МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Володимира Винниченка

КАФЕДРА ІНФОРМАТИКИ

Лабораторний практикум

з дисципліни

«Інформатика»

для студентів спеціальностей «Математика» та «Фізика» Частина 1

Кіровоград

2005

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри інформатики (протокол № 6 від 27 грудня 2005 р.)

Укладачі: Присяжнюк Олена Віталіївна, кандидат технічних наук, доцент

Лупан Ірина Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент

Копотій Вікторія Володимирівна, викладач кафедри інформатики

Рецензент: Рєзіна Ольга Василівна, старший викладач кафедри інформатики

Лабораторний практикум з дисципліни «Інформатика» для студентів спеціальностей «Математика» та «Фізика». Частина 1. / Присяжнюк О.В., Лупан І.В., Копотій В.В. – Кіровоград: КДПУ імені В.Винниченка, 2005. – 120 с.

© Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка, 2005

2

Передмова

Сучасний етап інформатизації суспільства взагалі, і навчального процесу зокрема, вимагає наявності та використання персонального комп’ютера. Використання комп’ютера в середній школі – новий, більш досконалий інструмент пізнання та засіб навчання. Поява його в навчальному процесі, запровадження комп’ю- терних інформаційних технологій піднімають роль вчителя на якісно новий рівень. По-перше, вчитель повинен вільно володіти програмним матеріалом фахової дисципліни. По-друге, – ґрунтовно володіти навичками роботи з програмними засобами. Спеціалісти “вчитель математики” і “вчитель фізики” повинні знати принципи функціонування комп’ютера, володіти теоретичними знаннями в області апаратного та прикладного програмного забезпечення, мати навички алгоритмізації та моделювання за допомогою комп’ютерних засобів.

Мета вивчення курсу “Інформатика” – допомогти студентам здобути ґрунтовні знання, необхідні для ефективного використання засобів сучасних інформаційних технологій у своїй майбутній професійній діяльності; сформувати вміння використовувати засоби сучасних технологій програмування для розв’язання типових навчальних задач; сформувати навички використання у навчальному процесі комп’ютерно-орієнтованих систем за фахом.

3

Лабораторна робота № 1

“Операційна система Windows. Основні прийоми роботи з папками та файлами ”

Мета: формування знань про операційну систему та основних прийомів роботи з об’єктами операційної системи Windows.

Питання для вивчення

1.Поняття операційної системи.

2.Основні прийоми роботи з об’єктами Windows.

3.Структура вікна Windows та дії з ним.

4.Головне меню Windows. Отримання довідки.

5.Файлова система операційної системи Windows.

6.Дії з папками та файлами.

Теоретичні відомості

Поняття операційної системи

Під час організації роботи комп’ютера (інформаційної системи) роль адміністрації відіграє програма або набір програм, який називають

операційною системою.

Операційна система – це набір управляючих програм, які забезпечують роботу інформаційної системи, а саме здійснюють управління роботою апаратної і програмної складових інформаційної системи, координують взаємодію окремих частин цих складових, дають змогу користувачеві здійснювати загальне управління інформаційною системою на рівні заздалегідь занесених до запам’ятовуючих пристроїв машини програм.

Операційна система складається з таких складових: файлова система, драйвери зовнішніх пристроїв, процесор вказівок. Файлова система забезпечує виконання всіх необхідних операцій з файлами: створення, зберігання, перейменування, копіювання, вилучення тощо. Драйвери зовнішніх пристроїв – це спеціальні програми для управління зовнішніми пристроями, такими як принтер, сканер, модем, дисковод, дисплей, клавіатура тощо. Процесором вказівок або командним процесором називають спеціальні програми, які перекладають на машинну мову вказівки користувача, що можуть вводитися з клавіатури та інших пристроїв введення.

Кожна операційна система має свій набір вказівок для того, щоб управляти комп’ютером. Користувачеві необхідно знати основні з них.

