Методика кред модульн критерии оценок

ЗМІСТ

МЕТОДИКА

перезарахування оцінок успішності студентів відповідно до вимог Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS)

(адаптовано до вимог Болонської конвенції)

КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ПОНЯТТЯ

Уmax – максимальне значення вищої прохідної оцінки у балах. Уmin– мінімальне значення нижчої прохідної оцінки у балах.

і– довжина інтервалу прохідного рівня оцінок у балах.

У– середнє арифметичне значення середнього бала успішності всіх студентів, які входять до вибірки у балах.

Уі – значення бала успішності студентів у даному інтервалі.

ni – кількість студентів, які мають бал успішності на рівні його значення в да-

ному інтервалі.

σ – середнє квадратичне відхилення. Нормальний (теоретичний) розподіл пока-

зника – це розподіл за кривою Гаусса-Лапласа.

Фактичний розподіл – це розподіл, побудований за фактичними значеннями показника.

Критерій погодженості «χ2» («хі-квадрат»), який застосовується при порівнянні теоретичного та фактичного розподілів (пояснення – в тексті).

Частотність (ймовірність) – кількісна характеристика виявлення ознаки у процесі (у відсотках або в іншому кількісному виразі).

1. ПЕРЕДМОВА

Система оцінювання успішності студентів при педагогічній діагностиці у більшості навчальних закладів передбачає кількісний вираз. За той чи інший рівень знань та умінь студенту після проведення підсумкових контрольних заходів виставляється відповідний кількісний еквівалент.

3

Такий підхід має дві значні переваги. По-перше, кожний студент має змогу прозоро визначити свій рейтинг у ряді своїх колег з навчання і, по-друге, такий підхід стимулює його бажання одержувати вищу оцінку.

Крім того, у кожній системі оцінювання велике значення має діапазон оціночних кількісних рангів. Велика їх кількість знижує об'єктивність виставлення оцінки через відсутність достатньо обґрунтованих критеріїв, а малий діапазон оцінок знижує можливості ранжування студентів за показниками їх успішності.

УЄвропейській системі перезарахування кредитів (ЕСТS) у шкалі оцінювання приймаються як компроміс п'ять оцінок прохідних рівнів.

Утакому разі студенти тих ВНЗ, у яких застосовується багатокількісна шкала оцінок, втрачають можливість бути ранжованими у межах кожного оціночного рівня.

Наприклад, у певному ВНЗ інтервал оцінок кожного прохідного рівня складає 20 балів і оцінка "В" системи ЕСТS має інтервал від 80 балів до 100 балів. (Відповідно до цього два студенти цього ВНЗ, один з яких має оцінку 80 балів, а другий 99 балів, в цій системі оцінюються однаковою оцінкою «В»).

Дана «Методика перезарахування оцінок успішності студентів відповідно до вимог Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS)» (далі для скорочення – «Методика перезарахування оцінок») передбачає усунути цей недолік, її побудова та механізм реалізації дозволяють у будь-якій шкалі оцінювання перезараховувати оцінку одного ВНЗ в іншому навчальному закладі з максимально можливою точністю, зберігаючи однакове ранжування показників успішності студента.

Методика перезарахування оцінок повністю адаптована до вимог Болонської конвенції, що викладені в Європейській системі перезарахування кредитів (ЕСТS), і зберігає національні традиції та державні стандарти вищої освіти кожної держави. Вона відповідає наступній вимозі цієї системи:

«Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого».

4

2. ОСНОВА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ ОЦІНОК ЗА РІЗНИМИ ШКАЛАМИ ОЦІНЮВАННЯ

Результати екзаменів та заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак в Європі співіснують багато різних систем оцінювання. До того ж питання перезарахування оцінок є однією з найсуттєвіших проблем студентів, учасників ЕСТS:

–з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в одній країні від іншої, від одного предмета до іншого і від одного закладу до іншого;

–з іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів.

Для усунення цих недоречностей Європейська комісія скликала групу експертів, які на основі компромісів запропонували європейську систему “полегшеної шкали оцінювання” наступного змісту:

–кількість оцінок у шкалі оцінювання ЕСТS є компромісною; менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та причинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок; визначення п'яти прохідних рівнів оцінок було обране для максималізації значення оцінок «А» та «Е»;

–модель шкали оцінювання повинна мати розподіл прохідних рівневих балів між усіма студентами за схемою І0% - 25% - 30% - 25% - 10%;

–визначається якісний зміст прохідних рівневих балів (А, В, С, D, E) та непрохі-

дних балів (FX, F).

