5.4 Концепція прийнятного ризику.

Концепція прийнятного ризику витікає з аксіоми про те, що на цьому рівні розвитку цивілізації ні в одному виді діяльності не можна забезпечити абсолютної безпеки. Вимога абсолютної безпеки будь-якої діяльності може спричинити украй великі витрати фінансових і матеріальних ресурсів, внаслідок чого знижуватиметься безпека людей в інших видах діяльності. Тому у сучасному світі концепція абсолютної безпеки поступилася місцем концепції прийнятного (допустимого) ризику, суть якої - в прагненні до такої безпеки, яку приймає суспільство в даний момент часу.

Прийнятний ризик поєднує в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти і представляє деякий компроміс між рівнем безпеки і можливостям його досягнення. Необхідно відмітити, що рівень прийнятного ризику не є незмінним. Так, наприклад, ризик смерті від усіх нещасних випадків в США знизився з 7,93·10^-4 (у 1928 р.) до 5,62·10^-4 (у 1972 р.) на людину в рік, або на 30 %, що спричинило зниження рівня допустимого ризику.

У деяких країнах, наприклад в Голландії, прийнятні риски встановлені в законодавчому порядку. Так, в Нідерландах прийнятний ризик складає 10^-8 в рік, а гранично-допустимий ризик смерті від небезпек в техносфері прийнятий рівним 10^-6, іншими словами, вірогідність загибелі людини впродовж року не повинна перевищувати одного шансу з мільйона. Максимально прийнятним ризиком для екосистем вважається той, при якому може постраждати 5% видів біогеоценозу.

5.5. Методи визначення ризику.

Нині оцінка ризику є єдиним аналітичним інструментом, що дозволяє визначити чинники ризику для здоров'я людини, їх співвідношення, і на цій основі обкреслити пріоритети діяльності по мінімізації ризику.

Проте на практиці вимір ризику є досить складною проблемою. Існують чотири різні підходи до виміру ризику.

Перший - інженерний. Він спирається на статистику поломок, аварій, на імовірнісний аналіз безпеки: побудова і розрахунок дерев відмов і дерев подій. За допомогою перших передбачають, у що може розвинутись та або інша відмова техніки, а дерева подій допомагають прослідкувати усі причини, які здатні викликати якесь небажане явище. Після побудови дерев розраховується вірогідність реалізації кожної гілки, а потім - загальна вірогідність аварій на об'єкті.

Другий підхід – модельний, полягає в побудові моделей дії шкідливих і небезпечних чинників на людину і довкілля. Ці моделі можуть описувати як наслідки звичайної роботи підприємств, так і збиток від аварій на них.

Третій підхід, експертний - вірогідність різних подій, зв'язки між ними і наслідки аварій визначають не обчисленнями, а опитуванням досвідчених експертів.

Четвертий підхід, соціологічний, - досліджується відношення населення до різних видів ризику, наприклад, за допомогою соціологічних опитувань.

5.6. Суб'єктивне сприйняття ризику не фахівцем.

У експертів уявлення про ризик від якої-небудь технології однозначно пов'язане із смертністю від неї, у населення ж такого зв'язку немає. Наприклад, при опитуванні міри ризику різних технологій населення США поставило атомну енергетику на перше місце, хоча смертність від неї за оцінками тих же людей стояла на одному з останніх місць. На суб'єктивне сприйняття ризику впливає безліч чинників.

Значущість наслідків. При оцінці ризику важливу роль грає те, які потреби людини будуть задоволені за допомогою цієї технології у разі сприятливого результату і чим загрожує йому несприятливий результат.

Розподіл загрози в часі. Люди відносяться терпиміше до частих аварій, чим до рідкісних катастроф з великим числом жертв, навіть за ситуації, коли він може зробити якісь заходи для запобігання негативним наслідкам, коли багато що залежить від його особистих дій, а не тільки від збігу зовнішніх обставин.

Добровільність. Люди можуть примиритися з ризиком в тисячу разів більшим, якщо він прийнятий ними добровільно, а не нав'язаний з зовні.

Новизна. Суспільство проявляє більщу терпимість до старих, добре відомих технологій, ніж до нових, про які воно мало що знає.

Ці і багато інших особливостей людської психології необхідно враховувати при ухваленні рішень, що стосуються ризику.