- •Суть ринку праці, функції і класифікація
- •Сегментація ринку праці
- •Розвиток теоретичних підходів і аналізу ринку праці
- •Трудові ресурси як економічна категорія
- •Зайнятість, її суть і форма
- •Види безробіття
- •Державна політика зайнятості
- •Сутність і значення продуктивності праці
- •Показники і методи визначення продуктивності праці Показники продуктивності праці
- •Натуральний метод визначення продуктивності праці
- •Нормативний метод визначення продуктивності праці
- •Вартісний метод визначення продуктивності праці
- •Факторний аналіз і планування продуктивності праці
- •Резерви зростання продуктивності праці
- •Визначення продуктивності праці на станціях
- •Визначення продуктивності праці локомотивного депо
- •Визначення продуктивності праці вагонного депо
- •Визначення продуктивності праці в дистанції колії і сигналізації і зв'язку
- •Визначення чисельності робочих на відрядних роботах
- •Визначення чисельності робочих на погодинних роботах, спеціалістів
- •Формування заробітної плати в ринкових умовах
- •Функції заробітної плати
- •Тарифна система - основа оплати праці
- •Розрахунок показників оплати праці
- •Основні форми та системи оплати праці
- •Сутність відрядних нарядів
Суть ринку праці, функції і класифікація
Ринок праці розрізняють в широкому і вузькому значенні.
Ринок праці в широкому значенні – це система економічних відносин, що складаються між суб?єктами, які формують робочі місця і суб?єктами, які претендують на них.
Ринок праці у вузькому значенні – це співвідношення пропонованих робочих місць і суб?єктів, що претендують на них.
Ринок праці виконує специфічні функції:
суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);
інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);
посередницьку (організація зустрічі продавців та покупців праці);
стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);
досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;
вирішення питань зайнятості;
підтримка безробітних.
Ринок праці можна класифікувати, виходячи із різних критеріїв. Так, за
ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей,
окремих видів діяльності, групи господарств з різними формами власності.
За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів,
згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення.
За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий,
регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий).
За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий,
внутрішньофірмовий.
За демографічними ознаками існують:
ринок праці молоді
ринок праці осіб предпенсійного віку та пенсіонерів –
ринок праці жінок
На практиці існує значно більше ознак, за якими можна класифікувати
ринки праці.
Сегментація ринку праці
Отже, сегментація ринку праці — це поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Дослідження сегментованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїстості ринку праці, згідно З якою він поділяється на дві частини: первинний і вторинний. Первинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "престижні" роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості й надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає високої кваліфікації і здатності до навчання від працівників. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управління і продуктивності для компенсації витрат на заробітну плату.
Вторинний ринок праці — це та його частина, яка об'єднує "непрестижні" роботи і характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології тощо. Низький рівень заробітної плати (а часто і необов'язковість її виплати) не стимулює роботодавців застосовувати прогресивні технології і обладнання.