история Украины
.pdfТема 4. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ В СЕРЕДИНІ ХVІІ СТ.
УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ ХVІІ СТ. – У ХVІІІ СТ.
Ключові слова та поняття
Українська національно-визвольна революція; Зборівська мирна угода; Білоцерківська мирна угода; Переяславська Рада; Березневі статті; Гадяцький договір; Переяславські статті;
Руїна; Гетьманщина; Коломацькі статті.
4.1. Вхідна інформація для самоконтролю
Успішному вивченню змісту теми сприяє відновлення і використання наступних знань:
-з курсу історії України в загальноосвітній школі стосовно визначення місця української національно-визвольної революції в історії українського народу;
стосовно відновлення та занепаду української державності в ХVІІ – ХVІІІ ст.;
-з курсу правознавства в загальноосвітній школі стосовно поняття “автономія”.
-з теми 3 щодо історичної ролі козацтва, причин та наслідків козацько-селянських повстань кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.
4.2.Зміст теми
4.2.1.Структурно-логічна схема змісту теми
1.Українська національно-визвольна революція:
-причини та привід;
-періодизація;
-формування української гетьманської держави.
2.Україна наприкінці ХVІІ ст. - у ХVІІІ ст.:
-політичне становище та соціально-економічний розвиток;
-обмеження автономії Гетьманщини;
-ліквідація Гетьманщини.
4.2.2. Тематичний зміст.
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ В СЕРЕДИНІ ХVІІ СТ.
Козацько-селянські повстання кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст були придушені й не вирішили протиріч між українським народом та польською шляхтою. У сер. ХVІІ ст. ці протиріччя призвели до початку української національно-визвольної революції (4.1.).
31
4.1. Українська національно-визвольна революція – всенародне національно-визвольне повстанняв Україні(1648-1676рр.)протиполітичноївладиРечіПосполитої,внаслідокякогобула відновленаукраїнськадержавність.
Причини української національно-визвольної революції сер. ХVІІ ст.:
-посилення іноземного панування;
-обмеження козацького самоуправління; ліквідація його вищого виборного апарату;
скорочення реєстру;
-посилення феодального тиску: збільшення розміру податків та панщини, гноблення з боку орендарів;
-релігійні переслідування з боку польських католиків.
Приводом для початку національно-визвольної революції стала особиста образа, яка була нанесена польським шляхтичем колишньому Генеральному писарю Запорозької Січі
Б.Хмельницькому і призвела до загибелі його сина.
Після невдалих спроб вирішити ситуацію легальними засобами у 1647 р.
Б.Хмельницький втік на Запорозьку Січ та почав готувати повстання, розсилаючи призови до боротьби за національне визволення.
Періодизація національно-визвольної революції:
1)1648-1651 рр.:
-1648 р. - час піднесення народного руху і перемог повсталих під проводом Б.Хмельницького (найбільш значні – у квітні під Жовтими Водами, у травні під Корсунем, у вересні під Пилявцями), внаслідок чого повстанці контролювали територію від Полтави до Пилявців і від нижнього Дніпра до Чернігова; Б.
Хмельницький був проголошений гетьманом;
-1649 р. – битва під фортецею Зборів та підписання Зборівської мирної угоди (4.2.),
що дало змогу зміцнити українську державу, не зважаючи на обмеження території та заведення реєстру. Суттєвим недоліком було й залишення кріпацького стану селян.
4.2.Зборівськамирнаугода -козацько-польськиймирнийдоговір(1649р.),згідно якого:
-територія трьохвоєводств (Київського, Брацлавського, Чернігівського) відходила під контроль ВійськаЗапорозького начолізгетьманом;
-ВолиньіПоділлязалишалисяпідвладоюпольськогокороля;
числореєстровихкозаківвстановлювалосяу40тис.чол.;
32
-проголошуваласяамністіявсімповстанцям;
-католицькаіправославнашляхтазрівнювалисяуправах.
-1650-1651 рр. – зіткнення між повстанцями та польськими загонами, боротьба за вивід польських військ з України.