Усі зазначені показники формулюються у «Шкалі оцінювання ЕСТS» (див. табл. 1).

Таким чином, за основу методики перезарахування оцінок успішності студентів приймається «Шкала оцінювання ЕСТS» та її фундаментальні складові:

–п’ять оціночних прохідних рівнів;

–розподіл оціночних рівнів серед студентів академічних груп за схемою 10%

– 25% – 30% – 25% – 10%;

–якісні ознаки для оцінки прохідних рівнів.

5

Таблиця 1

Шкала оцінювання ЕСТS

в Європейській системі перезарахування кредитів (ЕСТS)

З метою конкретизації та застосування на практиці цих складових «Методика перезарахування оцінок» передбачає:

–обґрунтувати та визначити інтервали п'яти прохідних рівнів у балах тієї шкали оцінок, яка застосовується у конкретному вищому навчальному закладі;

–перевірити характер фактичного розподілу показників успішності студентів серед їх академічної кількості та порівняти його за критеріями погодженості із розподілом за схемою 10 - 25 - 30 - 25 - 10, значення якого слід підраховувати через критерій «хі – квадрат» (χ2);

–якщо перші два пункти за своїми показниками узгоджуються із запропоно-

ваними у системі ЕСТS, розробити механізм її застосування.

«Методика перезарахування оцінок» не зачіпає питань порівняння систем організації контрольних заходів у різних вищих навчальних закладах. Вона не аналізує змісту конкретної контрольної документації з навчальної дисципліни і не проводить зіставлення його між різними ВНЗ.

Усі ці питання педагогічної діагностики узгоджуються при перезарахуванні кредитів у розділах інформаційного пакету при вступі до європейського співтовариства.

6

«Методика» є лише інструментом, що гарантує прозорість перезарахування показників успішності навчання студента в будь-якому закладі освіти.

Вона надає можливість кожному ВНЗ розробляти стабільні (на весь період застосування тої чи іншої шкали оцінювання) показники для перезарахування оцінок і видавати студенту або приймати від нього з інших закладів академічні довідки з оцінками, що відповідають вимогам "Шкали оцінювання ЕСТS”.

Показники для перезарахування оцінок, що визначаються за цією методикою, не потребують ніякого узгодження з іншими ВНЗ і не передбачають одержання від них будь-якої інформації про шкалу оцінювання, яку вони застосовують.

Запропонована нами методика передбачає лише обізнаність учасників Європейської міжуніверситетської кооперації про методику побудови внутрішніх таблиць для перерахування своїх оціночних балів будь-якої шкали оцінювання у загальну Європейську формулу безкількісної оцінки.

Ця формула є предметом даної “Методики перезарахування оцінок”.

3. РОЗРАХУНОК ІНТЕРВАЛІВ ПРОХІДНИХ ОЦІНОЧНИХ РІВНІВ

Шкала прохідних рівнів системи ЕСТS незалежно від шкали оцінювання у конкретному вищому навчальному закладі передбачає п'ять інтервалів (А, В, С, D, Е).

Для надання цим оцінкам кількісного значення у тій шкалі оцінювання, що застосовується у ВНЗ, виконуються наступні дії.

1. Визначається кількісна довжина інтервалу у балах вимірювання оціночної шкали за формулою (1):

де: Уmax– максимальна позитивна оцінка, що застосовується у ВНЗ; Уmin – мінімальна позитивна оцінка, що застосовується у ВНЗ; і - кількісна довжина інтервалів прохідних оціночних рівнів.

Наприклад, - для п’ятибальної шкали оцінювання:

Уmax = 5, Уmin = 3;

7

і = 5 −5 3 = 0, 4 бала ;

-для дванадцятибальної шкали оцінювання, яка застосовується в Донбаській національній академії будівництва і архітектури:

Уmax = 12, Уmin = 4;

і = 125− 4 = 1, 6 бала ;

- для стобальної шкали оцінювання:

Уmax = 100, Уmin = 20;

і = 1005−20 =16 балів.

2. Визначається кількісна характеристика кожного прохідного оціночного рівня: межові значення, тобто його початок та закінчення, а також кількісний параметр середини інтервалу (див. табл. 2, 3 та 4).

