Електрожезлова система.
Електрожезлова система (ЕЖС) – система регулювання руху поїздів на малодіяльних дільницях. При використанні ЕЖС свого роду перепусткою на перегін служить металічний ключ‑жезл (Рис. 4.1), який вручається машинистові поізда. Після прибуття на наступну станцію машиніст зобов’язаний здати ключ‑жезл черговому станції прибуття.
За відправлення зі станції без ключ‑жезла чи провезення ключ‑жезла дальше наступної станції машиніста очікує серйозне наказання. Але ніякими самими найжорсткішими дисциплінарними мірами неможливо запобігти ситуації, коли чергові сусідніх станцій випадково та одночасно видали б ключ‑жезли та відправили на перегін два поїзди назустріч один одному і, тим самим, спровокували б аварію. Тому, з міркувань безпеки, необхідно було строго контролювати сам процес видачі та повернення ключ‑жезлів. З цією метою і були розроблені електрожезлові апарати (Рис. 4.2).
-
Рис. 4.1. Ключ‑жезли
Рис. 4.2. Електрожезловий апарат системи Трегера
Один комплект ЕЖС призначений для регулювання руху на одном перегоні (Рис. 4.3). До його складу входить два однакових апарати, кожен з яких встановлений на одній із станцій (блок-пості), які обмежують перегон. Між собою апарати з’єднюються провідниками. Всередині кожного з апаратів у спеціальній кільцевій прорізі зберігається запас ключ‑жезлів. Нормально, коли перегон вільний від поїздів, в обидвох апаратах повинна бути парна кількість жезлів (від 20 до 40).
Для того, щоб ключ‑жезл вийняти з апарату, його необхідно помістити в поворотний пристрій (на рисунку – із зіркою) та після повертання диску поворотного пристрою на 90° – вийняти через отвір в апараті. Але, в початковому положенні, апарат заблокований і ні одного ключ‑жезла вийняти неможливо. Тим самим внеможливлюється вийняття ключ‑жезлів сторонніми людьми. Та й сам черговий станції відправлення цього зробити також не зможе до тих пір, поки не отримає відповідного дозволу із сусідньої станції (тієї, куди відправляється поїзд).
Рис. 4.3. Принцип роботи ЕЖС
При потребі відправити поїзд, черговий станції відправлення повинен засобами зв’язку (телефоном) зв’язатись з черговим сусідньої станції (прийому). Якщо станція готова прийняти поїзд, то черговий станції прийому повинен покрутити ручку індуктора. Електричний струм, який ним вироблявся, через електрожезловий апарат станції прийому проводами надходить в апарат станції відправлення та розблоковує замок поворотного пристрою.
Коли ключ‑жезл вийнято, всередині апарату провертаються кодовіе диски і вся система автоматично блокується. З цієї миті ні на одній, ні на іншій станції стає неможливим вийняття ключ‑жезла, тобто унеможливлюється відправлення наступного поізда. Система залишається в такому заблокованому стані до тих пір, поки перевезений машиністом на наступну станцію ключ‑жезл не буде поміщений в електрожезловий апарат станції прийому.
З міркувань безпеки, сусідні перегони обладнюються електрожезловими апаратами різних серий (які позначаються буквами А, Б, В, Г, Д і т.д. та відрізняються формою кілець на ключ‑жезлі). Апарати однієї серії встановлюють не частіше, ніж як через три перегони. Це внеможливлює використання ключ‑жезлів сусідніх перегонів.
Головний недолік ЕЖС полягає в тому, що необхідний рівень безпеки руху поїздів забезпечується тільки при високій дисципліні локомотивних бригад та чергових на станції.
Другий недолік ЕЖС – необхідність зупинки поізда на кожній станції для обміну ключ‑жезлами досить швидко був ліквідований при винайденні спеціальних жезлоподавачів тажезлообмінників.
В кінці XIX – на початку XX століття застосовувались англійські апарати системи Вебба-Томпсона. У 1921 році Д.С. Трегером була розроблена інша конструкція. Перший апарат системи Трегера бул випущений 7 листопада 1924 року. З цих пір іменно ця конструкція стала основною на залізницях СРСР. Вона застосовувалась всюди, в том числі і на дитячих залізницях, до кінця 1950 х років, після чого поступово була замінена надійнішими та зручнішими напівавтоматичним та автоматичним блокуванням. Але, на деяких малодіяльних ділянках ЕЖС застосовується і до теперішнього часу.