2)16511653 рр.:
-літо 1651 р. – поразка війська Хмельницького під Берестечком, підписання
Білоцерківської мирної угоди (4.3.).
4.3.Білоцерківськамирнаугода–козацько-польськиймирнийдоговір(1651р.),згідноякого:
-козацькийреєстрзменшувавсяз40тис.до20тис.чол.;
-козацькоютериторієювизнавалосялишеКиївськевоєводство;
-у Брацлавське іЧернігівське воєводстваповерталасяпольськаадміністрація, амагнатам ішляхті поверталисяїхмаєтки;
-гетьманпозбавлявсяправадипломатичнихзносинзіноземнимидержавами.
УгодабулаанульованаБ.Хмельницькиму1652р.
-1652 р. – перемога козацько-селянського війська під Батогом, анулювання Білоцерківської мирної угоди, повернення завоювань згідно Зборівської мирної угоди.
-1652-1653 р. – важке внутрішнє становище (економічна руйнація, спротив військовим мобілізаціям), несприятлива міжнародна ситуація (протидія Кримського ханства укріпленню української держави, невдалий похід військ Хмельницького на Молдавію, утворення антиукраїнської коаліції у складі Валахії, Трансільванії й Молдавії; ведення переговорів з Московським царством).
3)1654-1657 рр.:
-після ухвали наприкінці 1653 р. Земським Собором рішення про включення України до Московського царства, на початку 1654 р. відбулася Переяславська Рада (4.4.).
4.4.Переяславська Рада – загальна військова рада, скликана гетьманом Б.Хмельницьким у січні
1654 р. у Переяславі, на якій було прийняте рішення про входження України до Московського царства (фактично на правах широкої автономії з правом на самоврядування в економічних,
соціальних, культурних та, частково, політичнихпитаннях упередбачених межах.). Було отримано царськугарантіюпрозбереженнядержавнихправУкраїни.
33
-березень 1654 р. – підписання Березневих статей (4.5.) для остаточного
врегулювання юридичних відносин між Україною й Московією;
4.5. Березневі статті – українсько-російський договір, підписаний у березні 1654 р., згідно якого Українська козацька держава одержала автономію в складі Московського царства;
були забезпечені українські права у таких питаннях:
-гетьмана й старшину обирає козацька рада; адміністрація, податкова служба й судочинство не підзвітні Москві;
-реєстр козацького війська – 60 тис. чол.
-право на дипломатичні зносини зі всіма державами, окрім Речі Посполитої та Порти;
-царя представляє в Києві воєвода з загоном;
-гетьман має сповіщати царя про зарубіжні посольства та про вибори гетьмана;
Договір втрачав силу після смерті Б.Хмельницького, кожен наступний гетьман мав
вкладати з царями нові договори.
-1654 р. – вторгнення польських військ на територію Брацлавщини, Поділля та Волині; козацькі сили звільнили Поділля та Східну Галичину, при підтримці московського війська – частину Білорусії;
-1655-1656 рр. – напад Швеції на польські землі та початок війни з Московським царством; у таких умовах Москва заключила перемир’я з Річчю Посполитою; поява перших протиріч між московською та козацькою державами через розміщення московських військ в українських містах, спроби втручання російських чиновників в українські справи та недопущення представників козацтва на польсько-московські перемовини;
-1657 р. – смерть Б.Хмельницького.
4)1657-1676 рр.
-1657-1659 рр. – гетьманування І.Виговського: опора на старшинську верхівку та українську шляхту, поширення їх землеволодіння; розшарування козацтва; початок громадянської війни; розрив союзу з Московським царством; підписання
Гадяцького договору (4.6.) з Польщею; війна з Московським царством, перемога
під Конотопом; боротьба з внутрішньою опозицією, обрання гетьманом
Ю. Хмельницького;
34
4.6. Гадяцький договір – трактат (підписаний у 1658 р. за гетьманування І.Виговського)
про потрійну унію у вигляді воєнно-федеративного союзу Польщі, Великого князівства Литовського та Князівства Руського у складі Київського та Брацлавського воєводств, згідно якого:
-магнати і шляхта отримали право повернути свої колишні маєтки в Україні;
-владу в Князівстві Руському мала здійснювати рада з представників всіх прошарків населення (окрім селян), на якій мав обиратися гетьман;
-гетьману належала вся виконавча влада, він мав бути підзвітним лише королю;
-православні урівнювалися у правах з католиками;
-передбачалося відкриття українських шкіл та колегіумів.
