0402_УМПС_Арх_укр_2012

(Складено з частковим використанням матеріалів книги: Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доп. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.)

Таблиця 2.10

СКОРОЧЕНЕ ПОЗНАЧЕННЯ ОДИНИЦЬ ВИМІРУ

§4. Правопис власних назв у професійній сфері комунікації

1.Розповсюджені назви середніх навчальних закладів пишуться з маленької букви: середня школа № 93 м. Донецька, профтехнічне училище № 17

м. Макіївки. Але при наявності у назві закладу слова одиничного характеру ця назва пишеться з великої літери: Музичне училище ім. С. Прокоф'єва.

2.При написанні з великої літери повної назви закладу його короткий запис теж пишеться з великої літери: Театр опери та балету (замість

Донецький державний академічний театр опери та балету ім. А. Солов'яненка).

3.Назви іноземних банків, фірм, концернів і таке інше у написах підпорядковуються український фонетиці й правопису. Перше слово назви пишеться з великої літери, а уся назва береться у лапки: фірма “Форд”, компанія “Дженерал моторс”. Якщо ж назва фірми записується у вигляді абревіатури, то лапки не використовуються: фірма КАМАЗ.

4.Не беруть у лапки і серійні назви машин у вигляді абревіатур, поєднаних

зномерами або без них: МАЗ-500, КрАЗ, БєлАЗ-540А, КАЗ-717, МАЗ-5245 (у

назвах машин та причепів); БНД 40/60, БНД 90/130 (у назвах марок бітумів)

тощо.

§5. Конспект: правила складання. Ключові слова

Для того, щоб репродукувати чуже мовлення, необхідно навчитися складати конспект та робити тезовий запис тексту лекції чи доповіді.

Конспект – стислий запис змісту лекції, книги, статті, доповіді, який робиться для фіксації змісту з подальшим декодуванням його.

У залежності від форм конспектування конспекти зазвичай бувають трьох видів:

текстуальний (основний зміст передається словами й реченнями з текстуоригіналу);

вільний (основний зміст репрезентується укладачем конспекту своїми словами і реченнями);

комбінований (вміщує форми репрезентації конспектованого змісту перших двох видів конспектування).

При конспектуванні активно використовується скорочений запис слів. Для того, щоб встигати конспектувати усний текст (лекцію, доповідь, зміст

фільму тощо), необхідно володіти правилами такого запису, аби при відтворенні тексту за конспективними нотатками можна було якомога точніше репрезентувати його головний зміст.

Рекомендації щодо підготовки до конспектування та запису тексту, що сприймається на слух

1. Готуючись до запису аудіотексту, розділіть аркуш вертикальною рискою на 2 частини (1/3+2/3) і одну третину його залишіть для власних нотаток щодо змісту тексту (важливе – NB; викликає запитання – ? тощо), а в іншій частині записуйте почуте.

54

2.Згадайте правила скороченого запису слів, словосполучень та речень при конспектуванні.

3.Пригадайте знаки і символи, які використовують під час конспектування

(див. табл. 2.11).

4.Записуючи назву аудіотексту, спробуйте спрогнозувати, про що буде йтися далі, які проблеми розглядатимуться.

5.Прослуховуючи інформацію, намагайтеся виділити в ній головне, суттєве, виокремлюючи S – суб’єкт (те, про що йдеться) і P – предикат (те, що говориться про суб’єкт).

6.Повністю записуйте підмет і присудок, а обставини, означення і додатки

–скорочено.

7.Нове (рему) записуйте якнайповніше, а знайоме (тему) – скорочено.

8.Там, де можливо, замінюйте іменники займенниками, числівники – цифрами, використовуйте знаки-символи та абревіатури.

9.Протягом запису по можливості відзначайте на вільному місці своє сприйняття інформації тексту, а, перечитуючи конспект, зверніть на ваші нотатки увагу – це допоможе вам не тільки прочитати текст, але й проаналізувати його зміст, виокремлюючи важливе, нове – те, що поповнює ваші знання, і те, що є ілюстраціями чи прикладами.