Основні прийоми роботи з об’єктами Windows

Для ефективного і зручного використання усіх можливостей сучасних IBM-сумісних комп’ютерів застосовують операційні системи Windows. Усі вони мають середовище, яке характеризується графічним інтерфейсом, багатозадачністю та можливістю працювати одночасно з багатьма вікнами. Графічний інтерфейс Windows дає змогу розміщувати

4

всі об’єкти на екрані з точністю до пікселя. Зовнішній вигляд усіх об’єктів стандартизований, що полегшує роботу користувачеві.

Після завантаження Windows, на екрані з’являється Робочий стіл. Для цього об’єкту використовується аналогія з робочим столом: користувач може розкласти на своєму віртуальному робочому столі файли та папки у зручному для нього порядку, відкрити потрібні документи. На відміну від реальних документів, віртуальні мають вигляд значків-пікто- грам. Управляти цими об’єктами Робочого столу можна за допомогою маніпулятора миша. На екрані монітора є курсор або покажчик миші. Переміщуючи маніпулятор, користувач може керувати положенням покажчика миші на екрані. Маніпулятор має, як правило, дві кнопки (ліву та праву). Більшість операцій здійснюється за допомогою лівої кнопки миші. При натисненні цієї кнопки один раз відбувається: виділення файлів, папок та ярликів; активізація меню та пунктів меню; активізація кнопок, прапорців та індикаторів. При натисненні лівої кнопки двічі – відкривається файл, папка або завантажується програма, на яку посилається ярлик. Якщо натиснути ліву кнопку, і не відпускати її, то при переміщенні миші можна переміщувати об’єкти по Робочому столу. Такий спосіб називається Drag and Drop – перетягни та кинь.

При натисненні правої кнопки миші активізується контекстне меню об’єкта. Контекстне меню – це перелік команд або операцій, які можна виконати над даним об’єктом. Майже кожний об’єкт операційної системи Windows має своє контекстне меню.

Структура вікна Windows та дії з ним

У перекладі з англійської мови слово "Windows" означає "Вікна". Об’єкт "вікно" – центральний у системі Windows. Всі програми (додатки, задачі) виконуються в окремих вікнах. Будь-який діалог з користувачем також відбувається у відповідних вікнах. Кожне з вікон у системі Windows має певний стандартизований набір компонентів.

Вікна операційної системи Windows є чотирьох видів: програмні (мають свою систему вказівок і головне меню, рядок стану та прикладні вікна), прикладні (можуть існувати лише в середовищі деякої програми (програмному вікні), в межах якої їх дає змогу переміщувати), діалогові (містять спеціальні елементи, за допомогою яких користувач може змінити або уточнити параметри роботи в програмному середовищі: кнопки, списки, текстові поля для введення даних, лінійки прокрутки, перемикачі, прапорці, повзунці тощо. Їх дає змогу переміщувати, але змінити розміри не можна), інформаційні (містять повідомлення про помилку, деяку довідку, пораду чи попереджувальну інформацію. Не дає змогу змінювати розміри та місцеположення. Їх поява призупиняє виконання будь-якої операції, поки вікна не закрити).

5

Основні структурні елементи стандартного вікна Windows:

8

9

6

Малюнок 1. Структура вікна За замовчуванням Панель задач (мал. 2) розташовується внизу

Робочого столу, її не можуть перекривати вікна відкритих папок і прикладних програм. На ній завжди міститься кнопка Пуск для доступу до головного меню. Окрім того, на ній можуть бути годинник, індикатор клавіатури (для вибору мови), індикатор гучномовця та ін.

Малюнок 2. Панель задач

Кожного разу, коли запускається програма, або відкривається вікно, кнопка, що представляє це вікно, з’являється на панелі задач (мал. 2). Перемикання між вікнами відбувається натисненням мишею на відповідній кнопці. Закриття вікна (завершення програми) приводить до зникнення відповідної йому кнопку на Панелі задач.

Операційна система Windows є багатозадачною, тому в її середовищі можна одночасно працювати з декількома програмами та з багатьма вікнами. При цьому активним може бути лише єдине вікно, яке візуально виділяється за яскравим забарвленням. Щоб зробити вікно активним достатньо натиснути ліву кнопку миші у будь-якій його частині.