-1659-1663 рр. – гетьманування Ю Хмельницького: наступ московських військ;
підписання Переяславських статей (4.7.); 1660 р. – розірвання Ю. Хмельницьким союзу з Москвою та укладання нового українсько-польського договору; 1661-1662
рр. – внутрішня боротьба з прибічниками лівобережного гетьмана Я.Сомка;
4.7.Переяславські статті – українсько-московський договір (підписаний у 1659 р. за гетьманування Ю. Хмельницького), згідно якого:
-встановлювався контроль царя над військовою діяльністю козацтва;
-гетьманська влада контролювалася з боку царських воєвод;
-без згоди царя козацька рада не могла переобрати гетьмана;
-гетьман не міг призначати й звільняти старшину;
-гетьман не мав права на самостійні зовнішні відносини.
-1663-1676 рр. – початок Руїни (4.8.); підписання російсько-польських мирних договорів (1667 р. – Андрусівської угоди, 1686 р. – Трактату про вічний мир), за якими Лівобережжя відійшло під владу Московського царства, а Правобережжя – Речі Посполитої; невдалі спроби гетьмана П.Дорошенка об’єднати обидві частини України.
4.8. Руїна – період спустошення українських земель, розколу та розпаду української державності (1663-1687 рр.), що характеризувався економічним занепадом, міжусобицями між старшинськими угрупованнями та їх представниками на гетьманство, поділенням України на Лівобережну та Правобережну, втручанням в її внутрішні справи сусідніх держав з наступним розчленуванням між Московським царством та Річчю Посполитою.
35
Відмова П.Дорошенка від гетьманської булави у 1676 р. стала останньою крапкою української національно-визвольної революції.
УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ ХVІІ СТ. – У ХVІІІ СТ.
Розділ України принципово змінив її політичний устрій та соціально-економічне становище. На Правобережжі королівський уряд Польщі відновив систему влади, що існувала до початку української національно-визвольної революції. Слобожанщина
підлягала безпосередньому управлінню з боку царської місцевої адміністрації.
Автономними правами користувалася тільки Гетьманщина, влада якої до того часу фактично розповсюджувалася тільки на підросійське Лівобережжя (4.9.).
4.9. Гетьманщина (Гетьманська держава) – назва української держави, що виникла внаслідок української національно-визвольної революції та існувала впродовж 16481782 рр. Офіційна назва держави – Військо Запорізьке. Царський уряд називав її Малоросією.
На початковому етапі була номінально залежною від Речі Посполитої, але фактично незалежною, влада її глави – гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства та частину Волині. Державний устрій характеризувався наявністю власного військово-адміністративного управління, виборністю гетьмана, старшини; єдиною податковою, судовою, фінансовою, військовою системою; встановленням дипломатичних зносин з іноземними державами. В адміністративно-територіальному відношенні поділялася на полки та сотні. Міста користувалися правами самоврядування.
Після Переяславської Ради розпочалося систематичне обмеження прав та привілеїв Гетьманщини. У 1663 р. поділилася на Лівобережну та Правобережну. На Правобережжі полково-сотенний устрій проіснував з перервами до 1714 р., на Лівобережжі – до 1782 р. На Правобережжі гетьманське правління було скасовано у 1686 р., на Лівобережжі– у 1764 р.
Наступу на автономні права Гетьманщини сприяла необхідність перезаключення українсько-московських договорів з приходом до влади кожного наступного гетьмана (див.