При складанні конспекту писемного тексту доцільно використовувати таку послідовність роботи з ним:

•аналізування змісту кожного фрагменту тексту з позначенням тих абзаців, які передають головний зміст необхідної інформації;

•виділення з абзаців інформації, яка відповідає вашим зацікавленням;

•запис у різні способи конспектування інформації, що зацікавила. Конспектувати зміст усного або писемного тексту можна через цитування

його головних положень; переказ головних положень тексту “своїми словами”; комплексне використання першого та другого способів конспектування; тезовий запис основних положень тексту.

Таблиця 2.11 СИМВОЛИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ КОНСПЕКТУВАННІ

≥ більше чи дорівнює ≤ менше чи дорівнює

≠ не дорівнює, протиставляється; антоніми V або

U перетинається з чим

віддзеркалюється у чому; скрізь ≡ тотожно ≈ приблизно (дорівнює)

− віднімання, мінус; негативна оцінка ~ подібно, пропорційно

//паралельно

взаємно перпендикулярно трикутник кут

F сила

lim границя, межа r радіус

d діаметр

Ключові слова

У будь-якому тексті головний зміст або його головні положення втілюються у вигляді множини так званих ключових слів або словосполучень, які мають свої суттєві ознаки, серед яких: 1) високий ступінь повторюваності у тексті, частотність їх уживання; 2) здатність конденсувати, згортати інформацію, виражену у відповідній частині тексту, а також і текстом у цілому (ця ознака особливо яскраво виявляється в ключових словах заголовної позиції); 3) редукована контекстом багатозначність, семантична визначеність, реалізація в тексті їхніх парадигматичних, синтагматичних і словотвірних зв’язків.

Ключовими називають слова, які є носіями основної думки, позначають у висловлюванні основні поняття або процеси і відзначаються високою частотністю у вживанні.

Ключові слова є провідними носіями смислів. Вони утворюють своєрідний змістовий каркас – основу головних проблем тексту. За комплексом ключових слів того чи іншого тексту можна визначити об’єкти його розгляду, опису або оповіді, обмірковування чи доведення.

Сьогодні сферою активного використання рубрики «Ключові слова» є наукові статті, що друкують у журналах або збірниках статей.

Композиційно-структурну зв’язність наукового тексту створює таке:

–наявність ключових слів, пов’язаність мікротем між собою;

–розташування частин тексту (від загального до часткового, від простого до складного, від відомого до нового);

–залежність композиційних елементів (вступ, основна частина, висновок).

(За матеріалами статті: В.А. Широков, Л.Л. Шевченко. До питання про

системну концептографію Святого Письма // «Мовознавство». – 2010. – № 4-5)

56

Тезовий запис тексту лекції, доповіді

Теза – положення, твердження, яке автору треба доводити і захищати. Тези характеризуються компресією. Це можуть бути сформульовані

головні положення статті, параграфу, розділу, лекції, доповіді тощо. Тези можуть бути первинними й вторинними.

Первинні тези – це короткий виклад змісту публічного виступу.

Вторинні тези – складаються на матеріалі статті, лекції або іншого виступу.

Оскільки тези – це коротко сформульовані основні положення певного тексту, то вони позбавлені деталізованих пояснень, прикладів, таблиць, ілюстрацій.

Порівняно з тезовим планом, у тезах викладається більш розгорнута інформація.

Перед тим, як складати тези або тезовий план, згадайте, що

•у текстах наукового стилю використовуються такі типи мовлення, як опис і міркування;

•науковий текст зазвичай має стереотипну композицію, у ньому переважають фактична та абстрактна інформація, тематичні, логічні і граматичні засоби зв’язку, а також логічні засоби впливу на адресата;

•науковий текст – це частіше монолог;

•текст складається із текстових фрагментів (абзаців або надфразних єдностей);

•змістовим та синтаксичним каркасом тексту служать перші речення фрагментів;

•найбільш переконливим, зрозумілим і сприйнятним є текст, у якому перші речення – це тези усього повідомлення: ідеї, думки, які аргументуються далі у фрагменті;

•фрагменти поєднуються і створюють більше за розміром мовленнєве ціле, яке складає твір, або значні за змістом і розміром композиційні частини (розділи, частини, параграфи тощо);

•фрагмент тексту може вміщувати декілька абзаців або надфразних єдностей;

•розбивка тексту на фрагменти пов’язана з виділенням у ньому опорних пунктів і полегшенням, завдяки цьому, запам’ятовування матеріалу; така організація тексту пояснюється тим, що пам’ять людини не може утримувати всю інформацію фрагменту і відштовхується від початку його;

•одним із видів згортання змісту тексту зі збереженням головної інформації є процес укладання тез;

•кожна теза віддзеркалює зміст абзацу або фрагменту тексту.