Розміри вікна можна змінювати. Якщо встановити покажчик миші

на границю вікна і він набуде вигляду ↔, то треба перетягнути границю

вікна, збільшивши або зменшивши його. Вікно можна переміщувати на Робочому столі, встановивши покажчик миші на заголовок вікна і перетягуючи у потрібний бік.

Головне меню Windows. Отримання довідки

Після натискання кнопки Пуск на Робочому столі з’являється головне меню Windows. Це меню містить усі команди, що потрібні у подальшій роботі з комп’ютером. Працювати з ним дуже просто. Для активізації потрібної команди необхідно один раз натиснути ліву кнопку миші на відповідному пункті меню.

7

Запуск програм й додатків

Найшвидший спосіб завантажити програму – двічі натиснути ліву кнопку миші на її значку або ярлику на Робочому столі.

Якщо немає відповідного ярлика, то необхідно натиснути кнопку Пуск, виберати команду Программы, а потім – потрібну для запуску програму (можливо, її треба знайти в одній чи декількох вкладених папках).

Після запуску програми відповідна їй кнопка (на кнопці буде назва програми) з’являється на Панелі задач. Щоб завершити (закрити) про-

граму, необхідно натиснути ліву кнопку миші на кнопці закриття вікна.

Вимикання комп’ютера

Перед тим, як вимкнути комп’ютер, натисніть кнопку Пуск та виконайте команду Выключить компьютер..., після чого на Робочому столі з’явиться вікно завершення роботи. Ви можете вимкнути комп’ютер, перейти в Ждущий режим або перезавантажити його. Якщо ви обрали перше, дочекайтеся поки комп’ютер не вимкнеться самостійно і тільки потім відключіть живлення. Ніколи не вимикайте комп’ютер в обхід роз-

глянутої команди!

Якщо виконати команду Ждущий режим, то ваш комп’ютер «засне». При цьому енергопотреби значно зменшаться за рахунок відключення деяких пристроїв, в першу чергу, монітора. Для повернення до роботи натисніть кнопку Power.

Отримання довідки у середовищі Windows

Одержати допомогу з майже усіх питань, які виникають під час роботи у Windows, ви можете натиснувши кнопку Пуск, а потім виконавши команду Справка и поддержка. Після цього з’являється вікно, в якому при пошуку відповідної теми обирається потрібний розділ з Раздел справки, при пошуку даних про окреме поняття – кнопка Указатель на панелі інструментів, а відшукати потрібну інформацію, задаючи ключове

8

слово чи фразу, – поле Найти. Щоб відкрити деяку тему, двічі натисніть на її назві або піктограмі лівою кнопкою миші.

Меню більшості додатків, що працюють під управлінням Windows, містять у своєму складі команду "Справка" ("Help" або "?"), обравши яку, ви можете отримати відповідні довідкові відомості.

Файлова система операційної системи Windows

У комп’ютері є кілька накопичувачів на магнітних дисках (дисководів). Накопичувачі на магнітних дисках іменуються А:, C:, D: і т.д. Як правило, у комп’ютері є накопичувач на гнучкому магнітному диску А: та накопичувач жорсткому магнітному диску, який розбивається на декілька логічних С:, D:.

Файлова система – це набір правил та угод, що визначають організацію даних на носіях інформації.

Інформація на магнітних дисках зберігається у файлах.

Файл – це поіменована область на диску чи іншому машинному носії. Вся інформація на дисках зберігається у файлах, а саме тексти програм, документи, готові до виконання програми і т.п.

Кожний файл має властивості:

 ім’я, яке складається з двох частин: власного імені та розширення. В імені файла може бути від 1 до 256 символів. Розширення починається з крапки, за якої йдуть від 1 до 256 символів (як правило, розширення складається із 3-4 символів). Наприклад,

Ім’я та розширення файла можуть складатися з прописних і рядкових букв латиниці й кирилиці, цифр і символів - _ $ # & @ ! % (){}’"*. В імені та розширенні файла прописні й рядкові букви є еквівалентними. Ім’я файла повинно бути унікальним у межах одного диску. Розширення в імені файла є необов’язковим. Воно, як правило, описує вміст файла, тому використовувати його дуже зручно. Більшість програм за умовчанням надають розширення файла під час його збереження, і за ним Ви можете довідатися, у середовищі якої програми був створений файл. В середовищі Windows розширенню файла ставиться у відповідність піктограма (маленький малюнок, який схематично відображує вміст файла), за якою дуже легко визначити тип файла.