Березневі статті). Лінія на обмеження самостійності в управлінні, що спостерігалося вже у
Переяславських статтях, посилилася у договорах з гетьманами І.Брюховецьким (1663-1668
рр.), Д.Многогрішним (1668-1672 рр.) та І.Самойловичем (1672-1687 рр.), в результаті яких:
-гетьмана обирали в присутності царських делегатів;
-збільшувалася кількість воєвод, їх резиденції з гарнізонами відкрилися, окрім Києва,
в Чернігові, Каневі, Ніжині, Гадячі, Полтаві та ін. містах;
-була заборонена зовнішньодипломатична діяльність гетьманів;
36
-гетьманська адміністрація зобов’язувалася видавати російським поміщикам збіглих селян;
-було введено податки з населення до царської казни.
Не зміг відстояти самостійність Гетьманщини навіть такий обдарований політик, як гетьман І.Мазепа (1687-1709 рр.), ним були підписані Коломацькі статті (4.10.).
4.10. Коломацькі статті – українсько-московський договір (підписаний за гетьмана І.Мазепи в 1687 р.), згідно якого:
-гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а
старшина – скидати гетьмана;
-козацька старшина зобов’язувалася наглядати і доносити на гетьмана царському уряду;
-обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями;
-гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами,
вести торгівлю з Кримом і торгувати в Московській державі; він зобов’язувався
направляти козацьке військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною;
-у гетьманській столиці розміщувався полк московських стрільців;
-для об’єднання народів рекомендувалося сприяти змішаним шлюбам та вільному переселенню українців на російські землі.
Не дивлячись на це, І.Мазепа не позбувався ідеї повернути українську самостійність:
-чимало робив для укріплення української політичної еліти – козацької старшини й української шляхти: надання дворянських звань, закріплення земельних угідь, що вже були у користуванні, та наділення новими;
-великі кошти витрачалися на розвиток релігії та культури;
-на початку Північної війни між Росією та Швецією, скориставшись моментом,
об’єднав Лівобережжя та Правобережжя;
-у 1709 р. під час Полтавської битви з частиною козацького війська перейшов на бік шведів, сподіваючись отримати від них у майбутньому омріяну самостійність.
Після розгрому шведів І. Мазепа змушений був виїхати до еміграції, де помер.
Наслідком політичної поразки І.Мазепи стало посилення наступу на автономію України:
-зруйнування військами Петра І української столиці – м. Батурина та Запорозької Січі; перенесення резиденції гетьмана до Глухова;
37
-призначення гетьманом І.Скоропадського;
-створення для управління Україною Малоросійської колегії, безпосередньо підпорядкованої царю; вона складалася з шести російських офіцерів і прокурора на чолі з генерал-лейтенантом С.Вельяминовим-Зерновим та фактично поділяла владу з гетьманом: збирала податки для царської казни, контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії, розквартировувала російські війська, брала
участь у рішенні всіх адміністративних, фінансових та судових питань.
У боротьбі за повернення автономних прав України потерпів поразку й наступний гетьман – П.Полуботок, кінець кінцем ув’язнений до Петропавлівської фортеці. І хоча у
1727 р. Малоросійська колегія була розпущена, наступ на автономію Гетьманщини посилювався й надалі:
- за гетьмана Д.Апостола Лівобережна Україна перейшла у відання Колегії іноземних справ;
-після смерті Д.Апостола царський уряд взагалі заборонив обирати гетьмана, а
управління Лівобережною Україною передав правителю Слобожанщини князю А.Шаховському – було створено Правління гетьманського уряду, в якому окрім А.Шаховського перебували ще й два представника старшини;
-останнім українським гетьманом став К.Розумовський (1750-1764 рр.), який більшу частину часу перебував у російській столиці, а Україною правила старшина;
-було встановлено контроль царського уряду за наділенням старшини земельними володіннями та урядовими посадами;
-було ліквідовано таможні між Україною та Росією;
-Київ вивели з підпорядкування гетьману.
У 1764 р. – гетьманське правління було остаточно зліквідоване. У 1782 р. – з
утворенням Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв було скасовано полково-сотенний устрій, що завершило процес ліквідації Гетьманщини.
