Вживання і правопис м’якого знака

В українській мові м‘який знак використовується:

1. Після д,т,з,с,ц,л,н для передачі їх м‘якості (молодь, міць, міль, моль).

2. У суфіксах –цьк-, зьк, -ськ-, -ець (криворізький, празький, козацький, кременецький, латиський).

3. Після –л- перед іншими приголосними (ізмаїльський, кількість, хорольський, вільний, пальці).

4. Після м‘яких приголосних у середині складу перед о (льон, сьомий, трьох).

5. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м‘якої групи І відміни й середнього роду на –ння, -це (матриць, бажань, друкарень, сердець, стаєнь).

6. У дієслівних формах дійсного та наказового способу (стань, кинь, робить, косить).

М‘який знак ніколи не пишеться:

1. Після губних і шиплячих приголосних б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, а також після р (голуб, суміш, річ, степ, Сибір, буквар, воротар, любов).

2. Після н перед ж, ч, ш, щ, а також перед суфіксами -ство, -ськ-, -цьк-, зьк- (менший, тонший, селянство).

3. Після ц в іншомовних словах (шприц, палац, герц, Суец).

Чергування голосних звуків

1. Чергування звуків [о], [е] з [і] має історичну основу і є одним з найпоширеніших чергувань в українській мові. Голосні [о] [е], як правило, бувають у відкритому складі, тобто у тому, що закінчується на голосний, а [і] – в закритому складі (на приголосний) (дробу – дріб, збору – збір). Такі чергування спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні.

Не відбувається чергування [о], [е] з [і] в таких випадках:

а) в буквосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- (мороз, берег, шелест, молот);

б) в буквосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосними (горб, шерсть, вовк);

в) в прізвищах та інших власних назвах на -ов, -ев, -єв і словах, утворених від них (Суворов, Малишев, Волобуєв, ростовський).

2. В процесі відмінювання, а також при створенні прикметників голосні о, е можуть випадати чи з‘являтися в коренях чи суфіксах (березень – березня, кисень – кисневий, вітер – вітру). Аналогічні чергування наявні і в російській мові (сон – сна, день – дня, рот – рта). В деяких словах в українській мові, на відміну від російської, таке чергування не відбувається (рот – рота, лев – лева).

Чергування о, е з нулем звука характерне також і для деяких давно запозичених (папка – папок, цукор – цукру), однак у більшості випадків воно не відбувається (комп’ютер – комп’ютера, текст – текcту, парта – парт).

3. Чергуваня о з е після шиплячих та й склалося історично: пшоно – пшениця, бойовий – боє[й+е]ць, чотири – четвертий, чернетка -- чорний.

4. Чергування о з а, е з и у дієсловах (причому а, и вживаються перед складом з наголошеним а): допомогти – допомагати, стерти – стирати.

Чергування приголосних звуків

Під час утворення нових слів та при вживанні форм давального, місцевого, кличного відмінків відбуваються послідовні зміни звуків г,к,х таким чином: г – ж – з (круг – у крузі – кружок); к – ч – ц (козак – козаче – козацький); х – ш – с (кожух – у кожусі – кожушок ).

Назване чергування має повну послідовність не для всіх сучасних слів, наприклад: слух – слушний, колега – колезі.

Чергування приголосних відбувається і при утворенні особових форм дієслів теперішнього або майбутнього часу, дієприкметників і віддієслівних іменників, наприклад: г – ж (міг – можу), к – ч (пік – печу), с – ш (чесати – чешу), ст – щ (мастити – мащу), ск – щ (полоскати – полощу), д – дж (садити – саджу), зд – ждж (їздити – їжджу).

Чергування приголосних спостерігається і при утворення прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ство:

Г, Ж, З + -ськ-, ство = -зьк-, -зтво (Париж – паризький, убогий – убозтво);

К, Ч, Ц + -ськ-, ство = -цьк, -цтво (Галич – галицький, козак – козацтво);

Х, Ш, С + ськ-, ство = -ськ-, -ство (волох – волоський, Сиваш -- сиваський).

У словах іншомовного походження у більшості випадків подібні чергування також відбуваються, однак є і винятки: ла-маншський, нью-йоркський, іракський, нівхський, казахський.

Чергування приголосних відбувається при утворенні ступенів порівняння прикметників, при цьому спостерігається така закономірність:

Г, З, Ж→ ЖЧ (дорогий – дорожчий, близький – ближчий, важкий -- важчий);

С, СТ→ Щ (високий – вищий, товстий -- товщий).