Міністерство освіти і науки України
А.Ф. КОСІК, Г.Е. ГРОНТКОВСЬКА
МІКРОЕКОНОМІКА
•
•
Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів
економічних спеціальностей вищих навчальних закладів
КИЇВ - 2004
УДК 330. 101.542 ББК 65.012
К-71
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист№ 14/18.2-2080 від 01.11.2002 p.)
Рецензенти:
Варналій З.С., доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії Київського національного університету ім. Т.Шевченка; Гуменюк В.Я., доктор економічних наук, професор, завідувач
кафедри трудових ресурсів і підприємництва Українського державного університету водного господарства та природокористування.
К-71 Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004 . - 416 с.
ISBN 966-8568-56-7
У навчальному посібнику розглядаються моделі поведінки основних мікроекономічних суб'єктів в різних ринкових структурах, висвітлюються прикладні аспекти мікроекономічного аналізу, пов'язані з оптимізацією рішень споживачів та виробників та їх коригуванням під впливом державної політики регулювання економічної діяльності.
Теоретичний матеріал супроводжується графічними ілюстраціями, прикладами, висновками та контрольними завданнями для перевірки засвоєння матеріалу. Подані алфавітний та іменний покажчики, покажчик позначень.
Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
УДК 330.101.542 ББК 65.012
ISBN 966-8568-56-7 © Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е., 2004 © Центр навчальної літератури, 2004.
Мікроекономіка
Книга, яку ми пропонуємо, є результатом нашої багаторічної праці над курсом мікроекономіки зі студентами економічних спеціальностей. Вона базується на нормативній програмі дисципліни з врахуванням особливостей бачення авторами логіки курсу.
Оригінальність авторського підходу полягає у наступному. Дослідження поведінки мікроекономічних систем проводиться на основі використання базової схеми економічного моделювання „мета - обмеження - вибір рішення", що забезпечує чітку послідовність подання матеріалу. Аналіз супроводжується стислим викладом історії формування певної концепції. Це дозволяє показати складний шлях пізнання економічних істин, вводить читача у світ дискусій і наукових відкриттів, персоніфікує закони, що значно покращує розуміння предмету.
Структура посібника дає можливість діалектично охарактеризувати ринкову економіку, - від всебічного висвітлення ефективності та динамізму досконало конкурентного ринку до нарощування дефектів монополізму і розширення сфер неспроможності ринкової системи в цілому.
Вступна частина визначає місце мікроекономіки в економічній науці, дає короткий опис основних суб'єктів та об'єктів дослідження, методів мікроекономічного аналізу (розділ 1).
Основна частина складається з 6 блоків. В них викладені загальні основи теорії рівноваги та саморегулювання конкурентного ринку (розділи 2, 3); теорія поведінки споживача на конкурентному ринку та формування ринкового попиту (розділи 4-6); теорія виробництва, модель поведінки фірми на конкурентному ринку та формування ринкового пропонування в галузі (розділи 7- 10); особливості поведінки суб'єктів та формування пропонування і попиту на недосконало конкурентних ринках (розділи 12-13); поведінка домогосподарств і фірм на ринках факторів виробництва (розділи 14-16).
В останній частині, як підсумок аналізу окремих ринків, викладається теорія загальної рівноваги та ефективності ринкової системи, а також описуються проблеми неспроможності ринку, обґрунтовується необхідність державного втручання в економіку, розглядаються суперечливі наслідки регулювання економічної діяльності суб'єктів ринку (розділи 17-19).
Традиційно, для ілюстрації теоретичного матеріалу, застосовуються графічні моделі, приклади, які стали хрестоматійними, та ситуації, які характеризують сучасний розвиток економіки України. Кожна тема завершується висновками та контрольними завданнями для самостійної роботи студентів.
При написанні посібника автори спиралися на матеріал найбільш використовуваних у навчальному процесі підручників провідних зарубіжних та вітчизняних науковців - К. Макконнелла та С. Брю, П. Семюелсона та
Мікроекономіка
В.Нордгауза, Е. Долана та Д. Ліндсея, Р. Піндайка, Н. Менкью, Р. Франка, X. Веріана, С. Фішера та Р. Дорнбуша й Р. Шмалензі, О. Ястремскього та О. Гриценко.
Матеріали посібника були апробовані авторами під час викладання курсу мікроекономіки в Українському державному університеті водного господарства та природокористування.
Автори сподіваються, що цей посібник стане добрим і цікавим помічником студентів у роботі над курсом мікроекономіки і визначить їх вибір серед сучасного великого різноманіття підручників і посібників.
Ми висловлюємо подяку рецензентам - доктору економічних наук, професору кафедри економічної теорії Київського національного університету ім. Т. Шевченка 3. С. Варналію та доктору економічних наук, професору, завідувачу кафедри управління трудовими ресурсами Українського державного університету водного господарства та природокористування В.Я. Гуменюку за зауваження, поради та підтримку, а також щиро вдячні аспіранту О.Кухару за створення дизайну посібника, студенту Б. Басалкевичу та лаборанту О. Комаревичу за виконання графічних ілюстрацій до нього.