Таким чином, головним в житті українського народу у другій половині ХVІІ – у
ХVІІІ ст. стала боротьба за незалежність. В ході української національно-визвольної революції було відновлено українську державність у вигляді козацької гетьманської держави
– Гетьманщини. Внутрішні міжусобиці, економічний занепад та несприятливі міжнародні умови призвели до розчленування України між Річчю Посполитою та Московською державою й створили умови для поступового обмеження автономних прав Гетьманщини, а
згодом – й її остаточної ліквідації.
38
4.3. Критерії засвоєння
За результатами вивчення даної теми Ви повинні РОЗУМІТИ, що українська державність була відновлена в результаті багаторічних національно-визвольних змагань, в
ході яких вдалося позбутися влади Речі Посполитої та закласти модель формування української гетьманської держави. Причини внутрішнього та зовнішнього характеру призвели до розчленування України між Річчю Посполитою та Московським царством, до обмеження, а згодом і ліквідації автономних прав Гетьманщини.
За результатами засвоєння теми Ви повинні ЗНАТИ, що таке: українська національно-
визвольна революція, її причини та періодизація; Зборівська угода; Білоцерківська угода;
Переяславська Рада; Березневі статті; Руїна; Гетьманщина; Коломацькі статті; обмеження та ліквідація автономних прав Гетьманщини.
Повне засвоєння навчального матеріалу по даній темі вимагає від Вас УМІННЯ:
-вирізняти причини і привід історичної події;
-знаходити зв’язок між причинами історичної події та її наслідками; розрізняти особливості окремих етапів української національно-визвольної революції;
-визначати характерні особливості української гетьманської держави; риси, що
розрізняли та поєднували Гетьманщину з Київською Руссю та Галицько-
Волинським князівством;
- аналізувати причини та наслідки втрати Гетьманщиною автономних прав.
4.4. Вихід теми в інші дисципліни
Дана тема використовується:
-в курсі політології щодо аналізу характеристик моделей держави, структури державної влади, форм державного адміністративно-територіального устрою,
визначення органів державної влади та механізмів їх функціонування.
-сучасне розуміння козацтва як явища в історії української культури, нові процеси в духовному житті України в ХVІІ – ХVІІІ ст. розглядаються в курсі культурології в темі “Культура України козацької доби”;
-у темах 7, 8 щодо розуміння сутності автономного становища України в складі іншої держави.
Тема 5. ЕКОНОМІЧНИЙ, СОЦІАЛЬНИЙ ТА СУСПІЛЬНО-
39
ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В ХІХ ст.
Ключові слова та поняття
Промисловий переворот; порто-франко; селянська реформа 1861 р.; Кирило-
Мефодіївське товариство; “Руська трійця”.
5.1. Вхідна інформація для самоконтролю
Успішному вивченню змісту теми сприяє відновлення і використання наступних знань:
-з курсу історії України в загальноосвітній школі стосовно визначення місця того,
що таке “кріпацтво”, “національне відродження”;
-з курсу всесвітньої історії в загальноосвітній школі стосовно революційних подій
1848 р. в Австрії та Угорщині;
-з теми 4 щодо втрати Україною автономії та процесу попадання українських земель
уполітичну залежність сусідніх держав.
5.2.Зміст теми
5.2.1.Структурно-логічна схема змісту теми.
1.Соціально-економічне становище:
-криза феодальної системи та утвердження капіталістичних відносин;
-відміна кріпацтва;
- пореформений розвиток промислового виробництва, промислові райони;
-зміни в аграрному секторі;
-динаміка соціальної структури суспільства;
- соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель.
2. Суспільно-політичний розвиток.
5.2.2. Тематичний зміст
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ
На початку ХІХ ст. більшість українських земель, а саме – Правобережжя,
Лівобережжя, Слобожанщина та Південна Україна входила до складу Російської імперії,
узагальнено ці землі (стосовно періоду ХІХ ст. – початку ХХ ст.) часто називають
Наддніпрянська Україна (Наддніпрянщина або підросійська Україна).
Для економіки Наддніпрянщини у першій половині ХІХ ст. були характерні:
-криза феодально-кріпацької системи господарювання;
-визрівання в її надрах нових виробничих відносин – капіталістичних.
40