12. Організація як об’єкт управління. Необхідність і передумови формування інституту організації у суспільстві.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або загальних цілей організації. Ознаки організації:

• Наявність мети

• Відособленість (замкненість) внутрішніх процесів

• Саморегуляція

• Наявність внутрішньо організаційного центру або апарату управління

• Організаційна культура – сукупність традицій, символів, звичаїв, цінностей.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1) використовують чотири види ресурсів: людські ресурси;фінансові ресурси; фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо); інформаційні ресурси.

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3) здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою. Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці, тобто у відокремленні діяльності із координації дій від самих дій, що координуються. Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією. Інститути організації відіграють значну роль у житті суспільства. Інститути виконують такі функції:

• репродуктивну, закріплення, збагачення і відтворення на новому рівні чи в певній галузі суспільних відносин;

• регулятивну і соціального контролю;

• інтегративну, згуртування суспільства;

• комунікативну або залучення людей до діяльності;

Кожна з цих функцій знаходить своє конкретне втілення у різноманітних соціальних інститутах. В організації інститут виконує такі функцій:

• підтримка і розвиток форм суспільного розподілу праці;

• стимулююча, яка забезпечує посилення стимулів до праці, економіч-ну зацікавленість до праці;

• інтегративна, яка виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих;

• інноваційна, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання. В організаціях, всі прояви в групі свідчать про те, що діяль-ність людей в її межах зумовлена нормами і певними вимогами до то-го, як повинен діяти член спільноти в тій чи іншій ситуації. Ці норми становлять систему, яка охоплює сферу права, моралі, звичаїв і регулює поведінку в соціальній групі і в суспільстві взагалі. Оскільки в своїх діях індивіди обмежені наявними соціальними відносинами, можна і соціальну організацію визначити як систему нормативне обумовлених і санкціонованих соціальних відносин між індивідами в межах групи, між окремим членом групи і груповими цінностями і, нарешті, між ним та представниками інших груп і їхніми цінностями.