57

Культура мовлення

ЯКОГО РОДУ АБРЕВІАТУРИ?

Прийнято вважати, що граматичний рід абревіатури потрібно визначати за родовою належністю її стрижневого слова. Вона буває чоловічого, жіночого чи середнього роду, пор.: ТЮГ чол. р. за стрижневим словом театр; ЗМОП чол. р. за стрижневим словом загін; НБУ чол. р. за стрижневим словом банк; ЧАЕС, СЕС жін. р. за стрижневим словом станція; МАУ жін. р. за стрижневим словом асоціація; МВС, МЗС серед. р. за стрижневим словом міністерство.

Напр.: ...у липні НБУ вже викупив на міжбанку понад 1,3 мільярда доларів (Дзеркало тижня, 19.07.–1.08.2008); Усього за 150 метрів від центрального пляжу Запоріжжя СЕС виявила холерний вібріон (Україна молода, 10.07.2008); МВС врегулювало проблему з виробником закордонних паспортів (Україна молода, 11.07.2008). Проте на граматичний рід раніше вживаних (ЖЕК, ВАК) і

багатьох нових абревіатур (ТУМ, ВАТ, ЗАТ, МОЗ, МОН, Мінфін, Мін'юст

тощо) впливає їхня форма. Ті з них, що закінчуються на приголосний, уживають здебільшого як іменники чоловічого роду, хоч їхнє стрижневе слово жіночого (пор.: ЖЕК і житлово-експлуатаційна контора; ВАК і Вища атестаційна комісія) або середнього роду (пор.: ТУМ і Товариство

української мови; ВАТ і відкрите акціонерне товариство; ЗАТ і закрите акціонерне товариство; МОЗ і Міністерство охорони здоров'я; МОН і Міністерство освіти і науки; Мінфін і Міністерство фінансів; Мін'юст і Міністерство юстиції). Напр.: В очікуванні ухвалення Закону про азартні ігри Мінфін зайнявся вдосконаленням нормативної бази щодо грального бізнесу

(Україна молода, 16.07.2008); Мін'юст зацікавлений у тому, щоб створювати нові установи утримання засуджених блокового типу, ураховуючи всі вимоги безпеки (Україна молода, 17.07.2008). Абревіатури на голосний о незалежно від форми роду стрижневого слова мають значення середнього роду, пор.: СІЗО і

слідчий ізолятор; РНБО і Рада національної безпеки і оборони. Напр..: Лук'янівське СІЗО через два-три роки «випишуть зі столиці» (Україна молода, 17.07.2008).

Родова ознака деяких нових абревіатур неоднакова в усному й писемному професійному мовленні. Зокрема, ПДВ (педеве) в усному вжитку має значення середнього роду, бо наприкінці вимовляють голосний е, а в писемному за стрижневим словом податок ця абревіатура чоловічого роду, напр.: Продаж залишків металобрухту: що буде з вхідним ПДВ; Чи відшкодують із бюджету від'ємний ПДВ продавцям молока, м'яса в живій вазі (Все про бухгалтерський облік, 29.11.2007, с.16, 36).

Отже, граматичний рід одних абревіатур визначають за стрижневим словом їхніх розгорнутих назв, а інших – за їхньою формою.

Катерина Городенська («Українська мова», 2008, № 4)

ПІДХОДЯЩИЙ, АЛЕ НЕ ТОЙ, ЩО ТРЕБА!

У засобах масової інформації та повсякденному мовному вжитку поширеним стало слово підходящий зі значенням «той, який відповідає певним вимогам, умовам, придатний для чогось, з яким можна погодитися» (Великий

58

тлумачний словник сучасної української мови [уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел].