•
ВСТУП ДО МІКРОЕКОНОМІКИ
ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ РОЗДІЛ 1
З курсу політичної економії ви уже знаєте, що господарську діяльність людей вивчають різні економічні науки, які носять фундаментальний (теоретичний), функціональний і прикладний характер. До перших належить економічна теорія, до других - фінанси, статистика, економетрія і т.п., до третіх - економіка підприємства, бухгалтерський облік, аналіз господарської діяльності та інші.
Мікроекономіка відноситься до фундаментальних наук. Вона виконує пізнавальну і практичну функції. З одного боку вона узагальнує поведінку окремих суб'єктів господарської діяльності і слугує теоретичною базою для прикладних економічних наук, а з іншого - виявляє перспективні напрямки економічної діяльності для підприємств в різних ринкових структурах.
У даному розділі ми розглянемо історію становлення мікроекономіки, з'ясуємо її місце в системі економічних наук, визначимо базові поняття, якими оперує мікроекономіка, її предмет і методи дослідження.
1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
Мікроекономіка є однією зі складових сучасної фундаментальної науки про господарство, яка майже три століття носила назву "політична економія", а на межі ХІХ-ХХ століть стала називатись "економікс", що в перекладі з англійської трактується нині як "економічна теорія".
Назва "політична економія" закріпилась за наукою після виходу в світ праці француза Антуана Монкретьєна "Трактат політичної економії" (1615р.), а назва "економікс" - завдяки праці англійського вченого Альфреда Маршалла "Принципи економікс" (1890 p.). Останнім часом поширюється вживання інших аналогів "економікс" - "аналітична економіка", "теоретична економіка". Кожна з цих назв відбиває певні зміни в самому змісті науки.
Політична економія, яка досягла своїх вершин у працях таких геніальних вчених як Адам Сміт ("Дослідження про природу та причини багатства народів", 1776 р.) та Карл Маркс ("Капітал", 1867-1894 pp.), прагнула проникнути в глибинну сутність економічних процесів, пояснити їх природу та суперечності. В ній переважав якісний аналіз і об'єктивний підхід до вивчення економічних взаємозв'язків. Вона відкрила об'єктивні економічні закони,
Розділ І. Предмет і метод мікроекономіки |
11 |
які управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ незалежно від волі і свідомості самих учасників цих процесів. В основі всієї науки лежала теорія трудової вартості, започаткована англійцем Вільямом ПЕТТІ. Представники класичної політекономії здійснювали свої дослідження переважно на рівні окремих товаровиробників, в сучасній термінології - на мікрорівні. Проте вони описали також деякі процеси, що відображають взаємозв'язки на рівні всього суспільства. Так, французьким вченим Франсуа Кене була створена модель суспільного відтворення (господарського кругообігу) - перша геніальна спроба з'ясувати умови макроекономічної рівноваги. К.Маркс розвинув цю ідею у своїх числових схемах реалізації суспільного продукту і обгрунтував умови розширеного відтворення суспільного капіталу. Отже, класики мали уяву і про макроекономічні процеси.
Економіко віддає перевагу кількісному аналізу і суб'єктивнопсихологічному підходу до вивчення ринкових сил. Вона зосереджує свою увагу на зовнішніх явищах, узагальнює поведінку учасників ринкових відносин, враховуючи їх психологію, бажання, смаки, очікування. В основі всіх досліджень лежить теорія граничної корисності, обгрунтована представниками австрійської школи К.Менгером, Є.Бьом-Баверком, Ф.Візером у другій половині XIX - на початку XX ст.
Відокремлення економікс від традиційної політичної економії було своєрідною реакцією на марксизм, який з класових позицій розкрив економічні корені соціальних суперечностей у суспільстві і, розглядаючи розвиток людського суспільства як природно-історичний процес, обгрунтував закони зародження, розквіту і загибелі кожної формації, в якій існують антагоністичні класи. Економікс намагалась відійти у сферу "чистої науки", підкресливши свій нейтральний характер відмовою від назви "політична економія". Вона ставила за мету обґрунтувати виключно економічну мотивацію господарської діяльності, зосередилась на вивченні ринкового господарства, основою якого є приватна власність, намагаючись не помічати тих величезних соціальних конфліктів, які час від часу виливались у бурхливі революції. Представники економікс досліджували закономірності функціонування фірм, галузей, ринків з тим, щоб надати рекомендації щодо оптимізації господарських рішень.
Однак небувала криза 1929 р. і затяжна Велика депресія 1929-33 pp. змусили вчених звернути увагу на проблеми, характерні для економіки в цілому. Дослідження видатного англійського вченого Джона Мейнарда Кейнса, узагальнені в книзі "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей" (1936 p.), значно поглибили знання про економіку в цілому, тобто на макрорівні, і сприяли виділенню двох великих розділів економікс - мікроекономіки та макроекономіки. Згодом закріпився поділ економічної теорії на три
частини: політична економія, мікроекономіка та макроекономіка.
