Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СР конспект ТГ.doc
Скачиваний:
337
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
366.59 Кб
Скачать

3. Система нумерації контейнерів.

Згідно з міжнародними коддвими стандартами, всі великотоннажні контейнери, позначаються на кузовах такими маркувальними кодами в двох рядках:

У першому рядку:

* чотири великі латинські літери визначають код власника;

* шість цифр – порядковий номер контейнера;

* одна цифра осторонь – кодовий захист номера;

У другому рядку:

* дві великі латинські літери – код країни;

* дві цифри – код розмірів контейнера;

* дві цифри – код типу контейнера.

U Z U U 123456 7

U А 2210

1 ряд : три перші літери коду власника – це його офіційний реєстровий код (Укрзалізниця – UZU), четверта літера U позначає ознаку транспортного обладнання «Контейнер вантажний». Контейнер має інвентаринй номер 123456, а цифра 7 захищає всю інформацію контейнера.

2 ряд : Код країни-власника контейнера має дві латинські літери (Україна – UА), Згідно з кодом 22 контейнер має довжину 6058 мм і висоту 2591 (тобто належить типу ІСС). Згідно з двома останніми цифрами коду 10 контейнер є закритим, з природною вентиляцією і отворами зверху для пасивної вентиляції.

На контейнері також позначаються: на дверях – максимальна маса брутто (МGW) і власна маса (TARE) в кілограмах і утах, на бокових стінах контейнера – термін (місяць і рік) чергового капітального ремонту та інше.

Середньотоннажні контейнери позначаються маркувальними заками теж в двох рядках. У першому рядку дев’ятизначний номер середньотоннажного контейнера масою брутто 3 т починається з цифри 3, а масою брутто 5 т – з цифри 5. Наступні 7 цифр складають серійний номер контейнера, дев’ята призначена для кодового захисту. У другому рядку 5 знаків: перші три цифри представляють числовий код країни-власниці (код України – 804), а дві наступні цифри – код типу контейнера.

Самостійна робота № 3 Ознайомлення із структурою управління, технічним оснащенням і технологією підприємств вагонного господарства.

1. Структура управління вагонним господарством.

Структура управління вагонним господарством будується за двома принципами: територіальним і виробничо-функціональним.

Основне призначення вагонного господарства – це забезпечення перевезень пасажирів і вантажів справними вагонами, підготовка їх до перевезень, обслуговування пасажирських і рефрижераторних вагонів у рейс, виконання ремонтів і поточного утримання вагонів у справному стані за умови повного забезпечення безпеки руху.

В Державній адміністрації «Укрзалізниця»(Ц) вагонним господрством керує Головне управління вагонного господарства (ЦВ), а на залізницях – служба вагонного господарства (В), яка встановлює планові завдання для проектно-конструктурського технологічного бюро (ПКТБ), вагоноремонтних заводів (ВРЗ), вагонних депо (ВЧД). Вагонні депо мають у своєму розпорядження пункти технічного обслуговування (ПТО) та інших пункти і підроздили вагонного господарства.

2. Основні підприємства і пункти вагонного господарства.

- вагоноремонтні заводи(ВРЗ) – промислові підприємства для виконання плановго капітального ремонту вагонів, модернизації їх, виготовлення запасних частин і деталей;

- вагонні депо (ВЧД) – лінійні підприємства вагонного господарства залізниць для виконання планого деповського та поточного ремонтів вагонів. Поділяються на вантажні, пасажирські та рефрижераторні;

- пункти підготовки вагонів до перевезень (ПВВ) – розташовані в місцях масового навантаження і вивантаження для виконання поточного ремонту і підготовки вагонів до перевезень; сюди відносяться також промивно-прпарювальні станції і пункти підготовки цистерн;

- пункти технічного обслуговування (ПТО) – розташовують на сортувальних, вантажних і пасажирських станціях для виявлення у усунення технічних несправностей вагонів у транзитних поїздах і поїздах свого формування;

- контрольні пункти автозчепів (КПА) – для ремонту автозчепів;

- вагоноколісні майстерні – виконують ремонт колісних пар із заміною елементів, розташовують на території ВРЗ і ВЧД;

- перестановочні пункти – організовуються на приконрдонних станціях для перестановки кузовів пасажирських і вантажних вагонів з візків однієї колії на візки іншої;

- технічні станції і пункти екіпірування пасажирських вагонів – для заправлення, технічного обслуговування, підготовки пасажирських вагонів до рейсу;

- резерви провідників і контори обслуговування пасажирів – розрашовані на території депо або технічної пасажирської станції і виконують роботу, повязану з обслуговуванням пасажирських вагонів і поїздів.