– К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. − С. 969). Напр.: Для успіху нечестивої справи було обране саме підходящий момент (Голос України, 27 липня 1991 p.); Як вибрати підходящий віддалений банкінг? (ВКурсе, 12 жовтня 2010 p.); Як вибрати підходящий фітнес-клуб? (Woman's magic, 3 січня 2011 p.); Шукаєте

підходяще авто? Ми Вам допоможемо! (З рекламного оголошення) та ін. Проте українською мовою згадане значення краще передавати за допомогою прикметників-синонімів прийнятний, відповідний, можливий, задовільний, оптимальний, слушний, вдалий, сприятливий, вигідний, непоганий, пристойний,

придатний і под., вибір одного з яких залежить від конкретної мовної ситуації. Пор. у таких реченнях: 57 років – прийнятний, можливий (замість

підходящий) вік для пізнання радостей материнства (Newstarget.com.ua); Для контейнерних рослин дуже важливий відповідний (замість підходящий) ґрунт (АіІФлора); Незаперечними японськими лідерами в цій галузі є Seiko та Citizen: непоганий дизайн, гарна якість і цілком задовільні (замість підходящі) ціни (Українське слово, 13 січня 2011 p.); «Мартін Каймер з'явився в дуже слушний, вдалий (замість підходящий) момент, – сказав Лангер. – Сподіваюся, його перемога збереже зацікавленість у гольфі й навіть збільшить її»

(Укрінформ, 19 серпня 2010 p.); Хто найдостойніший (замість найбільш підходящий) суперник для Володимира Кличка? (Слово і Діло, 30 вересня 2010 p.); На сьогодні поліпропілен – найкращий (замість самий підходящий) матеріал для виготовлення труб каналізаційної системи (3 технічної літератури) тощо.

Лариса Колібаба («Українська мова», 2011, № 1)

ВИБИРАЙМО НЕОДМІННО ЗАМІСТЬ ОЦІНОЧНИЙ – ОЦІННИЙ

В усному мовленні нерідко використовують прикметник оціночний замість оцінний. На жаль, це слово проникає й до писемного мовлення. В одній із літературознавчих статей читаємо: Ці твори, особливо повість «Ротонда душогубців», викликали високу хвилю критичних обговорень, а у випадку з «Ротондою душогубців» навіть гостре несприйняття оціночних характеристик чільних діячів Української Народної Республіки, передусім Михайла Грушевського і Симона Петлюри.

Тут натрапляємо на прикметник оціночний, який перебуває поза нормами сучасної української літературної мови. Це речення після редагування має бути такого вигляду: Ці твори, особливо повість «Ротонда душогубців», викликали високу хвилю критичних обговорень, а у випадку з «Ротондою душогубців» навіть гостре несприйняття оцінних характеристик чільних діячів Української Народної Республіки, передусім Михайла Грушевського і Симона Петлюри.

Запозичений в російській мові прикметник оціночний увіходить до сукупності слів на взірець виставочний, посадочний, які також треба замінити літературними відповідниками виставковий і посадковий.

Іван Вихованець («Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», 2011, № 4)

59

ІІ. Практикум

1.Тест-контроль для перевірки засвоєння теоретичних знань

1.Оберіть правильні відповіді:

Віддієслівні іменники утворюються за допомогою а) суфіксів б) префіксів в) закінчень г) основ слів д) коренів слів

2. Оберіть правильні відповіді.

Назви людей за спеціальністю утворюються за допомогою суфіксів а) -альник-, -ильник-, -ільник- б) -ува-, -юва- в) -анн-, -янн- г) -овува-, -ов-

3. Оберіть правильну відповідь:

Іменники зі значенням предмета у поєднанні з прикметником -подібний пишуться

а) завжди разом б) разом і через дефіс в) разом і окремо г) завжди окремо

4.Оберіть правильну відповідь: Іменник удосконалення утворений від а) дієприкметника б) прикметника в) дієслова г) дієприслівника

5.Оберіть правильну відповідь:

Слова одно/осібний, дво/верхий, три/дільний, чотири/купольний, шести/гранний пишуться

а) окремо б) разом в) через дефіс

6. Визначте рядок, в якому всі слова пишуться з подвоєнням приголосних: а) тон...а, трас...а б) нет...о, сим...етрія

в) брут...о, бетон…ий г) ак...устичний, шос...е

60