4. Амортизація, вибуття та показники ефективності нематеріальних активів підприємства

Відтворення та перенесення вартості нематеріальних активів на створену продукцію підприємства здійснюється через фінансово-економічний механізм амортизації.

Амортизація нематеріальних активів підприємства здійснюється протягом терміну їх корисного використання, який визначається у правовстановлюючому документі щодо права використання певного нематеріального ресурсу.

У разі, коли цей термін не визначено, згідно з підпунктом  145.1.1 Податкового кодексу України такий строк має становить 10 років безперервної експлуатації відповідного нематеріального активу на підприємстві.

Метод нарахування амортизації нематеріальних активів обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди (прибутку). У разі коли такі умови визначити неможливо, амортизаційні відрахування нараховуються на основі прямолінійного методу.

Амортизація нематеріального активу нараховується щомісяця, починаючи з місяця, що є наступним після його зарахування на баланс підприємства, та припиняється, починаючи з місяця, що є наступним після його списання з балансу підприємства.

Не нараховуються амортизаційні відрахування на ті нематеріальні активи, вартість яких не зменшується у процесі їх використання, зокрема:

• ноу-хау;

• гудвіл;

• товарні знаки;

• тощо.

Залишкову вартість нематеріального активу, який перестає приносити економічну вигоду (прибуток) підприємству, погашають за рахунок фінансових результатів його господарської діяльності.

Кінцевий результат від використання нематеріальних активів проявляється у загальних результатах господарської діяльності підприємства, а тому показники їх ефективності (доходності, віддачі, місткості) вимірюється через співвідношення до обсягу товарної продукції або валового прибутку величини відповідних активів.

5. Правовий захист нематеріальних активів підприємства

Принцип захисту нематеріальних активів підприємства полягає у гарантованій державою забороні їх використання без дозволу власника цих активів.

Залежно від виду нематеріальних активів визначається форми їх правового захисту, зокрема:

• спеціальний правовий захист;

• загальний правовий захист.

Відмінність між формами полягає у наявності спеціального правового документу, що забезпечує права власника нематеріального активу.

У межах спеціального правового захисту передбачені наступні охоронні документи:

• патент;

• свідоцтво;

• ліцензія.

Патент – це спеціальний охоронний документ,виданий державним органом (патентним відомством), який забезпечує право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Патент забезпечує його власнику:

• виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

• право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

• можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту;

• право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

• право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

Свідоцтво – це спеціальний охоронний документ,виданий державним органом, який забезпечує право власності на торговельні марки або знаки для товарів і послуг, географічне позначення походження товару, фірмове найменування, об’єкти авторського права та суміжних прав.

Свідоцтво на знак для товарів і послуг та на фірмове найменування забезпечує його власнику: виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Власник такого свідоцтва має також право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які полягають у її колективному характері. Це означає, що власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключного права на його використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання. Такий дозвіл будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, яка господарює на тій самій території і виробляє товари з тотожними властивостями, надає патентне відомство.

Авторськими і суміжними правами в Україні опікується Державне агентство України з авторських і суміжних прав, яке здійснює їх реєстрацію та видає відповідні знаки.

Ліцензія – це спеціальний охоронний документ,виданий державним органом, який забезпечує право власності на користування земельними ділянками та природними ресурсами, майном, а також здійснення певних видів господарської діяльності.

Права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності підлягають загальному правовому захисту в межах чинного законодавства про комерційну таємницю. Порядок цього захисту визначається керівництвом підприємства.