§ 2. Диспозиція іі етап риторичного канону

(Розміщення знайдених на етапі інвенції ідей в певному порядку)

Правила розміщення ідей в промові не є штучною системою тиску на свободу мовлення. Їх необхідно сприймати як основу, яка допоможе уникнути порожнечі або товкотнечі думок. Риторична диспозиція не є догмою, застиглою формою, а поштовх до дії, який йде від історичних взірців певної культури. Розглянемо класичну в європейській риториці структуру промови-міркування, яку називають хрія.

В хрії, як писав видатний вчитель риторики ХІХ ст. Н.Ф.Кошанський, ми маємо “не предмет для опису, не пригоду для оповідання”, а одну думку або тезу, яку маємо або довести, “як справедливу, або спростувати, як помилкову”.

Структура строгої хрії

Вона має обов’язкових вісім розділів:

1. Приступ (вступ).

2. Парафразіс(гр.Parafrasis –описовий зворот, опис), або експозиція (лат.Expositio– викладення, опис). Викладається і пояснюється теза, яку необхідно буде довести як правильну, або спростувати як помилкову.

3. Причина(Actiologiaабо Causa). Топ “причина – наслідки”. Наводяться аргументи, які мають довести правильність або помилковість тези через причинно-наслідкові відношення. Таких аргументів краще знайти декілька.

4. Протилежне(Contrarium). Топ “співставлення” (протиставлення). Спростовуються контраргументи: доказ помилковості протилежного судження.

5. Подібне(Simile абоComporatio). Топ “співставлення” (порівняння). Необхідно знайти аналогію, яка дозволить міркування щодо предмету промови зробити ще більш переконливими. Наприклад, складність навчання можна порівняти з працею землеробця, оскільки лише за певних (аналогічних) умов (постійна наполеглива праця) можна отримати добрі результати (знання або врожай).

6. Приклад(Exemplum). Топ “приклад”.

7. Свідчення(Testimonium). Топ “свідчення”.

8. Висновки(Conclusio). Топ “наслідки”.

В строгійхрії розділи не можна міняти місцями. Проте хрія може бутисвободною: з іншою послідовністю і кількістю розділів. В строгій хрії теза передує аргументам, тобто міркування слідує від загального до окремого, від цілого до частин. Але існує і зворотний рух думки – від частин до цілого, від окремого до загального. Така схема промови-міркування є основою “зворотної” або “штучної” хрії.

Аргументована промова

Загальна мета аргументованої промови – переконати слухачів в правильності (нехибності) позицій оратора в питанні, яке є основою сперечання.

Починають роботу над аргументованою промовою з формулювання головної тези, яка має бути чіткою, конкретною, зрозумілою. Потім необхідно оцінити тезу з позиції ставлення до неї аудиторії:

1. доброзичливо;

2. нейтрально;

3. негативно;

4. невідомо.

Від цього залежить стратегія доведення: дедуктивна для 1,2, індуктивна для 3,4.

Структура аргументованої промови

Аргументована промова має три частини: вступ, основна частина, висновки.

Вступ.

Завдання: 1) зацікавити слухачів;

2) схилити слухачів до себе.

Якщо обрана дедуктивна стратегія доведення, то у Вступі можна викласти головну тезу.

Основна частина.

Ця частина містить тезу (тези), якщо їх не було у Вступі, і необхідні аргументи, що мають переконати у правильності тези.

Порядок роботи з аргументами:

1. знайти (“винайти”) аргументи;

2. систематизувати аргументи;

3. перевірити аргументи (чи є помилки, чи є влучними порівняння, приклади, свідчення, чи можна обернути ваші аргументи проти вас і т.д.);

4. розмістити аргументи у відповідному порядку.

Висновки.

Висновки мають бути чіткими, без повторень позицій, що були приведені в інших частинах, із зверненням до слухачів і, бажано, з оптимістичною спрямованістю.