 розмір або об’єм файла, який вимірюється в одиницях виміру двійкового коду:

1 або 0 = 1 біт

8 бітів = 1 байт

1024 байти = 1 кілобайт (Кб)

1024 Кб = 1 мегабайт (Мб)

1024 Мб = 1 гігабайт (Гб)

9

 дата і час створення файла, його останньої модифікації та останньої процедури відкриття.

Імена файлів реєструються на магнітних дисках у папках.

Папка – це спеціальне місце на диску, у якому зберігаються імена файлів, інформація про їх властивості та атрибути. Якщо в папці зберігається ім’я файла, то говорять, що цей файл знаходиться у даній папці. На кожному магнітному диску може бути кілька папок. У кожній папці може бути багато файлів, але кожен файл завжди реєструється тільки в одній папці.

Кожна папка має ім’я, і може бути зареєстрована в іншій папці. Якщо папка Х зареєстрована у папці Y, то говорять, що Х – підпапка Y, а Y – надпапка для X.

Кожна папка має властивості:

ім’я, яке може містити від 1 до 256 символів латиниці й кирилиці, цифр і символів: _ $ # & @ ! % (){}’"*. В імені папки прописні та рядкові букви є еквівалентними. Ім’я папки повинно бути унікальним у межах одного диску. Розширення папка не має. В середовищі Windows папці ставиться у відповідність піктограма .

під розміром або об’ємом папки розуміється сумарний об’єм файлів, які вона містить.

дата і час створення папки.

Шлях до файла – це послідовність з імен папок, розділених сим-

волом «\». Цей шлях задає маршрут від диска до тієї папки, де знаходиться потрібний файл. Повне ім’я файла або шлях до файла має наступний вид (дужками [ ] позначаються необов’язкові елементи):

[дисковод:]\шлях\ім’я_файла

Наприклад, D:\Students\1_kurs\zavdannya.doc

Дії з папками та файлами

Над папками та файлами можна проводити операції: створення, копіювання, переміщення, вилучення, перейменування, відкриття, перегляд властивостей тощо. Усі ці операції можна здійснювати використовуючи вікно "Мой компьютер" або програму "Проводник".

Щоб запустити програму "Проводник", натисніть кнопку Пуск, виберіть команду Программы, а потім вкажіть пункт Проводник. Інший шлях запуску програми – натиснути на значку "Мой компьютер" правою кнопкою миші, а потім вибрати команду "Проводник" у контекстному меню. Після виконання вказаних дій на робочому столі з’явиться вікно цієї програми (мал. 3). Воно має стандартну структуру, лише робоча область вікна містить дві панелі: зліва знаходиться панель дерева папок, а

10

справа – панель списку, у якій завжди відображається вміст тієї папки, яка виділена у дереві. У лівій панелі більшість папок відмічені значком “+” (мал. 3). Це означає, що дана папка містить вкладені папки, які в даний момент не відображаються, але можуть бути відображені. Якщо біля папки знаходиться значок “–”, то це означає, що у неї є вкладені папки і вони відображені нижче. Наприклад, папка Windows (мал. 3).

У рядку Адрес відображується шлях до поточної папки (та, яка відкрита у даний момент часу). У рядку стану – інформація про кількість об’- єктів у поточній папці, їхній об’єм і кількість вільного дискового простору.

Малюнок 3. Вікно програми «Проводник»

Для переходу в будь-яку папку потрібно один раз натиснути ліву кнопку миші на її значку чи імені у лівій панелі або двічі – у правій. Ви можете запустити програму або відкрити документ (папку) подвійним

11

натисненням лівої кнопки миші на потрібному об’єкті у правій панелі.

Перейти з підпапки у надпапку можна кнопкою .

Вигляд вмісту правої панелі можна змінювати за допомогою

команд меню Вид, або однойменної кнопки панелі інструментів. Ліва панель не є обов’язковим елементом, за допомогою кнопки

можна її прибрати або встановити.

