- •Дніпропетровський університет ім. Альфреда нобеля кафедра економіки підприємства
- •Курсова робота
- •Дніпропетровськ
- •2012 Зміст
- •1.1.1. Економічна сутність оборотних фондів………………………………….6
- •2.1.1. Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства…………………………………………………………………....35
- •I. Теоретична частина
- •1.1. Сутність і структура оборотних фондів підприємства
- •Економічна сутність оборотних фондів
- •1.1.2. Склад і структура оборотних фондів
- •1.1.3. Класифікація і принципи організації оборотних коштів
- •1.2. Нормування оборотних коштів
- •1.2.1. Нормування оборотних коштів
- •1.2.2. Методи нормування оборотних коштів
- •1.3. Показники стану і використання оборотних коштів
- •1.3.1. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання
- •1.3.2. Показники стану власних оборотних коштів
- •1.3.3. Резерви і шляхи поліпшення використання оборотних коштів
- •II. Розрахункова частина
- •2.1.1. Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства
- •2.1.2. Визначення трудових ресурсів і ефективності їх використання
- •2.1.3. Визначення виробничих фондів і ефективності їх використання
- •2.1.4. Складання собівартості товарної продукції і визначення ії структури
- •Таблиця 2.10
- •Таблиця 2.11
- •2.1.5. Визначення цін на продукцію, формування і розподіл прибутку підприємства
- •2.1.6. Виконання підприємством обов’язків перед бюджетом і соціальними фондами
- •2.1.7. Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві
- •Висновки
- •Перелік використаної літератури
1.1.2. Склад і структура оборотних фондів
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).
У виробничій сфері оборотні кошти авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (Рисунок 1.1.).
Рисунок 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів
До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.
Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.
Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.
Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.
Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;
2) за методами планування, принципами організації та регулювання;
3) за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.