3. Кожному оціночному прохідному рівню шкали ЕСТS надається кількісне значення, яке дорівнює кількісному значенню середини інтервалу.

*Примітка.

1.Розрахунки для п'ятибальної та стобальної шкал оцінювання виконуються тільки для характеристики можливості застосування «Методики перезарахування оцінок» для будь-якої шкали оцінювання.

2.Кількісне значення дрібних кількісних показників (кількість знаків після коми) вибирається в залежності від шкали оцінювання (але, для спрощення, - не більше двох знаків після коми).

3.Усі ці розрахунки не порушують шкали оцінювання, яка застосовується у даному

ВНЗ.

Кількісна характеристика прохідних рівнів для дванадцятибальної шкали оцінювання (і=1,6 бала)

ВИСНОВОК. У таблицях 2, 3, 4 визначені наступні характеристики для перезарахування оцінок, виставлених за будь-якою шкалою оцінювання стосовно будь-якої іншої:

-кількісна характеристика рівневих прохідних оцінок за шкалою ЕСТS (А, В, С, D, Е) через кількісне значення середини інтервалів кожного з них;

-довжина інтервалу "i" у балах, яка може дати змогу визначити будь-яку кількість балів за формулою:

[кількісна оцінка за шкалою EСТS (А, В, С, D, Е) ± (0,1÷0,5) i].

НАПРИКЛАД, студент навчався у ВНЗ, в якому застосовується дванадцятиба-

льна шкала оцінювання, та одержав з навчальної дисципліни «Теоретична механіка» оцінку 9 (дев'ять) балів. При переході до іншого ВНЗ йому видається академічна довідка, в якій виставляється оцінка за шкалою ЕСТS (див. табл. 3):

«Теоретична механіка» - оцінка (В – 0,4 і).

Для дванадцятибальної шкали оцінювання: В=9,6 бала, і=1,6 бала.

Якщо студент переходить до ВНЗ, в якому застосовується п'ятибальна система оцінювання і в якій В=4,4 бала, і=0,4 бала (див. табл. 2), йому виставляють оцінку:

(В - 0,4 і )=4,4 – 0,4х0,4=4,4-0,16=4,24=4 бала. При переході до ВНЗ, в якому за-

стосовується стобальна шкала оцінювання, в якій В = 76 балів, і = 16 балів (див. табл. 4), студенту з цієї дисципліни виставляється оцінка:

9

(В - 0,4і)=(76 – 0,4х16)=76 - 6,4=69,6=70 балів. Усі ці три вищих навчальних за-

клади навіть можуть не знати, в якій шкалі оцінювання ця оцінка була одержана і в якій шкалі вона буде розшифровуватися. У цьому полягає основна перевага даної методики перезарахування.

*Примітка.

1.Частка інтервалу «і», яка зараховується до оцінки, може мати будь-яку дрібність від 0,01 до 0,50. Але, на наш погляд, для зручності достатньо характеризувати її однією цифрою після коми.

2.Частка інтервалу, тобто коефіцієнт при «і» не повинен перевищувати величини 0,5.

ВИСНОВОК. На основі цієї «Методики перезарахування оцінок» необхідно доповнити Європейську шкалу оцінювання ЕСТS єдиною формою виставлення оцінки в академічних довідках студентів за формулою (2):

(„У” ± αі), (2)

де «У» – літерна позначка відповідної оцінки прохідного рівня шкали оцінок у системі ЕСТS, тобто: А, В, С, D, Е; і - довжина інтервалу оціночного рівня; α - частка довжини інтервалу від 0,1 до 0,5.

4. ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗПОДІЛУ ПОКАЗНИКІВ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» (ЕСТS) передбачає розподіл студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки прохідного рівня, у наступному відсотковому відношенні: оцінки «А» («відмінно») – 10%, оцінки «В» («дуже добре») - 25%, оцінки «С» («добре») - 30%, оцінки «D» («задовільно») - 25% та оцінки «Е» («достатньо») - 10%.

Застосування такого розподілу студентів за результатами їх досягнень у навчанні потребує перевірки та порівняння із фактичним їх розподілом у конкретному вищому навчальному закладі.

Якщо припустити, що навчальний процес є фізичною системою, яка мусить випускати продукцію гідної якості за відповідними параметрами, то в залежності від випадковості в технології або якості сировини кінцеві параметри будуть мати відмінність в якості продукції.

10