Більшість операцій над файлами і папками виконується однаково. Тому надалі будемо вживати слово об’єкт, під яким будемо розуміти файл або папку.

Для виконання операцій над об’єктами попередньо їх треба виділяти. Для виділення об’єкта треба один раз натиснути ліву кнопку миші на його піктограмі. Візуально виділений об’єкт змінить колір на контрастний до кольору фона (при стандартному настроюванні кольорів у Windows об’єкт набуває синього кольору). Щоб зняти виділення, необхідно натиснути ліву кнопку миші поза даним об’єктом у будь-якому місці Робочого столу.

Також існує можливість виділяти групу об’єктів, для виконання операції над декількома об’єктами одночасно.

Виділення групи об’єктів

Для виділення групи сусідніх об’єктів натисніть клавішу SHIFT та, не відпускаючи її, виділіть першій і останній об’єкти групи. Після чого всі об’єкти між ними будуть виділені.

Для виділення групи об’єктів, розташованих довільно, натисніть клавішу CTRL та, не відпускаючи її, виділіть потрібні елементи групи.

Щоб зняти виділення, необхідно натиснути ліву кнопку миші поза виділеними об’єктами у будь-якому місці Робочого столу.

Операції копіювання та переміщення об’єктів здійснюються через буфер обміну. Буфер обміну – це ділянка оперативної пам’яті комп’ютера, призначена для тимчасового розміщення даних обміну. Прикладна програма поміщає інформацію у буфер обміну, інша дістає її звідти для подальшого використання.

Створення нової папки

1.Відкрийте диск та папку, де ви хочете утворити нову папку.

2.Активізуйте команду меню Файл → Создать → Папка.

3.Введіть ім’я нової папки з клавіатури. Натисніть клавішу ENTER.

Копіювання файлів та папок

12

1.Виділіть об’єкти, які ви хочете скопіювати.

2.Активізуйте команду меню Правка → Копировать.

3.Відкрийте папку, в яку ви хочете помістити копії об’єктів.

4.Активізуйте команду меню Правка → Вставить.

Переміщення файлів та папок

1.Виділіть об’єкти, які ви хочете перемістити.

2.Активізуйте команду меню Правка → Вырезать.

3.Відкрийте папку, в яку ви хочете перемістити об’єкти.

4.Активізуйте команду меню Правка → Вставить.

Перейменування файлів або папок

1.Виділіть один об’єкт, який ви хочете перейменувати.

2.Активізуйте команду меню Файл → Переименовать.

3.Введіть нове ім’я з клавіатури. Натисніть клавішу ENTER.

Вилучення файлів та папок

1.Виділіть об’єкти, які треба вилучити.

2.Активізуйте команду меню Файл → Удалить. (Або можна користуватися клавішею DELETE на клавіатурі).

Для швидкого виконання розглянутих операцій можна використовувати замість команд меню однойменні кнопки панелі інструментів:

– Вырезать, – Копировать, – Вставить, –

Удалить. Крім того, існує ще два шляхи швидкого копіювання та переміщення файлів: 1) із застосуванням правої кнопки миші, шляхом використання контекстного меню об’єктів; 2) кнопки на панелі інструментів

Копировать в та Переместить в . Дуже просто копіювати файли на гнучкі диски (А:) за допомогою команди Файл → Отправить.

При вилученні файлів з жорсткого диску вони автоматично переміщаються у Корзину, звідки їх потім можна відновити у будь-який час. Щоб вилучити файли або папки, без переміщення їх у Корзину, під час вилучення утримуйте натиснутою клавішу SHIFT.

Корзина – це особлива папка Wіndows, яка призначена для тимчасового зберігання вилучених об’єктів з можливістю наступного відновлення.

Ще одним із способів видалення непотрібних об’єктів є перетаскування їхніх значків на значок Корзина. Якщо пізніше з’ясується, що вилучений файл чи папка насправді потрібні, їх можна розшукати в Корзині та відновити.

13

Відновлення вилучених файлів та папок

1.Відкрийте папку Корзину (на Робочому столі).

2.Виділіть файл, який треба відновити.

3.Активізуйте команду меню Файл → Восстановить.

14