1. Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами - найманими працівниками, роботодавцями (суб'єктами) і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому.У процесі виникнення та функціонування соціально-трудових відносин наймані працівники передають право використання своєї робочої сили власникові засобів виробництва при збереженні своєї особистої незалежності.

У соціально орієнтованій ринковій економіці трудові й соціальні процеси стають одним цілим.

Ек працi-це наука про працю”.Праця-це доцiльна, свiдома, органiвана дiяльнiсть людей, спрямована на створення матер i духовних благ, необх для задов сусп i особ потр людини. Праця-основа розвитку i життя сусп. Змiст i хар пр. залежить вiд ступеня розв продукт сил i сусп вiдносин i взаeмообумовлюють один одного.

Головною метою вивчення курсу є опанування теоретико-методологічних основ економіки праці та соціально-трудових відносин і створення тим самим відпо­відної теоретичної бази для подальшого вивчення спеці­альних економічних дисциплін. Об’єктом вивчення дисципліни „Економіка праці і соціально-трудові відносини” є система економічних, соціальних і організа­ційних відносин між людьми з приводу відтворення й ефективно­го використання людських продуктивних сил в процесі праці. Предметом дисципл “е.п”e праця, взаeмовiдносини мiж людьми в проц труд дiяльностi, розв i викор трудового i творч потенцiалу працiвникiв, пiдв ii ефективностi. Предметом вивчення дисципліни „Економіка праці і соціаль­но-трудові відносини” є сукупність теоретичних і практичних про­блем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя насе­лення та високої ефективності економічної діяльності.

2. Сутність праці полягає в тому, що праця – це процес усвідомленої трудової діяльності людини, яка спрямована на досягнення певного результату і за своїм змістом є матеріальним процесом взаємодії людини і природи, а за характером – процесом суспільної взаємодії між людьми. Роль та значення праці в розвитку людини та суспільства проявляється в тому, що в процесі праці не тільки створюються матеріальні та духовні цінності, призначенні задовольняти потреби людей, але і розвиваються самі працівники, що здобувають нові навички, розкривають високі здібності, поповнюють, збагачують знання. Творчий характер праці проявляється через появу нових ідей, прогресивних технологій, більш досконалих і високопродуктивних засобів праці, нових видів продукції, матеріалів, енергії, які в свою чергу, створюють нові потреби. Нові потреби не тільки появляються у процесі праці, але й вимагають їх подальшого задоволення. Соціально-економічний характер праці є сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відображає форму суспільної організації праці і формується під впливом особливостей змісту праці за ознаками рівня кваліфікації, умов праці, функціональної ролі, частки фізичної, новаційної, духовної праці.

3. Праця — це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату. Праця як доцільна і цілеспрямована діяльність людей е неодмінною умовою існування і розвитку суспільства. Праця — це процес взаємодії людини і природи, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює, контролює обмін речовин між собою і природою. Працею людина створює, відтворює, збільшує обсяг потрібних їй матеріальних та нематеріальних благ. Праця є матеріальним процесом взаємодії людини з природою та суспільним процесом взаємодії людей у виробничій діяльності. Праця є також і процесом споживання людського капіталу як сукупності фізичних і розумових здібностей людини, що виступає особистісним чинником виробництва. Саме цей чинник виробництва приводить у рух засоби виробництва, створює та вдосконалює техніку і технологію, організовує виробництво та визначає його мету.

Значення праці в житті людини і суспільства виявляється у багатьох різноманітних її функціях. Основні з них такі.

· Праця є основним, природнім, суспільно визнаним, моральним способом задоволення всіх матеріальних і дуже багатьох духовних потреб як окремої людини, так і людства в цілому.

· Праця створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для зручності людей, опосередковує, регулює, контролює одержання людиною природних благ.

· Праця формує спільноти людей, суспільство загалом і визначає суспільний прогрес. Праця та її результати визнаються суспільтвом як природна основа соціальної диференціації, вони є серцевиною всіх соціальних відносин.

· Праця та підготовка до неї стає основною рушійною силою розвитку людини. Створюючи та вдосконалюючи матеріальні й духовні блага, людина набуває знань, трудових навичок, вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Праця — це визначальна сфера соціалізації людини в суспільстві.

· В праці і завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває кожній окремій людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, від хвороб, від матеріальних нестатків.

4. Праця — це діяльність людини, спрямована на досягнення певного результату.

Зміст праці характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу. Поняття “зміст праці” включає в себе ступінь відповідальності й складності праці, рівень творчих можливостей, співвідношення виконавських та управлінських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій, монотонності, самостійності і т.д. Зміст конкретного виду трудової діяльності пред’являє певні вимоги щодо освіти, кваліфікації, здібностей індивіда. Це основний чинник, що характеризує можливості розвитку особи в процесі праці, визначає спрямованість трудових навичок та реалізації творчих, фізичних та інших здібностей індивіда. Він впливає на ставлення до праці, задоволеність працею, ступінь інтересу до праці, плинність кадрів, рівень продуктивності праці.

Слід розрізняти соціальний та функціональний зміст праці. Соціальним є доцільність діяльності працівника, мотивація, ставлення до праці на суспільному (як до професії, виду діяльності) та індивідуальному (як до конкретно виконуваної роботи) рівні. Функціональний зміст праці виявляється у конкретних ролях, функціях, які виконує працівник.

Характер праці – соціально-економічна природа трудового процесу, суспільна форма його організації, спосіб взаємодії людей у процесі праці.

Характер праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Соціально-економічна сутність праці відображає характер суспільного ладу. Праця людини завжди включена у визначену систему економічних відносин, здійснюється в умовах історично визначеного способу виробництва. Характер праці відображає її соціально-економічну неординарність, відмінність у межах тієї чи іншої суспільно-економічної формації. Він вказує на соціально-економічний статус працівників, їх місце в системі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.