викладеного в тексті. В цьому випадку до вихідного тексту не вноситься жодних змін. Автор створює свій текст після переказу.

2. Пропонується дописати початок (зачин), кінцівку (висновки) до вихідного тексту або ввести в нього елементи опису, діалог, міркування або розповісти текст від іншої особи, іншого літературного героя. У цьому випадку переказ за змістом відрізняється від вихідного тексту.

Слід звернути увагу на перекази з точки зору сприйняття вихідного тексту. Вони розрізняються: а) перекази прочитаного тексту, сприйнятого візуально; б) перекази сприйнятого на слух тексту; в) перекази тексту, сприйнятого і на слух, і візуально [14, c.59]. Ці види переказів враховують необхідність розвитку різних здібностей учнів до сприймання тексту, оскільки в житті ми зустрічаємось з необхідністю відтворювати зміст і прочитаного, і почутого, і побаченого.

Основними етапами роботи над написанням переказу є: 1) уточнення (учителем) мовленнєвого завдання; 2) вступне слово про автора й твір (якщо це необхідно); 3) читання тексту вчителем або прослуховування грамзапису на платівці; 4) визначення теми й основної думки вихідного тексту; 5) повторне читання або прослуховування тексту; 6) самостійний переказ (усний чи письмовий) [25, c.28].

Поширеними видами творчих робіт на основі тексту є: творчий переказ, розповідь за аналогією, ілюстративна робота (словесне, графічне малювання), колективна декламація, складання сценаріїв за прочитаним, інсценізація, вправи з деформованим текстом, творення анотацій, відгуків, рецензування, написання листів авторам творів, складання описів з елементами міркування, монологів від імені героїв, автора-оповідача, читання діалогів, робота над лексико-семантичними групами, запис міркувань.