12 Вступ до мікроекономіки
У другій половині XX століття відбуваються якісні зміни в економічному житті світового співтовариства. Зростання взаємозв'язку та взаємозалежності національних економік, інтернаціоналізація обміну і виробництва, підвищення ступеню відкритості національних господарств набувають дедалі всеохоплюючого характеру. Утворюється єдиний глобальний економічний організм, який функціонує за законами ринкової економіки. Розвиток цих процесів зумовив відокремлення від мікро - та макроекономіки ще однієї частини економічної теорії - міжнародної економіки, яка вивчає закономірності взаємодії національних економік у сфері міжнародного обміну, виробництва і розподілу факторів виробництва на мікро - та макрорівнях.
Такий поділ економічної теорії можна вважати досить умовним, тому що всі економічні процеси тісно взаємопов'язані, переплітаються та взаємодіють на різних рівнях господарського життя. Результати господарської діяльності залежать як від об'єктивних умов, так і від суб'єктивних рішень окремих індивідів. Тому ще від початку XX століття і до останніх часів чимало вчених робили спроби поєднати кращі досягнення класичної політичної економії з кращими досягненнями економікс, зокрема, теорію трудової вартості з теорією граничної корисності. Вони вважали, що таким поєднанням підходів можна позбутися обмеженості наукового пізнання, яка спричинена однобічністю ортодоксальних шкіл. Цих вчених іноді називають "еклектиками". До них відносять А. Маршалла, M.I. Тугана-Барановського, П. Семюелсона та інших. У наш час все більше вчених схильні до "синтезу" різних напрямів економічної думки.
Поміж вченими тривають дискусії щодо того, які проблеми повинні бути віднесені до тих чи інших розділів науки. Наприклад, проблема безробіття традиційно вважалася макроекономічною, але в своїй основі вона має діяльність окремих підприємств, тобто починається на мікрорівні. Серед вчених відсутня також єдність і щодо послідовності вивчення розділів. Деякі автори зарубіжних підручників "Економікс" віддають перевагу першочерговому викладенню макроекономічних проблем, інші - мікроекономічних. Однак дослідження механізмів функціонування народного господарства в цілому вимагає знання поведінки окремих його елементів, їх взаємодії, особливостей функціонування окремих ринків і галузей. Автори, які починають з макроекономіки, вдаються до постійних екскурсів у мікроекономіку. Тому логічно починати власне з мікроекономіки, яка акцентує свою увагу на поясненні поведінки окремих учасників ринкового господарства.
Навчальними планами підготовки фахівців з економіки і підприємництва передбачено наступну послідовність вивчення фундаментальних економічних дисциплін:
• |
політична економія - досліджує систему виробничих відносин |
|
за допомогою абстрактних категорій, таких як товар, гроші, капітал, |
Розділ І. Предмет і метод мікроекономіки 13
вартість, ціна, прибуток, заробітна плата, власність тощо;
•мікроекономіка - вивчає явища і процеси на рівні первинних елементів господарської системи, таких як споживач, конкурентна фірма, монополія, галузь;
•макроекономіка - узагальнює економічні явища на рівні всього суспільства в цілому, зосереджує свою увагу на таких проблемах як вимірювання валового внутрішнього продукту, економічний цикл, безробіття, інфляція, цілі та інструменти економічної політики.
Отже, спираючись на знання основних категорій політекономії, ми починаємо вивчати мікроекономіку.
1.2. Предмет, суб'єкти та об'єкт мікроекономіки
Мікроекономіка вивчає поведінку індивідуальних господарських суб'єктів в різних ринкових структурах.
Спочатку розглянемо, що являє собою мікроекономічний суб'єкт. Індивідуальний економічний суб'єкт - це неподільний, первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює певні економічні функції. Суб'єкти ринкової економіки численні. Вони можуть бути класифіковані за різними критеріями.
За способом одержання доходів виділяються, наприклад, такі суб'єкти як наймані робітники, фермери, підприємці, менеджери, вкладники коштів у банк, а також банк, товарна біржа, міністерство фінансів тощо. Ці суб'єкти є сукупністю фізичних та юридичних осіб. За рухом товарів розрізняють таких суб'єктів як покупець, продавець, виробник, споживач. За організацією економічної діяльності — інвестор, підприємство, посередник.
Центральними суб'єктами мікроекономічних досліджень є споживач і фірма. Споживач - це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів - як продавець факторів виробництва, якими володіє, найчастіше - як продавець робочої сили, а в мікроекономічній термінології - фактору "праця". Доходи споживача, його смаки та уподобання, його рішення відносно набору товарів у споживчому кошику формують попит, який певним чином впливає на ринкову ціну та обсяги виробництва фірм.
Терміном "фірма" об'єднують різних суб'єктів. Так називають і велику корпорацію, і дрібне фермерське господарство. Фірма може бути одночасно виробником товарів, їх продавцем, споживачем ресурсів, їх покупцем, власником, інвестором. В кожному з проявів фірму розглядають окремо. Анало-
/'