4.4 Проникаюча радіація

Проникаюча радіація – це потік гамма-випромінювання і нейтронів. Які утворюються при ядерному вибуху внаслідок ядерної реакції і радіоактивного розпаду продуктів ділення. На проникаючу радіацію витрачається 3,5-4% енергії вибуху. Тривалість дії проникаючої радіації не більше 10-15 секунд в залежності від потужності вибуху.

Основою уражальної дії є потік гамма-променів і нейтронів у зоні ядерного вибуху, які поширюються від центру вибуху на всі боки і проходять відстань на сотні і тисячі метрів.

4.5 Електромагнітний імпульс

При наземних та висотних ядерних вибухах гамма-промені вибивають із атомів повітря швидкі електрони, які летять у напрямку руху гамма-променів із швидкістю, наближеною до швидкості світла, а позитивні іони (залишки атомів) залишаються на місці. В результаті такого поділу зарядів у просторі утворюються короткочасні електричні і магнітні поля, які являють собою електромагнітний імпульс ядерного вибуху – ЕМІ.

ЕМІ уражає радіоелектронну і радіотехнічну апаратуру.

Час наростання ЕМІ до максимального значення становить кілька мільярдних часток секунди, що значно менше від часу спрацьовування відомих електронних систем захисту. Тобто в момент впливу ЕМІ чутливе електронне обладнання одержить дуже велике перевантаження, протистояти якому воно не зможе.

5. Осередок комбінованого ураження

Осередок комбінованого ураження – це територія, в межах якої в наслідок стихійних лих, аварій, катастроф, а також одночасного або послідовного впливу декількох видів зброї масового ураження чи звичайних засобів ведення бойових дій, виникли масові, здебільшого комбіновані, ураження людей, сільськогосподарських тварин і росли, зруйнування та пошкодження будівель і споруд.

Залежно від наявності (двох чи більше) тих чи інших факторів ураження осередок комбінованого ураження буде характеризуватися відповідними зонами ураження.

6. Осередок вибуху газоповітряної суміші

В умовах надзвичайних ситуацій можливе зруйнування технологічного обладнання, трубопроводів, ємностей, що призводе до викиду в атмосферу вуглеводневих продуктів.

При змішуванні таких речовин з повітрям утворюються вибухо- та пожежонебезпеці суміші. Найбільш небезпечні суміші повітря з метаном, пропаном, бутаном, етиленом, пропіленом, бутиленом тощо. Вибух чи загоряння таких газів виникає при відповідному їх співвідношенні з повітрям. Так, вибух пропану можливий коли в 1 м³ повітря його буде 21 літр, а загоряння буде при 95 л.

Внаслідок вибуху газоповітряної суміші виникає осередок вибуху з ударною хвилею здатною зруйнувати споруди, будівлі, обладнання, аналогічно вибуху ядерного боєприпасу.

В осередку вибуху газоповітряної суміші виділено три кругові зони див. схема № 6.

Зона І. Зона детонаційної хвилі. Розташована в межах хмари вибуху.

Зона II. Зона дії продуктів вибуху. Охоплює всю площу в якій розлетілись продукти газоповітряної суміші внаслідок її детонації.

Зона Ш. Зона дії повітряної хвилі. Ударна хвиля розповсюджується по поверхні землі.

Радіуси першої та другої зон залежать від кількості вуглеводних продуктів (Q, т.) і розраховуються за спеціальними формулами.

При аваріях на пожежо- та вибухонебезпечних об'єктах виникають уражальні фактори. Основні параметри таких уражальних факторів наведені в табл. № 11.

Таблиця № 11

Основні параметри факторів ураження аварій на пожежо- та вибухонебезпечних об'єктах

Фактори ураження	Параметри факторів ураження
Повітряна ударна хвиля	Надмірний тиск у фронті ударної хвилі
Теплове випромінювання	Щільність теплового потоку
Осколкові поля	Кількість осколків, кінетична енергія, радіус дії
Токсичне навантаження	Гранично допустима концентрація, токсодоза

Схема 6

Примітка: в розрахунках, умовно, R_III дорівнює відстані від центру можливого вибуху до заданого об’єкту (L, м).

Для розрахунків які мають практичне значення можуть бути використані різноманітні формули, зокрема:

Розрахункові формули

І. Радіуси зон, м

(1) ; (3); (5);

(2) ; (4); (6).

Примітка: R_I – радіус зони дії детонаційної хвилі, (зона І);

R_II – радіус зони дії продуктів вибуху, (зона ІІ);

R₁₀ – радіус зовнішньої межі зони слабких зруйнувань, (10 кПа);

R₂₀ – радіус зовнішньої межі зони середніх зруйнувань, (20 кПа);

R₃₀ – радіус зовнішньої межі зони сильних зруйнувань, (30 кПа);

R₅₀ – радіус зовнішньої межі зони повних зруйнувань, (50 кПа);

ІІ. Визначення надмірного тиску, Р, кПа

1. Надмірний тиск в межах зони І (Р_І) – від 1700 до 1300 кПа.

2. Надмірний тиск в межах зони ІІ (Р_ІІ) – від 1300 до 300 кПа.

Надмірний тиск в певній точці зони ІІ визначається за формулою:

, кПа . (7)

– Надмірний тиск в межах зони ІІІ (Р_ІІІ) визначається з урахуванням значення величини Ψ (псі), яка розраховується за формулою:

, (8)

R – відстань від джерела небезпеки до певного об’єкту в межах зони ІІІ (R = L = R_III) якщо , то

, (9)

якщо, то

. (10)

Формули, що застосовуються для визначення радіусів та самі радіуси свідчать про те, що схема осередку вибуху газоповітряної суміші з точки зору її практичного значення може бути дещо іншою (див. схему № 7).

Схема №7. Осередок вибуху газоповітряної суміші та зони зруйнувань